Заказ работы

Заказать
Каталог тем
Каталог бесплатных ресурсов

Основні законодавчі документи про вивчення державної мови

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Закону України "Про мови в Українській РСР"

Верховна Рада України постановляє:

Внести зміни до Закону України "Про мови в Українській РСР" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1989 р., додаток до N 45, ст. 631), виклавши його в такій редакції:

"ЗАКОН УКРАЇНИ

Про мови в Україні

Цей Закон відповідно до Конституції України визначає порядок застосування мов в Україні, принципи мовної політики держави та її обов'язки щодо забезпечення конституційного права людини на вільне використання мов.

Цим Законом регулюється діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України, вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин України як регіональних мов або мов меншин, а також щодо сприяння вивченню мов міжнародного спілкування.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні принципи мовної політики

Мовна політика держави базується на визнанні української мови державною мовою та повазі мовного самовизначення і мовних уподобань кожної людини.

Мета мовної політики - забезпечення розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя, гарантування дбайливого ставлення до всіх поширених в Україні регіональних мов або мов меншин, забезпечення прийнятних і виправданих форм використання цих мов у діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, у діловому та професійному спілкуванні.

Стосовно мов, визначених цим Законом, та з урахуванням стану кожної мови Україна дотримується у своїй політиці, законодавстві та на практиці таких цілей і принципів:

1) використання української мови як державної в усіх сферах суспільного життя;

2) визнання всіх мов, які традиційно використовуються в межах держави чи її певної території, національним надбанням;

3) необхідність здійснення рішучих дій, спрямованих на розвиток і використання державної мови та регіональних мов або мов меншин;

4) сприяння використанню державної та регіональних мов або мов меншин в усній і письмовій формі у державному та приватному житті і заохочення такого використання;

5) підтримання і розвиток культурних взаємин між мовними групами;

6) забезпечення належних форм і засобів обов'язкового вивчення української мови як державної, а також вільного вивчення регіональних мов або мов меншин і викладання цими мовами з урахуванням стану кожної мови на відповідних рівнях освіти;

7) сприяння здійсненню наукових досліджень у галузі державної мови, регіональних мов або мов меншин в університетах та наукових установах;

8) розвиток відповідних видів міжнародного обміну з питань, що охоплюються цим Законом, стосовно мов, які використовуються у двох або декількох державах;

9) поважання меж кожної географічної місцевості, в якій використовується регіональна мова або мова меншини, з метою забезпечення, щоб існуючий або новий адміністративний розподіл не створював перешкод розвитку відповідної регіональної мови або мови меншини.

Стаття 2. Право мовного самовизначення

Кожен має право вільно визначати мову, яку вважає рідною, і вибирати мову спілкування, а також визнавати себе двомовним чи багатомовним та змінювати свої мовні уподобання.

Кожен в Україні незалежно від етнічного походження, національно-культурної самоідентифікації, місця проживання, релігійних переконань має право вільно користуватись будь-якою мовою, вивчати та підтримувати будь-яку мову.

Не може бути привілеїв чи обмежень за мовними чи іншими ознаками. Мовна дискримінація є неприпустимою.

Розділ II
МОВИ В УКРАЇНІ ТА ПОРЯДОК ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

Стаття 5. Державна мова України

Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

Українська мова як державна є мовою органів державної влади, органів місцевого самоврядування, мовою судочинства, слідства, дізнання та прокурорського нагляду, мовою міжнародних договорів, мовою науки, культури, середньої і вищої освіти, мовою засобів масової інформації та інших сфер політичного, економічного і соціального життя, які визначаються законом.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, усі суб'єкти власності і господарювання зобов'язані створювати громадянам України необхідні умови для оволодіння державною мовою.

Стаття 6. Регіональні мови або мови меншин

Регіональні мови або мови меншин - це мови, які традиційно використовуються в межах певної території держави громадянами України, які становлять мовну групу, що за своєю чисельністю менша, ніж решта населення України.

Територія, на якій використовується регіональна мова або мова меншини - це територія однієї або кількох адміністративно-територіальних одиниць України (села, селища, міста, району, районів у місті, області), де така мова є засобом спілкування певної кількості осіб, що виправдовує здійснення різних охоронних і заохочувальних заходів, передбачених у цьому Законі.

До регіональних мов або мов меншин в Україні належать такі мови: російська, кримськотатарська, молдавська, угорська, румунська, болгарська, білоруська, вірменська, гагаузька, польська, грецька, німецька, ідиш, словацька.

В Україні гарантуються вільний розвиток, використання і захист регіональних мов або мов меншин.

Статус регіональної мови або мови меншини на певній території визначається за результатами місцевого референдуму або на підставі даних Державного комітету статистики України про розподіл населення за рідною мовою відповідно до підсумків всеукраїнського перепису населення. При цьому регіональній мові або мові меншини може бути надано статус широко поширеної, поширеної або мало поширеної регіональної мови або мови меншини.

Стаття 11. Законодавство України про мови

Законодавство України про мови складається з Конституції України, цього Закону та міжнародних зобов'язань України, що регламентують відносини у сфері застосування мов.

Стаття 12. Обов'язок посадових та службових осіб володіти мовами роботи органів і організацій

Посадові і службові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, адміністрацій державних підприємств, установ та організацій зобов'язані володіти державною мовою та визначеними для певної території регіональними мовами або мовами меншин в обсязі, необхідному для виконання ними службових обов'язків.

Обсяг знання державної мови та відповідних регіональних мов або мов меншин як мов роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, адміністрацій державних підприємств, установ та організацій визначається Кабінетом Міністрів України.

Розділ IV
МОВА ОСВІТИ, НАУКИ, ІНФОРМАТИКИ І КУЛЬТУРИ

Стаття 28. Мова навчання і виховання в установах початкової та загальної середньої освіти

Мовою навчання і виховання в установах початкової та загальної середньої освіти в Україні є державна мова.

У межах території, де певна регіональна мова або мова меншини має статус широко поширеної, забезпечується надання початкової та середньої освіти цією регіональною мовою або мовою меншини.

У межах території, де певна регіональна мова або мова меншини має статус поширеної, забезпечується надання суттєвої частини початкової та середньої освіти цією регіональною мовою або мовою меншини.

У межах території, де певна регіональна мова або мова меншини має статус мало поширеної, забезпечується надання початкової та середньої освіти цією мовою дітям з тих сімей, які цього бажають і кількість яких вважається для цього достатньою.

Вивчення в усіх загальноосвітніх закладах української мови є обов'язковим. Держава сприяє вивченню в усіх загальноосвітніх закладах російської мови та іноземних мов міжнародного спілкування.

Право громадян на вільний вибір мови навчання і виховання в закладах загальної середньої освіти реалізується через створення мережі закладів загальної середньої освіти за мовою навчання і виховання відповідно до мовного складу населення певної території України, визначеного згідно з положенням частини п'ятої статті 6 цього Закону. Підставою для прийняття рішень можуть бути відповідні заяви батьків або осіб, що їх замінюють, про мову навчання і виховання дітей.



Размер файла: 160 Кбайт
Тип файла: doc (Mime Type: application/msword)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров