Знакова природа мови й антиномії мовної системи

Мова є система знаків, що виражають ідеї, при цьомунайважливіша із семіотичних систем. Мовний знак зв'язує неріч і ім'я, а поняття й акустичний чи образ що означається й означаюче. Мовнийзнак, по Соссюрові, володіє двома найважливішими властивостями, які є одночасно принципами функціонуваннямовної системи. Це принцип похідності(фізичної неумотивованості) знака і лінійностіозначаючого.

         Знаковаприрода мови обумовлює виникнення ряду антиномій мовної системи.

Мова і мова. Мова –конкретне говоріння, що протікає в часі й убране в звукову чи письмову форму.Під мовою розуміють як сам процес говоріння (мовну діяльність), так і йогорезультат (мовні добутки, фиксируемые чи пам'яттю листом). Характеристика мовидається через протиставлення її мові (коду), що розуміється як системаоб'єктивно існуючих, соціально закріплених знаків, що співвідносять понятійний змісті типове звучання, а також як система правил їхні вживання і сполучуваності. Моваі мова (код) утворять єдиний феномен людської мови. Мова – реалізація, утіленнямови (коду), що виявляє себе в мові і тільки через неї виконує своєкомунікативне призначення. Якщо мова – це знаряддя (засіб) спілкування, то мова– вироблений цим знаряддям вид спілкування.