Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Самые новые

Значок файла Зимняя И.А. КЛЮЧЕВЫЕ КОМПЕТЕНТНОСТИ как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании (4)
(Статьи)

Значок файла Кашкин В.Б. Введение в теорию коммуникации: Учеб. пособие. – Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. – 175 с. (5)
(Книги)

Значок файла ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ КОМПЕТЕНТНОСТНОГО ПОДХОДА: НОВЫЕ СТАНДАРТЫ ВЫСШЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ (6)
(Статьи)

Значок файла Клуб общения как форма развития коммуникативной компетенции в школе I вида (11)
(Рефераты)

Значок файла П.П. Гайденко. ИСТОРИЯ ГРЕЧЕСКОЙ ФИЛОСОФИИ В ЕЕ СВЯЗИ С НАУКОЙ (12)
(Статьи)

Значок файла Второй Российский культурологический конгресс с международным участием «Культурное многообразие: от прошлого к будущему»: Программа. Тезисы докладов и сообщений. — Санкт-Петербург: ЭЙДОС, АСТЕРИОН, 2008. — 560 с. (16)
(Статьи)

Значок файла М.В. СОКОЛОВА Историческая память в контексте междисциплинарных исследований (15)
(Статьи)

Каталог бесплатных ресурсов

Фактори-попит

У попередній главі ми показали, що висота ціни визначається висотою оцінок товару граничними парами. Тепер нам має бути розв'язати питання: якими ж умовами визначається висота оцінок товару граничними парами?

 

На перший погляд це питання дозволяється дуже просто. Насправді, адже ясно, що на положення граничних пар повинні впливати, з одного боку, число, а з іншого - сила бажань або висота оцінок, що існують серед покупців і продавців. Ми прагнемо цим сказати от що: оцінка товару граничними парами буде висока, коли в середовищі покупців виявляються дуже високі оцінки в порівняно невеликім числі, а в середовищі продавців - низькі оцінки в порівняно невеликім числі, тому що в такому випадку незначна кількість низьких оцінок товару продавцями нейтралізується деякою частиною набагато більшої кількості високих оцінок, що належать покупцям: а тому що після цього на стороні покупців усе ще залишаються члени з високими цифрами оцінок, а на стороні продавців - тільки вже члени з високими цифрами оцінок, то з тієї й з іншої сторони й граничну пару входять особи з високими цифрами оцінок. По зовсім аналогічних причинах оцінка товару граничними парами буде, навпаки, низька, коли на стороні покупців виявляється відносно невелике число високих оцінних цифр, а на стороні продавців - відносно велике число дуже низьких оцінних цифр.

 

Такі міркування, які, хоча й під трохи іншим ярликом, викладалися незліченна безліч раз у всіх теоріях цін і навіть ілюструвалися за допомогою ретельно складених графічних зображень. Через це нам немає потреби зупинятися на них довше.

 

Якщо цю комбінацію причин, яка, як роз'яснено вище, впливає на висоту оцінок товару граничними парами, ми розкладемо на складові її елементи, то одержимо насамперед чотири фактори утвору цін:

 

1) число бажань, що мають у виді даний товар;

 

2) висота оцінок товару покупцями;

 

3) кількість товару, призначене для продажу;

 

4) висота оцінок, що належать продавцям.

 

Але отут виступає на сцену у всій своїй силі одна обставина, про який я хоча згадував мимохіть уже неодноразово в попередньому викладі, але в роз'яснення якого дотепер не пускався, тому що в цьому не було поки потреби. Справа в тому, що наші оцінні цифри є ще аж ніяк не простими величинами. Вони зовсім не являють собою простих даних про абсолютну величину суб'єктивної цінності, яку має товар в очах оцінюючих суб'єктів, - ні, у них потрібно бачити лише відносні числа, отримані шляхом порівняння двох різних оцінок, а саме: оцінки самого товару й оцінки тієї речі, у якій виражається його ціна.

 

Коли, аналізуючи наші схематичні приклади, ми затверджували, що, наприклад, покупець А оцінює кінь в 200 гульденів, те цим ми ще рівно нічого не говорили й звідси ще рівно нічого не пізнавали щодо того, яке абсолютне значення має володіння конем для благополуччя А, - ні, ми просто лише вказували цим на те відношення, у якому цінність коня перебуває до цінності грошей; зміст наших слів був такою: А оцінює кінь в 200 раз вище одного гульдена. Тому якщо ми прагнемо з'ясувати елементарні фактори утвору ціни, - а в цьому саме й полягає наше теперішнє завдання, - те ми повинні на. місце комбінованих величин, якими виявляються наші цифри оцінок, поставити ті елементи, з яких вони комбінуються. Такого роду елементів два: по-перше, абсолютна величина суб'єктивної цінності, яку має товар в очах оцінюючого особи, і, по-друге, абсолютна величина суб'єктивної цінності, яку має в очах оцінюючого особи грошова одиниця (одиниця речі, у якій виражається ціна товару). При цьому комбінована їхня дія, мабуть, таке, що цифра оцінки буде тим більше, чим вище абсолютна цінність товару в очах оцінюючого й чим нижче в його очах абсолютна цінність тієї речі, у якій виражається ціна товару, і навпаки.

 

Звідси випливає кілька висновків, які мають занадто важливе значення для того, щоб про них можна було не згадати тут. Очевидно, що висока цифра оцінки може бути однаковою мірою й результатом особливо високої оцінки товару, і результатом дуже низької оцінки грошей. Оцінна цифра 200 гульденів, наприклад, вийде як у тому випадку, коли відома особа оцінює кінь в 2000 і при цьому один гульден в 10 одиниць якого-небудь ідеального заходу, так і в тому випадку, коли ця особа оцінює кінь тільки в 20, а один гульден у той же час тільки в 1/10 такої одиниці. Звідси випливає насамперед, що найбільш сильні по своєї обменоспособности покупці, що оцінюють товар усього вище, аж ніяк не збігаються неодмінно з тими особами, для яких товар, що становить предмет їх бажань, має найбільше дійсне значення з погляду благополуччя, навпаки, до складу їх входять частиною люди, яким товар насправді вкрай необхідний, частиною же й такі особи, які не почувають настійного нестатку в товарі, але для яких зате й гроші не мають великої цінності. Навпаки, ряди найбільш сильних по своєї обменоспособности продавців наповнюються не тільки особами, які дуже легко могли б обійтися без продаваного товару, але й такими особами, для яких сам товар їх являє високу цінність, але яким ще настійніше потрібні гроші.

 

Перейдемо тепер до іншого висновку, не менш важливого. Ми знаємо вже, що при кожній економічно раціональній міновій угоді кожний із двох контрагентів повинен одержати вигоду, що полягає в різниці між суб'єктивною цінністю речі, що віддається, і більш значною цінністю речі, одержуваної в обмін. Саме собою зрозуміло, що вигода від обміну буде тим більше, чим вище зазначена різниця в цінності обмінюваних речей. Але нічим хід, що не порушується, конкуренції приводить до того, що із усіх осіб, що є на ринок, дійсно укладають мінову угоду саме ті, для яких вищезгадана різниця виявляється найбільшої, а саме ті покупці, які оцінюють товар, що купується, усього вище стосовно грошей, що віддаються за нього, і ті продавці, які оцінюють продаваний товар усього нижче в порівнянні з одержуваної за нього грошовою сумою. Таким чином, очевидно, ринковий механізм, керований егоїстичними прагненнями учасників обміну, стихійно, сам собою, приводить до досягнення найбільшої вигоди, яка тільки може бути отримана при пануючих ринкових умовах, а отже, і до досягнення найбільшої суми господарської користі для всього суспільства. Існує, очевидно, повна економічна гармонія між індивідуальними інтересами учасників обміну, вышедших переможцями з боротьби зі своїми суперниками, і спільними інтересами всього суспільства. І дійсно, цю думку неодноразово висловлює Шеффле у своїх дотепні й для свого часу досить чудових міркуваннях по питанню про утвір ціни з індивідуальних оцінок: він доводить, що "природня мінова цінність", що утворюється на ринку " при нормальному ході господарської конкуренції", приводить пропозиція та попит в " найбільш корисне" і "із суспільної точки зору саме плідне" рівновага й у такий спосіб "дає найбільшу суму чистої вигоди, яка тільки може бути отримана суспільством" [Schaffle. Gesellschaftliches System der menschlichen Wirtschaft. Ed. 3. §. 184, 189, 194. Подібні ж погляди розбудовує Вальрас (Theorie mathematique de la richesse sociale. Lausanne, 1883. P. 23). Останньому заперечував уже Лаунгардт (Mathematische Begrundung der Volkswirtschaftslehre. Leipzig, 1885. S. 30). Однак ж мені здається, і сам Лаунгардт не виявляє досить глибокого розуміння розглянутих явищ. На жаль. я не можу тут розбирати докладно погляду двох останні письменників, тому що в них аналіз економічних явищ убраний в одяг заплутаних математичних формул, які самі по собі, поза зв'язком із цілим, повинні залишитися незрозумілими для читача. Помічу лише взагалі, що у творах прихильників "математичного напрямку в політичній економії" можна знайти чимало цікавих і дотепних міркувань по питанню, що займає нас, які, втім, далеко не досягають такому ступеня ясності, який відрізняються, наприклад, погляди Менгера. Особливо сильно шкодить нашим економістам невиробленість понять, щодо цього математичний спосіб мислення не міг, звичайно, виявити їм великою послуги. Так, наприклад, "цінність" Лаунгардт усе ще продовжує ототожнювати з "корисністю"! (Launhardt. Op. cit. S. 1, 11). Втім, мені видасться дивним, що німець Лаунгардт у своєму дослідженні опирається винятково на праці Вальраса й Джевонса, тим часом як ті самі основні ідеї, завдяки яким саме й здобувають настільки високе значення твору названих учених, особливо "рівняння цінності", якому по справедливості надає величезну важливість Лаунгардт (Ibid. S. 12), були розвинені в німецькій економічній літературі задовго до Вальраса й Джевонса; правда, вони не вбрані тут у математичну форму, але зате викладені з необычайною ясністю й цілком самостійно: ми говоримо про "Підстави політичної економії" (Grundsatze der Volkswirtschaftslehre) Менгера, вышедших в 1871 г.].



Размер файла: 133 Кбайт
Тип файла: doc (Mime Type: application/msword)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров