За останній час в Україні з’явилась низка науковихпублікацій присвячених проблемам розвитку теорії та методології державногорегулювання сільського господарства. Це пояснюється головним чиномсуспільно-економічною важливістю галузі, а також науковими інтересамидослідників. Разом з тим, із розширенням тематики наукових досліджень виникаєоб’єктивна необхідність в уточненні понятійно-категоріального апарату, аджекожне дослідження „обслуговує” значна кількість категорій і понять, томувживання їх має бути науково коректним, чітко відповідати смисловомунавантаженню конкретної категорії чи поняття.

Проблема уточнення понятійно-категоріальногоапарату набуває особливої актуальності через те, що в літературі зустрічаєтьсявільне трактування та інколи ототожнення таких категорій, як „державнерегулювання” і „державне управління”, „форми і методи державного регулювання”,„інструменти державного регулювання” та „економічні важелі” тощо [121, с.76].

Як зазначає О. Могильний, у деяких випадкахдослідники не розрізняють категорії „управління” та „регулювання”, не помічаючисуттєвих відмінностей між ними. Ці економічні категорії формально є схожими,але не тотожними за характером процесів, на які вони поширюються, задіяного прицьому інструментарію, потребою в ресурсах та очікуваними результатами [243, с.49–50].

Згідно із Великим тлумачним словником сучасноїукраїнської мови  під „регулюванням” [56,с.1020–1021] розуміють впорядкування чого-небудь, керування чимось, підкоряючийого відповідним правилам, певній системі. Під „управлінням” [56, с.1300] –спрямування діяльності, роботи кого-, чого-небудь; бути на чолі когось, чогось;керувати. Для того, щоб зовнішня схожість цих понять не заводила в оману,вважаємо, що регулювання – функція управління, яка забезпечує функціонуваннякерованих процесів в межах заданих параметрів. Підтвердженням цього євизначення «регулювання» (лат. regulo – впорядковую) наведене в «Економічнійенциклопедії» [135, с.170] – функція управління, що забезпечує функціонуваннята розвиток явищ і процесів в межах заданих кількісно-якісних параметрів.

За цього підходу, повністю поділяємо думку Й. Завадського,що «регулювання» – це внесення коректив у характер діяльності об’єкта,включення в кожен даний момент такої програми управління, яка бзабезпечувала  протидію системи впливам,котрі відхиляють її від гомеостатичного стану. А «управління» не можеобмежуватись досягненням тільки динамічної рівноваги системи, оскільки завждивиникає необхідність не тільки здійснювати регулювання, але й переводитисистему у новий стан [138, с.78].

В «Економічній енциклопедії» [135, с.731] підуправлінням розуміють вплив на процес, об’єкт чи систему для збереження їхньоїстійкості або переведення з одного стану в інший відповідно до визначенихцілей. Одним із найважливіших та найскладніших видів управління вважаєтьсядержане управління, оскільки воно розглядається як соціальне явище та складоваполітичного управління.