Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Самые новые

Значок файла Неразрушающие методы контроля Ультразвуковая дефектоскопия отливок Методические указания к выполнению практических занятий по курсу «Метрология, стандартизация и сертификация» Специальность «Литейное производство черных и цветных металлов» (110400), специализации (110401) и (110403) (6)
(Методические материалы)

Значок файла Муфта включения с поворотной шпонкой кривошипного пресса: Метод. указ. / Сост. В.А. Воскресенский, СибГИУ. - Новокуз-нецк, 2004. - 4 с (7)
(Методические материалы)

Значок файла Материальный и тепловой баланс ваграночной плавки. Методические указания /Составители: Н. И. Таран, Н. И. Швидков. СибГИУ – Новокузнецк, 2004. – 30с (9)
(Методические материалы)

Значок файла Изучение конструкции и работы лабораторного прокатного стана дуо «200» :Метод. указ. / Сост.: В.А. Воскресенский, В.В. Почетуха: ГОУ ВПО «СибГИУ». - Новокузнецк, 2003. - 8 с (8)
(Методические материалы)

Значок файла Дипломное проектирование: Метод. указ. / Сост.: И.К.Коротких, А.А.Усольцев, А.И.Куценко: СибГИУ - Новокузнецк, 2004- 21 с (8)
(Методические материалы)

Значок файла Влияние времени перемешивания смеси на ее прочность в сыром состоянии и газопроницаемость: метод. указ./ Сост.: Климов В.Я. – СибГИУ: Новокузнецк, 2004. – 8 с. (8)
(Методические материалы)

Значок файла Вероятностно-статистический анализ эксперимента: Метод. указ. / Сост.: О.Г. Приходько: ГОУ ВПО «СибГИУ». – Новокузнецк. 2004. – 18 с., ил. (8)
(Методические материалы)

Каталог бесплатных ресурсов

ГРОМАДСЬКИЙ РУХ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність теми зумовлена тим, що малодослідженими залишаються управлінські засади оптимізації створення об’єднань громадян та їх взаємодії з органами державного управління, формування соціально-культурних уподобань громадян, теорії і методології дослідження впливу громадських організацій на суспільно-політичні процеси, законодавче регулювання діяльності громадських організацій в Україні, технології формування системи соціального партнерства між органами державної влади та громадським рухом.

Перше десятиріччя демократичного державного будівництва продемонструвало, що в становленні громадянського суспільства в Україні, створенні нових механізмів взаємодії громадських інститутів і органів державного управління не можна покладатися лише на екстраполяцію підходів, вироблених  практикою державотворення розвинених демократій. Світові демократичні традиції обов’язково потрібно адаптувати до сучасних українських реалій. З огляду на це зазначена проблема заслуговує на окреме дослідження. Розв’язання цієї проблеми дасть змогу більш обґрунтовано підходити до реалізації адміністративної та політичної реформи в Україні.

Посилення впливу громадян на прийняття політичних рішень і формування демократичної правової держави зумовлює актуальність участі об’єднань громадян у місцевому самоврядуванні, створенні системи соціального партнерства між органами державної влади, місцевого самоврядування та громадським рухом. За умов недостатньо розвинутих структур громадянського суспільства й стабільної правової держави взаємодія між органами влади та громадським рухом відіграє надзвичайно важливу роль сполучної ланки між політичною і громадською сферами суспільства.

Розвиток державного управління в демократичній державі тісно пов’язаний зі становленням громадянського суспільства. Демократія як спосіб функціонування політичної системи суспільства базується на визнанні народу головним джерелом влади, його права брати участь у вирішенні суспільних і державних справ щодо наділення громадян широкими політичними правами і свободами. Це передбачає не тільки обрання представницьких органів державної влади і місцевого самоврядування, а й можливість формування (шляхом об’єднання громадян у громадські організації) громадського руху - творчої, консолідуючої основи суспільства, його рушійної сили для становлення і розвитку громадянського суспільства. Громадські організації та рухи є результатом складної соціальної диференціації суспільства та потреб громадського впливу на управлінські процеси. Визначення загальних принципів, тенденцій формування, історичних закономірностей, соціально-психологічних механізмів створення і розвитку громадських рухів та організацій є надзвичайно актуальним для галузі науки “державне управління”.

Удосконалення українського законодавства щодо розвитку громадського руху, підвищення ролі громадських організацій у процесі становлення та зміцнення громадянського суспільства в Україні передбачають обов’язкове врахування як історичних, національних традицій, так і досягнень світової науки про розвиток громадського руху. Особливої актуальності набуває подальше вдосконалення методології дослідження й оптимізації управлінських процесів взаємодії між органами державної влади, місцевого самоврядування і громадськими організаціями.

Аналіз становлення громадянського суспільства у світовій науці міститься в роботах зарубіжних дослідників Б.Вейсброда, Є.Джеймс, Х.Хансмана, Л.Саламона та інших. Різні аспекти громадського руху та становлення громадянського суспільства досліджені в роботах російських вчених В.Амеліна, Г.Голосова, В.Оболенського, А.Цуладзе та інших.

В Україні наукові підходи щодо шляхів розвитку громадського руху та становлення громадянського суспільства розвивають учені В.Авер’янов, Ю.Бакаєв, І.Гавриленко, М.Головатий, С.Губерський, А.Капська, Ф.Кирилюк, Н.Коломінський, В.Кравченко, В.Луговий, Н.Нижник, О.Палій, М.Пірен, В.Погорілко, М.Пухтинський, В.Ребкало, В.Скуратівський, М.Ставнійчук, С.Толстоухова, І.Трубавіна, В.Цвєтков, Ю.Шемшученко та інші.

Окремі методологічні проблеми становлення громадянського суспільства розглядалися в працях В.Бакуменка, В.Бебика, Б.Гаєвського, Л.Карамушкі, В.Князєва, В.Литвина, Е.Лібанової, М.Логунової, В.Майбороди, Н.Мироненко, Л.Орбан-Лембрик, М.Пірен, А.Пойченка, Г.Почепцова, В.Ребка­ла, І.Розпутен­ка, А.Толстоухова, В.Третьяченка, В.Троня, В.Шахова, В.Цвиха та інших.

У дослідженні дисертант виходив із широкого розуміння поняття державного управління, що склалося в західній і вітчизняній науці, основою якого є право, політологія і менеджмент, а відтак воно розглядається як наука управління суспільними процесами. Призначення державного управління полягає в упорядкуванні й урегулюванні відносин особистості, колективу, держави й суспільства, встановленні їх раціональних взаємозв’язків через застосування державної влади.

Громадський рух у контексті дисертаційного дослідження розглядається і як процес, і як суспільно-управлінський феномен, а громадські організації - як базова основа громадського руху в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Автор брав участь у підготовці й проведенні досліджень кафедри політології Національної академії державного управління при Президентові України за темою “Державна політика: аналіз і механізм впровадження” (номер державної реєстрації ДР-ОК 200U004103), що розробляється згідно з комплексним науковим проектом Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління і місцеве самоврядування”.

Мета й завдання дослідження. Мета дослідження - виявлення функціональних особливостей становлення й розвитку громадського руху в Україні, розкриття суті взаємодії державного управління і громадського руху та їх впливу на становлення громадянського суспільства в Україні.

Ураховуючи необхідність накопичення нових наукових знань, поглиблення, теоретичного осмислення й узагальнення інформації про проблеми, а також потреби в розробці рекомендацій політичного й управлінського характеру, в дисертації поставлено такі завдання:

­       проаналізувати особливості становлення громадського руху в Україні на сучасному етапі та змоделювати тенденції його подальшого розвитку;

­       осмислити та визначити поняття “громадські організації”, “громадянське суспільство” в контексті галузі науки “державне управління”;

­       дослідити функціональну роль та особливості громадського руху в демократичному суспільстві з позиції галузі науки “державне управління”;

­       здійснити системний аналіз законодавчого регулювання діяльності громадських організацій в Україні з часу становлення її незалежності, зокрема поглиблення їх конституційно-правового забезпечення та підвищення соціально-правової культури громадян;

­       розглянути на основі авторського підходу  питання взаємодії держави та громадського руху в процесі формування громадянського суспільства в Україні;

­       узагальнити управлінські механізми оптимізації взаємодії органів державної влади і місцевого самоврядування з громадськими організаціями в Україні.

Об’єкт дослідження - створення та розвиток громадського руху як складної соціальної системи суспільства, а також організація взаємодії між органами державної влади та громадським рухом як одним із головних механізмів формування громадянського суспільства в демократичній державі.

Предмет дослідження - громадський рух в Україні в процесі його становлення та розвитку (державно-управлінський аспект).

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що різнобічний аналіз стану, проблем, перспектив розвитку громадських організацій з урахуванням вітчизняного й зарубіжного досвіду, історичного підходу й демократизації суспільних відносин дасть змогу виявити евристичні можливості створення системи взаємодії між органами державної влади та громадськими організаціями України, нової інтегруючої моделі громадянського суспільства, а також сформулювати концептуальні засади, управлінські принципи й конкретні рекомендації щодо їх трансформації та прогнозування.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження став системний підхід, сутність якого стосовно проблематики державного управління та вивчення суспільства викладена в працях науковців Національної академії державного управління при Президентові України В.Бакуменка, В.Князєва, М.Логунової, В.Лугового, О.Машкова, П.Надолішнього, Н.Нижник, М.Пірен, В.Ребкала, В.Скуратівського та інших. Завдяки системному аналізу виявлено особливості громадських організацій як складової політичної системи і роль державного управління в їх розвитку та становленні; за допомогою порівняльного аналізу здійснено пошук в історичному досвіді аналогів і детермінант сучасного громадського руху в Україні, а також спостереження динаміки його розвитку; структурно-функціональний метод дав змогу осмислити зміст і особливості системи взаємодії між органами державної влади та громадським рухом, спрогнозувати розвиток соціального партнерства та становлення громадянського суспільства в Україні; математично-статистичний аналіз дав можливість у вигляді спрощених схем відобразити складну динаміку збільшення кількості громадських організацій та виявити тенденції щодо формульованості прогнозних варіантів.

У процесі дослідження здійснено порівняльний аналіз конституційно-правових актів органів державної влади України та інших країн світу, а також джерельний аналіз філософської, політологічної, юридичної і соціологічної літератури. Це зумовило міждисциплінарний характер роботи і дало змогу виявити низку принципів, методів, закономірностей розвитку громадського руху в Україні, технологій ухвалення суспільних і державно-політичних рішень.

Наукова новизна одержаних результатів. У вітчизняній політико-управлінській науці запропонована робота є однією з перших спроб комплексного вивчення стану й шляхів розвитку громадського руху як чинника формування громадянського суспільства в контексті державно-управлінських відносин сучасної України. З огляду на це сформульовано такі основні результати проведеного дослідження:

­       вперше громадські організації досліджені як чинник формування громадянського суспільства та результат складної соціальної диференціації суспільства з позиції нової теорії суспільних рухів;



Размер файла: 37.39 Кбайт
Тип файла: zip (Mime Type: application/zip)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров