Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Самые новые

Значок файла Пределы: Метод. указ./ Составители: С.Ф. Гаврикова, И.В. Касымова.–Новокузнецк: ГОУ ВПО «СибГИУ», 2003 (6)
(Методические материалы)

Значок файла Салихов В.А. Основы научных исследований в экономике минерального сырья: Учеб. пособие / СибГИУ. – Новокузнецк, 2004. – 124 с. (4)
(Методические материалы)

Значок файла Дмитрин В.П., Маринченко В.И. Механизированные комплексы для очистных работ. Учебное посо-бие/СибГИУ - Новокузнецк, 2003. – 112 с. (7)
(Методические материалы)

Значок файла Шпайхер Е. Д., Салихов В. А. Месторождения полезных ископаемых и их разведка: Учебное пособие. –2-е изд., перераб. и доп. / СибГИУ. - Новокузнецк, 2003. - 239 с. (6)
(Методические материалы)

Значок файла МЕТОДИЧЕСКИЕ УКАЗАНИЯ К ВЫПОЛНЕНИЮ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ ЧАСТИ ДИПЛОМНЫХ ПРОЕКТОВ Для студентов специальности "Металлургия цветных металлов" (4)
(Методические материалы)

Значок файла Учебное пособие по выполнению курсовой работы по дисциплине «Управление производством» Специальность «Металлургия черных металлов» (110100), специализация «Электрометаллургия» (110103) (5)
(Методические материалы)

Значок файла Контрольные задания по математике для студентов заочного факультета. 1 семестр. Контрольные работы №1, №2, №3/Сост.: С.А.Лактионов, С.Ф.Гаврикова, М.С.Волошина, М.И.Журавлева, Н.Д.Калюкина : СибГИУ. –Новокузнецк, 2004.-31с. (8)
(Методические материалы)

Каталог бесплатных ресурсов

Поняття та види референдумів

Поняття та види референдумів. Особлива роль у системі народовладдя в Україні на¬лежить референдумові, як найбільш органічній і при¬родній формі народовладдя. Поняття "референдум" по¬ходить від латинського "referendum", що означає "те, що має бути повідомлено" Прийнято вважати, що перший в історії людства ре¬ферендум був проведений у Швейцари ще у 1439 p. Ни¬ні інститут референдуму законодавчо закріплений в кон¬ституціях та інших нормативно-правових актах багатьох країн: Швейцарії, Франції, ФРН, США, Данії, Італії, Іспанії, Швеції, Норвегії т ін. В теорії конституційного права (як національного, так і зарубіжного) визначення референдуму не завжди однакове. Найчастіше референдум ототожнюють з опи¬туванням громадської думки, з плебісцитом. Іноді рефе¬рендумом називають будь-яке голосування виборців не¬залежно від його наслідків. Справді, за своєю суттю референдум, як і інші фор¬ми народовладдя — вибори, народне обговорення і опи¬тування, є правом реальної суверенної і верховної волі народу, проте за своїм змістом і формою здійснення, тобто за предметом і методом правового регулювання референдум істотно відрізняється від інших форм на¬родовладдя. Волевиявленням народу у вигляді резуль¬татів голосування стверджується або ні винесений на референдум закон чи рішення. Це дає підстави характе¬ризувати референдум як нормотворчу форму народо¬владдя. Відповідно до ст. чинного Закону "Про всеукраїнсь¬кий та місцеві референдуми" референдум — це спосіб прийняття громадянами шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодер¬жавного і місцевого значення. Роль референдумів в регулюванні суспільних відносин визначається з огляду на їхні основні соціальні функції. По-перше, референдум є одним із основних інст¬рументів реалізації права народного суверенітету і легітимізації владних рішень. Легітимізація рішень здійс¬нюється як шляхом прийняття закону або рішення під час референдуму, так і шляхом підтвердження рішень органів державної влади з питань, що належать до ви¬няткової компетенції референдумів через надання вищої юридичної сили в обох випадках законам та рішенням. Певний рівень легітимізації прийнятих рішень витри¬мується і при проведенні консультативних референ¬думів, оскільки, за законом, їхні результати розгляда¬ються і враховуються державними органами при прий¬нятті рішень. По-друге, референдум є однією з основних форм реалізації права національного суверенітету, оскільки, за умов виконання певної конституційної процедури щодо всеукраїнського референдуму і виконання вимог за¬кону щодо місцевих референдумів, громадяни України, представники певної нації і народності нашої країни можуть ініціювати проведення того чи іншого рефе¬рендуму з питань, пов'язаних з конституційним чи за¬конодавчим регулюванням їхніх національних прав і свобод. По-третє, референдум є одним із способів форму¬вання громадської думки. По-четверте, за умов демократичного суспільства ре¬ферендум може бути використаний народом як проти¬вага рішенням органів державної влади та місцевого са¬моврядування, що не задовольняють інтереси грома¬дян. Запровадження в Україні порядку проведення рефе¬рендумів за народною ініціативою створює правові га¬рантії здійснення прямого народовладдя. Виясненню специфічних особливостей референду¬мів, а також визначенню їх ролі при регуляції суспільних відносин сприяє аналіз видів референдумів. Враховуючи світовий і національний політичний до¬свід та теоретичні здобутки науки конституційного пра¬ва, Конституція, а також Закон "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", передбачають наступні види ре¬ферендумів. За територіальною ознакою референдуми поділяються на: 1) всеукраїнський; 2) місцевий, причому останній має два підвиди: а) референдум, що провадиться у межах Автономної Республіки Крим; б) референдум, що провадиться у межах інших ад¬міністративно-територіальних одиниць. Всеукраїнський референдум призначається Верхов¬ною Радою або Президентом відповідно до їх повнова¬жень. Згідно із ст. 73—85 Конституції виключно Верхов¬на Рада призначає всеукраїнський референдум з питан¬ня про зміну території України, Президент, згідно з ч. 6 ст. 106 Конституції, призначає всеукраїнський референ¬дум щодо внесення змін до Конституції відповідно до ст. 156 цієї Конституції і проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою. Місцеві референдуми призначають відповідні ради з питань, що належать до їх компетенції. Наступна класифікація видів референдумів пов'я¬зана з предметом референдуму. Теоретично предмет референдуму — це питання, вирішення якого відбу¬вається шляхом народного голосування. В даному разі залежно від предмету розрізняють наступні референ¬думи: 1) обов'язкові; 2) факультативні. Обов'язкові мають місце у випадках, коли з певних питань рішення не може бути прийняте іншим шляхом, окрім народного голосування, причому законом завжди чітко окреслено коло цих питань. 1 грудня 1991 р. в Ук¬раїні відбувся перший всеукраїнський референдум, який був обов'язковим в питанні про проголошення незалеж¬ності України, виходячи з положень Закону про всеук¬раїнський та місцеві референдуми щодо реалізації права народу України на самовизначення. Згідно із ст. 73 Кон¬ституції, нині виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України. Піс¬ля прийняття Конституції предмет обов'язкового рефе¬рендуму значно розширений. Відповідно до положень ст. 156 Конституції, обов'язкового затвердження всеук¬раїнським референдумом потребує законопроект про внесення змін до розділу І "Загальні засади", розділу III "Вибори, Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України". Наведені випадки є прикладом абсолютного обов'яз¬кового референдуму, проте теорія конституційного пра¬ва розрізняє ще й відносно обов'язкові референдуми. Так, за Конституцією Швейцарії, в разі, коли одна із палат Федеральних Зборів винесе постанову про загаль¬ний перегляд Конституції, а інша палата з цим не пого¬диться, питання перегляду Конституції виноситься на референдум. Тут йдеться не про зміст перегляду, а лише про необхідність його як умовного факту. Факультативні референдуми — це референдуми, проведення яких можливе, проте не обов'язкове. При¬значення референдуму в такому разі залежить від рі¬шення органів, що компетентні призначати референду¬ми, а також від наявності іншої ініціативи проведення референдуму, передбаченої законодавством. У практиці зарубіжних країн є ще й такий різновид факультативного референдуму, який проводиться після прийняття відповідного закону вищим представницьким органом країни. Так, у законодавстві Швейцарії перед¬бачене правило, за яким для проведення референдуму необхідно протягом 90 днів після прийняття закону пар¬ламентом зібрати 30 тис. підписів громадян, які висту¬пають проти цього закону. Із 1944 по 1963 pp. тут прове¬дено 20 таких референдумів, причому 8 законів було за¬тверджено, а 12 — відхилено. В середньому через проце¬дуру факультативного референдуму тут проходить майже З % законопроектів. Наприклад, в Італії та Австрії проведення референ¬думу передбачене регламентами їхніх парламентів як фа¬культативних стадій після прийняття законів. Можливо, і в нашому законодавстві варто передбачити проведення референдуму в формі так званого "народного вето", ко¬ли народові надається можливість скасувати повністю або частково вже прийнятий законодавчий акт. Закон вважатиметься прийнятим, якщо у визначений термін не будуть подані заперечення від певної кількості виборців. Це посилить роль референдуму як гарантії прав народу у законотворчості. В українському законодавстві передбачено спеціаль¬ні предмети та переліки питань, що виносяться на все¬український та місцеві референдуми. Так, ст. З Закону "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" окреслює предмет всеукраїнських факультативних референдумів, до якого зараховано: — затвердження Конституції України, її окремих положень та внесення до Конституції змін і допов¬нень, окрім тих, що вимагають обов'язкового референ¬думу; — прийняття, зміна або скасування законів України чи їхніх деяких положень; — прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції та інших правових актів. З цього переліку видно, що коло питань, які вино¬сяться на всеукраїнський референдум, обмежене нормотворчою сферою. На всеукраїнський референдум мо¬жуть виноситися лише загальнодержавні питання. Проте правовий режим проведення референдумів передбачає, що поряд з питаннями, які складають пред¬мет всеукраїнських, обов'язкових і факультативних ре¬ферендумів, є питання, з яких референдум взагалі не до¬пускається, оскільки для їх вирішення потрібні профе¬сійні знання, досвід та інші передбачені законом підста¬ви. У зв'язку з цим у ст. 74 Конституції зазначено, що референдум не допускається щодо законопроектів з пи¬тань податків, бюджету та амністії. Законом про всеукраїнський та місцеві референдуми передбачається, що на всеукраїнський референдум не виносяться питання, віднесені законодавством України до відання органів суду і прокуратури; питання амністії і помилування; питання про вжиття державними органа¬ми України надзвичайних і невідкладних заходів щодо охорони громадського порядку, захисту здоров'я та без¬пеки громадян; питання, пов'язані з обранням, призна¬ченням і звільненням посадових осіб, що належать до компетенції Верховної Ради, Президента та Кабінету Міністрів. За змістом предмету всеукраїнські референдуми по¬діляються на: — конституційні, коли шляхом референдуму вирі¬шується питання прийняття, затвердження або зміни Конституції; — законодавчі, коли народним голосуванням вирі¬шуються питання, пов'язані з прийняттям, затверджен¬ням, зміною законів. До останніх належать, як правило, також референ¬думи щодо прийняття, зміни або скасування інших пра¬вових актів. Якщо референдум проводиться з одного і того са¬мого питання кілька разів, то за часом треба розріз¬няти: 1) повторний референдум з означеного питання про¬водиться у такому разі, якщо під час проведення все¬українського або місцевого референдуму були допущені грубі порушення законодавства про референдуми, Вер¬ховна Рада України у місячний строк, а відповідний ор¬ган місцевого самоврядування — у 15-денний строк мо¬жуть призначити повторний всеукраїнський або місце¬вий референдум на всій території республіки, відповід¬ної адміністративної одиниці або її частини; 2) новий (всеукраїнський) референдум з питань, що раніше виносились на референдум, може бути проведе¬но не раніше як через 5 років, а місцевий — не раніше, як через рік від дня попереднього референдуму з цих питань. 2. Призначення і порядок проведення референдумів. Проведення всеукраїнських та місцевих рефе¬рендумів регламентується Конституцією і Законом про всеукраїнський та місцеві референдуми. З точки зору порядку проведення референдум можна розглядати як референдний процес (іноді його називають референдарним процесом), який складається з відносно само¬стійних процедур, що здійснюються у певній послідов¬ності: — призначення референдуму; — підготовка і проведення референдуму; — голосування і визначення підсумків референдуму; — опублікування і введення у дію законів та інших рішень, прийнятих референдумом. Всі стадії референдного процесу підпорядковані за¬гальним принципам, властивим виборчому процесові. У всеукраїнському та місцевому референдумах мають право брати участь громадяни України, які на день про¬ведення референдуму досягли 18-ти років і постійно проживають відповідно на території України або області, району, міста, району в місті, селища, села. Будь-яке пряме або непряме обмеження прав грома¬дян України на участь у референдумі залежно від по¬ходження, соціального і майнового стану, расової чи національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, політичних поглядів, роду й характеру занять забороняється. Не мають права голосу громадяни, яких визнано су¬дом недієздатними. Громадяни беруть участь у референдумі на рівних за¬садах. Кожний громадянин має один голос. Референдум є прямим: громадяни беруть участь у референдумі безпосередньо. Голосування під час референдуму є таємним: конт¬роль за волевиявленням громадян не допускається. Підготовка і проведення референдумів здійснюється на демократичних засадах, відкрито і гласно. Законом запроваджені гарантії реалізації вказаних демократичних засад. Підготовка і проведення всеукраїнського референ¬думу здійснюється за рахунок Державного бюджету, а місцевих референдумів — за рахунок відповідних місце¬вих бюджетів. Першою стадією проведення референдуму є його призначення. При цьому зазначимо, що розрізняють іні¬ціативу про проведення референдуму і прийняття відпо¬відного рішення про призначення референдуму. Зако¬ном детально врегульована процедура реалізації права вимоги проведення референдуму. Зокрема, громадяни України реалізують своє право на ініціативу всеукраїнсь¬кого референдуму шляхом збору підписів. Нагадаємо, що їх має бути не менше 3 млн. і підписи щодо призна¬чення референдуму мусять бути зібрані не менш, як у двох третинах областей і не менш, як по сто тисяч під¬писів у кожній області. Збирання підписів організовують і здійснюють іні¬ціативні групи референдуму, що утворюються й діють відповідно до ст. 16, 17, 18 Закону про всеукраїнський та місцеві референдуми. Отже, на стадії призначення ре¬ферендуму відбувається утворення ініціативних груп ре¬ферендумів, їх реєстрація, збирання підписів ініціатив¬ними групами. Детальна регламентація цих процедур проведення референдуму має дуже важливе значення, оскільки передбачає низку правових гарантій від всіля¬ких порушень. Зокрема, ці гарантії стосуються вимог щодо форми й змісту листів для підписів громадян, по¬рядку заповнення і збирання підписів (ст. 18). Передба¬чається також можливість оскарження в районний (місь¬кий) суд відмови Центральної комісії із всеукраїнського референдуму у реєстрації ініціативної групи, або відсут¬ність рішення про реєстрацію (ст. 17 Закону). Після завершення збирання підписів ініціативна гру¬па у триденний строк складає підсумковий протокол, в якому зазначається загальна кількість підписів, дата ре¬єстрації ініціативної групи, дата закінчення збирання підписів. Підписні листи по акту передаються на зберігання у встановленому в законі порядку. Після підписання цього акту в тижневий строк група всеукраїнського референдуму передає підсумковий про¬токол, акт і вимогу про проведення референдуму до Центральної комісії із всеукраїнського референдуму (як відомо, її функції покладені на Центральну виборчу ко¬місію по виборах народних депутатів України). Центральна комісія забезпечує реєстрацію докумен¬тів, підбиває загальні підсумки збору підписів в цілому по Україні, про що складається протокол. Після одержання належним чином оформленої про¬позиції, органи державної влади, до повноважень яких входить призначення референдуму в місячний термін приймають одне з таких рішень: 1) про призначення референдуму; 2) про відхилення пропозиції про проведення рефе¬рендуму у разі наявності серйозних порушень законо¬давства про референдуми; 3) про прийняття рішення, пропонованого у вимозі про призначення референдуму. У рішенні про призначення референдуму визнача¬ється дата проведення референдуму, зазначається назва проекту закону, рішення, зміст питання, що виноситься на референдум. Дата проведення всеукраїнського референдуму при¬значається не раніше як за три й не пізніше як за чоти¬ри місяці, а місцевого референдуму — не раніше як за місяць і не пізніш як два місяці від дня прийняття рішення про проведення референдуму. Повідомлення про призначення референдуму та зміст проекту закону, рішення іншого питання, що ви¬носиться на референдум, оголошуються відповідно у республіканських та місцевих засобах масової інформації у 10-денний строк після прийняття рішення про його призначення. Після прийняття рішення про призначення наступає друга стадія референтного процесу — підготовка прове¬дення референдуму. Відповідно до Закону про всеукраїнський та місце¬вий референдуми створюються структури і умови, не¬обхідні для проведення референдуму: дільниці для голо¬сувань, комісії по проведенню референдуму і списки учасників референдуму. На відміну від виборів, проведення референдуму не вимагає створення виборчих округів. Згідно із ст. 23 За¬кону про всеукраїнський і місцеві референдуми, для проведення голосування і підрахунку голосів створюють¬ся тільки дільниці для голосування, що об'єднують від 20 до 3000 громадян, які мають право брати участь у ре¬ферендумі. Керівництво всеукраїнським референдумом покла¬дається на Центральну виборчу комісію, а також спе¬ціально утворені для цього громадські органи — комісії по проведенню референдуму: дільничні, територіальні, що створюються в селах, селищах, районах, містах і областях, комісія Автономної Республіки Крим із все¬українського референдуму.

Размер файла: 56 Кбайт
Тип файла: doc (Mime Type: application/msword)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров