Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Самые новые

Значок файла Зимняя И.А. КЛЮЧЕВЫЕ КОМПЕТЕНТНОСТИ как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании (2)
(Статьи)

Значок файла Кашкин В.Б. Введение в теорию коммуникации: Учеб. пособие. – Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. – 175 с. (3)
(Книги)

Значок файла ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ КОМПЕТЕНТНОСТНОГО ПОДХОДА: НОВЫЕ СТАНДАРТЫ ВЫСШЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ (4)
(Статьи)

Значок файла Клуб общения как форма развития коммуникативной компетенции в школе I вида (10)
(Рефераты)

Значок файла П.П. Гайденко. ИСТОРИЯ ГРЕЧЕСКОЙ ФИЛОСОФИИ В ЕЕ СВЯЗИ С НАУКОЙ (11)
(Статьи)

Значок файла Второй Российский культурологический конгресс с международным участием «Культурное многообразие: от прошлого к будущему»: Программа. Тезисы докладов и сообщений. — Санкт-Петербург: ЭЙДОС, АСТЕРИОН, 2008. — 560 с. (12)
(Статьи)

Значок файла М.В. СОКОЛОВА Историческая память в контексте междисциплинарных исследований (13)
(Статьи)

Форми та передумови розвитку сільського туризму

Спираючись нарозглянуті теоретико-методологічні положення щодо сутності сільського туризму, уданому розділі проаналізуємо передумови, стан та проблеми його розвитку насучасному етапі.

Придослідженні процесів становлення та розвитку сільського туризму важливими єкласифікація його видів. З економічної точки зору, виділення різних видівтуризму є необхідним для розробки особливих організаційних підходів, що маютьзадовольняти, з одного боку, попит споживачів турпродукту, а з іншого –приносити матеріальну вигоду підприємцям-виробникам послуг. Також класифікаціяє важливою на всіх рівнях управління сільським туризмом як системою, зокрема:

1) Намікрорівні наочність видів сільського туризму дає змогу суб’єктамтуристичної діяльності проводити сегментацію ринку. Власники агроосель маютьсфокусувати свої зусилля на обслуговуванні цільових ринків (сегментів), дляяких запропоновані туристичні послуги будуть найбільш привабливими. Сегментаціяза географічними, соціодемографічними, психологічними та іншими ознаками єосновою для розробки спеціальних турпродуктів. Зазначимо, що ускладненняструктури туристичних потреб обумовлює постійне виникнення не тільки новихсегментів в туристичному попиті, але й нових, змішаних видів туризму (поєднанняділового і пізнавального, спортивного і екстремального тощо).

2) На мезорівні(регіональному) класифікація видів сільського туризму слугує основою длярозробки цільових регіональних програм з використанням об’єктівісторико-культурної спадщини, природних ресурсів, диференційованих для різнихрегіонів країни; для збалансованого розвитку територій; захисту регіональнихекосистем; стимулювання місцевих народних промислів; вирішення проблем підвищеннязайнятості й рівня життя населення тощо.

3) Намакрорівні класифікація сприяє утвердженню пріоритетних напрямів розвитку сільськоготуризму в державі, дає змогу визначити місце туристичної сфери серед іншихгалузей сільської економіки, створювати ефективні системи управління сільським туризмомта формувати певні аспекти соціально-економічної політики (залучення найширшихверств населення до туризму, відновлення й охорона національних пам’ятокісторії, культури та природи, співпраця між міністерствами та відомствами зметою забезпечення розвитку туристичних центрів тощо).

Аналіз джерел [8; 18; 43; 153; 157;170 та ін.] дозволяє зробити висновок, що на сучасному етапі питаннякласифікації видів сільського туризму все ще залишається відкритим. Враховуючи складністьта динамічність цього виду підприємництва, нами пропонується підхід до йогокласифікації за різними ознаками, що враховує національну нормативно-правовубазу, наукові розробки, а також видову різноманітність послуг, що надаються суб’єктамисільського туризму на практиці.

За спрямованістю туристичнихпотоків виділяють: внутрішній туризм (передбачає поїздки громадян країни замежі їх звичайного середовища, але в межах своєї країни); іноземний (абов’їзний) – подорож в будь-яку країну осіб, що не проживають в ній постійно;зарубіжний (або виїзний) – поїздки осіб будь-якої країни до іншої країни.Співвідношення між цими видами у кожній країні звичайно має свої пропорції, алеза оцінками експертів питома вага внутрішнього сільського туризму складає 75–80%від загального обсягу в світі [186,с. 54].

За характером організації туристичних потоків:індивідуальний та груповий.

За тривалістю відпочинку туристів:короткочасний (відпочинок у вихідні, свята), тривалий (1–2 тижні),довготривалий (більше 2-х тижнів).

За інтенсивністю туристичних потоків:постійний (цілорічний) та сезонний (літній, зимовий, міжсезонний). Підвищенийпопит у окремі пори року називається високим сезоном, а його невеликі обсяги –низьким.

За віком споживачів: молодіжний, родинний,людей похилого віку.

За типом споживачів: масовий, назамовлення (у т.ч. елітний), соціальний (у т.ч. для людей з обмеженимифізичними можливостями).

За метою туристичної поїздки:відпочинковий (рекреаційний), курортно-лікувальний, культурно-пізнавальний,екологічний, фестивальний, релігійний, спортивний, пригодницький, мисливський,рибальський, діловий (проведення корпоративних заходів), ностальгійний(етнічний) та ін..

Замасштабом впливу на місцеву економікуможна виділяти: 1) мало масштабний туризм відіграєскоріше другорядну, ніж основну роль у процесі сільського розвитку; забезпечуєдохід окремим фермерам або іншим підприємцям, але у невеликому співвідношеннідо місцевої економіки. У цьому випадку місцева громада скоріше очікує користь,аніж загрози, об’єднуючись бажанням подальшого розвитку; 2) домінуючийтуризм – є провідним сектором у сільській економіці і може матибільше значення, ніж сільське господарство; надмірна залежність від туризмуможе призвести до незбалансованої структури виробництва, що пов’язано зприпливом зовнішніх інвесторів і виснаженням природних ресурсів; 3) збалансованийтуризм – є динамічним сектором у збалансованій сільській економіці, в якій сільське,лісове господарство та інші традиційні види діяльності зберігають своє значення;розвиток через ефективну диверсифікацію місцевої економіки, її різні секторискоріше підтримують одне одного і отримують більше взаємної користі [154,с. 14–15].

Будь-якуекономічну діяльність (в т.ч. у сфері сільського туризму) здійснює інституційнаодиниця, яка «здатна від свого імені володіти активами, приймати зобов’язаннята здійснювати економічну діяльність та операції з іншими одиницями» [50,с. 24]. Інституції, що виступають виробничими одиницями, називаютьсяпідприємствами.

Відповіднодо Системи національних рахунків 1993 р. (СНС-93), в залежності відінституційних одиниць, що лежать в основі їх діяльності, виділяють такі видипідприємств: корпорації (створені спеціально з метоюринкового виробництва товарів та послуг і є джерелами прибутку чи іншоїфінансової вигоди для своїх власників); квазі-корпорації (унітарні підприємства, тобто такі, що створюються однимзасновником (власником), а в усьому іншому не відрізняються від корпорацій);некомерційні організації (здійснюють самостійнусистематичну господарську діяльність, спрямовану на досягнення економічних,соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку);некорпоративні підприємства (домашні господарства або одиниці державногоуправління, які виступають в якості ринкових виробників товарів і послуг) [50,с. 25].

 

автор кандидат економічних наук

КОСТРИЦЯ Микола Миколайович 

 
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров