Заказ работы

Заказать
Каталог тем
Каталог бесплатных ресурсов

Дикий ангел. О. Коломiєць

Невеличке подвiр'я. Ганок одноповерхового будиночка з прибудовою - домашньою майстернею. Посеред двору збитий з дощок стiл. Стовп. На ньому умивальник i прилаштований телефон пiд дашком. Саморобне крiсло-гойдалка. Осторонь - ослiнчик.

 Таня зачiсується бiля умивальника. Федiр лагодить стiлець. Лiда в крiслi-гойдалцi. Уляна накриває стiл.

 

 Л i д а. У вас мовби маленька неприступна фортеця. Спокiй i якесь особливе вiдчуття безпеки. В минулий приїзд на вулицi мене застала гроза. Блискавицi й громи, здавалося, на тротуари падали. Я так злякалася! А забiгла сюди, у двiр, - i страх пропав. Наче громи i блискавицi боялися сюди вдарити.

 Т а н я. Якщо тато були вдома, звичайно, побоялися.

 У л я н а. Не пащекуй, Таню!

 Л i д а. I кольоровий телевiзор, i оце саморобне крiсло у вас напрочуд пасують одне до одного.

 У л я н а. Коли вже тобi так усе подобається, то в нас би й вiдпочила, а не їхала на курорт.

 Л i д а. Море...

 Т а н я. З великої висоти море здається калюжею.

 У л я н а. Ти його бачила з висоти?

 Т а н я. Побачу.

 У л я н а. Забила собi в голову стюардесою стати.

 Л i д а. А батько?

 У л я н а. Вона така, що й батька умовить.

 Ф е д i р. Скiльки ж ти, Лiдо, не добула на курортi?

 Л i д а. Сiм днiв.

 У л я н а. А грошi повернули?

 Л i д а. Нi.

 У л я н а. То вже б добула.

 Л i д а. Захотiлося вас провiдати, i за домом скучила. За Петром. I синка треба забрати вiд мами. Ми з Петром без нього не можемо.

 У л я н а. Петро i минулий рiк, i цей без вiдпустки, хоч би до нас навiдався.

 Ф е д i р. Запанiв Петро.

 Ул я н а. Хiба можна так на брата?

 Ф е д i р. Можна.

 Л i д а. Не запанiв, а все в роботi, вiн такий скажений до роботи, як i всi ви.

 Т а н я. Мене виключи з цiѕї компанiї.

 У л я н а. Годi чепуритися. Збiгай на город цибулi вирви.

 

 Таня виходить.

 

 Л i д а. У вас уже i город свiй? .

 У л я н а. За гаражем грядочка: За той шматочок землi клопотiв та прикрощiв...

 Л i д а. То навiщо було брати?

 У л я н а. А як же без грядки, без свiжої городини? За пучок кропу на базарi гривеник беруть. Нi совiстi, нi правди нема в людей. Десять копiйок за жмутик трави. Борщ дуже дорогий виходить... А суп ми не любимо.

 Л i д а. Петро часто каже: якби такого борщу, як мама готує.

 У л я н а. На борщ треба i городину свiжу, i м'ясо свiже, базарне...

 

 Заходить Таня, кладе цибулю на стiл.

 

 Мало не забула: хто зi мною завтра на базар поїде?

 Л i д а. Далеко збираєтесь?

 У л я н а. Десь у район, щоб дешевше.

 Т а н я, Я не поїду.

 Ф е д i р. Чого не поїдеш?

 Т а н я. Нещодавно права одержала... Недiля, машин багато, ще в аварiю потраплю.

 

 На ганок виходить Павлик.

 

 П а в л и к. Мамо, де моя бiла сорочка?

 Ул я на. Там, де прасоване лежить... Павлику, поїдемо завтра на базар?

 П а в л и к. Категорично нi!(Iде в хату).

 У л ян а. Навiщо ж тодi машину купували - щоб у гаражi стояла?.. Такi грошi витратили.

 Т а н я. В гаражi... Наш "Запорожець" уже сам повертає на дешевi базари.

 Л i д а.Я ще не їздила самостiйно, але на права здала. Ми з Петром надумали купити машину.

 У л я н а. А грошi?

 Л i д а. Будемо вiдкладати потроху.

 

 На ганку з'являється Павлик.

 

 П а в л и к. У сорочки верхнiй гудзик вiдривається.

 Ул я н а. Таню, приший.

 Т а н я. Були пани, були раби, а тепер усi товаришi!

 П а в л и к. Де голка?

 У л я я а. У рушнику.

 

 Павлик iде в хату.

 

 Т а н я (пiдходить до Лiди). Так модно одягаєшся! I де тiльки все дiстаєш?

 Л i д а. Петро дiстає. Вiн краще на одязi розумiється, нiж я.

 

 Т а н я. Менi б такого чоловiка, як наш Петро.

 Л i д а. Ти дiвчина вродлива, сама вибереш собi жениха.

 Т а н я. Тепер такi женихи, що самi на пляшку канючать, де вже їм про жiнчин одяг дбати.

 Ф е д i р. Петро заробляє, мабуть, по пiвтисячi?

 

 Виходить на ганок Павлик.

 

 П а в л и к. Мамо, де отой галстук бiластий?

 У л я н а. Там, де лишив, на бильцi лiжка.

 

 Павлик виходить.

 

 Ф е д i р. Запанiв Петро, мiг би й приїхати.

 Л i д а. Я ж кажу - його вiд роботи не вiдiрвеш. У вас, у Ангелiв, така вдача.

 Т а н я. Кореспондент з областi приїхав, до мене пiдходив, хотiв нарис про нашого батька робити. Але, мабуть, роздумав. Щось йому не сподобалося. I Федiр теж не сподобався. Бурмило, каже, не чоловiк.

 У л я н а. Чому це про тебе так?

 Ф е д i р. Я до пуття i не розчув, i не зрозумiв, що вiн запитував. От я йому й кажу - у перервi. Сам вiн бурмило! Працюєш, а воно лiзе!

 Т а н я. I сюди приходив. Може, сьогоднi ще прийде.

 У л я н а. Треба ж батьковi сказати.

 Т а н я. Мабуть, не прийде.

 У л я н а. Тебе не розбереш: то прийде, то не прийде.

 

 Вривається пiсня "Мой дед-разбойник":

 

 Мой дедушка разбойник, разбойник, разбойник,

 Был в самом деле очень знаменит.

 Кто мимо дедушки пройдет.

 Все деньги сразу отдает.

 Иначе будет бит,

 Иначе будет бит.

 Где ж ты, времечко лихое,

 Когда можно было жить разбоем, да, да!

 

 У л я н а. Знову сатану включив.

 Т а н я (пiдходить до телефону, набирає). Ванько, Ванько! Виключи, дурню, бегемотiю! Дай пообiдати. Чуєш?.. (Кладе трубку. До Лiди). Це наш сусiд Крячкiв Ванько забавляється...

 

 Пiсня уривається.

 

 Л i д а. Послухався?

 У л я н а. Вiн батька за петельки хапає... Такий волоцюга, що свiт не бачив. Танi, правда, побоюється.

 Ф е д i р. Таню, поїдь завтра на базар.

 Т а н я. Хому тато скаже, той i поїде.

 Л i д а. "Як тато скаже"! Петро i нашому синковi спiвав ту пiсню, що ви маленькими спiвали... Як це вона починається? (Пробує наспiвати).

 

 I сказала стиха мати:

 - Не пустуйте, бо йде тато.

 

 Таня пiдспiвує.

 

 I сказала стиха мати:

 - Їжте, дiти, бо йде тато! -

 I сказала стиха мати:

 - Спати, дiтки, бо йде тато!

 

 Самi придумали чи десь почули?

 Ф е д i р. Це ще не вся пiсня... Вона довго спiвається:

 

 I сказала стиха мати:

 - До роботи, бо йде тато.

 

 Т а н я. Цей куплет Федiр запам'ятав. Колись санчата свої поламав i не хотiв лагодити. Так тато йому всипав.

 У л я н а. Усiм потроху дiставалося. Хiба що Павлика трошки милували.

 Т а н я. Любимчик.

 

 Виходить Павлик.

 

 П а в л и к (до ТанI). Зав'яжи галстук.

 Т а н я (зав'язує). Пора самому навчитися.

 П а в л и к. Ширший вузол.

 Т а н я. Що з тобою? Наче щось украв, аж руки трусяться, i очi, як у цигана на ярмарку. Злякався, що трiйку схопив?

 У л я н а. Мовчи, батько почує - обiд пропаде. Павлику, стипендiю не заберуть?

 

 П а вл ик. Нi.

 У л я н а. I то добре. Таню, клич батька - пора обiдати.

 Т а н я (пiдходить до прибудови, стукає кулаком у дверi). Пане президент, обiд подано.

 Л i д а. Петро розказував: нiколи не бачив, щоб батько вiдпочивав... Усе щось робить.

 

 З прибудови виходить Платон. Видно, колись був у силi чоловiк. Обличчя суворе, втомлене. Пiдходить до умивальника, миє руки. Павлик винiс рушник.

 

 Л i д а. Пробачте, звичайно, мою нетактовнiсть, але не втерплю, скажу. Оце дивлюся: Уляна Охтисiвна готує обiд, Федiр майструє, Платон Микитович мовчки миє руки, i Павлик з рушником. Так, здається, булб i минулого разу. Я нiби вдруге дивлюся той самий фiльм.

 Т а н я. А який наступний кадр?

 Л i д а. Мабуть Уляна Охтисiвна скаже: "Пора обiдати, ставте стiльцi".

 У л я н а. Справдi. Берiть, дiти, стiльцi. Федоре, принеси Лiдi.

 Л i д а. Не будемо порушувати традицiй. Кожен сам собi принесе стiлець.

 

 Павлик, Таня, Лiда приносять стiльцi. Федiр приносить матерi, собi ставить полагоджений. Павлик виносить велике саморобне крiсло, ставить на чолi стола.



Размер файла: 319.33 Кбайт
Тип файла: txt (Mime Type: text/plain)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров