Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Самые новые

Значок файла ИЗУЧЕНИЕ ГОЛОГРАФИЧЕСГО МЕТОДА ЗАПИСИ ИНФОРМАЦИИ И ВОССТАНОВЛЕНИЕ ГОЛОГРАММ В ПУЧКАХ С ПЛОСКИМ ФРОНТОМ (4)
(Методические материалы)

Значок файла ОПРЕДЕЛЕНИЕ ЛОГАРИФМИЧЕСКОГО ДЕКРЕМЕНТА ЗАТУХАНИЯ ПРУЖИННОГО МАЯТНИКА И СНЯТИЕ ЕГО РЕЗОНАНСНОЙ КРИВОЙ (2)
(Методические материалы)

Значок файла ИЗУЧЕНИЕ ОСНОВНЫХ ЗАКОНОВ ВНЕШНЕГО ФОТО-ЭЛЕКТРИЧЕСКОГО ЭФФЕКТА И ОПРЕДЕЛЕНИЕ ПОСТО-ЯННОЙ ПЛАНКА (2)
(Методические материалы)

Значок файла ИССЛЕДОВАНИЕ СОБСТВЕННЫХ КОЛЕБАНИЙ СТРУНЫ. ИЗМЕРЕНИЯ СКОРОСТИ ПОПЕРЕЧНОЙ ВОЛНЫ ТЕОРИЯ ИССЛЕДУЕМОГО ЯВЛЕНИЯ (4)
(Методические материалы)

Значок файла ОПРЕДЕЛЕНИЕ ПОСТОЯННОЙ В ЗАКОНЕ СТЕФАНА - БОЛЬЦМАНА С ПОМОЩЬЮ ОПТИЧЕСКОГО ПИРО-МЕТРА Руководство к лабораторной работе № 10о (Оптика (4)
(Методические материалы)

Значок файла ОПРЕДЕЛЕНИЕ ДЛИНЫ ЗВУКОВОЙ ВОЛНЫ И СКОРОСТИ ЗВУКА В ВОЗДУХЕ (4)
(Методические материалы)

Значок файла ПРОВЕРКА ОСНОВНОГО УРАВНЕНИЯ ДИНАМИКИ ВРАЩАТЕЛЬНОГО ДВИЖЕНИЯ НА МАЯТНИКЕ ОБЕРБЕКА. (Методические указания к выполнению лабораторной работы по курсу «Общая физика") (2)
(Методические материалы)

Каталог бесплатных ресурсов

Структурна перебудова національної економіки

1. Структура економіки як об’єкт дослідження.

2. Трансформація галузевої структури.

3. Державне регулювання структурних зрушень в економіці.

4. Трансформація технологічного укладу.(самостійна)

Національна економіка як відкритий системний об'єкт дослідження має певну структуру, тобто представляє собою складну сукупність елементів або підсистем, якій притаманні ознаки цілісності та взаємозв'язків між ними.

Співвідношення, які відбивають взаємозв'язки та взаємозалежності між окремими частинами економіки в процесі її розвитку, характеризуються поняттям структури економіки.

У залежності від напряму аналізу економічних явищ та процесів розрізняють наступні макроструктурні типи економіки: відтворювальна, територіальна(регіональна), соціально-економічна, технологічна, зовнішньоекономічна, галузева. Серед чинників, які впливають на економічну структуру можна виділити: умови виробництва, впровадження досягнень НТП, попит та зміна структури суспільних благ, зміна ринків та видів діяльності.

Відтворювальна структура характеризує співвідношення:

·                    між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання;

·                    між заміщенням використаних засобів виробництва та новоствореною вартістю;

·                    між споживанням та нагромадженням;

·                    між виробничими галузями та інфраструктурою.

Оптимальне формування пропорцій відтворення – важлива проблема економічного розвитку, яка безпосередньо пов'язана з його циклічністю. Тривалий час у СРСР дотримувалися думки, що умовою розширеного відтворення є переважне зростання І підрозділу. Реалізація цього принципу призвела до того, що питома вага виробництва засобів виробництва в економіці України досягла у 1986 р. максимального рівня, але адекватного зростання суспільного продукту так і не сталося, навпаки, спостерігалося перенагромадження засобів виробництва.

Насправді структурні зрушення у співвідношеннях між І і II підрозділами економіки, а також між складовими цих підрозділів, відбуваються під впливом певних історичних умов розвитку країни та багатьох інших факторів. Досвід економічного розвитку індустріальних країн Західної Європи, США і Південно-Східної Азії свідчить про те, що оптимальних темпів економічного розвитку можна досягти за різноманітних співвідношень окремих елементів суспільного продукту. Це обумовлюється взаємодією факторів, пов'язаних із досягненнями науково-технічного прогресу, якісним зростанням суспільних потреб, продуктивністю праці, обмеженням природних ресурсів, екологічними проблемами, міжнародним поділом праці, спеціалізацією виробництва та іншими факторами.

До основних вартісних пропорцій, що характеризують розвиток економіки на всіх стадіях процесу відтворення, належать співвідношення: між заміщенням використаних засобів виробництва (фондом заміщення) та новоствореною вартістю (чистою продукцією), між нагромадженням (фондом нагромадження) та споживанням (фондом споживання).

Перша пропорція (між заміщенням використаних засобів виробництва та новоствореною вартістю) характеризує співвідношення вартості зношених засобів праці (амортизація) і вартості спожитих у виробництві предметів праці (проміжний продукт), Що в сукупності становить фонд заміщення, та величини новоствореної вартості (чистої продукції) за рік.

Друга пропорція (між нагромадженням та споживанням) виражає співвідношення частин чистої продукції, які спрямовуються на виробниче нагромадження та створення резервних фондів (в сумі вони становлять фонд нагромадження) і вартості матеріальних благ, що використовуються на особисте споживання робітниками та виробниче споживання підприємствами (в сумі вони становлять фонд споживання).

До відтворювальних пропорцій, що обумовлюють темпи структурних зрушень в економіці, відносять також пропорцію між галузями, які виробляють продукцію в матеріальній формі, та галузями, які забезпечують їх функціонування (інфраструктурою). Інфраструктура поділяється на дві групи: виробничу та невиробничу. До першої групи входять галузі, які безпосередньо обслуговують матеріальне виробництво: зв'язок, залізничний та автомобільний транспорт, шляхове господарство, енерго-, водо- та газопостачання, природоохоронні споруди тощо. До другої групи входять галузі, які опосередковано пов'язані з виробництвом: загальна й професійна освіта, охорона здоров'я та ін.

Розвиток економіки, її ефективність безпосередньо залежать від стану та рівня розвитку інфраструктури. З іншого боку, розвиток інфраструктури потребує великих капітальних вкладень і, як правило, не дає швидкої віддачі. Однак скорочення інвестицій в інфраструктуру, що призводить до занепаду цієї сфери, негативно позначається на ефективності виробництва, темпах науково-технічного прогресу, якості продукції. Тому в більшості промислово розвинутих країн світу динамічний розвиток інфраструктури є одним з головних напрямків державної інвестиційної політики.

Галузева структура виражає пропорції між підгалузями, галузями та групами галузей(міжгалузевими комплексами) у виробництві ВВП. Її характер визначається сучасним станом суспільного поділу праці, процесами диференціації та інтеграції (кооперування й комбінування) в матеріально-технологічних підвалинах суспільного виробництва.

Основу галузевої структури сьогодні становлять макропропорції між секторами економіки, між групами галузей, що мають однакові економічні характеристики.

Згідно із системою національних рахунків, рекомендованою ООН у 1993 р., економіка поділяється на п'ять секторів: нефінансові корпорації, фінансові корпорації, сектор загального державного управління; домашні господарства; некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства. У складі нефінансового сектору виділяють три групи галузей: перша – галузі, пов'язані з видобуванням ресурсів; друга – галузі, зайняті переробкою цих ресурсів та виготовленням готової продукції: третя – сфера послуг у широкому розумінні, включаючи інформаційне обслуговування виробництва.

Науково-технічна революція породжує зміну співвідношень між названими групами галузей. Вона зумовлює скорочення питомої ваги першої групи та хоч і повільне, але також зменшення частки другої групи. Водночас швидко зростає питома вага третьої групи, виникають різноманітні види послуг (інформаційних, науково-технічних, комунікаційних, фінансових тощо). Важливі зміни відбуваються на рівні виробництв, які витрачають багато коштів на наукові дослідження (так звані наукомісткі виробництва).

Слід зазначити, що на галузеві пропорції суттєво впливають міжнародний поділ праці, витрати на робочу силу, екологічні фактори. Трудомісткі виробництва все частіше переміщуються з індустріально розвинутих країн у менш розвинуті.

Велике значення з погляду аналізу сучасних структурних зрушень галузевої структури відіграють співвідношення міжгалузевих комплексів, таких, як машинобудівний, паливно-енергетичний, транспортний, базових виробництв сировинної орієнтації та ін.

Соціально-економічна структура характеризує співвідношення:

- між соціально-економічними секторами (приватнопідприємницьким, колективним, державним) національної економіки тобто враховує організаційно-правові форми підприємництва з урахуванням рівня концентрації й централізації виробництва та на основі форм власності;

- групами населення за рівнем доходів.

Зрушення в соціальній структурі економіки України характеризується процесами концентрації та централізації капіталу. Більшу частину обсягу валового внутрішнього продукту виробляють великі підприємства. Водночас відбувається інтенсивний розвиток малого бізнесу. Приватизаційні процесу збільшили частку приватнопідприємницького сектору.

Ринковій економіці притаманна диференціація доходів різних верств населення. Задача держави – запобігти різкій диференціації доходів.

Зовнішньоекономічна структура відображає пропорції між експортом і імпортом товарів, послуг, капіталів.

Для індустріально розвинутих країн характерна висока питома вага експорту промислової продукції, особливо кінцевої, з високим технологічним рівнем, наукомісткої. В експорті більшості країн, що розвиваються переважають сировина та матеріали.

Територіальна(регіональна) структура відображає співвідношення районів, економічних регіонів та інших територіальних утворень у виробництві ВВП, яке відображає територіальне розміщення продуктивних сил. Для економіки України характерний високий ступінь концентрації промислового виробництва в центральних та східних регіонах країни.

Технологічна структура характеризує співвідношення між технологічними укладами.

2. Трансформація галузевої структури. Усі названі види структурних характеристик взаємопов'язані між собою, але провідна роль у цій єдності належить саме галузевій структурі, яка закладає підойми для всіх інших та безпосередньо визначає основні критеріальні ознаки розвинутості національної економіки, а саме:

- пропорційність – ступінь наближеності структури суспільного продукту (сукупної пропозиції) до структури суспільних кінцевих та виробничих потреб (сукупного попиту);

- прогресивність, що характеризується питомою вагою у ВВП продукції новітніх галузей та виробництв, що сприяють прискоренню НТП;

- соціальну спрямованість, що визначається питомою вагою у ВВП предметів споживання та послуг, що надаються населенню;

- ефективність – віддача від одиниці витрат при виробництві ВВП;

- екологічність, що обчислюється часткою ВВП, виробленого без порушень екологічних норм і вимог;

- економічна незалежність та безпека, для якої є характерною інноваційна самодостатність та відносна незалежність провідних відтворювальних контурів від  зовнішнього попиту й імпортованих ресурснотоварних потоків насамперед за рахунок диференціації зовнішніх сегментів збуту та ресурсних джерел.

Наведені внутрішні показники «якості» у поєднанні з характеристиками використання природно-ресурсного потенціалу країни набувають підсумкового зовнішнього вираження у конкурентоспроможності національної економіки – здатності вітчизняної продукції перемагати у боротьбі за споживача на внутрішньому та зовнішньому ринках внаслідок оптимізації співвідношення «якість-сервіс-ціна» порівняно із зарубіжними аналогами або її природно-ресурсної чи інноваційної унікальності. І, як наслідок, визначають місце національної економіки на світових ринках.

Разом із статусом незалежної держави Україна отримала й відповідну самостійність у формуванні різноманітних аспектів зовнішньоекономічної політики. Зокрема, економічна відкритість поставила її перед необхідністю швидкої й ефективної самоідентифікації в складній системі розгалужених світо господарських зв'язків з метою максимізації виграшу від виробничої інтеграції, міграції факторів виробництва та торговельних експортно-імпортних операцій.

Знаходження власної ніші в світовому господарстві є не тільки невід'ємною складовою стратегії економічного розвитку, а й одночасно наслідком функціонування певної структурно-галузевої моделі економіки Основне ж питання полягає у тому, як буде обиратися конкретна модель та наскільки буде врахований при визначенні її секторно-галузевих параметрів та «локомотивів» зростання баланс внутрішніх та зовнішніх інтересів. Тобто, чи доцільно, апелюючи до малості української економіки пасивно сприймати зовнішнє програмування напрямків структурних зрушень й погоджуватися з її послідовним перетворенням на індустріально-сировинну периферію й звалище екологічно брудних технологій, переобтяжене зовнішніми боргами. Чи навпаки, керуючись власними інтересами, створювати ефективні й вигідні для себе правила гри.



Размер файла: 196 Кбайт
Тип файла: doc (Mime Type: application/msword)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров