Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Самые новые

Значок файла Зимняя И.А. КЛЮЧЕВЫЕ КОМПЕТЕНТНОСТИ как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании (4)
(Статьи)

Значок файла Кашкин В.Б. Введение в теорию коммуникации: Учеб. пособие. – Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. – 175 с. (5)
(Книги)

Значок файла ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ КОМПЕТЕНТНОСТНОГО ПОДХОДА: НОВЫЕ СТАНДАРТЫ ВЫСШЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ (6)
(Статьи)

Значок файла Клуб общения как форма развития коммуникативной компетенции в школе I вида (11)
(Рефераты)

Значок файла П.П. Гайденко. ИСТОРИЯ ГРЕЧЕСКОЙ ФИЛОСОФИИ В ЕЕ СВЯЗИ С НАУКОЙ (12)
(Статьи)

Значок файла Второй Российский культурологический конгресс с международным участием «Культурное многообразие: от прошлого к будущему»: Программа. Тезисы докладов и сообщений. — Санкт-Петербург: ЭЙДОС, АСТЕРИОН, 2008. — 560 с. (16)
(Статьи)

Значок файла М.В. СОКОЛОВА Историческая память в контексте междисциплинарных исследований (15)
(Статьи)

Каталог бесплатных ресурсов

Лісова пісня. Л. Українка

           Татусю!

не може пара згинути, бо з пари

знов зробиться вода.

В о д я н и к

           Яка ти мудра!

Іди на дно! Доволі тут базікать!

Р у с а л к а

Та зараз, тату! Вже ж його немає.

Я розчешу поплутаний сікняг.

 

(Виймає з-за пояса гребінку з мушлі,

чеше прибережне зілля),

 

В о д я н и к

Ну, розчеши, я сам люблю порядок.

Чеши, чеши, я тута підожду,

поки скінчиш роботу. Та поправ

латаття, щоб рівненько розстелялось,

та килим з ряски позшивай гарненько,

що той порвав пройдисвіт.

Р у с а л к а

           Добре, тату.

Водяник вигідно вкладається в очереті, очима слідкуючи роботу Русалчину; очі

йому поволі заплющуються.

"Т о й, щ о  г р е б л і  р в е"

(вирнувши, стиха до Русалки)

           Сховайся за вербою!

(Русалка ховається, оглядаючись на Водяника).

Поплинемо з тобою

           ген на розтоки,

під бистрії лотоки,

зірвемо греблю рівну,

утопим мельниківну!

 

(Хапає Русалку за руку і швидко мчить

 

з нею через озеро. Недалеко від другого берега

Русалка спиняється і скрикує).

 

Р у с а л к а

Ой, зачепилася за дуб торішній!

 

Водяник прокидається, кидається навперейми

і перехоплює Русалку.

 

В о д я н и к

То се ти так?!. Ти, клятий баламуте,

ще знатимеш, як зводити русалок!

Поскаржуся я матері твоїй,

Метелиці Гірській, то начувайся!

"Т о й,  щ о  г р е б л і  р в е"

(з реготом)

Поки що буде, я ще нагуляюсь!

Прощай, Русалонько, сповняй коновки!

 

(Кидається в лісовий струмок і зникає).

 

В о д я н и к

(до Русалки)

Іди на дно! Не смій мені зринати

три ночі місячні поверх води!

Р у с а л к а

(пручаючись)

З якого часу тут русалки стали

невільницями в озері? Я - вільна!

Я вільна, як вода!

В о д я н и к

           В моїй обладі

вода повинна знати береги.

Іди на дно!

Р у с а л к а

           Не хочу!

В о д я н и к

           А, не хочеш?

Віддай сюди вінець перловий!

Р у с а л к а

           Ні!

то дарував мені морський царенко.

В о д я н и к

Тобі вінця не прийдеться носити,

бо за непослух забере тебе

"Той, що в скалі сидить".

Р у с а л к а

(з жахом)

           Ні, любий тату,

я буду слухатись!

В о д я н и к

           То йди на дно.

Р у с а л к а

(поволі опускаючися в воду)

Я йду, я йду... А бавитися можна

з рибалкою?

В о д я н и к

           Та вже ж, про мене, бався.

 

Русалка спустилася в воду по плечі і, жалібно всміхаючись, дивиться вгору на

батька.

 

Чудна ти, дочко! Я ж про тебе дбаю.

Таж він тебе занапастив би тільки,

потяг би по колючому ложиську

струмочка лісового, біле тіло

понівечив та й кинув би самотню

десь на безвідді.

Р у с а л к а

           Але ж він вродливий!

В о д я н и к

Ти знов своєї?!

Р у с а л к а

           Ні, ні, ні! Я йду!

(Поринає).

В о д я н и к

(поглядаючи вгору)

Уже весняне сонце припікає...

Ху, душно як! Прохолодитись треба.

(Поринає й собі),

 

ДІЯ І

 

Та сама містина, тільки весна далі поступила; узлісся наче повите ніжним зеленим

серпанком, де-не-де вже й верховіття дерев поволочене зеленою барвою. Озеро

стоїть повне, в зелених берегах,

як у рутвянім вінку.

 

З лісу на прогалину виходять дядько Лев і небіж його Лукаш. Лев уже старий

чоловік, поважний і дуже добрий з виду; по-поліському довге волосся білими

хвилями спускається на плечі з-під сивої

повстяної шапки-рогатки; убраний Лев у полотняну одежу і в ясно-сиву, майже білу

свиту; на ногах постоли, в руках кловня (малий ятірець), коло пояса на ремінці

ножик, через плече виплетений з лика

кошіль (торба) на широкому ремені.

 

Лукаш - дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось

дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка

випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом,

коло коміра і на чохлах червоні застіжки; свити він не має; на голові бриль; на

поясі ножик і ківшик з лика на мотузку.

 

Дійшовши до берега озера, Лукаш зупинився.

 

Л е в

Чого ж ти зупинився? Тут не можна

зайти по рибу. Мулко вельми, грузько.

Л у к а ш

Та я хотів собі сопілку втяти, - 

хороший тута вельми очерет.

Л е в

Та вже тих сопілок до лиха маєш!

Л у к а ш

Ну, скільки ж їх? - калинова, вербова

та липова, -  ото й усі. А треба

ще й очеретяну собі зробити, - 

та лепсько грає!

Л е в

           Та вже бався, бався,

на те бог свято дав. А взавтра прийдем,

то будем хижку ставити. Вже час

до лісу бидло виганяти. Бачиш,

вже онде є трава помежи рястом.

Л ук а ш

Та як же будемо сидіти тута?

Таж люди кажуть - тут непевне місце...

Л е в

То як для кого. Я, небоже, знаю,

як з чим і коло чого обійтися:

де хрест покласти, де осику вбити,

де просто тричі плюнути, та й годі.

Посієм коло хижки мак-відюк,

терлич посадимо коло порога, - 

та й не приступиться ніяка сила...

Ну, я піду, а ти собі як хочеш.

 

Розходяться. Лукаш іде до озера і зникає в очереті. Лев іде понад берегом, і

його не стає видко за вербами.

 

Р у с а л к а

(випливає на берег і кричить)

Дідусю! Лісовий! біда! рятуйте!

Л і с о в и к

(малий, бородатий дідок, меткий рухами, поважний обличчям; у брунатному вбранні

барви кори, у волохатій шапці з куниці)

Чого тобі? Чого кричиш?

Р у с а л к а

           Там хлопець

на дудки ріже очерет!

Л і с о в и к

           Овва!

Коби всії біди! Яка скупа.

Ось тута мають хижку будувати, - 

я й то не бороню, аби не брали

сирого дерева.

Р у с а л к а

           Ой леле! хижу?

То се тут люди будуть? Ой ті люди

з-під стріх солом'яних! Я їх не зношу!

я не терплю солом'яного духу!

Я їх топлю, щоб вимити водою

той дух ненавидний. Залоскочу

тих натрутнів, як прийдуть!



Размер файла: 94.01 Кбайт
Тип файла: txt (Mime Type: text/plain)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров