Вважається можливим виділити ряд тенденцій української економіки 2003-2007 рр., що детермінують позитивну динаміку інвестиційної привабливості ряду секторів економіки. Вони зумовлені нарощуванням:

– обсягу вільних коштів ряду національних підприємств;

– цін на нерухомість;

– зацікавленості до придбання підприємств, які раніше знаходилися поза зоною уваги.

Економічне зростання 1999-2007 рр., що в чималій мірі завдячувалося  високорентабельному експорту сировини (насамперед продукції металургії), паралельно сприяло зміцненню потенціалу багатьох українських підприємств. Ще одним джерелом вільних коштів став продаж бізнесу за рахунок ЗІП, викликаний інтересом іноземних інвесторів до українських компаній і банків. При цьому можна виділити ще одну характерну рису: самостійне (пряме) інвестування/купування бізнесу з боку інвесторів, оминаючи фондовий ринок. Аналіз структури іноземних інвестицій в Україну свідчить, що прямі інвестиції значно перевищують вкладення в цінні папери (відповідно, 8,2 млрд. і 294 млн. дол. у 2005 р.).

Державним комітетом статистики України виділено інвестиційно привабливі галузі України, а саме: оптова торгівля й посередництво в торгівлі, харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів, машинобудування, транспорт і зв’язок, хімічна та нафтохімічна промисловість, металургія та обробка металу, фінансовий сектор, операції з нерухомістю, здавання під найом та послуги юридичним особам [121, с. 3].

Інвестиційний інтерес до України з боку іноземного приватного капіталу обумовлений рядом досить суперечливих факторів. Відсутність (у більшості галузей) ефективної конкуренції серед вітчизняних виробників, кваліфікована і дешева робоча сила, відносно недорогий і ємний ринок сировини, неосяжний споживчий ринок і, насамперед, можливість одержання значно більш високої норми прибутку в порівнянні з розвинутими країнами – чинники особливої привабливості української економіки для іноземних підприємців. Прямий зв’язок між потребою держави у капіталі та відсотком прибутку на вкладений капітал доведено ще класиками політекономії. Норма відсотка на ринку короткострокового капіталу залежить від попиту та пропозиції на короткостроковий позиковий капітал. Якщо норма відсотка по короткостроковому капіталу вища, ніж за кордоном, то це означає існування дефіциту короткострокових фінансових ресурсів і необхідності збільшення їхнього чистого припливу в країну.