Oцінка впливу інтелектуального капіталу на вартість українських підприємств

Методика оцінки інтелектуального капіталу на українських підприємствах

Як вже відомо, основну вартість сучасних компаній складають не матеріальні активи,  а активи нематеріальні. Саме через це, багато західних та вітчизняних компанії виділяють значні кошти на проведення оцінки інтелектуального капіталу.

На думку Б.Лева терміни нематеріальні активи, запаси знань і інтелектуальний капітал є взаємозамінними в силу того, що всі три терміни "широко вживаються: нематеріальні активи в літературі по бухгалтерському обліку, запас знань - економістами, інтелектуальний капітал - у менеджменті і юридичної літературі; а в цілому всі вони зводяться до одного: до невтіленого матеріально забезпеченню майбутніх вигід" [Лев, 2004]. Звідси, нематеріальні активи, або інтелектуальний капітал, визначаються Б.Левом як активи, які "забезпечують майбутні вигоди, не маючи матеріального або фінансового (як акція або облігація) стілення". Нематеріальні активи, як визначається в [Lonnqvіst, Mettanen, 2002], є нематеріальними джерелами створення цінності компанії, заснованими на навичках співробітників, організаційних ресурсах, бізнес-процесах і відносинах з акціонерами. В [Lonnqvіst, Mettanen, 2002], як і в [Лев, 2004], пропонується використовувати терміни інтелектуальний капітал і нематеріальні активи як взаємозамінні.

Питанню оцінки нематеріальних активів присвячено безліч робіт. Огляди різних підходів до оцінки даного виду активів представлені в працях таких фахівців у цій області, як [Luthy, 1998; Sveіby, 2002; Bontіs, 2001; Petty, Guthrіe, 2000; Андриссен, Тис-сен, 2004]. Крім того, стали з'являтися роботи й російських авторів, що розкривають ту ж проблему [Козирєв, Макаров, 2003; Бухва-лов 2004а; 2004б; 2004в]. У завдання дійсного дослідження не входить докладний аналіз всіх наявних підходів до оцінки нематеріальних активів, тому нами був обраний для докладного аналізу тільки один з підходів. Був обраний метод розраховуваної нематеріальної цінності (calculated іntangіble value - CІ), запропонований Т.Стюартом [Stewart, 1995].

В основі оцінювання в даній роботі знаходиться модель залишкового операційного прибутку (resіdual operatіng іncome - REOІ):

   (1)

Величина, у квадратних дужках у формулі (1), є фундаментальна вартість активів по моделі залишкового операційного прибутку. Розкладемо чисті активи в балансовій оцінці на дві складові: матеріальні () і нематеріальні активи (). Верхній індекс BV означає, що активи беруться в їхній балансовій оцінці:

  (2)

Таким чином, залишковий операційний прибуток (REOІ) характеризує ефект, одержуваний організацією від використання як матеріальних, так і нематеріальних активів. Основна проблема полягає в поділі загального ефекту на фактори, що його складають. Для вирішення даного питання висунемо наступну сукупність взаємозалежних гіпотез.

Гіпотеза 1. Компанії, що належать до однієї галузі, характеризуються приблизно однаковою структурою активів. При цьому можна припустити, що одна грошова одиниця, вкладена в матеріальні активи, повинна давати по всіх компаніях галузі однакову віддачу.

Гіпотеза 2. Внутрішньогалузеві розходження в прибутковості компаній пояснюються винятково унікальними нематеріальними активами кожної з компаній.

Якщо прийняти зазначені гіпотези, то це означає, що:

- прибутковість, що дають матеріальні активи, однакова по всіх компаніях галузі й дорівнює средньогалузевій прибутковості;

- прибутковість, що дають нематеріальні активи, є різниця між фактичною прибутковістю компанії й середньогалузевої прибутковістю. У цьому змісті ефекти впливу нематеріальних активів на загальну прибутковість можуть бути як позитивними (у випадку перевищення прибутковості компанії над середньогалузевій), так і негативними (у противному випадку).

З висловлених вище припущень можна зробити два принципових висновки:

- фундаментальна цінність матеріальних активів компанії може бути або позитивної, або нульовий (у випадку, якщо середньогалузева прибутковість більше або дорівнює нулю);

- фундаментальна цінність нематеріальних активів може бути при ненегативному значенні середньогалузевої прибутковості як позитивної, так і негативної.

Перевіримо ці гіпотези за допомогою трьох математичних моделей та статистичних даних по 40 підприємствах—емітентів акцій на фондовий ринок України. Математичні моделі, що використовуються: