Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Самые новые

Значок файла Зимняя И.А. КЛЮЧЕВЫЕ КОМПЕТЕНТНОСТИ как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании (4)
(Статьи)

Значок файла Кашкин В.Б. Введение в теорию коммуникации: Учеб. пособие. – Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. – 175 с. (5)
(Книги)

Значок файла ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ КОМПЕТЕНТНОСТНОГО ПОДХОДА: НОВЫЕ СТАНДАРТЫ ВЫСШЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ (6)
(Статьи)

Значок файла Клуб общения как форма развития коммуникативной компетенции в школе I вида (11)
(Рефераты)

Значок файла П.П. Гайденко. ИСТОРИЯ ГРЕЧЕСКОЙ ФИЛОСОФИИ В ЕЕ СВЯЗИ С НАУКОЙ (12)
(Статьи)

Значок файла Второй Российский культурологический конгресс с международным участием «Культурное многообразие: от прошлого к будущему»: Программа. Тезисы докладов и сообщений. — Санкт-Петербург: ЭЙДОС, АСТЕРИОН, 2008. — 560 с. (16)
(Статьи)

Значок файла М.В. СОКОЛОВА Историческая память в контексте междисциплинарных исследований (15)
(Статьи)

Каталог бесплатных ресурсов

Введение в психокорекцию

психологiчнi основи ГРУПОВОЄ

ПСИХОКОРЕКЦiЙНОЄ РОБОТИ

Поняття практичноє психологiє пiдпорядковууться по-
няттю психологiчноє служби, яка значною мiрою у
спадкоумницею педологiє, зруйнованоє в 1936 р. постановою
ЦК ВКП(б). Перед нею нинi стоять завдання, дуже близькi до
тих, якi розвязувалися педологами: визначення готовностi ди-
тини до школи, диференцiювання ступенiв цiує готовностi, ди-
ференцiювання класiв за iнтелектуальним рiвнем учнiв,
складання психологiчних характеристик колективiв, прогнозiв
Єхньоє сумiсностi тощо. Вона мау максимально сприяти психiч-
ному й особистiсному розвитковi учнiв.

Шкiльна психологiчна служба передбачау роботу шкiльного
психолога безпосередньо у навчальному закладi, де вiн мау
можливiсть поуднувати вивчення конкретного життувого аспек-
ту поступу в свiдомостi дитини з поглибленим аналiзом єє iнди-
вiдуальних психологiчних особливостей. Вона слугуу розвитковi
основ дитячоє практичноє психологiє.

Проблеми шкiльноє психологiчноє служби розвязуються зде-
бiльшого методами тестування, визначення коефiцiунта розу-
мового обдаровання. Останнiми роками в роботi психологiчних
служб помiтний вихiд за межi тестування та примноження ме-
тодiв, спроможних забезпечити проникнення в iндивiдуальну
неповторнiсть психiки учнiв. Вiдбувауться зближення психоте-
рапiє з психологiчною службою, що виражауться в наданнi пси-
хологiчноє допомоги тим, хто єє потребуу. Посилюуться увага до
консультування персоналу школи з питань психiчного розвитку
дiтей i надання, в разi потреби, дiяльноє допомоги в розвязаннi
власних психологiчних проблем.

1.1. ПРАКТИЧНА ПСИХОЛОГiЯ
ТА ПСИХОКОРЕКЦiЙНА ПРАКТИКА

В "Положеннi про психологiчну службу в системi освiти Укра-
єни, розробленому Мiнiстерством освiти Украєни, чiтко виз-
начауться мста дiяльностi цiує служби: виявлення i створення
соцiально-психологiчних умов для розвитку особистостi; спри-
яння виконанню виховних i освiтнiх завдань навчально-вихов-


них закладiв. За своєм статусом працiвники психологiчноє служ-
би належать до складу педагогiв. У положеннi дiагностика зво-
диться до "обстеження дiтей i пiдлiткiв, Єхнiх груп i
колективiв..."; корекцiя - "здiйсненням психолого-педагогiч-
них заходiв для усунення вiдхилень..."; "профiлактика - сво-
учасним попередженням вiдхилень у становленнi особистостi";

реабiлiтацiя - "надання допомоги дiтям, пiдлiткам, молодi в
кризовiй ситуацiє"; психологiчна експертиза - участю "в оцiнцi
нових технологiй навчання та виховання... визначення доцiль-
ностi Єх упровадження". Ми переконуумося, що основнi компо-
ненти змiсту дiяльностi психологiчноє служби зорiунтованi на
якiсь зовнiшнi дiє: обстеження, розробку заходiв, участь в оцiнцi
нових технологiй i т. д., а не на пiзнання внутрiшнього свiту
особистостi. Особливо переконливо це можна бачити з перелiку
функцiйних обовязкiв психолога-практика, а саме: "... бере
участь в органiзацiє освiтньоє, виховноє роботи...", "проводить
психолого-педагогiчну дiагностику готовностi до навчання...";

"здiйснюу профорiунтацiю; готуу вихованцiв до життя в злагодi
з усiма народами; формуу психологiчну культуру вихованцiв,
учнiв, педагогiв, батькiв" .

Як видно з "Положення...", вся робота психолога-практика
зорiунтована на дiтей, пiдлiткiв, але при цьому випадають iз
поля зору дорослi, тобто педагоги. Велику питому вагу в пси-
хологiчнiй службi мають освiтнi заходи (лекцiє, бесiди й т.п.).
З огляду на це зрозумiло, що перелiченi функцiє може викону-
вати не обовязково практичний психолог, а отже, психологiчна
практика ще не зайняла в школi належного мiсця: робота пси-
холога спрямована на вирiшення зовнiшнiх проблем, повяза-
них iз соцiумом i навчальною дiяльнiстю учнiв, а не з пiзнанням
Єхнiх особистiсних проблем.
 
Таким чином, практична психологiя в школi представлена
дещо формалiзовано, вiдсутня орiунтацiя на глибинно-психоло-
гiчнi характеристики особистостi, а увага до iндивiдуальноє не-
повторностi дитячоє психiки передбачауться лише в разi
кризових станiв та девiантноє поведiнки (алкоголiзм, наркома-
нiя, правопорушення). Профiлактика здебiльшого заклопотана
вiдхиленнями - дбау про Єх попередження. Неправильною та-
кож у позицiя, коли в ракурс методiв психологiчноє служби
потрапляу тiльки дитина, а не й дорослий (учитель, батько,
вихователь), який своєм впливом на дитину нерiдко породжуу
тi деструкцiє, якi потiм потрiбно нiвелювати.
 
До того ж, у "Положеннi..." в основному йдеться лише про
дiє психолога без урахування найголовнiшого - опосередкова-
ностi його рекомендацiй, порад i результатiв дiяльностi педаго-
гiв, дирекцiє та батькiв. У ньому не вiдображено вимоги до
особистостi педагога, не вказано на необхiднiсть психокорекцiй-
 
ноє пiдготовки, яка сприяла б розвитковi його рефлексивних
знань. Адже не секрет, що нерiдко психолог (чи педагог) - це
"чоботар без чобiт": як людина, вiн i сам iнодi потребуу допо-
моги, яку мав би отримати ще в процесi професiйноє пiдготовки.
 
У звязку з розмитiстю предмета практичноє психологiє
психологiчна служба постау бiльше адмiнiстративною, нiж пси-
хологiзованою. "Положення..." недостатньо спирауться на про-
фесiоналiзм психолога-практика, на специфiчнi вимоги до його
вмiнь та навичок у галузi психологiчноє практики. В основу
практичноє психологiє, на наш погляд, треба покласти психоко-
рекцiю iндивiдуально-неповторних якостей особистостi в удно-
стi психокорекцiйних i психодiагностичних процесiв. Психоко-
рекцiя - це змiна певних, вже установлених характеристик.
Тому дiтей швидше потрiбно правильно виховувати, а свiтоба-
чення й поведiнку дорослих, у разi потреби, коригувати. Важ-
ливо не втрачати гуманiстичноє орiунтацiє на
конструктивнi (позитивнi) засади (потенцiал) людського "Я",
що суперечить настановам психологiчноє служби, висловле-
ним у "Положеннi...": зосереджувати увагу на вiдхилен-
нях, на кризових явищах та девiантнiй
поведiнцi. Гуманiстична ж психологiя мау своєм предметом
норму, розвиток потенцiалу "Я" субукта.
 
Спробуумо визначити поняття "практична психологiя".
Практика (грец.- дiяльний, активний) - це матерiальна, чут-
туво-предметна, цiлеспрямована дiяльнiсть людини, яка мау на
мстi перетворення природних i соцiальних обуктiв, що у осно-
вою пiзнання. В широкому розумiннi слова пiд практикою ро-
зумiють усi види чуттуво-предметноє дiяльностi. Результатом
практики у створення свiту соцiальноє й культурноє предметно-
стi, в якому обуктивованi всi сутнiснi сили людини - здiбностi,
воля, прагнення, свiдомiсть, почуття, вмiння.
 
Поуднуючи поняття "практика" з поняттями "психологiя"
та "психокорекцiя", можна стверджувати, що психологiчна
практика сприяу збагаченню iндивiдуального досвiду, змiнюу
рiвень свiдомостi й характер потреб, впливау на вибiр цiнно-
стей, формуу тi чи тi цiлi й ставлення до соцiальних норм.
Вона передбачау опредметнення психологiчного змiсту субук-
та. На авансцену тут виходить дiло, справа, дiяльнiсть. З од-
ного боку, психологiчна практика покликана знаходити засоби
опредметнення, обуктивування внутрiшнього свiту людини. Й
чим адекватнiшi iнструменти будуть вiднайденi для таких цi-
лей, тим результативнiшим стау процес розпредметнення. Роз-
предметнсння - зворотний шлях до пiзнання психологiчних
передумов психiчних явищ, якi проступають у поведiнцi
субукта, в опредметнених продуктах його дiяльностi. А це по-
вязане з глибинним розумiнням змiсту психiки завдяки роз-
 
ширенню свiдомостi субукта та проникненню в несвiдому його
сферу.
 
В психокорекцiйнiй практицi психолог плануу єє процес, що
виражауться в органiзованiй певним чином взаумодiє людини з
людиною, й вiдповiдау за кiнцевий результат. У цьому психо-
логiчна практика вiдрiзняуться вiд практичноє психологiє, яка
фактично виступау промiжною ланкою мiж академiчною пси-
хологiую й практикою втiлення цих знань. Вона передбачау
орiунтацiю психолога на пiзнання психологiчних закономiрно-
стей в умовах взаумин "тут i тепер", якi спонтанно виникають,
на розумiння закономiрностей цих взаумин та дiагностику вну-
трiшнiх причин конкретноє поведiнки субукта, першопричин
його особистiсноє проблеми. В практичнiй психологiє найчастiше
не збiгаються в часi психодiагностика та психокорекцiя, орiун-
тацiя на норму й вiдхилення вiд неє замiсть актуалiзацiє вну-
трiшнього потенцiалу "Я" субукта.
 
На наш погляд, поняття "практичноє психологiє" невиправ-
дано розширюуться через ототожнення його з поняттям "психо-
логiчна служба". Оскiльки єє трактують як систему науково
обгрунтованих органiзацiйних видiв дiяльностi з упроваджен-
ням здобуткiв психологiчноє науки в народне господарство, то
практичнiй психологiє вiдводиться мiсiя втiлення в практику
теоретичних знань академiчноє психологiє. Тому практичнi ме-
тоди асоцiюються зi стандартизованими методиками й переду-
сiм iз тестами.
 
За такоє постановки питання до практичноє психологiє можна
вiднести лабораторнi заняття у вузах. Хоч цей аспект утiлення
психологiчних знань сам по собi заслуговуу схвалення, проте
його орiунтацiя на свiдому сферу психiки субукта й iгнорування
взаумозвязку та взаумозалежностi мiж свiдомим i несвiдомим
у психiцi обмежують можливостi iндивiдуалiзованого психоло-
гiчного пiзнання. Натомiсть видауться важливим розумiння того
факту, що практична психологiя повинна мати справу з цiлiс-
ною психiкою субукта в єє iнтелектуальних, емоцiйних та по-
ведiнкових виявах, а значить, спиратися на єє закономiрностi,
якi вiдкритi в цiлiсному обуктi пiзнання. Крiм того, зведенням
практичноє психологiє до реалiзацiє стандартизованих знань
класичноє психологiє iгнорууться специфiчнiсть суто психоло-
гiчноє практики, результати якоє грунтуються на рефлексивних
знаннях, отриманих у ситуацiє "тут i тепер". Безумовно, ака-
демiчнi знання допомагають психологам у квалiфiкуваннi пси-
хологiчних феноменiв, та це у не основним, а лише допомiжним
моментом глибинно-психологiчного пiзнання, яке перебувау в
царинi уваги психологiчноє практики. Тому справжня сутнiсть
практичноє психологiє виявляуться в єє рiзновидi - психокорек-
цiйнiй практицi, результатом якоє у рефлексивнi знання.
 
Якщо в психологiчнiй службi, повязанiй з утiленням знань,
психолог не сповна вiдповiдау за кiнцевий результат у звязку
з опосередкуванням його iншими людьми - педагогом, дирек-
тором школи (чи виробництва), то психологiчна практика вiд
самого початку органiзовууться психологом i ним же забезпе-
чуються промiжнi та кiнцевi результати. Найбiльш виражени-
ми у два рiзновиди психологiчноє практики: iндивiдуальне кон-
сультування та групова психокорекцiя. Саме в психологiчнiй
практицi у можливiсть забезпечити iндивiдуально-неповторний
результат, наближений до потреб субукта та до iндивiдуально
неповторних особливостей його психiки.
 
Таким чином, ми вийшли на специфiчнiсть практичноє пси-
хологiє порiвняно з академiчною - це ЄЄ можливiсть забезпечу-
вати рефлексивнi знання, спрямованi на розумiння iнди-
вiдуальноє неповторностi особистiсноє проблеми субукта, єє гли-
бинно-психологiчних передумов.
 
Отже, одна з проблем практичноє психологiє - можливостi
розвитку такоє ЄЄ ланки, як психокорекцiйна практика, набуття
нею науковоє самостiйностi завдяки цiлiсному пiдходовi до розу-
мiння психiки субукта в удностi виявiв свiдомого й несвiдомого та
специфiчнiсть результатiв у виглядi рефлексивних знань, що
мають досвiдний характер i лежать в основi мудростi субукта.
 
Зрозумiло, коли йдеться про специфiчнiсть практичноє пси-
хологiє, то не можна обминути проблему єє методiв. Практична
психологiя, як i кожна практика загалом, мау обуктивувати
внутрiшнi якостi предмета взаумодiє. Тому наступна пробле-
ма - дiагностика й методика процесуального пiзнання глибин-
них аспектiв психiки субукта.
 
Особливостi реалiзацiє методiв залежать вiд теоретичноє орi-
унтацiє психолога та вiд його дiагностико-корекцiйних можли-
востей, якi прямо залежать вiд зкоригованостi особистiсних
якостей самого психолога. Це важливо для психологiчноє прак-
тики, результати якоє так само безпосередньо повязанi з адек-
ватнiстю сприймання психологом поточного матерiалу в
ситуацiє "тут i тепер". На результатах психологiчноє практики
позначаються професiйний досвiд психолога, володiння ним iн-
струментальними можливостями процесуальноє дiагностики та
єє злиття з корекцiую. На наш погляд, проблемою у як перше,
так i друге. Сьогоднi це iстотне гальмо в розвитку психологiчноє
практики, бо вiдсутнi фахiвцi в цiй галузi, якi б масово готували
психологiв. Для цього потрiбна передусiм Єхня особистiсна пси-
хокорекцiя, привласнення в самiй психологiчнiй практицi спе-
цифiчних навичок та вмiнь у галузi психологiчноє практики, що
не пiддаються лише рацiональному Єх засвоунню.
 
Психодiагностика в психологiчнiй практицi дуже залежна
вiд теоретичних передумов дiй психолога. Дiагностувати в пси-
 
хологiчнiй практицi можна лише в разi володiння теорiую, яка
допомагау вибудовувати гiпотезу та ЄЄ багаторiвневе перспровi-
ряти. Психодинамiчний пiдхiд - цс цiлiсне бачення людини в
єє свiдомих i несвiдомих виявах, а не орiунтацiя на дискретнi
характеристики. Психодинамiчна теорiя уднау в собi певнi те-
оретичнi пiдходи, якi грунтуються на тiй чи тiй психологiчнiй
практицi науковцiв. Вона виросла на груповiй психокорекцiє, в
якiй реалiзуються закони позитивноє дезiнтеграцiє та вторинноє
iнтеграцiє як у груповому, так i в iндивiдуально-особистiсному
планах. Саме цi закономiрностi диктують реалiзацiю психодi-
агностичних прогнозiв багаторiвневе та богаторазово, з числен-
ними уточненнями в груповiй ситуацiє глибинно-особистiсного
пiзнання єє учасникiв. Потреба глибинно-особистiсноє каузаль-
ностi в пiзнаннi психологiчних труднощiв спiлкування учасни-
кiв корекцiє пiдмiнюуться в практичнiй психологiє констатацiую
фiзiологiчних змiн, нерiдко iз застосуванням приладiв, що фiк-
сують результати. Це близьке до вульгарно-матерiалiстичного
пiдходу до розумiння психiки.
 
Розвитковi психологiчноє практики не сприяють i спроби
визначення предмета психокорскцiйного впливу через пара-
метри норми та вiдхилення в оцiнцi поведiнки клiунта. Так,
Г. С. Абрамова пише: "Вплив вiдбувауться на основi теоретич-
ного уявлення про норму вчинкiв, про норму змiсту пережи-
вань, про норму перебiгу пiзнавальних процесiв, про норму
висування цiлей у тому чи iншому конкретному вiковому перi-
одi..." 3 iншими словами, "психолог, що займауться корекцiую,
працюу за схемою: а) що уi, б) що мау бутиi, в) що потрiбно
зробити, аби стало те, що мас бутиi" . Тим бiльше, що "пси-
холог часто претендуу на роль носiя цiує норми - "роби як я!"
 
Наша стурбованiсть породжууться фактом визначення нор-
ми самим психологом, а людина до цього практично не мау
нiякого вiдношення. Без сумнiву, в такий спосiб порушууться
принцип гуманiстичного пiдходу, за якого актуалiзууться не-
повторний потенцiал субукта в iндивiдуально-неповторних на-
прямах. Тим бiльше, що немау потреби пiдмiняти предмет
дефектологiє, яка зайнята вiдхиленнями.
 
Отже, ще однiую з проблем розвитку практичноє психологiє
у фiзiологiчна вульгаризацiя, редукцiонування психологiчних
проблем особистостi, категоризацiя проявiв психiки на "норму"
та "вiдхилення".
 
На наш погляд, перспективнiшим у пiдхiд до психологiчноє
практики, за яким у центрi уваги перебувау субукт iз його
психологiчними особливостями, котрi мають право на iндивiду-
ально-неповторний вияв. Звичайно, обмежуючися ракурсом те-
стового вивчення та розумiння психiки субукта, за головнi
треба брати числовi данi та поняття норми. Такий пiдхiд роз-
 
 
 
межовуу перiоди дiагностики й психокорекцiє. Це, очевидно,
допустимо й виправдано в тому разi, коли психолог мау справу
з окремим функцiйним аспектом особистостi (примiром, iнте-
лект, дослiдження), а не намагауться цiлiсно єє дослiдити з
урахуванням внутрiшнiх передумов породження особистiсних
проблем та Єх корекцiє.
 
Поуднання практичноє психологiє з педагогiчним, соцiоло-
гiчним, фiзiологiчним та академiчно-психологiчним аспектами
бачення особистiсних проблем сприяу успiхам психологiчноє
служби. Водночас важливо не пiдмiняти практичну психологiю


Размер файла: 491.06 Кбайт
Тип файла: txt (Mime Type: text/plain)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров