Заказ работы

Заказать
Каталог тем
Каталог бесплатных ресурсов

Захист вітчизняного виробника

ПЛАН

 

Вступ.................................................................................................................... 3

1. Проблема захисту вітчизняного виробника в контексті економічної безпеки країни   6

1.1 Вільна торгівля і протекціонізм – проблема вибору................................... 6

1.2 Роль стандартизація та сертифікація у захисті економічних інтересів України        11

2. Практичні аспекти політики протекціонізму в Україні.................................. 14

2.1 Проблеми узгодження інтересів при проведенні політики захисту вітчизняного товаровиробника............................................................................................ 14

2.2 Аналіз особливостей застосування політики  протекціонізму на прикладі фармацевтичної галузі України...................................................................... 15

3. Політика по захисту вітчизняного товаровиробника: сучасний та шляхи оптимізації  19

3.1 Загальна характеристика вітчизняної політики по захисту товаровиробника 19

3.2 Аналіз підходів до проблеми захисту вітчизняного товаровиробника.... 23

Висновок............................................................................................................ 36

Список використаної літератури....................................................................... 38

Вступ

 

Загострення кризи в економіці України вимагає чіткого усвідомлення дійсних перешкод економічному зростанню країни та розробки заходів щодо їхнього усунення. Досвід реформування доводить, що досі кроків по розбудові засад економічного зростання, підвищенню мотиваційних важелів в реальному секторі економіки зроблено не було.   

Значний рівень монополізації економіки України та нерегламентованість витрат монополістів всебічно сприяє тому, що вже на сучасному етапі українська продукція за рівнем цін переважно перевищила середньосвітові. Високі ціни вітчизняної продукції значно скорочують платоспроможний попит населення та орієнтують його на закупівлю іноземного товару, який за ціновими та неціновими характеристиками є більш привабливим.  

Скорочення обсягів виробництва продукції, зниження прибутку, підвищення запасів нереалізованої продукції та підтримання стабільності гривні значно погіршили стан фінансового забезпечення діяльності підприємств, про що свідчить постійне нарощення всіх видів заборгованості.  

Іншим ударом для національного виробника стало запровадження до нерозвиненого ринкового середовища та витратної економіки лібералізаційних принципів і швидких темпів інтегрування до світового співтовариства, що не спричинило, як очікувалося, підвищення конкурентоспроможності національного виробництва. Вітчизняне виробництво з деформованою структурою, дефіцитність споживчого ринку, старі методи державного управління при встановленні нових ринкових принципів спричинили значні негативні зрушення. Натомість, іноземний виробник, який не стикається з такою кількістю бар'єрів у країні свого базування, мав значно більше конкурентних переваг і, як правило, без зайвих перепон витісняв національного з ринків.  

Не розробленість антимонопольного законодавства, яке б кваліфікувало прояви монопольної поведінки, дозволяє нерезидентам позбавлятися конкурентів різними шляхами. В тому числі - зупинка діяльності українського підприємства-конкурента через оволодіння контрольним пакетом акцій.  

Неважко побачити, що зовнішньоекономічні процеси протягом останніх років повною мірою відтворюють збитки від внутрішніх кризових явищ. Співставлення внутрішніх і зовнішніх процесів свідчить про загальну природу обох. Цілком зрозумілим є той факт, що раціоналізація зовнішньоекономічних відносин відбудеться лише за умов концептуальних перетворень в політиці реформ і здійснення певних кроків у напрямі підвищення добробуту нації.  

Посилення інтенсивності зовнішньоторговельного обороту впливає на економічну безпеку України двобічно. З одного боку, експансія іноземних товарів сприяє витісненню вітчизняного товаровиробника та відволіканню коштів і сировинних ресурсів на розвиток іноземного виробництва. А з іншого - в умовах децентралізації каналів завезення імпортної продукції та зростанні човникової торгівлі, розширення обсягів продажу іноземних товарів виступає джерелом існування значної частини населення. Отже, експансія на внутрішній ринок з боку іноземних товаровиробників значною мірою підкріплена внутрішньою ініціативою. Таким чином, вирішення проблеми потребує застосування комплексних заходів поступового зупинення залежності від імпорту та створення відповідних умов всередині країни щодо розвитку національного виробництва.  

Розвиток цих процесів триває передусім через те, що стимули, які мають заохочувати національного виробника до покращання характеристик товару не працюють. Більш того, існуюче нормативно-правове регулювання погіршує ці характеристики. Український товаровиробник позбавлений і такої важливої конкурентної переваги, як місткий внутрішній ринок збуту продукції.  

Українські товаровиробник і споживач більшою мірою потерпають не внаслідок "зіткнення" з іноземним товаровиробником, а через відсутність злагодженої, комплексної системи заходів щодо внутрішнього регулювання, спрямованих на підвищення добробуту нації. Отже, в основі вирішення поточних і перспективних проблем знаходяться питання виправлення нераціональних внутрішніх зовнішньоекономічних потоків товарів за рахунок поліпшення умов розвитку національного виробника та оптимізації політики регулювання експортно-імпортних операцій.

         Таким чином основною метою курсової роботи є дослідження проблеми захисту вітчизняного виробника.      

Предметом курсового дослідження є теоретичні та прикладні проблеми пов’язані із протекціоністською політикою держави.

Об’єктом дослідження є політика держави щодо захисту національного виробника в Україні.

Методи дослідження. Для  розв’язання визначених завдань, досягнення мети використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: методи системного аналізу, методи причинно-наслідкового аналізу, методи порівняльного аналізу, методи прямого структурного аналізу.

Вагомий внесок у проблему дослідження питань захисту вітчизняного товаровиробника зробили такі зарубіжні та вітчизняні вчені як Балаян М.О, Бандурко П.П., Вергун С.В., Гаєвський Р.О.,         Кириченко О.А., Соколенко С. І., Соснін О.М. та ряд інших.

         Курсова робота складається з трьох розділів в яких послідовно розглядається необхідність та наслідки політики захисту вітчизняного виробника в Україні.

1. Проблема захисту вітчизняного виробника в контексті економічної безпеки країни

1.1 Вільна торгівля і протекціонізм – проблема вибору

 

Торгова політика завжди привертала увагу людей. Їх цікавило, чому одні держави, що володіли великою кількістю ресурсів, залишалися бідними, у той час як інші держави, що володіли лише людськими ресурсами, швидко багатіли. Це, а також пошук оптимальних шляхів розвитку зовнішньої торгівлі та захисту вітчизняного товаровиробника складають одну з найбільш складних, але і цікавих проблем економічної науки. Цим питанням займається цілий її розділ - міжнародна економіка. Згодом  усередині нього сформувалися два великих наукових напрямки - свобода торгівлі (засновники А. Сміт., Д. Рікардо) і протекціонізм (засновники - А. Гамільтон і Ф. Ліст) [17, c. 25].

Основою школи вільної торгівлі є теорія порівняльних конкурентних переваг країн, сформульована Рікардо в його книзі "Принципи політичної економії й оподатковування". Суть цієї теорії полягає в тому, що якщо країни спеціалізуються на товарах, у яких вони мають найбільшу конкурентну перевагу, продаючи надлишки в обмін на товари інших країн, сукупне багатство економічних суб'єктів збільшується.

Основою школи протекціонізму є доказ невідповідності умов, для яких сформульована теорія відносних переваг реальної дійсності. Це приводить до одержання найбільш развинутою країною левиної частки виграшу від торгівлі й уповільненню темпів економічного розвитку її партнерів під час відсутності коригувальної державної тарифної політики  країни, що розвивається. Найбільше повно основні положення протекціоністської теорії сформульовані Лістом у його книзі "Національна система політичної економії".

Після Другої світової війни здавалося, що школа свободи торгівлі здобула переконливу перемогу. По-перше, цілим рядом економістів було доведено, що протекціоністський митний тариф Сміта - Хоулі, введений у 1930 р. у відповідь на Велику Депресію в США, продовжив і підсилив наслідки Великої Депресії.    По-друге, активний  ріст зовнішньої торгівлі, що випереджає, у порівнянні з промисловим виробництвом до 1980-х років, на тлі митних тарифів, що знижуються, створив значну кількість багатства, в той час як у країнах, що використовували політику протекціонізму, економічний ріст сповільнився. По-третє, була сформульована й емпірично доведена "дилема укладеного" стосовно   зовнішньої торгівлі: застосування окремими країнами принципів протекціонізму згодом  приводило до їх використання всіма країнами і зниженню сукупного багатства [6].  

Але 1980-і змінили ситуацію. По-перше, цілий ряд країн Африки і Латинської Америки, що відмовилися від протекціонізму на користь вільної торгівлі в 1960-і, зштовхнулися з уповільненням темпів економічного росту і зниженням сукупного багатства в 1980-х. По-друге, був емпірично доведений ріст структурного безробіття в розвитих країнах за рахунок посилення іноземної конкуренції. У третіх, протекціонізм поступився місцем неправильній грошово - кредитній політиці ФРС як основної причини виникнення Великої Депресії. Це було переконливо доведено роботами М. Фрідмана й А. Шварц. І по-четверте, був сформульований і емпірично доведений (але не пояснений) принцип митного захисту. Ведення державної тарифної політики завжди поліпшує умови торгівлі, а виходить, підвищує сукупне багатство країни. До аргументів критиків школи свободи торгівлі додалися також витрати структурної перебудови економіки при вільній торгівлі (згортання неконкурентоспроможних галузей і перенавчання працівників), витрати відмовлення від захисту молодих і стратегічних галузей при свободі торгівлі [17, c.29].

1990-і роки з їхнім повсюдним використанням комп'ютерів і впровадженням в економічну науку складного економічного апарата принесли нові поразки прихильникам свободи торгівлі. По-перше, Лаура Дандреа Тайсон у своїй книзі "Динаміка торгівлі і зайнятості" поставила під сумнів ефективність вільної торгівлі для  країн, що розвиваються. Вона зуміла своїм складним економетричним дослідженням довести три основних положення:

1) У міжнародній економіці існує цілий ряд аномалій (Тайсон приводить більш 50-ти таких аномалій), через які свобода торгівлі погіршує умови торгівлі значного числа  країн, що розвиваються, що не може бути пояснене в рамках теорії конкурентних переваг;

2) торгова політика розвитих країн утрудняє  країнам, що розвиваються, використання їхніх конкурентних переваг, приводячи до одержання розвитими країнами левиної частки виграшу від торгівлі;

3) хоча свобода торгівлі приводить до створення більшого числа робочих місць у  країнах, що розвиваються, у короткостроковій перспективі, у довгостроковій перспективі її вплив на зайнятість не визначено, у той же час свобода торгівлі приводить до зниження соціальних і екологічних стандартів у всіх країнах через зростаючу міжнародну конкуренцію.

Тайсон пояснює принцип митного захисту впливом аномалій у міжнародній торгівлі і вважає за необхідне створення спеціальної теорії міжнародної торгівлі для  країн, що розвиваються. Однак, більш вагомим викликом прихильникам свободи торгівлі стали роботи Пола Робертса. Робертс, старший науковий співробітник Інституту Гувера в Стенфорді, серією своїх статей у ряді наукових журналів Америки, написаних у 2001-2002 р., поставив під сумнів застосовність теорії порівняльних переваг у сучасній міжнародній економіці. Суть ідей Робертса полягає в тому, що спеціалізація на основі порівняльних переваг країн, що дозволяє одержати виграш від торгівлі всім країнам, підривається високою мобільністю факторів виробництва. Країни, що проводять політику свободи торгівлі, замість структурного пристосування економіки випробують відтік факторів виробництва в країни з найбільшою продуктивністю. При цьому найбільшою продуктивністю факторів виробництва володіють країни з абсолютними перевагами, що змінює характер зовнішньої торгівлі [17, c.30].

Історично існували значні бар'єри на шляху міжнародної мобільності факторів виробництва. Нині, однак, зміна політичних систем у Східній Європі й Азії відкрило західним ТНК доступ до значної кількості дешевих людських ресурсів, а розвиток телекомунікаційних технологій привело до можливості інтеграції працівників у сфері послуг і високотехнологічних галузей поза залежністю від їхнього фізичного місця розташування. Усе це дозволило ТНК заміщати дорогі західні людські ресурси дешевими людськими ресурсами з  країн, що розвиваються. Різниця в заробітній платі між розвитими  країнами і країнами, що розвиваються, привела до виникнення абсолютних переваг у країн, що розвиваються, а міжнародна мобільність факторів виробництва  - до зсуву як вигод від зовнішньої торгівлі, так і джерела факторів виробництва в країни, що розвиваються. Наявність значного числа дешевих людських ресурсів у країнах третього світу означає, що дана ситуація, під час відсутності коригувальної державної політики, збережеться й у довгостроковій перспективі. При цьому, буде відбуватися ріст безробіття, відтік факторів виробництва і відповідно зменшення багатства і рівня життя в розвитих країнах.

Здавалося б, такий розвиток подій сприятливо для  країн, що розвиваються. Однак, не все так просто. Аналіз результатів розподілу вигод від зовнішньої торгівлі, проведений у рамках школи ресурсоорієнтованої теорії економічного розвитку, показує, що рівень життя в  країнах, що розвиваються, зростає незначно з припливом у них західних факторів виробництва (у формі іноземних інвестицій). Більш того, втрати соціального капіталу від зниження соціальних і екологічних стандартів через тверду конкуренцію  країн, що розвиваються, за іноземні інвестиції нерідко перекриває вигоди від їхнього одержання. Значна кількість незайнятих людських ресурсів у  країнах, що розвиваються, дозволяє міжнародним ТНК утримувати низьку заробітну плату для приваблюваних ресурсів, а низькі мита, нерідко встановлювані через входження  країни, що розвивається, у міжнародні торгові угоди, низькі податки на ТНК і репатріація ними капіталу попереджають одержання країнами, що розвиваються основних вигод від додаткових конкурентних переваг. Таким чином, за рахунок зменшення багатства розвитих і в кращому випадку незначного збільшення багатства  країн, що розвиваються, у довгостроковому періоді йде швидкий ріст багатства міжнародних монополій - ТНК, контрольованих глобалістськими економічними елітами [9, c.251].

В умовах жорстокої конкуренції на світових ринках торгові партнери України проводять цілеспрямовану політику виключно виходячи з власних національних інтересів. Ця політика спрямована на розширення ринків збуту своєї продукції.  Свого часу переважала думка, що одностороння лібералізація зовнішньоекономічного режиму дозволить Україні якнайшвидше інтегруватись у світову економічну систему. Хоча, саме розвинені країни світу всупереч теоріям “вільної торгівлі” дуже активно використовують переваги протекціонізму для захисту власної економіки та підтримки національних експортерів.  



Размер файла: 301.81 Кбайт
Тип файла: doc (Mime Type: application/msword)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров