Заказ работы

Заказать
Каталог тем
Каталог бесплатных ресурсов

Формування доходної частини

Формування доходної частини бюджету є важливим видом діяльності будь-якої держави. Процес приватизації державної власності і становлення ринкових відносин протягом останніх років суттєво змінили зміст фінансових ресурсів державного бюджету, при цьому все більшого значення набувають податкові методи їх акумуляції. Податки стають не тільки головним джерелом формування державного бюджету, але і важливим джерелом радикальних змін, виконуючи роль фінансового регулятора виробництва, стають засобом забезпечення соціальної сфери.

Податки - це обов’язкові збори, які стягаються з юридичних та фізичних осіб в процесі розподілу те перерозподілу частини вартості ВВП, які акумулюються  в централізованих фондах грошових ресурсів держави в бюджетах.

Система податків і податкових платежів – сукупність встановлених в державі податків і податкових платежів.

Система оподаткування – сукупність встановлених в державі податків і податкових платежів, а також механізму, способів їх розрахунку та сплати, форми зарахування до бюджету.

Податкова система – сукупність системи оподаткування і елементів нарахувань, сплати, зарахувань та контролю (органів держави, платників податків та інших суб’єктів оподаткування).

Правовою базою  щодо оподаткування в країні є закони загальної та спеціальної дії, які прийняті Верховною Радою України.

До законів загальної дії відносять:

         - “Про систему оподаткування”

         - “Про державний бюджет”

До законів спеціальної дії відносять закони, які  стосуються стягнення окремих податків і податкових платежів.

На основі прийнятих законів органи виконавчої влади (в основному податкові органи) розробляють інструктивно-методичну базу, яка забезпечує механізм дії законів про оподаткування.

 Встановлення і скасування податків і податкових платежів здійснює Верховна Рада України, Верховна Рада АР Крим, місцеві ради (щодо місцевих податків), ставку та механізми справляння податків  не можуть встановлювати або змінювати іншими законами крім законів про оподаткування. Зміни та доповнення до законів про оподаткування вносяться не пізніше як на 6 місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Будь-які податки, які не передбачені законом про систему оподаткування не можуть бути обов’язковими для сплати на території України.

 

               Встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюється Верховною Радою України.

Ради базового рівня (сільські, селищні, міські) можуть встановлювати додаткові пільги оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні визначає Закон України від 18.02.199 року № 77/97-ВР «Про систему оподаткування в Україні». Будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому законі.

В Україні всі податки і податкові платежі, які передбачені законом «Про систему оподаткування в Україні» є обов’язковими до сплати на всій території України незалежно від напрямків господарської діяльності та формами власності. Єдиними на всій території України є принципи побудови системи оподаткування:

          -стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

          -стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

           -обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

           -рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;

            -рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

            -соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи; 

            -стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

             -економічна обґрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

             -рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

              -компетенція - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

             -єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

             -доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).

 Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги з оподаткувань не можуть встановлюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Зміни і доповнення до нормативних актів про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до нормативних документів про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. Це правило не застосовується у випадках зменшення розміру ставок податків, зборів (обов'язкових платежів) або скасування пільг з оподаткування та інших правил, які призводять до порушення правил конкуренції та створення податкових переваг окремим суб'єктам підприємницької діяльності або фізичним особам.

В Україні справляються:

                          1.загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі);

                          2.місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

- податок на додану вартість;

- акцизний збір;

- податок на прибуток підприємств;

   - податок на доходи фізичних осіб;

- мито

   - державне мито;

   - податок на нерухоме майно (нерухомість);

   - плата (податок) за землю;

   - рентні платежі;

   - податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

   - податок на промисел;

   - збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

   - збір за спеціальне використання природних ресурсів;

   - збір за забруднення навколишнього природного середовища;

   - збір на обов'язкове соціальне страхування;

   - збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

   - плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

   - фіксований сільськогосподарський податок;

    - збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

    - єдиний збір, який справляється у пунктам; пропуску через державний кордон України;

   - збір за використання радіочастотного ресурсу України;

   -збори до фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний) вводиться з 20.09.2001 року.

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

До місцевих податків належать податок з реклами і комунальний податок.

До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

     - збір за припаркування автотранспорту;

     - ринковий збір;

     - збір за видачу ордера на квартиру;

     - курортний збір;

     - збір за участь у бігах на іподромі;

-збір за виграш на бігах на іподромі;

-збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;

-збір за право використання місцевої символіки;

-збір за право проведення кіно- і телезйомок;

-збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

-збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

-збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

-збір з власників собак.

Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюється сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України, крім збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами. При цьому такі податки і збори (обов'язкові платежі):

      - комунальний податок;

- збір за припаркування автотранспорту;

- ринковий збір;

- збір за видачу ордера на квартиру;

- збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

- збір з власників собак.

є обов'язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цих податків і зборів.

Суми місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) зараховуються до місцевих бюджетів у порядку, визначеному сільськими, селищними, міськими радами, якщо інше не встановлено законами України.

 

Податок на додану вартість

Оподаткування  процесів споживання здійснюється через використання акцизів і мит.

Акциз – непрямий податок, який  представляє собою надбавку до ціни.

Акцизи можуть бути :універсальні, специфічні.

Специфічний акциз – акцизний збір суть якого в тому, що не всі товари попадають під акцизне оподаткування, а лише окремі види, причому існують різні підходи до оподаткування різних груп товарів.

Універсальні акцизи – загальний підхід до оподаткування процесів споживання.

Існує три види універсального акцизу: податок з продажу, податок з обороту, податок на додану вартість.

Загальним для універсальних акцизів є те, що попадають під оподаткування валові обороти платників, але сума нарахованого податку включається в ціну товару і лягає податковим тягарем на споживача товару.

Специфіка нарахування і сплати ПДВ в тому, що дана форма універсального акцизу нараховується та сплачується на кожному етапі руху товару від виробника до споживача, але податковий тиск на кінцевого споживача такий самий як і в випадку податку з продажу.

 Переваги ПДВ:

1 відсутність подвійного оподаткування і комунікативного ефекту;

2 одинакові умови щодо сплати як у виробника так і продавця;

3 стимулювання експорту, ритмічне надходження коштів до бюджету держави;

4 універсальний підхід до оподаткування різних товарів.

 Недоліки ПДВ:

1 складний механізм нарахування і сплати;

2 регресивний вплив на малозабезпечені верстви населення.

 ПДВ – це складний податок, який передбачає окреме існування податкових зобов’язань по ПДВ і окреме існування сум, що підлягають сплаті ПДВ до бюджету.

 

 Платником цього податку є:

-особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх 12 календарних місяців перевищував 300000 грн.;

-особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента (роботи , послуги) для їх споживання на митній території України;

-особа, яка здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, що здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору;

-особа, яка на митній території України надає послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України.

Механізм розрахунку ПДВ базується на співставленні сум податкового зобов’язання і сум податкового кредиту.

При здійсненні операцій купівлі-продажу в межах митної  території України:

?ПДВ = Податкові зобов’язання (ПЗ) – Податковий кредит(ПК)

ПЗ- загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді

 Датою виникнення податкових зобов’язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти — дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої — дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

ПК – це:

-сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду;

-суми вхідних ПДВ згідно з податковими накладними, які виписані продавцями або постачальниками;

-суми ПДВ, які сплачені при купівлі сировини і товарів для подальшої реалізації або виробництва).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається  дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) — в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

 - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

ПЗ = БО  Ставка ПДВ

БО - база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та   зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Податок становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт послуг).

За нульовою ставкою податок справляється з товарів (робіт, послуг), що експортуються (вивозяться) за межі митних кордонів України та при продажу переробним підприємствам молока і м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками.

Якщо сума ПДВ, що розрахована з бази оподаткувань, поділена на податкові зобов’язання, більша від податкового кредиту, то така різниця підлягає сплаті до бюджету.

Всі податкові накладні, які отримані платником, реєструються в книзі обліку придбаних товарів та продукції. В книзі (дані аналітичного обліку) визначається сума податкового кредиту за звітний період.

 Всі податкові накладні, які виписуються конкретним платником при продажу продукції реєструються в книзі обліку реалізації. Податкові зобов’язання за звітний період визначається за даними цієї книги.     

Статтею 5 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено операції, що звільнені від оподаткування. До них відносяться продаж товарів спеціального призначення для інвалідів, надання послуг з вищої, середньої, професійно технічної та початкової освіти, продаж лікарських засобів та виробів медичного призначення, наданні послуг з охорони здоров'я та ряд інших.

Сплата податку здійснюється на протязі 10 днів, що слідують за граничним стороком подання податкової звітності.

 

Акцизний збір

Одним з невід’ємних елементів податкових систем країн світу є сьогодні індивідуальний (потоварний) акциз, який в Україні має своє втілення у функціонуванні такого податку як акцизний збір.

Повсюдне поширення акцизного оподаткування пояснюється, передусім, високим фіскальним потенціалом даного податку. Так, ще у XVII столітті французький економіст Ф.Демезон відзначав, що акциз “здатен один принести казні стільки і навіть більше, ніж усі інші податки”. При цьому одним з інструментів, за допомогою яких реалізується фіскальна функція акцизу, є законодавчо визначене коло підакцизної продукції і ставка податку. У сучасних податкових системах він звичайно займає наступне місце після податку на додану вартість і за значенням, і за обсягом надходжень до бюджету. Акцизним збором оподатковуються товари, які, як правило, не належать до речей першої потреби і рівень рентабельності при виробництві яких досить високий.

Акцизний збір був введений в Україні в 1992 р. і разом з ПДВ замінив податки з обороту і реалізації. Сучасне трактування акцизного збору визначає його як непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни товарів (продукції). Як і інші непрямі податки, акцизний збір в остаточному підсумку збирається зі споживачів продукції, хоча сплачують його виробники підакцизних товарів або їх імпортери.

Товари, які обкладаються акцизним збором носять назву підакцизних товарів. Перелік оподатковуваної акцизом продукції формується у відповідності з визначеними цілями, серед яких, окрім фіскальної, можна виділити наступні.:

-   необхідність перерозподілу надвеликих доходів від виробництва і реалізації окремих видів продукції (наприклад, алкогольних напоїв, окремих видів мінеральної сировини);

-   необхідність обмеження виробництва і споживання “соціально небезпечних” товарів, використання яких приносить шкоду здоров’ю людини і стану навколишнього середовища. У зв’язку з цим традиційними підакцизними товарами виступають алкогольні напої і тютюнові вироби. У деяких країнах застосовується так званий “екологічний акциз” (наприклад, акциз на хімікати фреонового типу – в США);

-   необхідність перерозподілу доходів високооплачуваних верств населення шляхом встановлення акцизу на так звані “предмети розкошів”, попит на які малоеластичний за ціною. У світовій практиці в цю категорію традиційно входять яхти, мотоцикли, легкові автомобілі, а також ювелірні вироби.

В сучасних умовах перелік підакцизної продукції, який діє у вітчизняній податковій системі, в цілому відповідає класичним принципам акцизного оподаткування, включаючи в себе:

-   “соціально небезпечні” товари: усі види спиртової і алкогольної продукції, широкий асортимент тютюнових виробів (курильний тютюн, сигарили, цигарки);

-   “предмети розкошів” – мотоцикли, легкові автомобілі визначеної потужності);

деякі види мінеральної сировини і продукти їх переробки (деякі види пально-мастильних матеріалів).



Размер файла: 188 Кбайт
Тип файла: doc (Mime Type: application/msword)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров