Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Самые новые

Значок файла Зимняя И.А. КЛЮЧЕВЫЕ КОМПЕТЕНТНОСТИ как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании (3)
(Статьи)

Значок файла Кашкин В.Б. Введение в теорию коммуникации: Учеб. пособие. – Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. – 175 с. (4)
(Книги)

Значок файла ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ КОМПЕТЕНТНОСТНОГО ПОДХОДА: НОВЫЕ СТАНДАРТЫ ВЫСШЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ (4)
(Статьи)

Значок файла Клуб общения как форма развития коммуникативной компетенции в школе I вида (10)
(Рефераты)

Значок файла П.П. Гайденко. ИСТОРИЯ ГРЕЧЕСКОЙ ФИЛОСОФИИ В ЕЕ СВЯЗИ С НАУКОЙ (11)
(Статьи)

Значок файла Второй Российский культурологический конгресс с международным участием «Культурное многообразие: от прошлого к будущему»: Программа. Тезисы докладов и сообщений. — Санкт-Петербург: ЭЙДОС, АСТЕРИОН, 2008. — 560 с. (13)
(Статьи)

Значок файла М.В. СОКОЛОВА Историческая память в контексте междисциплинарных исследований (14)
(Статьи)

Каталог бесплатных ресурсов

Євангеліє від Матвія 5, 14-16 ОЛЕКСАНДР МЕНЬ


Отець Олександр жив на диво цікаво,
він завжди відчував себе «стрілою на натягненій
тятиві». Коли сьогодні звертаєшся до його книг,

слухаєш магнітофонні записи його
промов або читаєш проповіді, ця стрімкість

сприймається особливо гостро.
Згадуючи тепер отця Олександра — надзвичайно

вродливого, енергійного, життєрадісного

і дотепного чоловіка - ще і ще раз переконуєшся в

тому, що він бачив і знав, сприймав і розумів

незвичайно багато і на диво глибоко. Багато його слів,

висловів, порівнянь, згадок не пояснюють,

а тільки вказують на цілий світ подій і явищ,

які стоять за ними, як за певними

ретельно вибраними символами.

Коли поступово відходиш від великого полотна,

то починаєш бачити все більше й більше

деталей, починаєш розуміти головне.
Отець Олександр справді знав Ісуса Христа.
Знав Його і в своєму священицькому служінні,

і в душпастирстві,
і в зустрічах із сотнями найрізноманітніших людей.

Він знав Його з Біблії, яку любив і постійно

вивчав, з історії, літератури, живопису, музики,

архітектури. Усі щедрі прояви багатства

людського духу були для отця Олександра

свідченнями Єдиної Істини,
яка покликала до життя природу

і людину-Всесвіт.
І ось ця всепоглинаюча любов до Бога і створеного

Ним такого багатого складного світу

переповнює отця Олександра і допомагає

нам побачити в його гарячому, щирому слові

глибоку любов до людини і незвичайну силу віри

в її добрий, світлий, гуманний початок.

Повнота і ясність життя людини,
яка досягається і здійснюється нею у Церкві,

у житті з Христом -

ось головне, про шр йде мова у цих проповідях.

Велич людини — в її торжестві

над повсякденністю і злом,

тембру голосу, інтонації, виразу обличчя

і почуттів проповідника.

Ті, кому пощастило бути прихожанами

Стрітенської Церкви, безумовно, впізнають

і ніби почують незабутню ритміку

та емоційність

мови її чудового проповідника.

Ті ж, хто з цією книгою для себе

тільки відкривають слово про християнство

та ім' я протоерея Олександра Меня,

повинні пам'ятати, що ці проповіді

виголошувалися у храмі
і були звернені отцем до кожного -

очі-в-очі -

до кожного, хто прийшов до церкви,
до кожного конкретно,
до кожного особисто.

У цьому, мабуть,
полягає головна особливість
проповідей отця Олександра.

У причетності,
співпереживанні і співстражданні

думам і бідам кожного з нас

і полягає унікальність його проповідей.

І тому до нього тягнулися люди,

до нього йшли люди -
на світло його співчуття,

тепла і розуміння,

на світло його упевненого,

розумного і доброго слова,

сповненого любові

до Бога і

людини.

Священик Олександр Борисов

(ПОЧАТОК   ІНДИКТУ)

/ вересня / 14 вересня

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа!
Нинішній день називається початком індикту, початком
церковного року. Впродовж багатьох століть Новий рік у
нашій країні починався саме цього дня. Потім був впро-
ваджений Новий рік за західним зразком - з 1 січня. У ба-
гатьох країнах Новий рік має різний початок. В Азії він
відзначається пізньої осені. Все це — людські терміни, люд-
ські дати, наші земні відліки, складені так, як нам зручно.
Але ці знаки, ці віхи нагадують нам про те, що хотіли
позначити люди, - який би рік не починався, церковний чи
світський, східний чи західний, а люди завжди прагнули
відзначити стрімкий плин часу. І Святе Писання постійно
нагадує нам, яке значення має час у людському житті.

Ми занурені в нього, як тіло у швидкоплинну ріку! Час
незворотній, його не можна повернути назад. Час незу-
пинний, кожну долю секунди він мчить уперед! Усе наше
життя занурене в час і залежить від часу.

Лише Господь перебуває над часом, над цим потоком, у
Своєму нескінченному царстві світла. У Бога «тисяча літ як
один день, і один день як тисяча літ». Проте для нас з вами
іноді хвилина і година можуть тягнутися, а роки, буває,
минають зовсім непомітно. Ми з вами раби часу і не можемо
вивільнитися від нього. Проте, коли воля Божа жити н; м
у цьому часі, ми маємо пам'ятати, що саме в ньому мим .е
все наше життя і здійснюються усі наші справи.

Сьогодні так співпало, що церковне новолітгя випале на
неділю, коли слід читати євангельську притчу про таланти.
Притчу про господаря, який роздав служникам гроші з
надією, що вони примножать його багатство.

Таємниця часу і ця притча тісно пов'язані! Справді, наше
життя повинно бути постійним надбанням для Господа, ми
маємо сприймати визначений для нас час як великий, без-
цінний дарунок. Ніхто з нас не знає, який відрізок часу нам
відведений, скільки ми проживемо. І в притчі пан, господар
приходить раптово, приходить і вимагає звіту від людей!

І до нас усіх Господь приходить несподівано! Це не обо-
в'язково має бути смерть. Це може бути мить випробувань
- критична, важка мить нашого життя, коли всі вчинки й
думки, усе, чого ми досягли, зважується на терезах. При-
ходить Господь і вимагає звіту: як ми прожили своє життя,
як використали відпущений нам час? І тут з'ясовується, що
змарнували його... Ми були схожі на віз, що везе коштов-
ний вантаж, недбало розсипаючи і гублячи його по дорозі.

иуло втрачено ного на справи І речі зайві,
непотрібні і шкідливі, як ми не зауважували проминаючих
• днів, як ми не хотіли покласти в цю посудину часу всі свої
сили, щоб тоді, коли Господь зажадає від нас звіту, ми
могли б повернути йому примножені «таланти» і сказати:
«Ось, Господи, Ти нас полюбив, і в міру наших слабких сил
ми віддячили любов'ю людям, що нас оточують. Ти заклав
у нас здібності і ми потрудилися для оточуючих. Ти дав нам
закон добра і правди, і ми постаралися насіння цього добра
і цієї правди засіяти в цьому житті».

Ось тоді ми будемо відчувати і розуміти, що час - скарб,
який ми повинні берегти, а не марнувати, тому що за один
день можна зробити стільки прекрасного, наповнитися, зба-
гатитися від Бога, а можна прожити роки безцільно, сіро,
мляво, з порожнім, черствим, байдужим серцем і зів'ялою,
слабкою волею, яка не спроможна підняти нас на жодну
добру справу, на боротьбу в собі з гріхом. І ми ковзаємо у
часі, як човен, що втратив кермо, як кинута у воду тріска.

Кожна річка впадає врешті-решт у море. Кожне життя
відходить врешті-решт у вічність і триває, але час при-
пиняється там, де буде Царство Боже. У Святому Письмі ми
читаємо, як ангел присягався іменем Предвічного, що часу
вже не буде. Тому ми з вами повинні всі наші сили й усі
наші дари вживати на служіння Господу. Не тільки на
служіння нашою спільною молитвою, але й на служіння
повсякденне, бо усе, що ми здійснюємо на славу Божу - і
праця, і піклування про інших, і молитва, й будь-яка справа,
і кожна зустріч, і відпочинок - усе може бути перед лицем
Божим і для слави Божої.

Отже, йдучи сьогодні з храму додому, подумаймо про те,
що час обмежений, що нам не можна його втрачати, що ми
повинні .Ібільшувати у своєму серці скарб: пізнання таєм-
ниці. ('витого Письма, яке нам дане, боротьбу зі злом та
гріхом, які живуть в нас, примножувати в житті і добро, і
милосердя, і справедливість, і співчуття, які заповів нам
Господь. Усе - молитва, праця, життя, радість, скорбота -
шлях людського життя, який має проходити під знаком
Божим, - усе повинно бути перед лицем Христовим! І тоді
кожен день, година, мить заповниться Його священною
присутністю. І не буде жодного дня, жодної години і миті,
коли 6 ми жили без Бога, поза Ним, далеко від Нього.

І тоді наше життя стане не просто існуванням від наро-
дження до смерті, а буде працею, роботою, творенням для
Бога, сходженням на гору Господню, де чекає на нас Отець
Небесним, який скаже кожному, хто потрудився в міру сил.
«Рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим
поставлю тебе, - увійти до радощів пана свого!» Амінь.

ДВАНАДЕСЯТІ   СВЯТА

РІЗДВО    ПНЬСКИІІЛ    ОІЛ

8 вересня /21 вересня

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа!
Сьогодні велике дванадесяте свято Різдва Пресвятої
Богородиці співпадає з неділею перед Воздвиженням. Цієї
неділі Церква відкриває перед вами Євангеліє на тому місці,
де йдеться про найкоштовнішу, найвищу тайну: «Так Бог
полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого». Дав для
того, щоб усі ми мали спасіння, щоб ми з'єдналися з Ним!
І ця таїна, це велике благовіщення нашої віри співзвучне
тим радощам, які ми дістаємо зі свята Різдва Богородиці.

Давнє передання розповідає нам про те, що Свята Діва
з'явилася на світ вже після того, як її батьки втратили
будь-яку надію на народження дитини. Вони думали, що
помруть бездітними. Здається, що всі людські засоби
вичерпані, не залишилось жодної надії, усе земне тебе
підвело, зрадило, покинуло - вже немає на що розра-
ховувати. І от саме тоді, коли все людське руйнується,
виявляє свою силу Сила Божа. Але виявляє тим, хто стоїть
твердо, мужньо, впевнено - тим, хто має надію. І так буває
завжди, коли Господь хоче виявити свою силу.

Батьки Пресвятої Діви, за цим переданням, мали надію,
хоча і були у великому смутку. Але Господь провістив їм
народження дочки і вони повірили. Вони повірили в те, що
здійсниться обіцяне! Не так як Захарій, батько Івана Хрис-
тителя, який не спромігся повірити в диво, яке сам ангел
провістив. Ні, і праведна Анна, і Яким прийняли цю звістку
з радістю!

І ось ми маємо запитати себе, на кого ми більше подібні:
на Захарія, який засумнівався і був вражений за це німотою,
чи на батьків Пресвятої Діви, які відразу ж з радістю
повірили в незвичайне? Ті з нас, хто повторює слова Христа
про спасіння світу, але не думає про те, що Господь
насправді дав їм прощення і спасіння, ті, які похмуро
говорять: «Однаково всі ми загинемо, немає нам прощення,
немає виходу», - ті, хто не відчуває сили рятівної руки
Божої, — саме вони схожі на Захарія, який засумнівався. Ми
ж з вами повинні наслідувати батьків Пресвятої Діви.

Коли Господь нам говорить, що Він прийшов нас спасти,
якщо Він приніс у світ Свою силу, коли Бог так полюбив
світ, що дав Свого Сина, щоб жоден з нас не загинув, хіба
може бути Одкровення це: ці слова, обіцянки, пророцтва
марними, порожніми9 Хіба не повинні ми з усією щирістю,

11

відчуємо це спасіння. Ви можете запитати, що ж це таке
спасіння? А спасіння - це життя з Богом і в Бозі.

Так можна жити сьогодні, тут і тепер, в цьому житті.
Можна потім знову це втратити — через свою необереж-
ність, через свою гріховність, через свою немічність. Але те,
що людина втрачає, Бог допомагає їй знайти. Для цього нам
дається таїнство сповіді: коли ми з вами, втрачаючи до-
рогоцінну єдність з Богом, мир з Ним, знову приходимо, щоб
примиритися з Ним через покуту і дарування прощення.

Він дав нам спасіння сьогодні, тут і зараз. І ми повинні
просити в Нього, щоб переконаність у цьому, почуття ці
жили в нас. Тоді кожен наш крок, кожен день нашого
життя будуть осяяні тихим світлом Євангельської радості.
Ми будемо жити не так, як досі жили - не користуючись
плодами Хреста Христового, не користуючись тією благо-
даттю, яка йде від Бога-Спасителя, а ми будемо жити біля
Нього, і наші вчинки і думки будуть здійснюватися перед
Його лицем. Ось тоді ми справді будемо спасенними
Господом, виявимо себе дітьми Божими, які живуть не за
правилами гріха і зла, а за Христовими заповітами.

Як дізнатися про це, як у цьому переконатися? Сам
Господь шле нам у серце почуття впевненості в цьому. Крім
того, наші вчинки, думки, взаємини з людьми завжди
свідчать про те, чим людина живе, свідчать, чи в Бозі вона
перебуває чи ні, чи євангельським шляхом йде чи шляхом
гріха. «Рятівна любов Христа охоплює кожного», - гово-
рить Святе Писання. І на таку любов ми не можемо не
відповісти своєю любов'ю. І як же ми можемо не відпла-
тити вдячністю Богу? Людська невдячність - великий
злочин, ницість душі.

Ви запитаєте, що ж ми можемо зробити для Того, Хто
нас порятував, для Того, Хто так полюбив світ, що Сина
свого віддав. Він Сам Відповів. Він сказав усім нам чітко і
просто: «Що тільки вчинили ви одному з найменших братів
Моїх цих, - те Мені ви вчинили». Інакше кажучи: з того,
як ви будете чинити з людьми, Господові буде зрозуміло,
чи справді ви маєте намір слідувати Його заповідям, чи все
це у вас просто мовиться для форми, лише для заспокоєння
власної совісті - лицемірна, нежива, мертва, фальшива віра.



Размер файла: 409.06 Кбайт
Тип файла: txt (Mime Type: text/plain)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров