Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Самые новые

Значок файла Определение показателя адиабаты воздуха методом Клемана-Дезорма: Метод, указ. / Сост.: Е.А. Будовских, В.А. Петрунин, Н.Н. Назарова, В.Е. Громов: СибГИУ.- Новокузнецк, 2001.- 13 (3)
(Методические материалы)

Значок файла ОПРЕДЕЛЕНИЕ ОТНОШЕНИЯ ТЕПЛОЁМКОСТИ ГАЗА ПРИ ПОСТОЯННОМ ДАВЛЕНИИ К ТЕПЛОЁМКОСТИ ГАЗА ПРИ ПОСТОЯННОМ ОБЪЁМЕ (3)
(Методические материалы)

Значок файла Лабораторная работа 8. ОПРЕДЕЛЕНИЕ ДИСПЕРСИИ ПРИЗМЫ И ДИСПЕРСИИ ПОКАЗАТЕЛЯ ПРЕЛОМЛЕНИЯ СТЕКЛА (4)
(Методические материалы)

Значок файла ОПРЕДЕЛЕНИЕ УГЛА ПОГАСАНИЯ В КРИСТАЛЛЕ С ПО-МОЩЬЮ ПОЛЯРИЗАЦИОННОГО МИКРОСКОПА Лабораторный практикум по курсу "Общая физика" (3)
(Методические материалы)

Значок файла Лабораторная работа 7. ПОЛЯРИЗАЦИЯ СВЕТА. ПРОВЕРКА ЗАКОНА МАЛЮСА (6)
(Методические материалы)

Значок файла Лабораторная работа № 7. ИЗУЧЕНИЕ ВРАЩЕНИЯ ПЛОЩАДИ ПОЛЯРИЗАЦИИ С ПОМОЩЬЮ САХАРИМЕТРА (4)
(Методические материалы)

Значок файла Лабораторная работа 6. ДИФРАКЦИЯ ЛАЗЕРНОГО СВЕТА НА ЩЕЛИ (6)
(Методические материалы)

Каталог бесплатных ресурсов

ЛІТУРПКА

Ціллю чоловіка на землі, згідно з Католицьким Катехизмом, є: Бога
пізнати, Його любити, Йому служити й у той спосіб заслужити собі на вічну
нагороду в небі.

В тій службі Богові включається в першій мірі сповнювання Божих
заповідей, бо сказав Ісус Христос «Як хочеш увійти в життя, додержуй
заповідей» (Мт 19.17), або на іншому місці: «Той, у кого мої заповіді, і хто
їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить,
і я того полюблю і я йому об'явлю себе» (Йо 15. 21), подібно при іншій
нагоді: «Якщо любите ви мене, то мої заповіді берегтимете» (Йо 14, 1У).
Одна з тих Божих заповідей, а саме третя, каже: «Пам'ятай святкувати
святий день» (Вих 20, 8-11; Втз 5, 12-15). До ньої, як пояснення, Церква
свята додає свою першу Церковну Заповідь: «В неділі й свята Служби Божої
набожно слухати». Й якраз про те вислухання Служби Божої, або про
зовнішній - публичний культ Бога хочемо тут говорити.

Віддавання почитання Богові, або віддавання Йому культу є двояке,
а саме:

а) приватне й

б) публічне Приватним - буде особисте почитання Бога, тобто
почитання коленого чоловіка зосібна, приміром, його приватна молитва,
розважання, загальний чи партикулярний іспит совісти, духовне читання,
тошо.

Публічне почитання Бога, або публічний культ - це всі ті Богослркби
чи Богопочитання, цю люди, народ чи вірні спільно віддають Богові.

ЛІ 1 у ги І\л

ЦІЛЬ І ФОРМА БОГОСЛУЖЕННЯ

ЦІЛЬ

Богослуження має на цілі:

1) Почитання й прославлення Бога - Творця, і

2) Спасіння світа, чи іншими словами основання, удержання й
поширення Царства Божого між людьми й то найперше:

а) у внутрі кожного з нас, тобто особисте освячення кожного
чоловіка зосібна, й

б) назовні кожного чоловіка, поза нами, а саме в церкві, що є
посередницею з'єдинення людей із Христом, а через Нього з Богом -
остаточною ціллю кожного розумного єства.

ФОРМИ БОГОСЛУЖЕННЯ

ФОРМА

Форма Богослуження це підпадаючий під змисли знак, який вмішає
в собі християнську ідею - концепт, що його Церква вживає на те, щоб

одержати ласку шдкуплення, і цей концепт, це внутрішнє Богопочитання,
Вена при допомозі форми Богослуження об'являє назовні.

Потреба такого зовнішнього об'явлення внутрішнього Богопочитання
базується на:

1) природі чловіка. Душа й тіло чоловіка стоять у ньому, як змислово-
духовій істоті і дуже тісній зв'язі. Вже в свойому щоденному житті кожний
чоловік цілком природньо назовні об'являє ті почуття, які нуртують у його
серці - душі, як приміром: пошану, любов, вдячність, ненависть...

2) Чоловік, як соціяльна - товариська істота, живе в товаристві,
спільноті; проте повинен також із другими і перед другими виявляти свої
релігійні почування, що може зробити зовнішніми ознаками, тобто
словами чи акцією - ділами.

лттпкА

А щоб це зовнішнє Богопочитання відбувалося гідно й порядочно,
спільнота (тобто родина, рід, плем'я чи народ) мала свого представника,
який посередничав би між нею й Богом, приносячи Йому жертву й
одержуючи від Нього прикази. Так, приміром, Ной від імені своєї родини
приніс Богові жертву, дякуючи Йому за вирятування від потопу: «Тоді Ной
спорудив Господеві жертовник, узяв всякого роду чистих тварин і всякого
роду чистих птахів і приніс усе палення на жертовнику» (Буг 8,20). А Бог
за те «поблагословив Ноя і мого синів та й сказав їли «Будьте пильні,
1\;? лножуйтесь і наповнюйте землю» (Буг 9, 1) і установив свій завіт між
ними: «Оце я установлюю мій союз із вами і з вашим потомством після
кзс..» (Буг 9, 9-17). Подібно й патріярхн, почавши від Авраама, робили це,
тобто приносили жертви в імені своїх родин. З часів визволення жидів від
Єгипетської неволі приноси» жертви Богові спочатку Мойсей, назначений
до того Богом, а опісля вибрані Богом на жреуів люди, як Аарон і його син
та нащадки, які з Божої установи мали посередничатм між ним і
ізраїльським народом, приносячи Йому жертпи.

Про те вчить свАвгустин, шо у кожній релігійній формі як диких
(некультурних) так і культурних людей є певні Богослужебні обряди,
болАюди не дадуться з'єднати до жадної правдивої чи неправдивої релігії,
коли в ній не буде якихсь видимих знаків - таїнств» (Проти Фавста, Р1 42,
207-370). Тому то відповідно до людських потреб, згідно з гадкою Христом
основаної, видимої Церкви витворювались вже в апостольських часах при
кожній релігійній чинності - відповідно зовнішні Богослуження.

і)) Потреба форми Богослуження основується також на прикладі
[суса Хрисга (обряди при першій Аітургії - на Тайній Вечері, обряди при
установленні Св.Тайн) і Його Апостолів, які ті передані Спасмтелем обряди
дальше розвивали, а за ними й Церква свята, так цю вони на протязі сторіч
дійшли до теперішнього виду.

Щоб літурпчні форми відповідали істоті й цілі Богослуження, мусять
мати педні властивости-прикмети.

Вони мусять мати:

а) Повноту змісту - внутрішню духовість. Сам зовнішній блеск, чиста
формальність, обчислені для самого лише ока, а не для духа, не відповідає
гідності християнського культу - Богослужби.

б) Літургічна форма мусить бути природна, Іобто мусить відповідати
льогічним і психольопчним законам. Мусить конечно заходити подібність
між релігійно-внутрішньою ідеєю і її символом, зовнішним висказом -

лі І у

формою Богослуження, тобто словами, співом і рухами. Ця зовнішня форма
має природно, а не штучно висказувати, чи об'являти внутрішні почування
чоловіка - його релігійність.

в) Літургічні форми мусять базуватися на зарядженнях Божих і на
установах Його представниці тут на землі, Церкви, бо вони є носіями
Божих ласк, Його благословення.

г) Вони мусять бути гідні Богопочитання, тобто в них треба старанно
уникати всякої пересади, надмірного сентименталізму, загалом всякої
комедії - неприродності.

ФОРМИ БОГОСЛУЖЕННЯ

Форми Богослркення є суттєві й несуттєві. До перших, суттєвих
належать ті, які з установи Ісуса Христа є знаряддями ласк відкуплення -
спасіння й називаються «священодійствіями». До других, несуттєвих,
належать ті Літургічні форми, які товаришать першим, щоб їх узмисловити,
тобто об'явити назовні. Ними є метанії, підношення рук, обходи, осилювання
голови,обкаджування й вони називаються церемоніями -обрядами. Проте,
збір Літургічних форм, що творять зовнішню часть, неначе рами й задля
того узмисловлюють священодійство - Богослужбу, називаємо обрядом.

Тим словом обряд називається також загал Богослужб і церемоній,
питомих певній групі вірних Церкви. Й так слово обряд у ширшому
значенні є збором давніх, певних характеристик-питомностей, як у
Богослужбах, так і в уділюваннях Св.Тайн і в церковній дисципліні, які
базуються на особливших національних, звичаєвих, Літургічних відношеннях.

Різні народні звичаї й обичаї, мова, тощо мали свій вплив на витвір
різних способів Богопочитання й уділювання Святих Тайн. А наслідок того
впливу на спосіб Богопочитання називаємо обрядом. Й так у Церкві
Христовій маємо різні обряди, як византійський, вірменський, грецький,
етіопський, коптийський, латинський, маронітський, сирійський, халдейський
і інші. Ті обряди не покриваються з національностями, бо приміром до
византійського чи латинського обрядів належать прерізні нації.

Всі ті обряди представляють повноту життя Церкви на засаді є
цілковито згідні в своїх об'явах із історичним розвоєм народів чи країв, де
вони уформились. Й вони всі є однаково вартісні в очах Церкви, бо в Ній
панує загальний принцип, що гармонія лежить у гармонійній різнородності,
а не в абсолютній однородності.

Всі Літургічні форми в Католицькій Церкві можна спровадити до
трьох головних елементів: слово, акція - ділання - рухи й символ. В округ
Богослуження входять також місце й час Проте в найближчому відступі
будемо говорити про відповідне Літургічне місце, про час, а дальше - про
речі, які є конечно зв'язані з Літургічними церемоніями й Богослужбою,
тобто про Літургічні знаряддя (ризи, сосуди, книги), а під кінець і про
Богослуження.

ЛІТУРГІЧНІ - СВЯТІ МІСЦЯ

Під святими місцями тут у нашому випадку розуміємо такі місця,
які є виключно присвячені Богослужбі - культові Бога. Хоч ціла вселенна,
цей чудовий твір всемогучого Творця - Бога, де Він на кожному місці
перебуває й неначе Його могутнім храмом і всюди можна Його почитати,
однак, головно для спільного культу, є конечні особливіші місця, присвячені
тільки й виключно до Богопочитання. Вже від початку історії людства
знаємо, що чоловік, який мав яке-небудь поняття про божество, вибирав
собі особливше місце, головно на підвищених місцях, горбах чи горах, там
робив собі зображення бога, або навіть клав звичайний камінь «таззеЬаЬ
- массебаг» і там приносив йому жертву (Буг 28, 18).

Так, приміром, уже діти наших прародичів, Каїн і Авель, приносили
жертви Богові (Буг 4, Зс). Ной у подяку за спасіння від потопу «спорудив
Господеві жертовник, узяв всякого роду чистих тварин і всякого роду
чистих птахів і приніс усе палення на жертовникр (Буг 8, 20). Подібно й
Авраам, підчиняючись Божій волі, рішається на велику жертву свого сина-
одинака Ісаака на горі Морія: «спорудив Авраам жертовник, розклав дрова
і^в'язавши Ісаака, свого сина, поклав його на жертовник, зверху на дровах.
Тоді простягнув Авраам свою руку й узяв ножа, щоб принести в жертву
свого сина» (Буг 22, 9-13). Яків, утікаючи перед пімстою свого старшого
брата Ісава, в дорозі до свого вуйка Лавана, пізнавши у сні, що місце, на
якому спав, є святим місцем, «взяв камінь, що його був поклав собі під
голову, і поставив його як стовп «таззеЬаЬ - массебаг», та й налив олій вгорі
його. І назвав він те місце Бетел - Дім Божий» (Буг 28,18с). На знак угоди
з Лаваном, вони обидва поклали копець із каміння («таззерЬа - масфа»),
щоб Бог був свідком їхньої угоди, а Яків приніс жертву Богові на горі (Буг
31, 48, 54). Пізніше, згідно зі своїм обітом, збудував жертівник у Бетелі і
на ньому приніс жертву з вина й оливи (Буг 35, 7-14).

До Мойсея, провідника народу, сам Господь Бог сказав: «Нехай вони
(Ізраїльтяни) мені спорудять святиню, щоб я міг жити серед них. Усе згідно

ЛІТУРПКА

із взірцем храмини, та згідно з взірцем утварі,-що покажу тобі, так зроби
усе» (Вих 25, 8с). В слідуючих главах дає йому точні приписи, щодо храму
й усіх риз та сосудів, що мали вживатися при жертвах (Вих глв. 35-40), а
в книзі Левіт дає точні приписи щодо самих жертв (Лев глв. 1-9).

Знаємо, що жиди будували Богові Ягве величаві храми. Так син
Давида Соломон збудував Богові величавий храм у Єрусалимі,на горі Морія.
По її знищенні, під час неволі Вавилонської, жиди знову відбудували її за
Зоровавеля і пізніших провідників народу Ездри і Неемії. А по її дальшому
знищені, вже напередодні приходу Мессії, цар Юдейський - ідомеєць Ірод
Великий відбудував і прикрасив так, що вона своєю величчю дорівнювала
святині Соломона

Перші християни ще не мали власних церков у своїх початках, але
Богослужба відбувалася чи то по приватних домах, як перша Служба Божа
на Тайній Вечері, чи як то робили апостоли, що «щодня однодушне
перебували в храмі, ламаючи по домах хліб і споживали харчі з радістю і
в простоті серця..» (Діян 2,46). Коли ж прийшли переслідування Церкви,
тоді вона була змушена ховатись по катакомбах, підземних ходах і печерах.
Але й там вона не забувала про публичний культ Бога і у капличках, у
підземеллях перші християни спільно приносили жертву безкровну Господеві
Та, як тільки переслідування дещо втихли, християни почали сеичас ставити
по своїх спромогах храми, передувсім за панування цісаря Александра
Севера, який до певної міри сприяв християнству. Так що в тих часах
постало багато церков, про що свідчать скарги християн, що погани
зневажають і валять їхні церкви 1, а також наказ цісаря Дюклеціяна
замикати й бурити християнські церкви 2. Подібно як пізніший декрет
цісаря Галліена, щоб християни відбирали свої місця по знищених церквах
і на них ставили нові святиш 3. Коли ж пізніше за часів цісаря Константина
Великого християни дістали повну свободу релігії, почали будувати величаві
святині, які скоро поширились по цілій тодішній імперії. З того часу також
повстав звичай посвячувати місця призначені на Богослужби, щоб їх у той
спосіб відділити від усіх інших місць. Про те знову свідчить Евзевій 4, коли
розказує про торжесгвенне посвячення церкви в Тирі, яку побудував цар
Константин Великий в 335 році по Хр^ або про посвячення другої церкви
в Єрусалимі 5 в присутності багатьох єпископів і пресвітерів 6.3 того часу
також заборонялося мати Богослужби в непосвячених храмах, як це
виходить з історії життя свАтаназія, якого покликувано до відвічальності
за те, що ніби мав відправляти Божественну Літургію у великій
Александрійській церкві, ще заки вона була посвячена.

ЛІТУРГІКА

ЦЕРКВА
ІМ'Я

Будуючи домидцоб у них віддавати славу Богові, християни надавали
їм також відповідні назви. Найдавнішою назвою такого місця збору, щоб
віддати хвалу Господеві, здається була назва «Кігіакее оііаа» - дім Господній,
звідси пішла німецька назва «Оіе КігсЬе», наша Церква й польська
«Сегісіе^». Та є ще й інша назва, яка дуже часто приходить у давніших
письменників «Ессіезіа» на означення збору людей, а пізніше на означення
вірних, зібраних на Богослуження 7. З часом ця назва самого збору людей
перейшла на місця, де вони збиралися і звідсіль пішла назва храму «ессіезіа»
з латинська, по-французьки «Ге^іізе», по-італійськи «ІасЬіеза». Тому, що
давніше здвигали храми на місці мученичої смерті деяких святих, чи там,
де вони були поховані, то ж звідси, здаться, пішла в нас назва «костел» (від
костей мучеників, чи святих), по-польських «козсіоі». Знана є також назва
церкви Базиліка, від грецького слова «Вазіїікее оікіа», дім царя, в нашому
випадку дім царя царів Ісуса Христа. Ця назва на означення Церкви була
вживана ще за часів цісаря Константина Великого. Сьогодні базиліками
називають церкви, збудовані в стилю давніх базилік (торговельних домів,
де купці розкладали свої товари на продаж). Приходять ще назви: дім
Божий, дім Господень, які відповідають німецькій назві «Оота», що
виводить від грецького, з латинська «Оотш ЕНе». Німці називають більші
монастирські церкви «Миепзїег», від латинської назви «топазіегіит», з
яким були получені.

СИМВОЛІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ

Символічне значення церкви є трояке

1) Вона є образом Христа й Його небесного царства, бо в ній під
видами хліба й вина утаєно перебуває Евхарисгійний Христос.

2) Образом царства Христового тут на землі, бо в ній збираються
вірні, члени Його містичного тіла.

Під кінець вона є:

3) Образом правдивого християнина, який через Христа зростає в
святу Церкву Господеві.

10

ЛІТУРПКА

РОДИ

Щодо достоїнств їхнього настоятеля розрізняємо церкви: мит-
рополичі, єпископські, катедратні, капітульні, монастирські, й під кінець
парохіяльні й дочерні.

ПОЛОЖЕННЯ ЦЕРКВИ Й ЦЕРКОВНА
АРХІТЕКТУРА

ПОЛОЖЕННЯ   ЦЕРКВИ

Вимагається, щоб святилище Церкви було звернене до сходу й так
давніше ставлено церкви за приписами Апостольських Конституцій (Кн II,
гл. 57). Про це свідчить також і свАтанасій:«Блаженні апостоли, тому так
зарядили, щоб християнські церкви ставилися до сходу, щоб ми (стоячи в
церкві) споглядали на рай, на нашу вітчизну, з якої ми вийшли». Церкви
є звернені до сходу також тому, що зі сходу зійшло на нас усіх ясне сонце
- Христос, а тепер сходяче сонце своїм першим промінням вітає свого
Творця, віддаючи Йому тим способом славу й поклін.

Після давнього передання церкви повинні бути поставлені на
видному, підвищеному місці, що вже посвідчує християнський письменник
Тертулліян, кажучи: «Дім нашого голуба (церква) є завжди положений на
високих, до світла звернених місцях» 8. До певної міри натякає на це Ісус
Христос, кажучи: «Ти Петро (скеля) і на тій скелі збудую мою церкву й
пекельні ворота її не подолають» (Мт 16, 18). Тут можна б ще додати
видіння св. Иоана Євангелиста: «І переніс мене в дусі на гору велику, на
високу й показав мені місто святе Єрусалим, що сходив з неба від Бога»
(одкр. 20,10). Високе положення церкви повинно пригадувати нам велику
гідність Божого дому й ми, входячи до нього повинні піднестися понад усі
земські злидні й турботи, та й,забувши всю земну суєту й клопоти, умом,
серцем і устами величати Бога.

ЦЕРКВА - ХРАМ

Церква - храм ділиться внутрі на три головні частини, згідно з тими
приписами, що їх був дав «Ягвег» - Бог Мойсееві, коли сказав йому
збудувати святиню: «Нехай вони спорудять мені святиню, щоб я міг жити
серед них. Усе згідно із взірцем храмини., що покажу тобі, так зроби все»

11

ЛІТУРПКА

(Вих 25,8с). Святилище - відповідно жидівскому - Святая Святих Корабель,
Середня нава, храм вірних - святая. Притвор - жидівське подвір'я святині,
де був жертовник цілопалення й басейни до обмивання рук і жертв.

ВИДИ ЦЕРКВИ

її внутрішній зруб є різний. Найдавніший був зруб

1) ЧОТИРИКУТНИКА; Одні кажуть, що він пригадує нам ту
кімнату, де- відбувалася Тайна Вечеря. Інші твердять, шо це є тому, що
корабель Ноя мав таку форму. Ще інші - бо такий вид мало шатро Мойсея,
якого вид означив сам Бог, чи тому, що такий вид мала святиня Соломона.
Під кінець, деякі кажуть, що чотири стіни символізують чотири сторони
світу, куди сягає спасіння Христове

2) ХРЕСТА; Бо від хреста церква дістає життя й силу. Хрест, це
знаряддя смерти нашого Спасителя, а заразом символ, знак Його побіди
над дияволом.

3) КОЛА; Бо воно означає Божу досконалість, а також Його вічність
і велич.

4) ЗВІЗДИ; Бо вона пригадує нам зорю, що станула над місцем, де
Христос прийшов на світ, і яка просвічувала трьом мудрецям аж доки не
запровадила їх до Вифлеєму, так само й Церква світить усім людям світлом
Христовим і веде їх до вічного щастя.

5) КОРАБЛЯ; Бо її ціллю є перевозити людей через бурхливе море
цього земського життя до вічного щасливого життя в небі.

ЦЕРКОВНА АРХІТЕКТУРА - СТИЛІ

Розрізняємо в церковній архітектурі два головні стилі й їхні
підподіли. Й так маємо:

1) Римський стиль, його підподіли:

а) Базиліки;

б) Стиль Византійський;

в) Стиль Романський;

2)       Ґотицький стиль, його підподіли:

а) Ренесанс - Барок;

б) Рококо;

1) РИМСЬКИЙ СТИЛЬ характеристичний тим, що кладе вагу не на
зовнішній вид храму. Причиною того була, здається, протилежність до

12

поганських храмів, що назовні були величаво прикрашені, а внутрі не мали
нічого. Він перейшов три періоди свого розвитку.

а) Стиль Базилік;

6) Стиль Византійський;

в) Стиль Романський;

а) СТИЛЬ БАЗИЛІК. Базиліки - були це довгі й широкі торговельні
портики - будівля, де купці розкладали свої товари на продаж. Вони крім
тої принагідної назви не мають нічого спільного з християнськими

Размер файла: 148.4 Кбайт
Тип файла: txt (Mime Type: text/plain)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров