Заказ работы

Заказать
Каталог тем
Каталог бесплатных ресурсов

Енеїда. І. Котляревський

1 Еней був парубок моторний

   I хлопець хоть куди козак,

   Удавсь на всеє зле проворний,

   Завзятiший од всiх бурлак.

   Но греки, як спаливши Трою,

   Зробили з неї скирту гною,

   Вiн, взявши торбу, тягу дав;

   Забравши деяких троянцiв,

   Осмалених, як гиря, ланцiв,

   П'ятами з Трої накивав.

 

   2 Вiн, швидко поробивши човни,

   На синє море поспускав,

   Троянцiв насажавши повнi,

   I куди очi почухрав.

   Но зла Юнона, суча дочка,

   Розкудкудакалась, як квочка, -

   Енея не любила - страх;

   Давно уже вона хотiла,

   Його щоб душка полетiла

   К чортам i щоб i дух не пах.

 

   3 Еней був тяжко не по серцю

   Юнонi - все її гнiвив;

   Здававсь гiрчiйший їй вiд перцю,

   Нi в чiм Юнони не просив;

   Но гiрш за те їй не любився,

   Що, бачиш, в Трої народився

   I мамою Венеру звав;

   I що його покiйний дядько,

   Парис, Прiамове дитятко,

   Путивочку Венерi дав.

 

   4 Побачила Юнона з неба,

   Що пан Еней на поромах;

   А те шепнула сука Геба...

   Юнону взяв великий жах!

   Впрягла в гринджолята павичку,

   Сховала пiд кибалку мичку,

   Щоб не свiтилася коса;

   Взяла спiдницю i шнурiвку,

   I хлiба з сiллю на тарiлку,

   К Еолу мчалась, як оса.

 

   5 "Здоров, Еоле, пане-свату!

   Ой, як ся маєш, як живеш? -

   Сказала, як ввiйшла у хату,

   Юнона. - Чи гостей ти ждеш?.."

   Поставила тарiлку з хлiбом

   Перед старим Еолом-дiдом,

   Сама же сiла на ослiн.

   "Будь ласкав, сватоньку-старику!

   Iзбий Енея з пантелику,

   Тепер пливе на морi вiн.

 

   6 Ти знаєш, вiн який суцiга,

   Паливода i горлорiз;

   По свiту як iще побiга,

   Чиїхсь багацько виллє слiз.

   Пошли на його лихо злеє,

   Щоб люди всi, що при Енеї,

   Послизли i щоб вiн i сам...

   За сеє ж дiвку чорнобриву,

   Смачную, гарну, уродливу

   Тобi я, далебi, що дам".

 

   7 "Гай, гай! ой, дей же його кату!

   Еол насупившись сказав. -

   Я все б зробив за сюю плату,

   Та вiтри всi порозпускав:

   Борей недуж лежить з похмiлля,

   А Нот поїхав на весiлля,

   Зефiр же, давнiй негодяй,

   З дiвчатами заженихався,

   А Евр в поденщики нанявся, -

   Я к хочеш, так i помишляй!

 

   8 Та вже для тебе обiщаюсь

   Енеєвi я ляпас дать;

   Я хутко, миттю постараюсь

   В трiстя його к чортам загнать.

   Прощай же! швидче убирайся,

   Обiцянки не забувайся,

   Бо послi, чуєш, нiчичирк!

   Я к збрешеш, то хоча надсядься,

   На ласку послi не понадься,

   Тогдi вiд мене возьмеш чвирк".

 

   9 Еол, оставшись на господi,

   Зiбрав всiх вiтрiв до двора,

   Велiв поганiй буть погодi...

   Якраз на морi i гора!

   Все море зараз спузирило,

   Водою мов в ключi забило,

   Еней тут крикнув, як на пуп;

   Заплакався i заридався,

   Пошарпався, увесь подрався,

   На тiм'ї начесав аж струп.

 

   10 Проклятi вири роздулися,

   А море з лиха аж реве;

   Слiзьми троянцi облилися,

   Енея за живiт бере;

   Всi човники їх розчухрало,

   Багацько вiйська тут пропало;

   Тогдi набрались всi сто лих!

   Еней кричить, що "я Нептуну

   Пiвкопи грошей в руку суну,

   Аби на морi штурм утих".

 

   11 Нептун iздавна був дряпiчка,

   Почув Енеїв голосок;

   Шатнувся зараз iз запiчка,

   Пiвкопи для його кусок!..

   I миттю осiдлавши рака,

   Схвативсь на його, мов бурлака,

   I вирнув з моря, як карась.

   Загомонiв на вiтрiв грiзно:

   "Чого ви гудете так рiзно?

   До моря, знаєте, вам зась!"

 

   12 От тут-то вiтри схаменулись

   I ну всi драла до нори;

   До л я с а мов ляхи шатнулись,

   Або од їжака тхори.

   Нептун же зараз взяв мiтелку

   I вимiв море, як свiтелку,

   То сонце глянуло на свiт.

   Еней тогдi як народився,

   Разiв iз п'ять перехрестився;

   Звелiв готовити обiд.

 



Размер файла: 229.41 Кбайт
Тип файла: txt (Mime Type: text/plain)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров