Заказ работы

Заказать
Каталог тем
Каталог бесплатных ресурсов

Інституціональні форми інтеграції у світове господарство

1. Міжнародна економічна інтеграція: поняття та передумови, форми

2.  Основні риси регіональної економічної інтеграції.

3.  Інтеграція України у сучасну світогосподарську систему.

4. Міжнародні фінансові інститути.

5. Міжнародні організації.

6. СОТ як інститут регулювання міжнародної торгівлі.

Інтеграція являє собою особливий етап в процесі інтернаціоналі­зації господарського життя, який призводить до створення цілісності відокремленого господарчого комплексу декількох держав (однорідний, внутрішньо злитий господарський механізм)..

Міжнародна економічна інтеграція — це взаємне переплетіння на­ціональних процесів відтворення, що ґрунтується на поділі праці між на­ціональними господарствами та встановленні між ними стійких зв'язків та різних форм взаємодії. Об'єктивною основою інтеграції є високий рівень МПП та інтернаціоналізація виробництва.

Тенденція до економічної інтеграції - одне з характерних явищу сучасному міжнародному житті, виникнення і розвиток якого передбача­ли видатні мислителі минулого — І. Кант, А. Сен-Симон, Ж.Ж. Руссо, Ж. Прудон.

І. Кант, наприклад, одним з перших припустив існування в майбутнь­ому принципово іншої системи відносин між народами, у якій проблема безпеки буде вирішена за рахунок усвідомлення усіма «необхідності збе­реження цілого в інтересах кожного з них». Обґрунтувавши ідею «союзу народів» і запропонувавши тим самим абсолютно нову модель світово­го устрою, він у той же час вказав і на неминуче виникаюче при цьому протиріччя—між процесом інтернаціоналізації і процесом збереження національної держави, як форми організації суспільства. Мислитель ба­чив вирішення цього протиріччя в поступовій еволюції людства: від абсо­лютно різних, роздільних суспільств до єдиного цілісного цивільного су­спільства в планетарному масштабі.

Ідеї такого роду, наближені до сучасних умов, розглядалися ксервдині XX в. А. Мюллером-Армаком, В. Ріпці, Дж. Вайнером, Я. Тінбергеном, Ф. Перру, Дж. Мідом, Р. Фришем, П. Стрітеном, А. Стрітеном і ін. Дово­дячи крок за кроком ефективність інтеграції, вони сприяли її становлен­ню в особі сучасних інтеграційних об'єднань. Особливими поглядами на інте-грацію виділяється вчення Б. Балаша, що, на відміну від своїх попередників, запропонував розглядати інтеграцію не тільки як статичний стан, але і як динамічний процес. Він пише: «Ми пропонуємо визначати інтег­рацію як процес, що охоплює заходи між економіками різних національ­них держав; як стан, що може бути представлений як відсутність різних форм дискримінації між національними економіками». За Б. Балашем, інтеграція—це вирівнювання умов для економічної діяльності суб'єктів ринку незалежно від того, резидентами якої країни вони є, об'єднані в інтеграційне угруповання. По суті, концепція Б. Балаша передбачила етапи інтеграції, включаючи п'ять послідовних форм (рис. 1):

 

 

 

Митний союз—це угода двох або декількох держав, що передбачає усунення внутрішніх тарифів та встановлення спільного зовнішнього тари­фу. Таким чином, митний союз передбачає заміну декількох митних територій однією при повній ліквідації митних податків в межах митно­го союзу і створенні єдиного зовнішнього митного тарифу. Угоди про створення митного союзу діяли у Бенілюксі (з 1948 р.), в Європейсько­му союзі (з 1968р.).

Митний союз перетворюється у спільний ринок з усуненням будь-яких обмежень на переміщення товарів, послуг, а також виробничих фак­торів— капіталу і робочої сили.

У рамках спільного ринку забезпечується вільний рух не тільки то­варів, а й послуг, капіталів та громадян (робочої сили). Такі умови еконо­мічних: взаємовідносин у цілому характерні для Європейського союзу.

Побудова спільного ринку повинна завершитися створенням справді єдиного економічного, правового та інформаційного простору і дати імпульс для переходу до якісно нової сходинки економічної інтеграції— економічного союзу.

В економічному союзі вільний рух факторів і результатів виробницт­ва доповнюється гармонізацією внутрішньої та зовнішньої економічної політики. В країнах-учасницях функціонує, як правило, єдина грошова одиниця. Ознаками економічного союзу є:

1)   ліквідація будь-яких торгівельних обмежень і проведення єдиної зовнішньоторговельної політики;

2)   вільне переміщення товарів, послуг, капіталу та громадян;

3)   жорстка координація (по суті—єдність) економічної, фінансової та соціальної політики.

На основі економічних створюються і політичні союзи, в яких поряд з економічною забезпечується й політична інтеграція.

Економічна природа інтеграційних угруповань та взаємовідносин між країнами, що їх утворюють, зумовлюють логіку і поступовість у становленні та розвитку форм міжнародної регіональної економічної інтеграції.

Для створення економічного інтеграційного угруповання двох чи кількох країн необхідні певні політико-правові, економічні, соціально-куль­турні та інфраструктурні умови. З політико-правової точки зору принци­пове значення мають сумісність політичних устроїв та основного законо­давства країн, що інтегруються.                       

До критеріїв інтеграції можна віднести:

? рівень розвитку країн, їх ресурсні та технологічні потенціали;

? ступінь зрілості ринкових відносин, зокрема національних ринків товарів, послуг, капіталу та праці;

?  масштаби та перспективи розвитку економічних взаємозв'язків країн і т. ін.;

? важлива також інфраструктурна та соціально-культурна сумісність. Процеси формування економічних інтеграційних угруповань країн

мають яскраво виражену регіональну специфіку. Слід зазначити, що еко­номічні інтеграційні угруповання країн можуть формуватися різними шляхами:

? «знизу-догори», у процесі поглиблення інтернаціоналізації та транс-націоналізації господарського життя, коли домовленостям між країнами про створення зони вільної торгівлі, митного союзу чи спільного ринку передує досить тривалий період розвитку міжнародних економічних зв'язків на рівні підприємців, фірм та корпорацій. Саме таким шляхом розвивались інтеграційні процеси у Північній Америці, насамперед, між СШ А та Канадою;

? «з гори - до низу», коли з різних політичних та соціально-економічних причин створюється інтеграційне угруповання країн, які ще не повністю відповідають критеріям інтеграційної сумісності, але а процесі подаль­шого регульованого і скоординованого на наднаціональному рівні співробітництва досягають тієї чи іншої форми міжнародної економіч­ної інтеграції.

Переважно таким шляхом розвивалась економічна інтеграція в Європі через дво- та багатосторонні переговори і асоційовану участь окремих країн у діяльності інтеграційних угруповань, які вже функціонують. Зок­рема, такті шляхом ідуть сьогодні країни Східної Європи, які ставлять за мету інтеграцію до Європейського союзу.

Дослідники відзначають, що у сучасному світі інтеграція та дезінтег­рація розвиваються асинхронно, як два різноспрямовані процеси. При цьому дезінтеграційні явища і процеси можуть мати не тільки локальний характер (провінція Квебек у Канаді, Шотландія та Уельс у Великобри­танії, Корсика у Франції, Каталонія та Країна Басків в Іспанії, фламандці-валони у Бельгії, північ-південь в Італії, роз'єднання Чехословаччини на дві держави, розпад Югославії на декілька держав, дезінтеграційні тен­денції у Південній Азії, Росії тощо), але і глобальний (розпад Радянського Союзу, Ради економічної взаємодопомоги).

Інтеграція та дезінтеграція являють собою об'єктивні взаємопо­в'язані процеси. Більше того, дезінтеграція формує передумови інтег­рації на нових кількісних та якісних засадах. У окремих випадках можуть скластися умови для реінтеграції. Доцільно розрізняти: 1) повну; 2) час­ткову; 3) розширену реінтеграції. У першому випадку мова йде про відновлення того чи іншого інтеграційного угруповання у попередньо­му складі на тих же політико-економічних засадах. Часткова реінтеграція має місце, коли об'єднуються окремі члени (учасники) інтеграційних угруповань на попередніх принципах або всі учасники, але на якісно нових засадах. Розширена реінтеграція характеризується включенням у інтеграційні об'єднання, що відновлюються, нових учасників на тих чи інших засадах.

Для розвитку міжнародних інтеграційних процесів необхідна наявність ряду об'єктивних і суб'єктивних передумов, ступінь розвитку яких суттє­во відрізняється в окремих регіонах світового господарства. Це впливає на характер і рівень регіональної економічної інтеграції. Найважливішими об'єктивними передумовами є:

? сучасна науково-технічна революція, що є водночас і матеріальною основою для розвитку міжнародної економічної інтеграції. Якісні зміни в продуктивних силах, поява принципово нових засобів виробництва та технологій суперечать обмеженості національних ринків, наявності різних міждержавних бар'єрів на шляху руху капіталів, товарів та послуг, робо­чої сили. Масштабність і принципово новий характер проблем сучасно­го всесвітнього соціально-економічного розвитку роблять неможливим чи неефективним їх вирішення окремими країнами, стає очевидною не­обхідність об'єднання різноманітних видів ресурсів. Сучасна НТР об'­єктивно зумовлює формування оптимального господарського просто­ру, в межах якого забезпечується поява і постійне оновлення широкого асортименту товарів та послуг, прибуткове функціонування виробницт­ва, максимальне задоволення зростаючих потреб суспільства в межах однієї чи кількох країн;

? соціально-економічна однорідність національних господарств, що зближуються. На сучасному етапі всесвітнього економічного розвитку існують дві основні моделі національної організації виробництва! зовні­шньоекономічних стосунків: ринкова і планова. Очевидно, що формування спільного господарського простору передбачає принципову подібність основ організації національного виробництва в окремих краї­нах, спільність умов господарювання виробників;

? наявність достатньо високих і близьких рівнів економічного розвит­ку країн, груп країн та регіонів світу в умовах нерівномірного розподілу ресурсів. Суттєві розбіжності в національних рівнях продуктивності праці, кваліфікації робочої сили, конкурентоспроможності продукції та послуг країн, що інтегруються, можуть стати основою одержання односторонніх переваг, однобокої" спеціалізації окремих національних економік, призве­сти до виникнення економічних та адміністративних бар'єрів на шляху формування спільного господарського простору;

. ? наявність досить тривалого періоду й досвіду взаємного економіч­ного співробітництва групи країн. Інтеграція являє собою продовження господарської взаємодії країн, її новий стан, вищий рівень економічного співробітництва. Інтеграція виникає на основі і в результаті поглиблення та розширення економічної взаємодії різних країн;

? для розвитку міжнародної економічної інтеграції важливе значення мають також економіко-географічна близькість країн, наявність спільних кордонів. Це суттєво інтенсифікує взаємні економічні зв'язки, знижує транспортні витрати, створює умови для реалізації великих спільних про­ектів співробітництва. Як правило, країни зі спільними історичними, культурними та іншими умовами розвитку більше тяжіють до економі­чної інтеграції;

 

 



Размер файла: 210 Кбайт
Тип файла: doc (Mime Type: application/msword)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров