Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Самые новые

Значок файла Зимняя И.А. КЛЮЧЕВЫЕ КОМПЕТЕНТНОСТИ как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании (3)
(Статьи)

Значок файла Кашкин В.Б. Введение в теорию коммуникации: Учеб. пособие. – Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. – 175 с. (4)
(Книги)

Значок файла ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ КОМПЕТЕНТНОСТНОГО ПОДХОДА: НОВЫЕ СТАНДАРТЫ ВЫСШЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ (4)
(Статьи)

Значок файла Клуб общения как форма развития коммуникативной компетенции в школе I вида (10)
(Рефераты)

Значок файла П.П. Гайденко. ИСТОРИЯ ГРЕЧЕСКОЙ ФИЛОСОФИИ В ЕЕ СВЯЗИ С НАУКОЙ (11)
(Статьи)

Значок файла Второй Российский культурологический конгресс с международным участием «Культурное многообразие: от прошлого к будущему»: Программа. Тезисы докладов и сообщений. — Санкт-Петербург: ЭЙДОС, АСТЕРИОН, 2008. — 560 с. (13)
(Статьи)

Значок файла М.В. СОКОЛОВА Историческая память в контексте междисциплинарных исследований (14)
(Статьи)

Каталог бесплатных ресурсов

Поняття та види референдумів

Поняття та види референдумів. Особлива роль у системі народовладдя в Україні на¬лежить референдумові, як найбільш органічній і при¬родній формі народовладдя. Поняття "референдум" по¬ходить від латинського "referendum", що означає "те, що має бути повідомлено" Прийнято вважати, що перший в історії людства ре¬ферендум був проведений у Швейцари ще у 1439 p. Ни¬ні інститут референдуму законодавчо закріплений в кон¬ституціях та інших нормативно-правових актах багатьох країн: Швейцарії, Франції, ФРН, США, Данії, Італії, Іспанії, Швеції, Норвегії т ін. В теорії конституційного права (як національного, так і зарубіжного) визначення референдуму не завжди однакове. Найчастіше референдум ототожнюють з опи¬туванням громадської думки, з плебісцитом. Іноді рефе¬рендумом називають будь-яке голосування виборців не¬залежно від його наслідків. Справді, за своєю суттю референдум, як і інші фор¬ми народовладдя — вибори, народне обговорення і опи¬тування, є правом реальної суверенної і верховної волі народу, проте за своїм змістом і формою здійснення, тобто за предметом і методом правового регулювання референдум істотно відрізняється від інших форм на¬родовладдя. Волевиявленням народу у вигляді резуль¬татів голосування стверджується або ні винесений на референдум закон чи рішення. Це дає підстави характе¬ризувати референдум як нормотворчу форму народо¬владдя. Відповідно до ст. чинного Закону "Про всеукраїнсь¬кий та місцеві референдуми" референдум — це спосіб прийняття громадянами шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодер¬жавного і місцевого значення. Роль референдумів в регулюванні суспільних відносин визначається з огляду на їхні основні соціальні функції. По-перше, референдум є одним із основних інст¬рументів реалізації права народного суверенітету і легітимізації владних рішень. Легітимізація рішень здійс¬нюється як шляхом прийняття закону або рішення під час референдуму, так і шляхом підтвердження рішень органів державної влади з питань, що належать до ви¬няткової компетенції референдумів через надання вищої юридичної сили в обох випадках законам та рішенням. Певний рівень легітимізації прийнятих рішень витри¬мується і при проведенні консультативних референ¬думів, оскільки, за законом, їхні результати розгляда¬ються і враховуються державними органами при прий¬нятті рішень. По-друге, референдум є однією з основних форм реалізації права національного суверенітету, оскільки, за умов виконання певної конституційної процедури щодо всеукраїнського референдуму і виконання вимог за¬кону щодо місцевих референдумів, громадяни України, представники певної нації і народності нашої країни можуть ініціювати проведення того чи іншого рефе¬рендуму з питань, пов'язаних з конституційним чи за¬конодавчим регулюванням їхніх національних прав і свобод. По-третє, референдум є одним із способів форму¬вання громадської думки. По-четверте, за умов демократичного суспільства ре¬ферендум може бути використаний народом як проти¬вага рішенням органів державної влади та місцевого са¬моврядування, що не задовольняють інтереси грома¬дян. Запровадження в Україні порядку проведення рефе¬рендумів за народною ініціативою створює правові га¬рантії здійснення прямого народовладдя. Виясненню специфічних особливостей референду¬мів, а також визначенню їх ролі при регуляції суспільних відносин сприяє аналіз видів референдумів. Враховуючи світовий і національний політичний до¬свід та теоретичні здобутки науки конституційного пра¬ва, Конституція, а також Закон "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", передбачають наступні види ре¬ферендумів. За територіальною ознакою референдуми поділяються на: 1) всеукраїнський; 2) місцевий, причому останній має два підвиди: а) референдум, що провадиться у межах Автономної Республіки Крим; б) референдум, що провадиться у межах інших ад¬міністративно-територіальних одиниць. Всеукраїнський референдум призначається Верхов¬ною Радою або Президентом відповідно до їх повнова¬жень. Згідно із ст. 73—85 Конституції виключно Верхов¬на Рада призначає всеукраїнський референдум з питан¬ня про зміну території України, Президент, згідно з ч. 6 ст. 106 Конституції, призначає всеукраїнський референ¬дум щодо внесення змін до Конституції відповідно до ст. 156 цієї Конституції і проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою. Місцеві референдуми призначають відповідні ради з питань, що належать до їх компетенції. Наступна класифікація видів референдумів пов'я¬зана з предметом референдуму. Теоретично предмет референдуму — це питання, вирішення якого відбу¬вається шляхом народного голосування. В даному разі залежно від предмету розрізняють наступні референ¬думи: 1) обов'язкові; 2) факультативні. Обов'язкові мають місце у випадках, коли з певних питань рішення не може бути прийняте іншим шляхом, окрім народного голосування, причому законом завжди чітко окреслено коло цих питань. 1 грудня 1991 р. в Ук¬раїні відбувся перший всеукраїнський референдум, який був обов'язковим в питанні про проголошення незалеж¬ності України, виходячи з положень Закону про всеук¬раїнський та місцеві референдуми щодо реалізації права народу України на самовизначення. Згідно із ст. 73 Кон¬ституції, нині виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України. Піс¬ля прийняття Конституції предмет обов'язкового рефе¬рендуму значно розширений. Відповідно до положень ст. 156 Конституції, обов'язкового затвердження всеук¬раїнським референдумом потребує законопроект про внесення змін до розділу І "Загальні засади", розділу III "Вибори, Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України". Наведені випадки є прикладом абсолютного обов'яз¬кового референдуму, проте теорія конституційного пра¬ва розрізняє ще й відносно обов'язкові референдуми. Так, за Конституцією Швейцарії, в разі, коли одна із палат Федеральних Зборів винесе постанову про загаль¬ний перегляд Конституції, а інша палата з цим не пого¬диться, питання перегляду Конституції виноситься на референдум. Тут йдеться не про зміст перегляду, а лише про необхідність його як умовного факту. Факультативні референдуми — це референдуми, проведення яких можливе, проте не обов'язкове. При¬значення референдуму в такому разі залежить від рі¬шення органів, що компетентні призначати референду¬ми, а також від наявності іншої ініціативи проведення референдуму, передбаченої законодавством. У практиці зарубіжних країн є ще й такий різновид факультативного референдуму, який проводиться після прийняття відповідного закону вищим представницьким органом країни. Так, у законодавстві Швейцарії перед¬бачене правило, за яким для проведення референдуму необхідно протягом 90 днів після прийняття закону пар¬ламентом зібрати 30 тис. підписів громадян, які висту¬пають проти цього закону. Із 1944 по 1963 pp. тут прове¬дено 20 таких референдумів, причому 8 законів було за¬тверджено, а 12 — відхилено. В середньому через проце¬дуру факультативного референдуму тут проходить майже З % законопроектів. Наприклад, в Італії та Австрії проведення референ¬думу передбачене регламентами їхніх парламентів як фа¬культативних стадій після прийняття законів. Можливо, і в нашому законодавстві варто передбачити проведення референдуму в формі так званого "народного вето", ко¬ли народові надається можливість скасувати повністю або частково вже прийнятий законодавчий акт. Закон вважатиметься прийнятим, якщо у визначений термін не будуть подані заперечення від певної кількості виборців. Це посилить роль референдуму як гарантії прав народу у законотворчості. В українському законодавстві передбачено спеціаль¬ні предмети та переліки питань, що виносяться на все¬український та місцеві референдуми. Так, ст. З Закону "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" окреслює предмет всеукраїнських факультативних референдумів, до якого зараховано: — затвердження Конституції України, її окремих положень та внесення до Конституції змін і допов¬нень, окрім тих, що вимагають обов'язкового референ¬думу; — прийняття, зміна або скасування законів України чи їхніх деяких положень; — прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції та інших правових актів. З цього переліку видно, що коло питань, які вино¬сяться на всеукраїнський референдум, обмежене нормотворчою сферою. На всеукраїнський референдум мо¬жуть виноситися лише загальнодержавні питання. Проте правовий режим проведення референдумів передбачає, що поряд з питаннями, які складають пред¬мет всеукраїнських, обов'язкових і факультативних ре¬ферендумів, є питання, з яких референдум взагалі не до¬пускається, оскільки для їх вирішення потрібні профе¬сійні знання, досвід та інші передбачені законом підста¬ви. У зв'язку з цим у ст. 74 Конституції зазначено, що референдум не допускається щодо законопроектів з пи¬тань податків, бюджету та амністії. Законом про всеукраїнський та місцеві референдуми передбачається, що на всеукраїнський референдум не виносяться питання, віднесені законодавством України до відання органів суду і прокуратури; питання амністії і помилування; питання про вжиття державними органа¬ми України надзвичайних і невідкладних заходів щодо охорони громадського порядку, захисту здоров'я та без¬пеки громадян; питання, пов'язані з обранням, призна¬ченням і звільненням посадових осіб, що належать до компетенції Верховної Ради, Президента та Кабінету Міністрів. За змістом предмету всеукраїнські референдуми по¬діляються на: — конституційні, коли шляхом референдуму вирі¬шується питання прийняття, затвердження або зміни Конституції; — законодавчі, коли народним голосуванням вирі¬шуються питання, пов'язані з прийняттям, затверджен¬ням, зміною законів. До останніх належать, як правило, також референ¬думи щодо прийняття, зміни або скасування інших пра¬вових актів. Якщо референдум проводиться з одного і того са¬мого питання кілька разів, то за часом треба розріз¬няти: 1) повторний референдум з означеного питання про¬водиться у такому разі, якщо під час проведення все¬українського або місцевого референдуму були допущені грубі порушення законодавства про референдуми, Вер¬ховна Рада України у місячний строк, а відповідний ор¬ган місцевого самоврядування — у 15-денний строк мо¬жуть призначити повторний всеукраїнський або місце¬вий референдум на всій території республіки, відповід¬ної адміністративної одиниці або її частини; 2) новий (всеукраїнський) референдум з питань, що раніше виносились на референдум, може бути проведе¬но не раніше як через 5 років, а місцевий — не раніше, як через рік від дня попереднього референдуму з цих питань. 2. Призначення і порядок проведення референдумів. Проведення всеукраїнських та місцевих рефе¬рендумів регламентується Конституцією і Законом про всеукраїнський та місцеві референдуми. З точки зору порядку проведення референдум можна розглядати як референдний процес (іноді його називають референдарним процесом), який складається з відносно само¬стійних процедур, що здійснюються у певній послідов¬ності: — призначення референдуму; — підготовка і проведення референдуму; — голосування і визначення підсумків референдуму; — опублікування і введення у дію законів та інших рішень, прийнятих референдумом. Всі стадії референдного процесу підпорядковані за¬гальним принципам, властивим виборчому процесові. У всеукраїнському та місцевому референдумах мають право брати участь громадяни України, які на день про¬ведення референдуму досягли 18-ти років і постійно проживають відповідно на території України або області, району, міста, району в місті, селища, села. Будь-яке пряме або непряме обмеження прав грома¬дян України на участь у референдумі залежно від по¬ходження, соціального і майнового стану, расової чи національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, політичних поглядів, роду й характеру занять забороняється. Не мають права голосу громадяни, яких визнано су¬дом недієздатними. Громадяни беруть участь у референдумі на рівних за¬садах. Кожний громадянин має один голос. Референдум є прямим: громадяни беруть участь у референдумі безпосередньо. Голосування під час референдуму є таємним: конт¬роль за волевиявленням громадян не допускається. Підготовка і проведення референдумів здійснюється на демократичних засадах, відкрито і гласно. Законом запроваджені гарантії реалізації вказаних демократичних засад. Підготовка і проведення всеукраїнського референ¬думу здійснюється за рахунок Державного бюджету, а місцевих референдумів — за рахунок відповідних місце¬вих бюджетів. Першою стадією проведення референдуму є його призначення. При цьому зазначимо, що розрізняють іні¬ціативу про проведення референдуму і прийняття відпо¬відного рішення про призначення референдуму. Зако¬ном детально врегульована процедура реалізації права вимоги проведення референдуму. Зокрема, громадяни України реалізують своє право на ініціативу всеукраїнсь¬кого референдуму шляхом збору підписів. Нагадаємо, що їх має бути не менше 3 млн. і підписи щодо призна¬чення референдуму мусять бути зібрані не менш, як у двох третинах областей і не менш, як по сто тисяч під¬писів у кожній області. Збирання підписів організовують і здійснюють іні¬ціативні групи референдуму, що утворюються й діють відповідно до ст. 16, 17, 18 Закону про всеукраїнський та місцеві референдуми. Отже, на стадії призначення ре¬ферендуму відбувається утворення ініціативних груп ре¬ферендумів, їх реєстрація, збирання підписів ініціатив¬ними групами. Детальна регламентація цих процедур проведення референдуму має дуже важливе значення, оскільки передбачає низку правових гарантій від всіля¬ких порушень. Зокрема, ці гарантії стосуються вимог щодо форми й змісту листів для підписів громадян, по¬рядку заповнення і збирання підписів (ст. 18). Передба¬чається також можливість оскарження в районний (місь¬кий) суд відмови Центральної комісії із всеукраїнського референдуму у реєстрації ініціативної групи, або відсут¬ність рішення про реєстрацію (ст. 17 Закону). Після завершення збирання підписів ініціативна гру¬па у триденний строк складає підсумковий протокол, в якому зазначається загальна кількість підписів, дата ре¬єстрації ініціативної групи, дата закінчення збирання підписів. Підписні листи по акту передаються на зберігання у встановленому в законі порядку. Після підписання цього акту в тижневий строк група всеукраїнського референдуму передає підсумковий про¬токол, акт і вимогу про проведення референдуму до Центральної комісії із всеукраїнського референдуму (як відомо, її функції покладені на Центральну виборчу ко¬місію по виборах народних депутатів України). Центральна комісія забезпечує реєстрацію докумен¬тів, підбиває загальні підсумки збору підписів в цілому по Україні, про що складається протокол. Після одержання належним чином оформленої про¬позиції, органи державної влади, до повноважень яких входить призначення референдуму в місячний термін приймають одне з таких рішень: 1) про призначення референдуму; 2) про відхилення пропозиції про проведення рефе¬рендуму у разі наявності серйозних порушень законо¬давства про референдуми; 3) про прийняття рішення, пропонованого у вимозі про призначення референдуму. У рішенні про призначення референдуму визнача¬ється дата проведення референдуму, зазначається назва проекту закону, рішення, зміст питання, що виноситься на референдум. Дата проведення всеукраїнського референдуму при¬значається не раніше як за три й не пізніше як за чоти¬ри місяці, а місцевого референдуму — не раніше як за місяць і не пізніш як два місяці від дня прийняття рішення про проведення референдуму. Повідомлення про призначення референдуму та зміст проекту закону, рішення іншого питання, що ви¬носиться на референдум, оголошуються відповідно у республіканських та місцевих засобах масової інформації у 10-денний строк після прийняття рішення про його призначення. Після прийняття рішення про призначення наступає друга стадія референтного процесу — підготовка прове¬дення референдуму. Відповідно до Закону про всеукраїнський та місце¬вий референдуми створюються структури і умови, не¬обхідні для проведення референдуму: дільниці для голо¬сувань, комісії по проведенню референдуму і списки учасників референдуму. На відміну від виборів, проведення референдуму не вимагає створення виборчих округів. Згідно із ст. 23 За¬кону про всеукраїнський і місцеві референдуми, для проведення голосування і підрахунку голосів створюють¬ся тільки дільниці для голосування, що об'єднують від 20 до 3000 громадян, які мають право брати участь у ре¬ферендумі. Керівництво всеукраїнським референдумом покла¬дається на Центральну виборчу комісію, а також спе¬ціально утворені для цього громадські органи — комісії по проведенню референдуму: дільничні, територіальні, що створюються в селах, селищах, районах, містах і областях, комісія Автономної Республіки Крим із все¬українського референдуму.

Размер файла: 56 Кбайт
Тип файла: doc (Mime Type: application/msword)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров