Заказ работы

Заказать
Каталог тем
Каталог бесплатных ресурсов

Русь Погляд з минулого в майбутнє. В. Ю. Шевцов

ВСТУП

Запропонована читачеві книга не належить цілком ні до наукових, ні дохудожніх. Це скоріше думки про наболіле, про долю і недолю своєї Батьківщини,свого народу. Можливо, що в відображенні деяких історичних подій авторомдопущені помилки; та якщо вони є, то не з власного бажання чи якихось намірів,а тому, що у кожного історика "свояісторія", написана, звичайно, в контекстідержавно-соціального замовлення, і важко відрізнити дійсні історичні події відфальсифікованих. І все ж, зважаючи на те, що розвиток суспільства підкоряєтьсятаким же незалежним від окремих особистостей законам, як і закони Ньютона вфізиці, можна осягнути історію свого народу, поглянути на нинішній стан,зазирнути в майбутнє. Відштовхуючись від поняття етносу, його розвитку івзаємодії з іншими етносами, автор зробив спробу відновити дійсну історіюУкраїни. Історію, яку можна простежити на протязі семи з половиною тисячоліть.Мова не йде про стовідсоткову достовірність тих чи інших історичних фактів, які висновків автора, особливо, коли йдеться про сиву давнину історії нашогонароду. Читачеві пропонується історична версія про походження, долю і недолюруського етносу; версія, яка склалась у автора на протязі останніхп'ятнадцяти-двадцяти років. Ця версія багато в чому розходиться з офіційною,але вона побудована на підґрунті етнічних законів і тому об'єднує, здається,дуже різні історичні факти в єдину сюжетну лінію життя і еволюції народуУкраїни. В своїй версії автор робить акцент не стільки на відомих фактах,скільки на тих особливостях історичного сюжету, які старанно замовчуютьсяісториками і які майже повністю руйнують багато із стереотипів, що склались.

Починаючи з маловідомих фрагментів прадавньої історії авторзупиняється на походженні назви "Русь" і на деяких особливостях становлення КиївськоїРусі; на ролі державної міфотворчості і на походженні етносу росіян, налитовсько-польскій добі в історії Русі-України, акцентує увагу на тих моментах,які слід віднести до страшного для руського етносу слова "Руїна".Щоб не закінчувати розповідь на песимістичній ноті, робиться спроба зазирнути взавтрашній день; а це неможливо без розуміння національної символіки і етнічнихінваріантів нашого народу.

Історія України тісно переплетена з історією Росії. І якщоросіянин прочитає, на його думку, щось образливе для себе, то автор проситьпробачення, але дійсність необхідно сприймати такою, якою вона є. Кожний народ,кожний етнос потребує уваги і поваги. У кожного етносу своя доля і свій шлях; та коли мова йде пронегативні риси ординського менталітету, то автор приділяє йому так багато увагилише тому, що це та реальність, яка вразила і руйнує вщент менталітет руськогоетносу, його душу. І мова не про те, який народ кращий чи гірший – ввідповідності з принципом необхідного різноманіття в еволюції Всесвіту дляісторії всі народи рівні і необхідні. Мова про те, як вилікувати наш етнос, яквідновити його історичну перспективу. А це можна зробити лише за умови знання своєїісторії і розуміння ролі власного етносу в історії людства.

Звичайно, коли мова йде про взаємовідносини руського іросійського етносів, не можна обійти мовчанням мовне питання. Коли українціцураються російської мови, а росіяни кажуть, що української мови не існує, то іте, і інше твердження не мають права на життя. І справа не в тому, щоколонізовані Київською Руссю народи взяли на озброєння руську мову, якасприйнявши деякі угро-фінські і тюркські риси стала, за словами Ключевського,угро-фінським діалектом руської мови – тобто російською – і та, і друга – цемови руські. Справа в іншому, а саме в тому, що перехід на руську мову коріннихнародів північно-східної частини Русі, а за часів Орди і Поволжжя, призвів дотого, що останні втратили свою етнічну серцевину – мовність, а з нею і своюісторію, епос, культуру. Завдячуючи завойовникам з Русі вони були змушенізабути свої корені і жити привласненими історією, епосом, піснею, багато чиміншим. Це великий злочин Київської Русі, і якби можна було вибачитись за теперед росіянами, то автор зробив би це не вагаючись.

Для тих, хто бажає знати більше про свою історію додатково,можна порекомендувати, за виключенням відомих творів, наступні книги та іншідруковані видання: Ю. Канигін. Шляхаріїв, Київ, Україна, 1995; Г. К. Василенко. Руси. ВДК, серія 5, №3,1990; І. Огієнко. Українська культура, Київ, Довіра, 1992.; І. Огієнко. Історіяукраїнської літературної мови, Київ, Либідь, 1995; Загадки зоряних островів,1990, випуск 6; И. Яковенко. Так ли уж необходимо действительное, ж-л "Знание – сила",№5, 1994; И. Данилевский. Один из любимых героев детства, ж-л "Знание – сила"№7 1994; Ю. Шилов. Брама безсмертя, Український світ, Київ, 1994; Ю. Канигін.Віхи священної історії, видавництво "Україна", Київ, 2001; Ю. Шилов.Святині, Миронівська друкарня, Київ, 2001.

Наприкінці цієї невеликої вступної частини хочуподякувати своїм добровільним помічникам, випускникам фізико-технічногоінституту Дніпропетровського національного університету І. Навоєнку, І. Шпірці,А. Троценко, В. Харченку, І. Бобко, А. Лисенко, а також Д. Привалову за співпрацю в оформленніі в підготовці книги до друку, задопомоги яких цевидання отримало можливість дійти до свого читача.

Размер файла: 975.01 Кбайт
Тип файла: zip (Mime Type: application/zip)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров