Заказ работы

Заказать
Каталог тем
Каталог бесплатных ресурсов

Історія України. М. Грушевський

ПЕРША ЧАСТИНА.

До засновання києвськоє держави.

1. Про iсторiю i передiсторичне жите. Iсторiя самим словом своєм означау

розвiдку, вiдомiсть, оповiданну (вiд грецького корня Fi?, вiд, як наше вiдати,

вiдомiсть), а прикладало ся воно перед усiм до оповiдання про минувшину свого

краю i народу. Такi оповiдання з початку держали ся устною памятю. Але память

людська добре не держить подєй довше як два-три поколiння, а далє починау

мiшати, коли се оповiданну навмисне не прибрано в якусь трiвку форму, наприклад

в пiсню або в вiршi призначенi для запамятування. На певнєйший Грунт стали сє

оповiдання, коли могли оперти ся на давнєйшi записки про колишнє дiла, особливо

як сє записки робили ся сучасниками, тими що самi подєє тi переживали. За помiчю

таких давнєйших записок i оповiдань стало можливим передавати память про подєє

через довгий ряд поколєн незмiненою i чистою. Старшi iсторичнi працi служили

пiдставою для пiзнiйших; новi iсторики, переймаючи вiд старших, додавали до них

оповiдання про подєє пiзнєйшi, i як би не було перерв та прогалин у такiй роботi, то

iсторiя йшла i розвивала ся б неперерваним ланцюгом, оповiдаючи про всє часи

повно i докладно. Одначе на дЄлє воно нєколи не обходило ся без прогалин i

переривiв. Часто пропадали й старi записки й старi iсторичнi оповiдання, та й у

рiжних народiв рiжно починало ся й письменство, й списуванну оповiдань про подєє

i через те не у всiх народiв iсторiя однаково давня i однако повна.

В наших сторонах письменство почало ширити ся перед 1000 роком по

Христi, як почало ширити ся християнство. З того часу могли вже бути рiжнi

записки, i потiм з сих записок дещо i використано, як списувано оповiдання про

давнєйше житу в наших краях; одначе подєє з десятого вiку (вiд 900-1000 р.)

бiльше описувано з памяти. Для ранєйшого часу дещо знаумо з писань иньших

народiв, у яких письменство й iсторiя розвинули ся ранєйше, особливо вiд

письменникiв грецьких, а також i вiд римських, арабських, а нарештi й нiмецьких.

Найдавнєйшi звiстки про нашi сторони йдуть з VII вiку перед Христом,

докладнiишi з V (2300 -2400 рокiв тому), але тiльки про чорноморське побереже, де

ще тодi нашого народу не було, а про наш нарiд письменнi звiстки у чужих народiв

начинають ся геть пiзнiише, тiльки коло 400 р. по Христє (1500 лiт тому). Се зветь

ся початок iсторичних часiв - доки сягають писанi звiстки людськi. Для нашого

народу се значить пiвтори тисячi лiт назад, або пятдесять людських поколєн,

рахуючи коло ЗО лєт на людське поколєнну; а для декотрих, приморських частин

нашого краю-двi з половиною тисячi лєт, або трохи бiльше.

Пiвтори, або двi з половиною тисячi лєт се як на житу одноє людини

часдуже довгий. Але як порiвняти з людським житум, вiд коли воно почало ся на

землi, чи в наших таки сторонах-се час дуже короткий. Житу людське таке давну,

що його не тiльки в сотнi або тисячi рокiв, але i в сотню тисяч лєт не вбереш.

Трудно його взагалi в наш звичайний рахунок взяти, можна тiльки сказати, що

дуже i дуже воно давну, так що против нього нашi двi тисячи лєт iсторичнього

житя-се свiжа минувшина против давньоє старовини: однi рахують людське житу

на землє на 500 тисяч лєт, иньшi на мiлiон, бо таки, кажу, того на наш рахунок не

можна добре перевести. I то все часи перед-iсторичнi: з них не зiстало ся нiяких

писаних звiсток, i про те як жило ся тодє людям, можна змiркувати по рiжних

слiдах людського житя, що знаходять ся при.падком пiд землею, або в печерах-

рiжнi вироби людськi, струмент, посуда, угiлу вiд огнищ, слєди житла людського,

єжi (кiстки й вiдпадки всякi). Про дещо можна змiркувати з тих давнєх звичаєй, якi

ще тепер мiж людьми держать ся, або описують ся в старих книгах; такi звичає

живуть часом несказанно довго: вже люде й не знають, для чого вони саме так

роблять, кажуть тiльки, що "так годить ся", що так єх батьки робили, то й вони

роблять. Потiм можна неодно дорозумiти ся з самоє мови-звiдки те або се слово

взяло ся. Наприклад слово руда значить тепер породу камiнну з металєчною

примiшкою, але саме се слово значить властиво мiдь, а се через те, що мiдь люде

знали з усiх металiв найперше; або напр. в давнєх часах у нас слово скот значило

Грошi давнiх часiв людське богацтво було в худобi, i за худобу все мiняли або

куповали.

От помiчаючи та розбираючи те все, наука вийшла далеко за межi писаних

звiсток, по-за границю iсторичних часiв в глубини передiсторичнi. Вже вона може

досить докладно, хоч i з-дебiльшого тiльки, сказати, як розвивало ся людське житу

тому десять, двадцять, тридцять тисяч лєт; як жили й господарили нашi предки, як

ще не знали нє зелiза, нє иньших металєв, як ще не вмiли сiяти хлiба, як не мали

домашньоє худоби; яку бiду терпiли вони тодє i як поволi доходили кращого i

лекшого житя.

2. Минувшина нашого краю. Найстаршi звiстки про минувшину дау нам

сама земля. Бувау часом де рiка глубоко врiжеть ся в високий берiг i вiдкриу

стрiмку кручу,-цiкавi рiчи можна побачити на такiм урвищу, i хто вмiу розумiти

єх, як по книзє прочитау по них iсторiю землє i того житя, що на нєй розвивало ся i

минало ся.

На самiм верху побачить вiн чорну землю вiд перегною трави i всякоє

ростини, часом i якiсь слiди людського житя, якiсь загубленi рiчи. Се найновiйший

шар, званий в геольогiє алювiум. Пiд ним шар жовтоє глини, глею, або льосу, як єє

звуть по ученому; бувау часом i кiлька шарiв рiжноє глини, роздiленi мiж собою

верствами пiску або камiння. Се так званi дiлювiальнi верстви. В таких верствах

часом доведеть ся побачити великi кости, зуби й иньшi останки давнiх звiрiв, або

углу, кремiнцє та кiстки обробленi рукою чоловiка. Пiд тим шари вапнистого

камiння, легкого, губковатого, з рiжними черепашками в нєм-так званi верстви

третичнi. Далє часом покажеть ся чиста крейда- останок давнього глубокого моря,

рябi рухляки, а ще далє-верства камiнного угля; на останку ж, на сподє-мертвий

твердий камiнь, стоплений огнем ще з тих часiв, як земля була горяча i застигала

зверху, вкриваючи ся твердою камiнною корою.

По сих рiжних верствах камiння, глин, пiскiв, по рiжних останках ростин i

звiрят учений геольог скаже, чи було тодє на сiм мiсцє море чи суша; покаже, якi

ростини росли i якi звiрi водили ся, як виглядали, чим живили ся. Великi змiни

переходила кожна сторона. Де тепер сухий степ, там хвилювало колись глубоке

море, водили ся рiжнi морськi живини; потiм, як дно пiдiймало ся, вода спливала, а

вiд останкiв рiжних живин, що колись жили в морi, лишали ся купи кiсток,

черепашок, якi збивали ся з часом у верству камiня-вапняка; єх заносив намул рiк

або порох вiтрiв, наростав цiлими шарами погнiй вiд усяких ростин та живин.

З тих останкiв можна знати, що тодє як починало ся людське житу на землє,

море спливало з наших сторiн. Давнєйше воно покривало майже цiлу Украєну, а пiд

кiнець третичноє доби вже мало що виступало за теперiшнi береги моря Чорного,

Азовського i Каспiйського: сє три моря були одним морем, як ще й тепер знати по

великих млаках (солончаках) мiж Азовським i Каспiйським морем та иньших

слєдах. Гори Карпатськi, Кримськi, Кавказькi пiдiймали ся поволє над рiвниною, i

так на початку дiлювiальноє доби вигляд нашого краю вже значно наблизив ся до

теперiшнього. Але мав вiн iще перебути одну перемiну, яка сильно вiдбила ся на

його житю i виглядє, а були то ледовi часи.

В першiй половинi третичноє доби в Европi було так горячо, як тепер в

центральнiй Африцє. Ростиннiсть була незвичайно буйна, роскiшна- буйнєйша нєж

в теперiшнєх горячих краях. Звiря всякого земноводного було страшенно богато,

великого, чудацького; тi звiрi позникали, тiльки в землi полишали ся єх кости: були

то велетеньскi ящiрки, рiжнi роди слонiв, величезнi птицє. Але повiтре ставало

холоднєйше, i тi ростини та звiрi, що не могли жити в холоднiм краю, заникали, а

зiставали ся такi, що приспособили ся до холоднєйшого повiтря, як мохнатi слони-

мамути або волохатi носороги. В дiлювiальнiй добi вiд вохкости та холоду почала

земля замерзати на пiвночи; велика сила леду збирала ся в теперiшнiй Швецiє i

Фiнляндiє й звiдти все поши рювала ся, поступаючи далє на полудну. На якийсь час

сє вiчнi леди, що лежали цєлi сотнє й тисячi лiт, захопили й пiвнiчну частину нашого

краю, а потiм, як потеплiло, стопили ся i уступили ся на пiвнiч. Слєдом вiд них

зiстали ся великi шари глини-того намулу, що наносила вода, як топили ся тi

величезнi леди, верстви пiску i камiння, принесеного ледом, i широкi та глубокi

рiчнi долини, що продерли води з-пiд тих ледiвцєв.



Размер файла: 972.24 Кбайт
Тип файла: txt (Mime Type: text/plain)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров