Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Самые новые

Значок файла Зимняя И.А. КЛЮЧЕВЫЕ КОМПЕТЕНТНОСТИ как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании (2)
(Статьи)

Значок файла Кашкин В.Б. Введение в теорию коммуникации: Учеб. пособие. – Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. – 175 с. (2)
(Книги)

Значок файла ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ КОМПЕТЕНТНОСТНОГО ПОДХОДА: НОВЫЕ СТАНДАРТЫ ВЫСШЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ (2)
(Статьи)

Значок файла Клуб общения как форма развития коммуникативной компетенции в школе I вида (10)
(Рефераты)

Значок файла П.П. Гайденко. ИСТОРИЯ ГРЕЧЕСКОЙ ФИЛОСОФИИ В ЕЕ СВЯЗИ С НАУКОЙ (10)
(Статьи)

Значок файла Второй Российский культурологический конгресс с международным участием «Культурное многообразие: от прошлого к будущему»: Программа. Тезисы докладов и сообщений. — Санкт-Петербург: ЭЙДОС, АСТЕРИОН, 2008. — 560 с. (11)
(Статьи)

Значок файла М.В. СОКОЛОВА Историческая память в контексте междисциплинарных исследований (11)
(Статьи)

Каталог бесплатных ресурсов

АЛЬТЕРНАТИВНІ КОНЦЕПЦІЇ ДЕРЖАВНОСТІ В ПОЛІТИЧНІЙ ДУМЦІ УКРАЇНСЬКОЇ МІЖВОЄННОЇ ЕМІГРАЦІЇ В ЄВРОПІ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми зумовлюється тим, що в процесі розбудови суверенної держави – України - поряд з використанням позитивного досвіду інших країн велике значення має врахування конструктивних елементів національної політичної традиції, аналіз причин власних невдач і поразок на цьому шляху з метою запобігання їх повторення. В цьому сенсі вивчення української політичної думки набуває особливої актуальності: розуміння, вивчення “комплексу бездержавності” українців та шляхів його подолання стало найважливішою проблемою наукових пошуків українських вчених і громадських діячів, що значно активізувалися після поразки визвольних змагань 1917-1920 рр. Події, що відбувалися в політичному житті тогочасного українського суспільства, спричинили поступові зміни в інтелектуальному середовищі української еміграції. Саме в цей час остаточно викристалізувалися національні різновиди таких загальноєвропейських ідейних напрямів, як консерватизм та націоналізм, що поступово посилювали свої позиції в українському визвольному русі. Це дозволяє нам стверджувати, що означений період став якісно новим етапом у розвитку української політичної думки. Крім цього, збагачення практичним досвідом державного будівництва спричинило активізацію роботи з розробки теоретичних питань державотворення. Здійснені в цей період носіями різних політичних ідей спроби моделювання незалежної самостійної української державності цінні саме своїм визнанням та врахуванням внутрішніх слабкостей українства, які і в наш час, майже вісімдесят років потому, ми вимушені визнати основною причиною повільних і тяжких змін нашого життя. Сьогодні, коли в Україні проводяться пошуки шляхів та моделей для оптимізації вітчизняної політичної системи, особливо відчувається гострота та значимість вивчення обраної теми.

 Представниками української інтелектуальної еліти напрацьований значний (за обсягом та значенням) матеріал не тільки стосовно інституціональної будови політичної системи України, а й механізмів забезпечення її функціональності, запобігання та вирішення соціально-політичних конфліктів. Тому вивчення, зіставлення моделей державності, запропонованих вітчизняними мислителями, і, головне, виділення і врахування конструктивних ідей, що не втратили з часом своєї актуальності, має стати основою для розробки стратегії державного будівництва. А розуміння цінності теоретичних надбань минулих поколінь, існування власної наукової традиції сприятиме ліквідації певного комплексу меншовартості, що й досі позначається на нашій політичній науці.

Слід відзначити, що вітчизняні дослідники знаходяться лише на початковому етапі вивчення теоретичної спадщини українських вчених, які в міжвоєнний період запропонували різноманітні концепції української державності. Найбільш повно в науковій літературі висвітлені питання, пов’язані з життям і творчістю окремих яскравих представників української політичної думки, зокрема В. Липинського та Д. Донцова, хоча головна заслуга в цій справі належить перш за все науковцям української діаспори: Л.Біласу, І. Лисяку-Рудницькому, Я. Пеленському, Є Пизюру, О. Пріцаку, М. Сосновському та ін.

Нові політичні реалії поч. 90-х років ХХ ст. зумовили відродження наукового інтересу до політичної та інтелектуальної історії українського народу та відхід від її заідеологізованих оцінок. Розвиток вітчизняної політичної думки міжвоєнного періоду, формування її основних напрямків знайшли своє відображення у перших роботах з цією проблематики В. Потульницького та Б. Кухти, а вивченню змісту та структури ідеї державності присвячені праці М. Кармазіної. Зацікавленість в українських науковців викликають окремі теми даної проблематики, зокрема, формування, розвиток того чи іншого напрямку політичної думки, їх вплив на політичне життя українського суспільства та  розуміння політичної традиції тощо. Найбільш помітним кроком у цьому напрямку стали праці М. Голобуцького, М. Гордієнка, Г. Касьянова, М. Обушного, Ю. Римаренка, М. Томенка та ін. Вітчизняні дослідники виявляють науковий інтерес і до вивчення персоналій з історії українського визвольного руху першої чверті ХХ ст. та політичної думки цього періоду. Серед праць означеної тематики роботи С. Гелея, М. Горєлова, О. Шаблія, присвячені аналізу творчості В. Липинського, С.Томашівського, Д. Донцова, В. Кучабського, С. Рудницького.

Однак дисертант зазначає, що незважаючи на появу цілого ряду наукових досліджень, зроблено лише перші кроки у напрямку їх наукового аналізу. Зокрема, малодослідженою залишається значна частина творчого спадку представників національної політичної думки, зміст та окремі аспекти запропонованих ними концепцій державності. Перед науковцями  стоїть завдання не тільки висвітлення невідомих сторінок вітчизняної інтелектуальної історії, а й об’єктивного аналізу слабких та сильних сторін предмету дослідження.

Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі соціальних теорій Одеської національної юридичної академії в межах науково-дослідницької роботи “Політико-правові основи етнодержавотворення в Україні” (№ держреєстрації 0100U001641).

Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу концепцій побудови української державності, розроблених представниками різних політичних течій, висвітлити основні тенденції та особливості розвитку національної політичної думки, з’ясувати особливі та загальні риси запропонованих моделей державного будівництва та їх зв’язок з практикою політичного життя тогочасного українського суспільства.

Згідно з поставленою метою сформульовані основні завдання дослідження:

-    проаналізувати ступінь наукової розробки означеної проблеми, охарактеризувати стан її джерельної бази;

-          провести та обґрунтувати систематизацію політичних поглядів українських вчених міжвоєнного періоду;

-     розглянути особливості формування напрямків української політичної думки та їх зв’язок з новітніми політичними ідеологіями;

-          визначити політичну направленість напрямків української політичної думки та рівень їх ідейного впливу на суспільно-політичне життя  української міжвоєнної еміграції;

-          проаналізувати теоретичні надбання вчених міжвоєнного періоду в тій їх частині, що стосувалася питань майбутнього державного будівництва, а саме форми державного правління, форми державного устрою та політичного режиму;

-          провести порівняльний аналіз запропонованих українськими науковцями конституційних проектів як зафіксованих у правовій формі політичних концепцій;



Размер файла: 28.05 Кбайт
Тип файла: zip (Mime Type: application/zip)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров