Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Самые новые

Значок файла Зимняя И.А. КЛЮЧЕВЫЕ КОМПЕТЕНТНОСТИ как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании (2)
(Статьи)

Значок файла Кашкин В.Б. Введение в теорию коммуникации: Учеб. пособие. – Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. – 175 с. (2)
(Книги)

Значок файла ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ КОМПЕТЕНТНОСТНОГО ПОДХОДА: НОВЫЕ СТАНДАРТЫ ВЫСШЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ (2)
(Статьи)

Значок файла Клуб общения как форма развития коммуникативной компетенции в школе I вида (10)
(Рефераты)

Значок файла П.П. Гайденко. ИСТОРИЯ ГРЕЧЕСКОЙ ФИЛОСОФИИ В ЕЕ СВЯЗИ С НАУКОЙ (10)
(Статьи)

Значок файла Второй Российский культурологический конгресс с международным участием «Культурное многообразие: от прошлого к будущему»: Программа. Тезисы докладов и сообщений. — Санкт-Петербург: ЭЙДОС, АСТЕРИОН, 2008. — 560 с. (11)
(Статьи)

Значок файла М.В. СОКОЛОВА Историческая память в контексте междисциплинарных исследований (11)
(Статьи)

Каталог бесплатных ресурсов

Конституційні основи регулювання природокористування і охорони навколишнього середовища

1. Загальна характеристика джерел екологічного права

 

Під джерелами екологічного права розуміються нормативно-правові акти, що містять норми, що регулюють відносини в сфері взаємодії суспільства й природи[1] .

Наявність розвитий системи джерел екологічного права є істотною умовою для виділення сукупності еколого-правових норм в окрему галузь у системі російського права.

Джерела екологічного права мають деякі особливості.

1.                 Тому що законодавство про природокористування й  охорону навколишнього середовища віднесено у відповідності зі ст.72 Конституції Російської Федерації (далі – Конституція РФ) до предметів спільного ведення Федерації і її суб'єктів, те еколого-правові норми встановлюються на обох рівнях;

2.                 Екологічне право має комплексний характер у системі російського права, тому правові норми даної галузі є в різних галузях права. Поряд зі спеціальним законодавством про охорону навколишнього середовища, природоресурсным законодавством, вони втримуватися в актах цивільного, конституційного, підприємницького, карного й іншого законодавства.

Джерела екологічного права можна класифікувати по наступних підставах:

·                   По юридичній чинності – на закони й підзаконні акти;

·                   По предметі регулювання – на загальні й спеціальні;

·                   По характері правового регулювання – на матеріальні й процесуальні;

·                   По характері – на кодифіковані й не є такими;

Систему джерел екологічного права утворять:

·                   міжнародні договори РФ, загальновизнані принципи й норми екологічного права;

·                   Конституція Російської Федерації;

·                   федеративні договори;

·                   закони (конституційні й федеральні);

·                   нормативні укази й розпорядження Президента РФ;

·                   нормативні постанови й розпорядження Правительства РФ;

·                   Конституції, закони, інші нормативні правові акти суб'єктів РФ;

·                   нормативні правові акти міністерств і відомств;

·                   нормативні правові акти органів місцевого самоврядування;

·                   локальні нормативні правові акти;

·                   судові рішення.

Звичай як джерело екологічного права застосовується в практиці, але він опосередкований у встановлених нормах права.

2. Конституції Російської Федерації й

Республіки  Башкортостан -  основні джерела екологічного права

 

Як і в будь-якій іншій області, у регулюванні відносин власності на природні ресурси, природокористування, охорони навколишнього середовища, визнання, охорони й захисти екологічних прав і законних інтересів людини й громадянина Конституція Російської Федерації й Конституція Республіки Башкортостан грають основні ролі. Ці ролі визначені тим, що в Конституції (як РФ, так і РБ) закріплюються (зізнаються) основи конституційного ладу (розділ 1), права й волі людини й громадянина (у тому числі й права на охорону здоров'я й сприятливе навколишнє середовище - ст.ст. 41,42 Конституції РФ), гарантії їхнього дотримання й захисти, закладені основи правової системи, основи організації й межі державної влади, розмежування предметів ведення (ст.ст. 71, 72, 73 Конституції РФ).

При аналізі Конституції (як РФ, так і РБ) як джерела екологічного права можна виділити дві групи норм: загального характеру, важливих з погляду послідовного забезпечення охорони навколишнього середовища й раціонального природокористування (ст.ст. 1, 7, 10, 71, 72 Конституції РФ), і «чисто» екологічні норми права (ст.ст. 9, 36, 41, 42 Конституції РФ)[2] .

Правові норми Конституції Республіки Башкортостан, що регулюють природокористування й охорону навколишнього середовища, аналогічні нормам Конституції РФ у зазначеній області.

Метою даної роботи є аналіз норм Конституції РФ в області регулювання природокористування й охорони навколишнього природного середовища (основний «натиск» - на норми, що регулюють охорону навколишнього середовища) і короткий розгляд взаємин між Російською Федерацією й Республікою Башкортостан у зазначеній області.

 

3.                Характеристика загальних норм Конституції Російської Федерації, що регулюють охорону навколишнього середовища

 

Під загальними нормами Конституції, що регулюють природокористування й охорону навколишнього середовища, розуміються такі норми Конституції, які визначають не тільки порядок і умови взаємодії людини, суспільства й держави в області природокористування й екології, але й на весь спектр взаємин держави й суспільства. Дані норми є основними до таких сфер взаємин людини, суспільства й держави, як природокористування, екологічний контроль, забезпечення екологічної безпеки й ін.

Відповідно до положень ст.15 Конституції, Конституція РФ має вищу юридичну чинність, пряму дію й застосовується на всій території Російської Федерації. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, посадові особи, громадяни і їхні об'єднання зобов'язані дотримувати Конституції РФ і закони.

Якщо міжнародним договором Російської Федерації встановлені інші правила, чим передбачені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 1 має основне значення. У ній установлюються форма державної влади в Російській Федерації (демократична федеративна правова держава з республіканською формою правління) і, відповідно, режим політичної, економічної й іншої свобод особи в суспільстві.

Стаття 2 Конституції РФ (у Конституції РБ – ст.2 розділу II) формулює одну з фундаментальних основ конституційного ладу Російської Федерації: «Людина, його права й волі є вищою цінністю». Характерно, що поняттям «вища цінність» не визначається ніякий інший правовий інститут, що входить у поняття основ конституційного ладу.

У статті 3 розкривається принцип народовладдя в Російській Федерації. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Російській Федерації зізнається її багатонаціональний народ. Одночасно в ч. 1 ст. 3 визначається зміст суверенітету в Російській Федерації. Виходячи з того, що його носієм є багатонаціональний народ Російської Федерації в цілому, а не населення, що проживає на територіях окремих суб'єктів Федерації, можна укласти, що Конституцією встановлюється принцип неподільності суверенітету в Російській Федерації. Відповідно, будь-які дії окремих органів державної влади Російської Федерації, волевиявлення населення, що становить лише частина багатонаціонального народу Російської Федерації, не можуть уважатися суверенними акціями, чиненими абсолютно самостійно й незалежно від конституційного ладу, установленого Конституцією й федеральними законами.

Російська Федерація має всю повноту влади на своїй території. Ніяка інша влада на території Росії не вправі привласнити собі функції верховної суверенної влади, а тим більше поставити себе над нею. Конституційне положення, закріплене в ч. 1 ст. 4, означає, що ця верховна влада поширюється на певну територію, тобто територію, що перебуває під юрисдикцією Росії. Частина 2 ст. 4 Конституції закріплює один з найважливіших принципів федеративної правової держави, що прямо випливає з того, що суверенітет Російської Федерації поширюється на всю її територію. Верховенство федеральної Конституції й федеральних законів на всій території Росії забезпечує єдність, погодженість і стабільність всієї правової системи Росії. Слід зазначити, що за останні два роки в Республіці Башкортостан зроблений більша робота із приведення республіканського законодавства (у тому числі й екологічного) у відповідність із федеральним.

Частина 2 статті 7 проголошує один з основних принципів діяльності сучасної демократичної держави, відповідно до якого створення умов, що забезпечують гідне життя й вільний розвиток людини, не є сугубо особистою справою самої людини і його батьків, а зводиться в ранг загальнодержавної політики. «У Російській Федерації охороняються…здоров'я людей…»... Основною метою «екологічних» законів (будь те ФЗ РФ «Про охорону навколишнього середовища» або Екологічний кодекс РБ) є захист здоров'я населення від негативного впливу, обумовленого забрудненням навколишнього середовища.

Стаття 9 Конституції РФ (у Конституції РБ – ст.10 розділу II) говорить, що земля й інші природні ресурси використовуються й охороняються в Російській Федерації як основа життя й діяльності народів, що проживають на відповідній території. Земля й інші природні ресурси можуть перебувати в приватній, державній, муніципальній і іншій формах власності. У відповідності ж із ч.2 ст.8, у РФ зізнаються й захищаються так само приватна, державна, муніципальна й інша форми власності.

Таким чином, підкреслюється особливе значення природних ресурсів і головного з них – землі як основи життя й діяльності народів. Це конституційне положення орієнтує на дбайливе відношення до природних ресурсів і їхнє раціональне використання й забезпечується природоресурсным і екологічним законодавством. Із принципу дбайливого відношення до природних ресурсів випливає конституційна вимога раціональна використовувати їх. Майже в кожному федеральному законодавчому акті, що регулює правове положення й порядок використання окремих природних ресурсів, є присутнім вимога найбільш раціонального їхнього використання, чому, як правило, присвячені спеціальні розділи законів і безліч підзаконних актів у цій області. Це конституційне положення дозволяє більш справедливо використовувати засоби, одержувані від використання природних ресурсів, в інтересах народів, що проживають на відповідних територіях. У цей час регулювання цих відносин з погляду дотримання екологічних вимог значною мірою здійснюється вступившим у силу 12 січня 2002 року Федеральним законом Російської Федерації «Про охорону навколишнього середовища».

У статті 10 закріплюється фундаментальний принцип організації влади в Російській Федерації – принцип поділу влади. Суть його в тім, що демократичний політичний режим може бути встановлений у державі за умови поділу функцій державної влади між самостійними державними органами. Закріплена в ст.10 «система сдержек і противаг» представляє єдину можливу схему організації державної влади в демократичній державі.

Відповідно до положень ст.17 Конституції РФ (у Конституції РБ – ст.20 розділу II), у Російській Федерації зізнаються й гарантуються права й волі людини й громадянина відповідно до загальновизнаних принципів і нормам міжнародного права й відповідно до Конституції. Основні права й волі людини невідчужувані й належать кожному від народження. Здійснення прав і воль людини й громадянина не повинне порушувати права й волі інших осіб.

Права людину й громадянина в Російській Федерації носять універсальний характер. Жоден із суб'єктів Федерації не може відмовитися від обов'язку визнати й гарантувати права людини й громадянина на своїй території. Жодне із проголошених у Конституції прав людину й громадянина не може бути вилучено державою або обмежено в об'ємі без вказівки підстав обмеження. Права й волі людини можуть бути обмежені державою лише в строго встановлених випадках на основі Конституції й закону. Тимчасові обмеження ряду прав і воль можливі у випадку введення надзвичайного стану (ст. 56).



[1] Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды): Учебник для ВУЗов. - М.: Юристъ, 2000, с.103.

[2] Е. Новикова, Частно-правовые институты и нормы в системе экологического законодательства // «Российская юстиция», №5, 1999;



Размер файла: 305.42 Кбайт
Тип файла: doc (Mime Type: application/msword)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров