Заказ работы

Заказать
Каталог тем
Каталог бесплатных ресурсов

Виправно-трудовий кодекс України

 Із змінами і доповненнями, внесеними
 Указами Президії Верховної Ради Української РСР
 від 5 червня 1973 року N 1735-VIII, ВВР, 1973 р., N 25, ст. 212,
 від 23 березня 1977 року N 1850-IX, ВВР, 1977 р., N 14, ст. 130,
 від 21 липня 1978 року N 3645-IX, ВВР, 1978 р., N 31, ст. 449,
 від 15 квітня 1983 року N 5082-X, ВВР, 1983 р., N 17, ст. 346,
 від 31 жовтня 1983 року N 6030-X, ВВР, 1983 р., N 46, ст. 923,
 від 30 вересня 1985 року N 1010-XI, ВВР, 1985 р., N 42, ст. 986,
 від 27 травня 1986 року N 2278-XI, ВВР, 1986 р., N 23, ст. 458,
 від 10 лютого 1987 року N 3546-XI, ВВР, 1987 р., N 8, ст. 149,
 від 1 грудня 1987 року N 4995-XI, ВВР, 1987 р., N 50, ст. 1016,
 від 3 серпня 1988 року N 6346-XI, ВВР, 1988 р., N 33, ст. 807,
 від 19 травня 1989 року N 7544-XI, ВВР, 1989 р., N 22, ст. 237,
 від 14 травня 1990 року N 9280-XI, ВВР, 1990 р., N 22, ст. 367,
 від 28 січня 1991 року N 662-XII, ВВР, 1991 р., N 8, ст. 55,
 від 3 червня 1991 року N 1125-XII, ВВР, 1991 р., N 27, ст. 328,
Законами України
 від 6 березня 1992 року N 2175-XII, ВВР, 1992 р., N 23, ст. 337,
 від 15 грудня 1992 року N 2857-XII, ВВР, 1993 р., N 6, ст. 35,
 від 27 липня 1994 року N 137/94-ВР, ВВР, 1994 р., N 37, ст. 342,
 від 1 грудня 1994 року N 265/94-ВР, ВВР, 1994 р., N 52, ст. 456
 від 11 грудня 1998 року N 312-XIV, ОВУ, 1999 р., N 2, ст. 46,
 від 13 січня 2000 року N 1381-XIV, ОВУ, 2000 р., N 6, ст. 199,
від 22 лютого 2000 року N 1483-III, ОВУ, 2000 р., N 12, ст. 443,
від 11 січня 2001 року N 2214-III, ОВУ, 2001 р., N 6, ст. 218,
 від 11 липня 2001 року N 2636-III

(У тексті Кодексу слова "депутатів
трудящих" замінено словами "народних
депутатів" згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 21
липня 1978 року N 3645-ІХ)

(У назві Кодексу та його тексті
найменування "Українська РСР" замінено
найменуванням "Україна" згідно із Законом
України від 15 грудня 1992 року N 2857-XII)



Розділ I
ВИПРАВНО-ТРУДОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

(Назва розділу із змінами, внесеними згідно
 із Законом України від 15.12.92 р. N 2857-XII)

Глава 1
Виправно-трудове законодавство України

(Назва глави із змінами, внесеними згідно
 із  Законом України від 15.12.92 р. N 2857-XII)

Стаття 1. Завдання виправно-трудового законодавства України

Виправно-трудове законодавство України має своїм завданням забезпечення виконання
кримінального покарання з тим, щоб воно не тільки було карою за вчинений злочин, але виправляло
та перевиховувало засуджених у дусі чесного ставлення до праці, точного виконання законів,
відвертало вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також сприяло
викорененню злочинності.

Виконання покарання не має на меті заподіянням фізичних страждань або приниження людської
гідності.

(Із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 15.12.92 р. N 2857-XII)

Стаття 2. Виправно-трудове законодавство України

Виправно-трудове законодавство України складається з цього Кодексу та інших законів України.

Виправно-трудове законодавство України встановлює порядок і умови відбування покарання і
застосування заходів виправно-трудового впливу до осіб, засуджених до позбавлення волі і виправних
робіт без позбавлення волі, порядок відбування покарання особами, засудженими до направлення в
дисциплінарний батальйон, виконання та відбування інших видів кримінального покарання, а також
порядок діяльності установ і органів, які виконують вироки до цих видів покарання, і участі
громадськості у виправленні і перевихованні засуджених.

(У редакції Закону України
 від 15.12.92 р. N 2857-XII)

Стаття 3. Виключена.

 (згідно із Законом України
 від 15.12.92 р. N 2857-XII)

Стаття 4. Підстава відбування покарання

Підставою відбування кримінального покарання і застосування до засуджених заходів виправно-
трудового впливу є тільки вирок суду, який набрав законної сили.

РОЗДІЛ II
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ У ВИГЛЯДІ
ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ І ВИПРАВНИХ РОБІТ БЕЗ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

(Назва розділу із змінами, внесеними згідно
 із Законом України від 06.03.92 р. N 2175-XII)

Глава 2
Загальні положення виконання покарань у вигляді позбавлення волі і
виправних робіт без позбавлення волі

(Назва глави із змінами, внесеними згідно
 із Законом України від 06.03.92 р. N 2175-XII)

Стаття 5. Установи та органи, які виконують вироки судів до позбавлення волі і
виправних робіт без позбавлення волі

Вироки судів до позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі виконуються виправно-
трудовими установами і органами Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Виправно-трудові установи організуються і ліквідуються Державним департаментом України з питань
виконання покарань.

(У редакції Закону України
 від 15.12.92 р. N 2857-XII,
 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 11.12.98 р. N 312-XIV)

Стаття 6. Виключена.

(Із змінами, внесеними згідно з указами Президії
 Верховної Ради Української РСР від 15.04.83 р. N 5082-X,
 від 01.12.87 р. N 4995-XI;
 виключена згідно із Законом
 України від 06.03.92 р. N 2175-XII)

Стаття 7. Основні засоби виправлення і перевиховання засуджених

Основними засобами виправлення і перевиховання засуджених є: режим відбування покарання,
суспільно корисна праця, виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання.

Засоби виправлення і перевиховання повинні застосовуватися з урахуванням характеру і ступеня
суспільної небезпечності вчиненого злочину, особи засудженого, а також поведінки засудженого і його
ставлення до праці.

(Із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 15.12.92 р. N 2857-XII)

Стаття 8. Правове становище осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення
волі і виправних робіт без позбавлення волі

Особи, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі,
несуть обов'язки і користуються правами, встановленими законодавством для громадян України, з
обмеженнями, що передбачені законодавством для засуджених, а також випливають з вироку суду і
режиму, встановленого цим Кодексом для відбування покарання даного виду.

Правове становище іноземних громадян і осіб без громадянства, які відбувають покарання у вигляді
позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі, визначається законодавством України, що
встановлює права та обов'язки цих осіб під час їх перебування на території України, з обмеженнями,
що передбачені законодавством для засуджених, а також випливають з вироку суду та режиму,
встановленого цим Кодексом для відбування покарання даного виду.

(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
 Верховної Ради Української РСР від 15.04.83 р. N 5082-X;
 у редакції Закону України від 15.12.92 р. N 2857-XII)

Стаття 9. Участь громадськості у виправленні та перевихованні засуджених

У виправленні та перевихованні засуджених, а також у здійсненні громадського контролю за
діяльністю установ і органів, які виконують вироки судів до позбавлення волі і виправних робіт без
позбавлення волі, бере участь громадськість.

Форми і порядок участі громадськості у виправленні та перевихованні засуджених встановлюються
цим Кодексом та іншими законами України.

(Із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 06.03.92 р. N 2175-XII)

Стаття 10. Додержання законів при виконанні покарання

Вся діяльність виправно-трудових установ та інших органів, які виконують покарання, повинна
основуватись на суворому додержанні законів. Відповідальність за забезпечення законності в їх
діяльності несуть службові особи цих установ і органів.

Особи, які відбувають покарання, зобов'язані неухильно додержувати вимог законів.

Стаття 11. Прокурорський нагляд за виконанням покарання

Нагляд за додержанням законів при виконанні вироків до позбавлення волі і виправних робіт без
позбавлення волі здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому
прокурорами. Здійснюючи вищий нагляд за додержанням законів, прокурор зобов'язаний вживати
заходів до усунення їх порушень, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і
притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Постанови і вказівки прокурора щодо додержання правил відбування покарання, встановлених
виправно-трудовим законодавством України, є обов'язковими і підлягають негайному виконанню
адміністрацією виправно-трудових установ і органів, які виконують вироки судів до виправних робіт
без позбавлення волі.

(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
 Верховної Ради Української РСР від 15.04.83 р. N 5082-X;
 у редакції Закону України від 15.12.92 р. N 2857-XII)

Розділ III
ПОРЯДОК І УМОВИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИГЛЯДІ ПОЗБАВЛЕННЯ
ВОЛІ


Глава 3
Виправно-трудові установи


Стаття 12. Види виправно-трудових установ

Виправно-трудовими установами, які виконують покарання у вигляді позбавлення волі, є: виправно-
трудові колонії, тюрми і виховно-трудові колонії.

Повнолітні особи, засуджені до позбавлення волі, відбувають покарання у виправно-трудовій колонії
або в тюрмі, а неповнолітні віком до вісімнадцяти років - у виховно-трудовій колонії.

Виправно-трудові колонії є основним видом виправно-трудових установ для тримання засуджених до
позбавлення волі, які досягли повноліття.

Стаття 13. Види виправно-трудових колоній

Виправно-трудові колонії поділяються на колонії-поселення для осіб, які вчинили злочини з
необережності, колонії-поселення для осіб, які вчинили умисні злочини, колонії загального режиму,
посиленого режиму, суворого режиму, особливого режиму.

(У редакції указів Президії Верховної Ради
 Української РСР від 23.03.77 р. N 1850-IX,
від 30.09.85 р. N 1010-XI;
із змінами, внесеними згідно із Законом України
 від 11.01.2001 р. N 2214-III)

Стаття 14. Виправно-трудові колонії, в яких відбувають покарання засуджені чоловіки

Засуджені до позбавлення волі чоловіки відбувають покарання у виправно-трудових колоніях:

загального режиму - вперше засуджені за злочини, що не є тяжкими;

посиленого режиму - вперше засуджені за тяжкі злочини;

суворого режиму - засуджені за особливо небезпечні державні злочини або ті, що раніше відбували
покарання у вигляді позбавлення волі;

особливого режиму - засуджені, яким покарання у вигляді смертної кари замінено позбавленням волі
або яким довічне позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в порядку
помилування або амністії.

У виправно-трудових колоніях загального і посиленого режиму можуть відбувати покарання також
засуджені, переведені з виховно-трудових колоній в порядку, встановленому статтею 26 цього
Кодексу, а у виправно-трудових колоніях суворого режиму - засуджені, переведені з колоній
особливого режиму в порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

У виправно-трудових колоніях загального режиму можуть відбувати покарання також засуджені,
переведені з колоній-поселень для осіб, що вчинили злочини з необережності, і з колоній-поселень
для осіб, що вчинили умисні злочини в порядку, встановленому статтею 47 цього Кодексу.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з указами Президії
 Верховної Ради Української РСР від 05.06.73 р. N 1735-VIII,
 від 21.07.78 р. N 3645-IX,
 від 30.09.85 р. N 1010-XI;
 законами України від 22.02.2000 р. N 1483-III,
 від 11.07.2001 р. N 2636-III)

Стаття 15. Виправно-трудові колонії, в яких відбувають покарання засуджені жінки

Засуджені до позбавлення волі жінки відбувають покарання у виправно-трудових колоніях загального і
суворого режиму. В колоніях суворого режиму відбувають покарання жінки, засуджені за особливо
небезпечні державні злочини, і жінки, яким покарання у вигляді смертної кари замінено позбавленням
волі або яким довічне позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в порядку
помилування або амністії.

У виправно-трудових колоніях загального режиму можуть відбувати покарання засуджені особи
жіночої статі, переведені з виховно-трудових колоній загального режиму в порядку, встановленому
статтею 26 цього Кодексу, а також засуджені жінки, переведені з колоній-поселень для осіб, що
вчинили злочини з необережності, і з колоній-поселень для осіб, що вчинили умисні злочини в
порядку, встановленому статтею 47 цього Кодексу.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з указами Президії
 Верховної Ради Української РСР від 21.07.78 р. N 3645-IX,
 від 30.09.85 р. N 1010-XI;
 законами України від 22.02.2000 р. N 1483-III,
 від 11.07.2001 р. N 2636-III)

Стаття 16. Виправно-трудові колонії-поселення

У виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили злочини з необережності, відбувають
покарання засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності.

У виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили умисні злочини, відбувають покарання
засуджені вперше до позбавлення волі, а також особи, переведені в ці колонії в порядку,
передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з колоній загального, посиленого і суворого режиму

(У редакції указів Президії Верховної Ради
 Української РСР від 23.03.77 р. N 1850-IX,
 від 30.09.85 р. N 1010-XI;
із змінами і доповненнями, внесеними згідно із
 законами України від 11.01.2001 р. N 2214-III,
 від 11.07.2001 р. N 2636-III)

Стаття 17. Тюрми

У тюрмах відбувають покарання:

засуджені до довічного позбавлення волі;

засуджені до позбавлення волі у вигляді ув'язнення в тюрмі особи, які по досягненні
вісімнадцятирічного віку вчинили особливо небезпечні державні злочини, особи, які по досягненні
вісімнадцятирічного віку вчинили інші тяжкі злочини і засуджені за них до позбавлення волі на строк
більше п'яти років;

особи, переведені з виправно-трудових колоній за підставами, передбаченими статтею 47 цього
Кодексу.

У тюрмах також відбувають покарання особи, залишені в тюрмі в порядку, встановленому статтею 24
цього Кодексу, для роботи по господарському обслуговуванню.

Допускається тимчасове тримання в тюрмі осіб, засуджених до позбавлення волі у виправно-трудовій
чи виховно-трудовій колонії, але залишених в тюрмі або переведених до неї відповідно до статей 23 і
25 цього Кодексу.

Крім того, в тюрмах допускається тимчасове (не більше десяти діб) тримання осіб, які переводяться з
одного місця позбавлення волі в інше, а також засуджених до заслання, які направляються до місця
відбування покарання під конвоєм.

(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
 Верховної Ради Української РСР від 05.06.73 р. N 1735-VIII;
 законами України від 22.02.2000 р. N 1483-III,
 від 11.07.2001 р. N 2636-III)

Стаття 18. Виховно-трудові колонії

Виховно-трудові колонії поділяються на колонії загального режиму і посиленого режиму.

У виховно-трудових колоніях загального режиму відбувають покарання неповнолітні чоловічої статі,
вперше засуджені до позбавлення волі, причому засуджених за злочини, що не є тяжкими, тримають
окремо від засуджених за тяжкі злочини, а також всі засуджені неповнолітні жіночої статі.

У виховно-трудових колоніях посиленого режиму відбувають покарання неповнолітні чоловічої статі,
які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі, а також переведені з виховно-трудових
колоній загального режиму за злісне порушення вимог режиму (стаття 47 цього Кодексу).

(Із змінами, внесеними згідно з указами Президії
 Верховної Ради Української РСР від 05.06.73 р. N 1735-VIII,
 від 30.09.85 р. N 1010-XI;
 Законом України від 11.07.2001 р. N 2636-III)

Глава 4
Направлення і розміщення засуджених до позбавлення волі


Стаття 19. Визначення засудженому виду виправно-трудової установи

Вид виправно-трудової установи з відповідним режимом, в якій засуджені відбувають покарання,
визначається Державним департаментом України з питань виконання покарань.

(Із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 11.07.2001 р. N 2636-III)

Стаття 20. Направлення засуджених до позбавлення волі для відбування покарання

Особи, засуджені до позбавлення волі, направляються до виправно-трудових установ для відбування
покарання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня
звернення його до виконання.

Порядок направлення засуджених до виправно-трудових установ визначається Державним
департаментом України з питань виконання покарань.


Размер файла: 177.46 Кбайт
Тип файла: txt (Mime Type: text/plain)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров