Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Самые новые

Значок файла Зимняя И.А. КЛЮЧЕВЫЕ КОМПЕТЕНТНОСТИ как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании (3)
(Статьи)

Значок файла Кашкин В.Б. Введение в теорию коммуникации: Учеб. пособие. – Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. – 175 с. (4)
(Книги)

Значок файла ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ КОМПЕТЕНТНОСТНОГО ПОДХОДА: НОВЫЕ СТАНДАРТЫ ВЫСШЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ (4)
(Статьи)

Значок файла Клуб общения как форма развития коммуникативной компетенции в школе I вида (10)
(Рефераты)

Значок файла П.П. Гайденко. ИСТОРИЯ ГРЕЧЕСКОЙ ФИЛОСОФИИ В ЕЕ СВЯЗИ С НАУКОЙ (11)
(Статьи)

Значок файла Второй Российский культурологический конгресс с международным участием «Культурное многообразие: от прошлого к будущему»: Программа. Тезисы докладов и сообщений. — Санкт-Петербург: ЭЙДОС, АСТЕРИОН, 2008. — 560 с. (12)
(Статьи)

Значок файла М.В. СОКОЛОВА Историческая память в контексте междисциплинарных исследований (13)
(Статьи)

Каталог бесплатных ресурсов

Тактичний інноваційний маркетинг

2. Роль держави в стимулюванні інновацій. Функції державних органів інноваційній сфері

 

На сучасному світі провідні держави вже вийшли на рівень постіндустріальної економіки, а Україна все ще бореться з кризою економіки індустріального типа. Тому нашій країні треба шукати свою дорогу розвитку у напрямку до моделі економіки держав-лідерів. І таким дорогою, на мій погляд, є інноваційний.

Інновації – це деяке нововведення в області техніки, технології, організації праці або управління, засноване на використанні досягнень науки і передового досвіду. Кінцевим результатом інноваційної діяльності є реалізація нового або вдосконаленого продукту, що реалізовується на ринку, або нового (вдосконаленого) технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності. Інновації фактично є одним з не багатьох напрямів економіки, який при мінімальних в нього вкладеннях дає величезний ефект: підвищується престиж країни в світі, йдуть відрахування від реалізованих проектів (у тому числі до бюджету), не відбувається витоку «мізків»  за кордон.

Найлегше побачити, що дають інновації, можна на прикладі технопарків. Закон України визначає технопарк як юридичну особу або їх об'єднання, головною метою яких є діяльність по виконанню інвестиційних і інноваційних проектів, виробничому впровадженню наукових розробок, високих технологій і конкурентноздатної на світових ринках продукції.

Сьогодні в Україні створено 8 технопарків, але діє з них лише 4. Вони реалізують близько 64 інноваційних проектів. Всього за два роки діяльності технопарками реалізовано інноваційній продукції на суму понад 292,8 млн.грн. Відрахування до Держбюджету склали 15,8 млн. грн. На спеціальні рахунки технопарків зараховано 25,4 млн.грн., які прямують виключно на науково-технічну діяльність і розробку нових технологій. Але, до жалю технопарки сьогодні, по суті, є єдиним механізмом реалізації інноваційної політики держави, що діє. У світовій практиці інноваційна діяльність країн не вичерпується освітою і розвитком технопарків.

Наприклад, у Великобританії уряд здійснює комплексну підтримку інновацій в малих і середніх підприємствах:

1)    стимулювання інвестицій в інновації – пільгове оподаткування, надання податкового кредиту для наукових досліджень, підтримка для венчурного капіталу;

2) проведення політики підтримки конкуренції – активна антимонопольна діяльність;

3) поліпшення підприємницької інфраструктури – забезпечення якісного сервісу, удосконалення системи постачань і транспортувань, поширення засобів зв'язку.

Окрім економічної підтримки інноваційної діяльності, британський уряд на всіх рівнях влади розробляє і здійснює різні програми по створенню мереж для обміну знаннями, проведенню вчення і тренінгів для підприємців, утворенню кластерів (самих різних галузей, що включають підприємства) для співпраці з метою зниження витрат і рисок, створенню інжинірингових центрів, бізнес-інкубаторів і парків на базі університетів і наукових інститутів, відкриттю центрів підвищення навиків і майстерності. Також в кожному регіоні Великобританії створюється науково-промислова порада, яка повинна стежити за тим, аби пріоритети державної економічної політики відповідали інтересам конкретного регіону, контролювати виконання регіональної економічної стратегії і тому подібне

Сучасне положення справ в Україні таке, що вона не має чіткої інноваційної політики. У країні законодавчо затверджений перелік з 120 пріоритетних напрямів інноваційній діяльності. Скорочення цього переліку до двох-трьох напрямів підвищили б ефективність витрачання бюджетних коштів. Тим паче, що на фінансування науки виділяється менше 0,5% ВВП. Хоча, як свідчить світовий досвід, відчутний результат з'являється тоді, коли в науку інвестують не менше 3-4% ВВП.

Отже, що ведуть країни світу витрачають на науку більше 3% ВВП, більше половини їх підприємств щорік упроваджує продукцію, виготовлену із застосуванням новітніх технологій і наукових розробок. Таким чином, в середньому кожні два роки їх асортимент оновлюється повністю. Продукція ж українських підприємств - за п'ять і більше років. Причому, інновація зводиться найчастіше до вдосконалення прототипу, а нова продукція, вперше освоєна в Україні, складає всього 4,1%. До того ж її технічний рівень часто не відповідає сучасним вимогам, а, означає, вона не є конкурентноздатною на зовнішньому ринку.

Україна займає 95-е місце по індексу залучення прямих іноземних інвестицій. Інші республіки колишнього Союзу в цьому рейтингу розподілилися так: Азербайджан — 8-е місце, Вірменія - 15-і, Естонія - 16-і, Казахстан - 21-і, Латвія і Литва - 32-і і 33-і місця відповідно, Грузія - 36-і, Киргизія - 55-і, Таджикистан - 80-і, Білорусія - 90-і, Узбекистан - 100-і, Росія - 104-е місце. І це при тому, що в колишньому СРСР українськими НДІ патентувалося не менше 40% радянських винаходів.

Сьогодні Україна практично зникла з винахідницької і інноваційної карти світу. Нині її доля в світовому об'ємі торгівлі науковою продукцією складає 0,1%. На внутрішньому ринку ситуація трохи краща, але підприємства все-таки вважають за краще купувати технології, що вже діють і випробувані, оскільки фінансувати нові розробки ризиковано. Аби стимулювати залучення фінансових ресурсів, державу повинно страхувати інноваційні ризики.

Не дивлячись на проблеми законодавства у сфері регулювання і стимулювання інновацій, деякі українські підприємці усвідомлюють вигоди інноваційної активності. Так, в першому півріччі 2004 роки інноваційну діяльність здійснювали 902 підприємства України. Їх доля в загальній кількості промислових підприємств склала 9,6%. Близько половини з них розташована в м. Києві, Харківською, Донецькою, Кіровоградською, Київською, Дніпропетровською областях.

Аналізуючи статистичні дані по інноваційній активності підприємств різних галузей і регіонів, можна серед інших відмітити тенденцію проведення активнішої інноваційної діяльності в галузях з великою питомою вагою крупних і середніх підприємств. І дійсно, якщо в 2003 році 40,2 % крупних і середніх підприємств здійснювали витрати на інновації і інформатизацію, то серед малих підприємств ця частина склала 7,6 %. Питома вага витрат на інновації і інформатизацію в загальній сумі витрат склала 95 % на великих і середніх і 5 % на малих підприємствах. Така низька інноваційна активність малих підприємств пов'язана з тим, що в даний час підприємницька діяльність в Україні регулюється близько 60 тис. нормативно-правових актів. Крім того, існує велика кількість регулюючих актів на місцевому рівні. Стимулювання ж нововведень на малих підприємствах практично не здійснюється.



Размер файла: 178 Кбайт
Тип файла: doc (Mime Type: application/msword)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров