Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Самые новые

Значок файла Зимняя И.А. КЛЮЧЕВЫЕ КОМПЕТЕНТНОСТИ как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании (3)
(Статьи)

Значок файла Кашкин В.Б. Введение в теорию коммуникации: Учеб. пособие. – Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. – 175 с. (4)
(Книги)

Значок файла ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ КОМПЕТЕНТНОСТНОГО ПОДХОДА: НОВЫЕ СТАНДАРТЫ ВЫСШЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ (4)
(Статьи)

Значок файла Клуб общения как форма развития коммуникативной компетенции в школе I вида (10)
(Рефераты)

Значок файла П.П. Гайденко. ИСТОРИЯ ГРЕЧЕСКОЙ ФИЛОСОФИИ В ЕЕ СВЯЗИ С НАУКОЙ (11)
(Статьи)

Значок файла Второй Российский культурологический конгресс с международным участием «Культурное многообразие: от прошлого к будущему»: Программа. Тезисы докладов и сообщений. — Санкт-Петербург: ЭЙДОС, АСТЕРИОН, 2008. — 560 с. (13)
(Статьи)

Значок файла М.В. СОКОЛОВА Историческая память в контексте междисциплинарных исследований (14)
(Статьи)

Каталог бесплатных ресурсов

ДЕРЖАВНСТЬ ТА ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ

План лекції:

1.                 Сутність державного регулювання економіки.

2.      Необхідність та функції державного регулювання економіки.

3.      Цілі державного регулювання економіки.

4.      Основні форми та методи державного регулювання.

Сутність державного регулювання економіки.

Державне регулювання економіки  представляє собою систему типових заходів законодавчого, виконавчого, контролюючого характеру, котрі здійснюються державними закладами і суспільними організаціями в цілях стабілізації і розвитку економіки, пристосування існуючої системи до змінних умов.

Державне регулювання економіки  як навчальна дисципліна – це навчальний курс, у процесі якого студенти мають набути знань про суть, цілі, форми і методи впливу держави на розвиток економіки в цілому, управління її окремими сферами та секторами.

Предметом дисципліни державного регулювання економіки є вивчення сукупності прийомів, способів та інструментів управління соціально-економічними процесами, що відбуваються в країні.

Методологія державного регулювання економіки – це підходи, принципи та логіка управління  соціально-економічним розвитком країни.

Об’єкти та суб’єкти державного регулювання.

Об’єктами державного впливу на економіку являються сфери, галузі, регіони, а також ситуації, умови, процеси і відносини, котрі відбуваються в сфері  суспільного відтворення, функціонування яких ринковий механізм забезпечує незадовільно або не забезпечує взагалі. Це умови соціально-економічного життя країни, де виникли або можуть виникнути труднощі, проблеми, котрі не вирішуються автоматично, в той час як зняття цих проблем необхідно для нормального функціонування економіки і підтримки соціальної стабільності.

Головні об’єкти:

-         економічний цикл;

-         секторальна, галузева і регіональна структура господарства(державні капіталовкладення і фінансові стимули);

-         накопичення капіталу (створення умов, вплив на економічний цикл і структуру);

-         регулювання зайнятості (підготовка та перепідготовка кадрів);

-         грошовий обіг (боротьба з інфляцією, вплив на накопичення, ціни, соціальні відносини);

-         платіжний баланс ( вплив на експорт і імпорт, рух капіталу, курс валют, торгово-договірна політика, участь в міжнародній інтеграції);

-         ціни (динаміка і структура цін, вплив на структуру господарства, умов капіталовкладень, стійкість національної валюти, соціальну атмосферу);

-         НДДКР (розвиток і впровадження результатів в експорт товарів, капіталу, накопичених знань;

-         умови конкуренції;

-         соціальні відносини, включаючи відносини роботодавцями і робітниками, а також соціальне забезпечення;

-         навколишнє середовище;

-         зовнішньоекономічні зв’язки.

Об’єкти відрізняються в залежності від рівня задач котрі ними вирішуються:

-         рівень фірми.; регіону; галузі і корпорації; сектору економіки – промисловість, будівництво, сільське господарство, інфраструктура, фінансова сфера;

-         господарство в цілому – економічний цикл, грошовий обіг, зайнятість, інвестиції, НДДКР, ціни;

-         глобальний – соціальні відносини, екологія;

-         наднаціональний – економіко-політичні відносини з зарубіжними країнами, інтеграційні процеси.

Суб’єктами державного регулювання являються носії, виразники і виконавці господарських інтересів.

Носії господарських інтересів – це соціальні групи, котрі відрізняються один від одного по ряду признаків: майновому, по доходам, по професіям, галузевим і регіональним інтересам.

Виразники господарських інтересів – об’єднання носіїв господарських інтересів в союзи, асоціації: профсоюзи, союзи підприємців, фермерів, студентів і т.д.

Виконавці господарських інтересів – органи верховної влади, котрі побудовані по ієрархічному принципу.

Між суб’єктами економічної політики, котра реалізується державним апаратом існує зв’язок, основними лініями якого являються:

1.      Носії господарських інтересів індивідуально виражають свої інтереси в засобах масової інформації, звертаючись з проханнями, протестами, побажаннями в державні заклади, відповідальні за економічну та соціальну політику.

2.      Рекомендації, поради, консультації, меморандуми, різноманітні канали впливу виразників господарських інтересів на органи державно-економічного регулювання.

3.      Трансформація приватних економічних інтересів в  державно-економічну політику. Наприклад: орган з представників союзів підприємців, профсоюзів і виконавчої влади для регулювання тарифних угод між підприємцями та трудівниками.

4.      Державні органи господарчого регулювання – ради по сферам діяльності ( науково-технічній, регіональній політиці і т.д.). Їх рекомендації відносяться до принципової орієнтації державної економічної політики, направленням витрат коштів державного бюджету і різноманітних фондів.

Система органів державної влади та їхні функції у сфері управління економікою України.

В основі організації державного регулювання економіки лежать принципи ринкової економіки і централізації окремих функцій державного керівництва. Держава спираючись на державні плани, програми, прогнози, здійснює розробку і реалізацію основних напрямків науково-технічного прогресу, формування єдиної політики в області ціноутворення і системи оплати праці в державному секторі економіки, обгрунтування обсягів і структури державних капіталовкладень, проведення фінансової і кредитної політики, забезпечення гарантій виробникам свободи вибору і здійснення різноманітних видів і форм економічної діяльності, а також розробку основних напрямків територіального розміщення продуктивних сил.

Для здійснення керівництва економікою країни створюють відповідні органи управління. Система органів керування народним господарством України включає підрозділи загальної і спеціальної компетенції.

Центральні органи державної влади  включають:

Вищий законодавчий орган влади – Верховна Рада України – вищий законодавчий орган, в компетенції якого лежить:

контроль за їхнім виконанням;

визначення прийняття та зміна законів, постанов, інших законодавчих актів, основ державної економічної політики, в тому числі кредитно-грошової, зовнішньоекономічної, цінової;

затвердження держбюджету тощо.

Президент – Глава держави, управляє економікою за допомогою указів, постанов, розпоряджень. Йому підпорядкований уряд – Кабінет Міністрів.

Вищий виконавчий орган влади – Кабінет Міністрів – вищий виконавчий орган державної влади. Йому належить основна роль в управлінні економікою, він зобов’язаний забезпечувати реалізацію законів, постанов та інших законодавчих актів. Йому підпорядковані Міністерства, державні комітети,Центральні органи виконавчої влади наділені спеціальним титулом

Органи місцевої (регіональної) влади й управління

  • наділені всією повнотою державної влади на своїй території є самостійними учасниками зовнішньоекономічних зв’язків;
  • здійснюють розпорядження і користування природними ресурсами;
  • управляють місцевими бюджетами;
  • створюють умови для виконання державних та регіональних програм.

Включають: 1. органи місцевого самоврядування –  Ради народних депутатів відповідного рівня.

2. Органи виконавчої влади .–  держадміністрації відповідного рівня.

2. Необхідність та функції державного регулювання економіки. Необхідність державного регулювання в економіці пов’язана:

А.Наявність збоїв в функціонуванні ринкового механізму, а саме:

-                довгострокова рівновага при неповній зайнятості, спираючись на яку Кейнс зробив висновок про необхідність державних заходів для забезпечення зайнятості;

-                класична теорія ринку стверджує, що після любого порушення рівноваги починають діяти механізми пристосування до нових умов, в результаті чого встановлюється нова рівновага.  Але в дійсності в процесі пристосування можуть встановлюватись такі співвідношення між цінами і кількістю вироблених товарів та послуг, що приводять до відтворення кризи;

-                господарський ріст нерозривно пов’язаний із змінами в галузевій структурі. Коли скорочується виробництво, то відмирають старі галузі, виникають нові – носії НТП. Ринковий механізм сприяє цим змінам. Але їх здійснення може тривати довго і порушить надовго рівновагу., викликати серйозні проблеми з зайнятістю, платіжним балансом.. Без ефективної державної політики можуть виникнути кризові явища;

-                одним із слабких місць механізму ринкової економіки являється забезпечення  раціональних територіальних пропорцій розміщення виробництва, капіталовкладень, доходу і зайнятості.. Постійний процес концентрації виробництва, капіталу і робочої сили на невеликих територіях (розвиток господарських агломерацій) за рахунок інших районів базується в значній мірі на ринкових механізмах. В слаборозвинених регіонах гірші умови заробітку і інвестицій. Платоспроможний попит в цих регіонах скорочується, а разом з цим зменшується стимул до капіталовкладень, не дивлячись на відносно низьку заробітну плату і ціну на землю. Концентрація виробництва, послуг, капіталу і населення в міських агломераціях вигідна з приватної точки зору, але для народного господарства в цілому не завжди оправдана. Вирішення цього протиріччя без державних регулюючих заходів не можливе;

-                кількісний ріст в багатьох сферах промисловості і будівництва пов’язаний з безповоротною розтратою невідтворювальних ресурсів і зростаючим навантаженням на навколишнє середовище. В інтересах майбутнього покоління можлива переорієнтація на якісні показники. Ринковий механізм без середньострокового програмування не взмозі забезпечити таку переорієнтацію;

Б.Ринок не бачить соціальних проблем і не спроможний їх вирішувати.

-                Необхідність ефективного задоволення потреб в суспільних благах. Це ціла категорія благ: внутрішня і зовнішня безпека, функціонування центральних муніципальних управлінських та судових органів, отримання середньої і вищої освіти, проїзд по автомобільним дорогам, мостам, тунелям. Але ці блага не мають нічого спільного з природними вільнодоступними благами. В умовах ідеального ринкового господарства вони мали б ціну, в реальних умовах їх виробляє держава і вони називаються суспільними благами.

В.Необхідність вирівнювання зовнішніх ефектів. Раціональні народногосподарські рішення повинні прийматися з врахуванням загальної користі і загальних витрат для всього народного господарства..Рішення окремих господарських суб'єктів, як правило, враховують лише внутрішні вигоди і витрати. Одною із причин, котрі обумовлюють необхідність державного регулювання являється нездібність ринкового господарства в певних ситуаціях рішати задачі розвитку економіки, та її складових: інфраструктури, реконструкції окремих галузей промисловості, забезпечення народного господарства дешевою електроенергією і сировиною, фінансування і організації в загальнодержавних масштабах науково-дослідницьких, експериментальних, дослідницько-конструкторських робіт. Рішення цих задач бере на себе державний сектор.

Значна частина державного сектору – це об’єкти інфраструктури, в своїй більшості нерентабельні. Друга частина – державні підприємства в сировиних і енергетичних галузях, де необхідні великі інвестиції, а оборотність капіталу повільна. Як правило, рентабельність державних фірм нижче приватних.

Існування в умовах ринкового господарства сектору, який в своїй діяльності керується принципами, котрі частково відрізняються від принципів приватних фірм, дозволяє використати державний сектор для рішення загальнодержавних економічних задач, для створення умов підвищення рентабельності приватного сектору. Тому державний сектор являється основним поставником дешевих послуг ( транспортних, почтово-телеграфних, електроенергії і сировини). В результаті державний сектор служить підвищенню ефективності народного господарства в цілому і являється одним із інструментів перерозподілу чистого національного продукту.

Основні функції державного регулювання економіки:

1.Цільова – полягає у визначенні цілей, пріоритетів і основних напрямків розвитку національної економіки.

2.Стимулююча передбачає формування регуляторів, здатних ефективно впливати на діяльність господарюючих суб’єктів і стимулювати економічні процеси у бажаному для суспільства напрямку.

3.Нормативна (регламентуюча) – держава за допомогою законів, законодавчих актів і нормативів встановлює певні правила діяльності для суб’єктів економіки, визначає правовий простір.

4.Коригуюча – зводиться до коригування (лат.- виправляти) розподілу ресурсів в економіці з метою розвитку прогресивних процесів, усунення негативних екстерналій і забезпечення нормальних соціально-економічних умов життя суспільства.

5.Соціальна – передбачає регулювання державою соціально-економічних відносин (наприклад, між підприємцями і робітниками), перерозподіл доходів, забезпечення соціального захисту та соціальних гарантій, збереження навколишнього середовища тощо.

6.Безпосереднє управління неринковим сектором економіки – це регулювання державного сектору економіки, створення суспільних товарів і благ.

7.Контролююча – означає державний нагляд і контроль за виконанням і дотриманням законів, нормативних актів, економічних, екологічних та соціальних стандартів.



Размер файла: 203.5 Кбайт
Тип файла: doc (Mime Type: application/msword)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров