Заказ работы

Заказать
Каталог тем
Каталог бесплатных ресурсов

Закон України про охорону праці

                  Про охорону праці

                  

                  Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації

                  конституційного права працівників на охорону їх життя і

                  здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і

                  здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів

                  державної влади відносини між роботодавцем і працівником з

                  питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і

                  встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

                  Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

                  Стаття 1. Визначення понять і термінів

                  Охорона праці - це система правових, соціально-економічних,

                  організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і

                  лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на

                  збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі

                  трудової діяльності.

                  Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або

                  уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду

                  діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує

                  найману працю.

                  Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації,

                  установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим

                  договором (контрактом).

                  Стаття 2. Сфера дії Закону

                  Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних

                  осіб, які відповідно до законодавства використовують найману

                  працю, та на всіх працюючих.

                  Стаття 3. Законодавство про охорону праці

                  Законодавство про охорону праці складається з цього Закону,

                  Кодексу законів про працю України, Закону України "Про

                  загальнообов'язкове державне соціальне страхування від

                  нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,

                  які спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно

                  до них нормативно-правових актів.

                  Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого

                  надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж

                  ті, що передбачені законодавством України про охорону праці,

                  застосовуються норми міжнародного договору.

                  Стаття 4. Державна політика в галузі охорони праці

                  Державна політика в галузі охорони праці визначається

                  відповідно до Конституції України Верховною Радою України і

                  спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов

                  праці, запобігання нещасним випадкам та професійним

                  захворюванням.

                  Державна політика в галузі охорони праці базується на

                  принципах:

                  пріоритету життя і здоров'я працівників, повної

                  відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних

                  і здорових умов праці;

                  підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення

                  суцільного технічного контролю за станом виробництв,

                  технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у

                  створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

                  комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі

                  загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього

                  питання та з урахуванням інших напрямів економічної і

                  соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та

                  охорони довкілля;

                  соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди

                  особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та

                  професійних захворювань;

                  встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств

                  та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм

                  власності та видів діяльності;

                  адаптації трудових процесів до можливостей працівника з

                  урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

                  використання економічних методів управління охороною праці,

                  участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці,

                  залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі,

                  отримання яких не суперечить законодавству;

                  інформування населення, проведення навчання, професійної

                  підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань

                  охорони праці;

                  забезпечення координації діяльності органів державної влади,

                  установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують

                  проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також

                  співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та

                  працівниками (їх представниками), між усіма соціальними

                  групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому

                  та державному рівнях;

                  використання світового досвіду організації роботи щодо

                  поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі

                  міжнародного співробітництва.

                  Розділ II. ГАРАНТІЇ ПРАВ НА ОХОРОНУ ПРАЦІ

                  Стаття 5. Права на охорону праці під час укладання трудового

                  договору

                  Умови трудового договору не можуть містити положень, що

                  суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з

                  охорони праці.

                  Під час укладання трудового договору роботодавець повинен

                  проінформувати працівника під розписку про умови праці та про

                  наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих

                  виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх

                  впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і

                  компенсації за роботу в таких умовах відповідно до

                  законодавства і колективного договору.

                  Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним

                  висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання

                  робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного

                  добору, допускаються особи за наявності висновку

                  психофізіологічної експертизи.

                  Усі працівники згідно із законом підлягають

                  загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від

                  нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,

                  які спричинили втрату працездатності.



Размер файла: 253 Кбайт
Тип файла: doc (Mime Type: application/msword)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров