Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Самые новые

Значок файла Зимняя И.А. КЛЮЧЕВЫЕ КОМПЕТЕНТНОСТИ как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании (3)
(Статьи)

Значок файла Кашкин В.Б. Введение в теорию коммуникации: Учеб. пособие. – Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. – 175 с. (4)
(Книги)

Значок файла ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ КОМПЕТЕНТНОСТНОГО ПОДХОДА: НОВЫЕ СТАНДАРТЫ ВЫСШЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ (4)
(Статьи)

Значок файла Клуб общения как форма развития коммуникативной компетенции в школе I вида (10)
(Рефераты)

Значок файла П.П. Гайденко. ИСТОРИЯ ГРЕЧЕСКОЙ ФИЛОСОФИИ В ЕЕ СВЯЗИ С НАУКОЙ (11)
(Статьи)

Значок файла Второй Российский культурологический конгресс с международным участием «Культурное многообразие: от прошлого к будущему»: Программа. Тезисы докладов и сообщений. — Санкт-Петербург: ЭЙДОС, АСТЕРИОН, 2008. — 560 с. (13)
(Статьи)

Значок файла М.В. СОКОЛОВА Историческая память в контексте междисциплинарных исследований (14)
(Статьи)

Каталог бесплатных ресурсов

Економіко-статистичний аналіз собівартості продукції тваринництва в ВАТ "Сонячне" Тарутинського району Одеської області

Зміст:

 

Вступ

1.Теоретичні основи статистичного дослідження собівартості продукції

тваринництва

1.1. Значення, завдання та джерела даних для економіко

статистичного аналізу собівартості продукції тваринництва

1.2. Показники собівартості продукції тваринництва та методика їх визначення

2. Характеристика природних і економічних умов господарства

3. Економіко-статистичний аналіз собівартості продукції тваринництва

3.1. Статистичний аналіз динаміки собівартості продукції тваринництва і факторів, що впливають на її рівень

3.2. Статистичний аналіз структури витрат на виробництво продукції тваринництва

3.3. Визначення впливу факторів на зміну собівартості окремих видів продукції тваринництва

3.4. Індексний аналіз собівартості продукції тваринництва

3.5. Застосування методу статистичних групувань при здійсненні економіко-статистичного аналізу собівартості продукції тваринництва

3.6. Кореляційний метод аналізу впливу різних факторів на собівартість продукції тваринництва та виявлення резервів їх зниження

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

 

Сільське господарство - одна з найбільших галузей матеріального виробництва, яка дає сирі продукти землеробства і тваринництва, які використовуються для харчування населення і промислової переробки. В цій галузі економічний процес виступає як натуральний процес, яким керує людина. Всім галузям матеріального виробництва характерні загальні закономірності, загальні риси.

Сільськогосподарське виробництво, як і всяке інше суспільне виробництво представляє собою діалектичну єдність двох цих сторін - виробничих сил і виробничих відносин. В результаті взаємодії робочої сили з засобами виробництва в сільському господарстві створюється готовий продукт. Величина його залежить від забезпеченості робочої сили знаряддями праці, від ефективності використання засобів виробництва і робочої сили. Отримана протягом вищезазначеного періоду продукція сільського господарства реалізується різноманітними шляхами, створюючи тим самим основу для нового виробництва.

Зниження витрат праці і матеріальних засобів на виробництво одиниці продукції - головна задача сільського господарства [2, с.112].

Виробництво продукції потребує відповідних затрат живої праці і матеріальних витрат. Матеріальні витрати здійснюються у вигляді предметів праці і допоміжних матеріалів (насіння, кормів, палива і т.д) або у вигляді зносу відповідних засобів праці. вартість витрачених засобів виробництва і новостворена вартість становлять собівартість продукції.

Взагалі собівартість продукції (робіт, послуг) - це витрати підприємства, пов'язані з виробництвом продукції, виконанням робіт та наданням послуг.

Планування собівартості продукції передбачає найбільш ефективне використання матеріально-технічних і грошових ресурсів на основі нормативів та забезпечення дії противитратного механізму відповідно до технологічних умов та вимог охорони навколишнього середовища. Собівартість показує, що коштує підприємству виробництво одиниці продукції в грошовому виразі.

Без знання загального рівня витрат і їх складових елементів не можливе планомірне ведення господарства, впровадження господарського розрахунку, здійснення прибуткового розподілу і пов'язаного з ним ціноутворення, а також забезпечення ефективних заходів по різному зниженню витрат.

З особливостями сільськогосподарського виробництва пов'язане існування багатьох показників, специфічних по складу і формі. До суспільних показників витрат виробництва відносяться загальні витрати виробництва і собівартість продукції.

Витрати виробництва - це загальні затрати живої й уречевленої праці на виробництво продукції, а собівартість продукції - це частина суспільних витрат виробництва, що виражає витрати господарства (у грошовому виразі) на спожиті засоби виробництва й оплату праці.

Витрати виробництва і собівартість - це найважливіші показники ефективності виробництва, в якому відображуються основні сторони діяльності сільськогосподарських підприємств. Вони є основою для організації виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств по принципах господарських розрахунків. Тому зниження витрат на виробництво одиниці продукції є важливим народногосподарським завданням.

Тому аналіз зміни витрат виробництва і собівартості продукції проводиться кожен рік на основі порівняння фактично досягнутого рівня з минулим. При цьому досліджується зміна структури собівартості, тобто затрати на виробництво даного виду продукції. Для цього використовується класифікація затрат по статтям калькуляції, оскільки вона необхідна для проведення калькуляційних розрахунків, для вивчення структури собівартості та знаходження шляхів її зниження.

Собівартість характерна для всієї сільськогосподарської продукції. У нашому випадку треба зробити економіко-статистичний аналіз собівартості продукції тваринництва.

Тваринництво - одна з основних галузей сільськогосподарського виробництва, яка займається розведенням худоби, птиці та інших тварин. Воно забезпечує населення високоякісними продуктами харчування, частка яких в раціоні людини становить приблизно 35% загальної калорійності і більш як 60% потреби білка. Крім того, ця галузь є джерелом для одержання промислової і лікарської сировини. Частка продукції тваринництва у валовій продукції сільського господарства України становить близько 50%.

Основними напрямками тваринництва є його інтенсифікація, на основі прискореного розвитку кормовиробництва, поліпшення породного складу і підвищення племінних якостей тварин, впровадження нових форм господарювання і організації виробництва, поглиблення спеціалізації і досягнення оптимальної концентрації поголів'я тварин. Освоєння інтенсивних технологій і передового досвіду їх утримання, поліпшення зоотехнічної роботи і ветеринарного обслуговування тварин, забезпечення екологічної чистоти навколишнього середовища.

В успішному розвитку тваринництва важливу роль відіграє статистика, яка повинна всебічно і об'єктивно відображати стан і розвиток цієї галузі.

Особливу увагу в умовах реформування економічних відносин і переходу до ринкової економіки слід приділити вивченню різноманітних форм господарювання, розвитку орендних, підрядних, кооперативних, акціонерних відносин. В цих умовах статистичний аналіз має бути спрямований на удосконалення економічного механізму господарювання. Зміцнення госпрозрахунку. Впровадження досягнень науково-технічного прогресу і передового досвіду, формування у працівників галузі навичок економічного мислення. Особливістю розвитку тваринництва як галузі сільського господарства є порівняно значна частка фермерських і особистих підсобних господарств населення у виробництві молока, м'яса та інших видів продукції. Це зумовлює потребу у статистичному дослідженні сучасних тенденцій змін поголів'я худоби і обсягів виробництва продукції в цих господарствах.

Статистика вивчає стан і розвиток тваринництва за категоріями господарств, адміністративними та економічними районами, сільськогосподарськими зонами і підзонами. А також за виробничими типами господарств.

Діяльність керівників і спеціалістів тваринницьких галузей та підрозділів пов'язана зі збиранням, розробкою і аналізом статистичних матеріалів. Щоб кваліфіковано управляти виробництвом, потрібно мати інформацію про трудові і виробничо-технічні ресурси тваринницьких ферм і комплексів, відомості про хід виробничих процесів і досягнуті результати, а також знати способи розробки та аналізу інформації.

За межами підприємства керівники і спеціалісти повинні стежити за рівнем та динамікою цін на сільськогосподарську продукцію, знати кон'юктуру ринку, контролювати міжгосподарські договірні зв'язки, що також пов'язано з використанням системи статистичних показників і методів їх аналізу.

В процесі удосконалення управління виробництвом на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції створюються науково-виробничі тваринницькі об'єднання та системи. В цих умовах спеціалістам часто доводиться досліджувати ефективність різних зоотехнічних і ветеринарних заходів. За допомогою методів статистичної обробки можна дати кількісну характеристику дослідним даним і зробити висновок про вірогідність результатів дослідження.

Таким чином основною метою даної курсової роботи є проведення економіко-статистичного аналізу витрат виробництва і собівартості продукції тваринництва. А саме: вивчити фактори, що впливають на рівень динаміки продукції тваринництва, структуру витрат на виробництво продукції. Також метою курсової роботи є закріплення теоретичних знань і набуття практичних навиків в збиранні і обробці статистичної інформації, застосування економіко-статистичних методів в аналізі та розробка пропозицій по зниженню собівартості продукції тваринництва.

Завдання, які вирішуються для досягнення визначеної мети такі:

1.                 Вдосконалення методики визначення виробничих витрат і собівартості;

2.                 Облік витрат виробництва кожного виду продукції по господарству;

3.                 Аналіз структури витрат виробництва та собівартості;

4.                 Встановлення впливу різних факторів на рівень виробничих витрат і собівартості;

5.                 Виявлення сільськогосподарських резервів зниження виробничих витрат і собівартості;

Для виконання окремих завдань використовуються такі методи:

1.     зведення та групування;

2.     індексного та кореляційно-регресійного аналізу;

3.     графічне зображення динаміки, дослідження кореляційної залежності;

4.     ряди та показники динаміки;

5.     статистичного прогнозування;

В якості об'єкту дослідження ми взяли ВАТ "Сонячне" Тарутинського району Одеської області. Інформаційним джерелом для написання курсової роботи виступають річні звіти за 2004, 2005, 2006 роки, матеріали статистичної звітності та економічний паспорт ВАТ "Сонячне" Тарутинського району Одеської області

1.1.                      Значення, завдання та джерела даних для економіко-статистичного аналізу собівартості продукції тваринництва.

 

Одним із найважливіших показників роботи підприємства та галузі економіки в цілому є собівартість виробництва й собівартість продукції. Для правильного застосування цих показників у господарській практиці необхідно знати економічну природу собівартості, особливості її  формування, склад виробничих витрат та шляхи зниження.

Собівартість як економічна категорія, притаманна товарно-грошовим відносинам. Вона виникає тоді, коли всі витрати виробництва стали набирати вартісної форми, тобто коли виникла необхідність підрахувати, скільки коштує виробництво товару і з якою вигодою або збитком він реалізований.

Таким чином, собівартість продукції являє собою грошовий вираз витрат на виробництво та реалізацію продукції. Це комплексний економічний показник, який об`єднує в собі витрати уречевленої праці, тобто витрати на спожиті засоби виробництва, й витрати живої праці, тобто витрати на заробітну плату робітників підприємств, а також часину чистого прибутку суспільства, яка призначена на соціальне страхування, підтримку потерпілих від Чорнобильської аварії, утримання пенсіонерів, безробітних та медичне страхування.

Собівартість продукції є важливим узагальнюючим показником, який характеризує ефективність роботи підприємства. У ній відбиваються всі сторони виробничо-господарської діяльності фірми. Чим краще працює підприємство, чим економніше і раціональніше воно використовує власні ресурси, чим успішніше удосконалює свою техніку, тим нижчою буде собівартість виготовлення продукції.

Собівартість слугує базю ціни товару  і її  нижчою межею для виробника, щоб забезпечити процес відтворення виробництва. Підприємство не може встановлювати ціну, нижчу за собівартість, бо в такому разі воно матиме збитки.

За даними АндрійчукаВ.І. [1,с.106] Основні завдання статистики собівартості продукції такі: вдосконалення методики визначення виробничих витрат і собівартості, аналіз структури і динаміки виробничих витрат, встановлення впливу окремих факторів на собівартість продукції, а також виявлення внутрішньогосподарських резервів економії виробничих ресурсів.

Основним джерелом статистичної інформації собівартість продукції є річні звіти сільськогосподарських підприємств (Ф.№50-сг. «Основні економічні показники роботи сіль господарств»), та економічний паспорт підприємства. В цих документах наведені дані про витрати виробництва і собівартість продукції сільського господарства.

Статистичне спостереження у тваринництві здійснюють органи державної статистики з керівниками і спеціалістами сільськогосподарських підприємств, складаючи і збираючи статистичну звітність, проводячи переписи і спеціальні обстеження. Основними джерелами відомостей про стан і розвиток тваринництва є щомісячні та річні статистичні звіти про стан тваринництва (ф. №24-сг.). місячний звіт про стан тваринництва містить інформацію (наростаючим підсумком з початку року) про реалізацію на забій окремих видів худоби і птиці, виробництво коров’ячого молока, курячих яєць, купівлю у населення та продаж населенню худоби і птиці, надходження приплоду, загибель тварин, а також наявність тварин за видами і птиці на звітну дату. За стійловий період наводяться дані про наявність кормів (у кормових одиницях) і надходження куплених концентрованих кормів.

У звітах на 1 квітня, 1 липня, 1 жовтня і 1 січня, крім того, наводяться відомості про виробництво (вирощування) м’ясної продукції та кількість кормоднів перебування тварин на вирощуванні і відгодівлі за окремими видами, а також настриг вовни і закупівлю її у населення за договорами.

Річний звіт про стан тваринництва містить дані про виробництво і реалізацію продукції тваринництва за рік, рух поголів’я і його наявність за статево-віковими групами на кінець року, відгодівлю тварин, ресурси і використання шкіряної і хутрової сировини.

Для того щоб мати повні дані про кількість тварин, органи державної статистики щороку, починаючи з 1935 року, здійснюють переписи (або обліки) худоби.

Основними завданнями перепису (обліку) худоби є встановлення загальної кількості тварин на території країни станом на 1 січня, облік основних видів тварин з диференціацією їх за статево-віковими групами у всіх категоріях господарств. Поголівя худоби у колективних, міжгосподарських, державних і кооперативних господарствах визначають на підставі річного звіту про стан тваринництва, доповненого порівняно з місячним звітом даними про наявність тварин за статево-віковими групами. Поголів’я худоби, що перебуває в особистій власності громадян, встановлюють обліковці шляхом обов’язкового обходу всіх дворів, опитування власників і перерахунку худоби в натурі.

Для перевірки повноти обліку худоби у фермерських і особистих підсобних господарствах статистичний органи проводять контрольні обходи, які охоплюють не менш як 10% дворів, з перевіркою худоби в натурі. Виявлений під час контрольних обходів дворів недооблік худоби обліковують у вигляді процентних поправок до раніше одержаних підсумків перепису. Відмінність обліків худоби від переписів полягає в тому, що поголівя худоби, що перебуває в особистій власності сільського населення, в останні роки встановлюють органи державної статистики за виписками з господарських книг сільських Рад народних депутатів.

Колективні, державні та інші господарства, які розводять хутрових звірів, станом на 1 січня складають і надсилають в органи державної статистики звіт про стан хутрового звірівництва (ф. №26-сг.).

Джерелами статистичної інформації по тваринництву є також річні звіти сільськогосподарських підприємств, переписи (обліки) породної худоби, бюджетні обстеження господарств фермерів, робітників, службовців і пенсіонерів. 

 

1.2. Показники собівартості продукції тваринництва та методика їх визначення.

 

 Собівартість як економічна категорія являє собою відокремлену частину вартості. Основу цієї категорії становлять вартість спожитих засобів виробництва і вартість необхідного продукту. В конкретно економічному розумінні собівартість – це грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг).

Собівартість – один з найважливіших показників господарської діяльності аграрних підприємств, оскільки показує, у що саме обходиться господарству виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є в конкретних природноекономічних умовах господарювання.

Показник собівартості дає можливість глибоко аналізувати економічний стан підприємства і виявляти резерви підвищення ефективності виробництва. За інших ознакових умов підприємство тим більше одержуватиме прибутку на одиницю продукції, чим нижча її  собівартість, і навпаки. Із зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а отже, і зміцнюються позиції підприємства на товарному ринку.

 Важливо зазначити й те, що прибутковість підприємства знаходиться в оберненій залежності від собівартості. З її зниженням зростає окупність витрат прибутком і створюються сприятливі умови для прискорення темпів розширеного відтворення та підвищення матеріальної заінтересованості працівників. Показник собівартості є важливим інструментом для розробки рекомендацій з удосконалення розміщення сільськогосподарського виробництва по природних зонах і мікрозонах України, а також для визначення перспектив розвитку підприємств щодо вибору ними найбільш ефективних галузей.

У сільськогосподарському виробництві , як зазначає Андрійчук Т.В., розрізняють декілька видів собівартості.

Індивідуальна собівартість  визначається на кожному підприємстві. По окремих видах продукції її рівень залежить від місцевих агрономічних, зоотехнічних, технічних, організаційно-економічних і природний умов.

Суспільна собівартість  розраховується за сукупністю підприємств і відображає середні витрати на виробництво продукції. Розрізняють такі її форми, як середня галузева (обчислюється по країні в цілому в розрізі кожного виду продукції), середньо зональна і зведена. Остання визначається відповідно до адміністративно-територіального принципу – по району, області.

За економічним змістом і видами витрат, що включаються у собівартість продукції, розрізняють виробничу і повну (комерційну) собівартість. Виробничу собівартість формують витрати пов’язані з виробництвом і доробкою продукції, її транспортування до франко-місця зберігання (виробничого споживання зеленої маси на корм). В повну собівартість включають виробничу собівартість і витрати підприємства на реалізацію продукції.



Размер файла: 1.49 Мбайт
Тип файла: doc (Mime Type: application/msword)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров