Заказ работы

Заказать
Каталог тем
Каталог бесплатных ресурсов

АНАЛІЗ ПОЛІТИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ В ТРАНЗИТИВНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Дисертацією є рукопис

 

Робота виконана в Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України

 

Науковий керівник:            доктор соціологічних наук, професор

Сурмін Юрій Петрович

Інститут проблем державного управління та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України, заступник директора – начальник Центру соціологічних досліджень та моніторингу

 

Офіційні опоненти:              доктор філософських наук, професор

Воронкова Валентина Григорівна

Запорізька державна інженерна академія, завідувач кафедри менеджменту організацій

 

кандидат філософських наук, доцент

Здесенко Анатолій Панасович

Дніпропетровський національний університет, доцент кафедри політології

 

Провідна установа:             Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, м. Київ

 

Захист відбудеться 14 травня 2004 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.08 у Палаці студентів ДНУ за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пл. Т.Г. Шевченка, 1 (парк ім. Т.Г. Шевченка), к. 30.

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Козакова, 8.

Автореферат розісланий 13 квітня 2004 р.

 

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філософських наук, доцент                                           Шепєлєв М.А.


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Сучасне людство перебуває в стадії фундаментальної трансформації, пов'язаної з переходом від індустріального до постіндустріального, інформаційного суспільства. Транзитивність стає ознакою сучасної епохи. Найбільшою мірою складність цього переходу властива суспільствам, що почали складний, тривалий шлях соціально-політичних перетворень від авторитарного до демократичного режиму.

У стадії трансформації перебуває і сучасне українське суспільство, в якому, з одного боку, відбуваються процеси зародження основ інформаційного суспільства, а з іншого, – на зміну авторитарному режимові приходить демократичний політичний режим. На цьому шляху воно стикається з комплексом різноманітних економічних, соціальних, політичних, культурних проблем. Однією з найбільш актуальних проблем розвитку системи політичного управління України є розробка та впровадження нових соціальних і політичних технологій.

Природа транзитивного суспільства вимагає не механічного запозичення технологій соціального і політичного управління, розроблених у сучасному демократичному соціумі, або їх адаптації до національних, культурно-історичних особливостей нашого суспільства, а вироблення специфічної, багато в чому унікальної, системи політичних і соціальних технологій. Ефективність і результати здійснення соціально-політичних реформ багато в чому безпосередньо залежать від вирішення цього теоретичного і практичного завдання.

Проблема дослідження зумовлена загостренням у транзитивному українському суспільстві суперечності між об'єктивною необхідністю підвищення ефективності політичного управління за допомогою його технологізації і низькою ефективністю реалізації в практиці управління наявних технологічних підходів.

Таким чином, актуальність теми дослідження обумовлена:

-        по-перше, недостатнім рівнем дослідженості теоретико-методологічних основ розробки політичних технологій класиками соціально-філософської і соціально-політичної думки, а також теоретиками постмодернізму;

-        по-друге, відсутністю у вітчизняній політичній науці серйозних теоретичних досліджень, присвячених проблематиці політичних технологій;

-        по-третє, недостатньою вивченістю досвіду застосування політичних технологій у системі управління політичними процесами в сучасному демократичному суспільстві;

-        по-четверте, відсутністю наукових праць, що узагальнюють досвід практичного застосування політичних технологій у транзитивному суспільстві;

-        по-п'яте, необхідністю раціонального використання передового досвіду технологізації соціально-політичної й інформаційної діяльності з метою удосконалення системи політичного і державного управління України;

-        по-шосте, унікальністю процесів трансформації тоталітарних і авторитарних режимів у демократичні;

-        по-сьоме, необхідністю формування цілісної системи політичних технологій транзитивного суспільства і підвищення ефективності її функціонування;

-        по-восьме, необхідністю розробки і впровадження в практику управління нових соціальних і політичних технологій, спроможних інтенсифікувати процеси демократичних перетворень в Україні.

Актуальність теми дисертаційного дослідження підтверджується активізацією процесу реформування політичної системи України. Політична реформа, на необхідності проведення якої наголошував Президент України Л.Д. Кучма у Посланні Президента України до Верховної Ради України “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році”, набула подальшого розвитку у зв’язку з конституційною реформою. Вона має на меті: вдосконалення системи політичного представництва і державного управління, приведення політичної системи України у відповідність до найбільш поширеної у країнах Європи парламентсько-президентської моделі, створення системи політичного балансу й стабільного розвитку держави і загальну інтенсифікацію процесів політичної модернізації, прискорення транзитивного переходу України від авторитаризму до демократії.

У сучасній українській і російській науці проблеми соціальних і політичних технологій досліджували В.М. Бебик, Д.І. Видрін, В.Г. Воронкова, К.С. Гаджиєв, В.С. Дудченко, В.Д. Демченко, Л.Я. Дятченко, В.О. Євстаф'єв, В.М. Іванов, С.Г. Кара-Мурза, Ф.М. Кирилюк, В.М. Князєв, О.П. Кудінов, С.Ф. Лісовський, О.О. Максимов, Є.Б. Малкін, В.Я. Матвієнко, І.В. Молодих, В.І. Патрушев, О.В. Петров, В.І. Подшивалкіна, А.М. Пойченко, В.А. Полторак, Г.М. Почепцов, О.І. Соловйов, Ю.П. Сурмін, Є.Б. Сучков, О.С. Токовенко, Г.В. Щокін, В.К. Якунін та ін.

Серед іноземних дослідників, які зробили вагомий внесок у теоретичну розробку принципів соціальних і політичних технологій, необхідно назвати таких, як: Х. Арендт, Р. Арон, П. Бергер, П. Бурдьє, О. Зинов’єв, С. Лем, Т. Лукман, Н. Луман, М. Марков, К. Поппер, М. Стефанов, О. Тоффлер, М. Фуко, Ю. Хабермас, Ф.А. Хайєк, Й. Шумпетер. Ж. Еллюль та ін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертаційного дослідження було затверджено Вченою радою Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (ДРІДУ НАДУ). Обраний напрям дослідження пов’язаний з розробкою наукових тем: “Методологія аналізу соціально-політичних проблем сучасного українського суспільства” (ДР №0102U003693), яку здійснює кафедра філософії, соціології державного управління ДРІДУ НАДУ.

Об'єкт дослідження – політичні технології – комплекс соціальних технологій, які реалізуються у політичній сфері (технології політичного менеджменту, державного управління, технології виборчих кампаній, комунікативні технології та ін.).

Предмет дослідження – політичні технології транзитивного суспільства, тобто суспільства, що перебуває в процесі складних соціально-політичних перетворень.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що модернізація політичних технологій транзитивного суспільства, шляхом їх оптимізації й інформатизації, здатна позитивно вплинути на якість, ефективність і результати політичного управління і сприяти його демократизації.

Емпіричну базу дослідження складає вторинний аналіз робіт вітчизняних і іноземних авторів, у яких описані та проаналізовані соціальні і політичні технології (виборчі технології, технології управління, комунікативні технології, технології зв'язків з громадськістю, контролю, узгодження інтересів, розв’язання конфліктів і т.п.), що використовуються суб'єктами політичного управління, органами державної влади України та інших поставторитарних держав, а також держав з розвинутими демократичними інститутами. При цьому виділяються три різновиди політичних технологій. Перший – технології тоталітарного й авторитарного типу суспільств, другий – технології демократичного суспільства, і третій – технології транзитивного суспільства, що являють собою синтез попередніх видів технологій.

Мета дослідження – аналіз політичних технологій і особливостей їх застосування в транзитивному суспільстві. Досягнення поставленої мети вимагає вирішення таких дослідницьких задач:

-        проаналізувати розвиток наукових уявлень щодо політичних технологій, розроблених у рамках політичних теорій індустріальної і постіндустріальної епохи, визначити роль позитивістських і постмодерністських концепцій у розробці теоретико-методологічних основ політичних технологій;

-        використовуючи системний підхід, проаналізувати сутність, специфіку, основні різновиди і сфери реалізації політичних технологій. Виявити їх структуру і функції, визначити їх місце і роль у системі соціальних технологій у сучасному суспільстві;

-        виявити особливості застосування політичних технологій в умовах демократичного і тоталітарного режимів;

-        дослідити особливості формування системи політичних технологій в умовах соціально-політичної модернізації, проаналізувати комплекс політичних технологій, властивий транзитивному суспільству, виявити тенденції його розвитку і визначити шляхи підвищення його ефективності.

Характер мети дослідження і дослідницьких задач визначили вибір методів дослідження. Методологія дисертаційного дослідження базується на концептуально-методологічному аналізові та системному підході, використання яких дозволяє виявити структуру і функції політичних технологій, визначити істотні фактори впливу соціально-політичного середовища на політичні технології і зворотний вплив політичних технологій на політичні процеси. Також у дослідженні були використані методологічні принципи синергетики, що дозволило проаналізувати комунікативні аспекти систем політичних технологій, виявити нелінійний характер їх розвитку і визначити їх як відкриті, цілісні, самоорганізовані системи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступних положеннях:

1. У дисертації вперше в українській політичній науці була створена концепція політичних технологій на основі системного підходу, завдяки використанню якого були комплексно проаналізовані сутність, специфіка, основні різновиди і сфера реалізації політичних технологій. Була виявлена їх структура, функції, місце і роль у системі соціальних технологій сучасного суспільства.

2. У дослідженні виявлена взаємозалежність між типом суспільства і комплексом властивих йому політичних технологій, форми якої змінюються разом з еволюцією суспільства та його інститутів. Проаналізовано кореляцію між політичним режимом і комплексом політичних технологій, що детермінується ним. Цей комплекс одержав назву “системи політичних технологій”.

3. Визначено, що комплекс політичних технологій, властивий демократичному режимові, поєднує: технології забезпечення прав людини; технології державного управління, що ґрунтуються на принципах вільного волевиявлення народу, за якого реалізуються права більшості за умови поваги до прав меншості; технології систематичного обрання і відновлення органів державної влади; технології формування і здійснення професійної системи управління (у тому числі, формування управлінської еліти); технології суспільного контролю над процесом державного управління; технології забезпечення ідеологічного плюралізму і свободи думки, а також PR-технології.

4. Здійснено аналіз політичних технологій і класифікація їх за різними підставами; систематизовано їх функції і принципи застосування; класифіковано функції політичного управління; визначено технологічні етапи управлінської дії; проаналізовано технології маніпулювання, впливу і панування, роль політичного міфу в управлінській діяльності; виявлено основні різновиди маніпуляцій свідомістю виборців; класифіковано PR-технології, технології підвищення ефективності управління і зниження управлінського ризику у сфері політики, а також технології формування інформаційної відкритості системи політичного управління в транзитивному суспільстві. Виявлено особливості управління політичним маркетингом у ході виборчих кампаній. Визначено сутність індустрії політичної інженерії. Систематизовано існуючі в сучасній політичній науці концепції і теоретичні підходи до політичних технологій.

5. Визначено особливості застосування політичних технологій в умовах авторитарного і тоталітарного режимів, встановлено, що основу системи політичних технологій авторитарного і тоталітарного режимів складають технології соціально-політичного, державного, ідеологічного, а також фізичного контролю, який здійснюється за допомогою застосування насильства, терору й ідеологічної обробки.

6. Встановлено, що специфіка комплексу політичних технологій транзитивного суспільства полягає у формуванні симбіотичного поєднання постмодерних комунікативних технологій, технологій формальної демократії і технологій авторитарного управління, властивих для суспільства індустріальної епохи. Виявлено, що основними тенденціями розвитку системи політичних технологій в умовах соціально-політичної модернізації є: тенденція демократизації механізмів соціально-політичного управління і тенденція посилення ролі адміністративних, директивних і розпорядницьких методів, які використовуються у сфері соціально-політичного і державного управління.



Размер файла: 33.81 Кбайт
Тип файла: zip (Mime Type: application/zip)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров