Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Самые новые

Значок файла Методические указания к научно-исследовательской работе студентов по курсу “Социология”. Ч. 1/ Сост.: Е. А. Сафонова: СибГИУ. - Новокузнецк, 2003. – 45 (2)
(Методические материалы)

Значок файла Методические рекомендации для практических занятий по психологии: Метод. указ./ Сост.: С. Г. Колесов: СибГИУ. – Новокузнецк, 2002. – 29 (4)
(Методические материалы)

Значок файла Методические указания по проведению производственной практики (первой). Специальность «Промышленное и гражданское строительство» (290300) (2)
(Методические материалы)

Значок файла Контроль качества бетона. Определение прочности бетона неразру-шающими методами. Методические указания к выполнению лабора-торных работ по курсу «Технология строительных процессов». Специ-альность «Промышленное и гражданское строительство» (290300) (2)
(Методические материалы)

Значок файла Динамика. Тема 6. ПРИНЦИП ВОЗМОЖНЫХ ПЕРЕМЕЩЕНИЙ: Расч. прак./ Сост.: Г.Т. Баранова, Н.И. Михайленко: СибГИУ.-Новокузнецк, 2003.- с (2)
(Методические материалы)

Значок файла Семенихин А.Я. С 30 Технология подземных горных работ: Учебное пособие / А.Я. Семенихин, В.И. Любогощев, Ю.А. Златицкая. – Новокузнецк: СибГИУ, 2003. - 91 с (20)
(Методические материалы)

Значок файла Огнев С.П., Ляховец М.В. Основы теории управления: методические указания. – Новокузнецк: ГОУ ВПО «СибГИУ», 2004. – 45 с (15)
(Методические материалы)


Заказ научной авторской работы

Місце ФРН у постбіполярній Європі

 

Місце ФРН у постбіполярній Європі визначається тим‚ що вона отримала засоби структурного впливу на політичну й економічну ситуацію на європейському континенті, тобто здатність впливати на структуру міжнародних відносин, у рамках якої  діють інші міжнародні актори. Це надає Німеччині значних переваг порівняно з її сусідами.

Специфіка німецької зовнішньої політики полягає у тому, щоб збільшувати власний зовнішньополітичний потенціал у рамках діяльності в регіональних об’єднаннях і військових союзах‚ виключивши самостійні політичні стратегії та відмовившись від посилення автономності своїх дій у міжнародній системі (так званий мультилатералізм).

Особливістю концептуальних засад зовнішньої політики Німеччини на сучасному етапі‚ попри нові елементи у військовій доктрині країни‚ залишається використання переважно несилових засобів для реалізації політичних цілей. Така політика передбачає цілеспрямований пошук розв’язань, які є прийнятними для інших зацікавлених сторін й передбачають співробітництво з ними; прагнення рівномірно розподіляти між партнерами кошти та вигоди кооперації; орієнтацію у міждержавних відносинах на спільні інтереси і цінності.

Мультилатералізм як політична стратегія Німеччини відповідає не лише її державним інтересам‚ але й інтересам інших держав–акторів міжнародної системи‚ зокрема України. Адже залучення ФРН до європейських та євро–атлантичних інтеграційних структур створює для партнерів можливість впливу на її зовнішню політику. При цьому німецька дипломатія, здійснюючи активну інтеграційну політику, прагне використовувати інститути і механізми ЄС та НАТО для забезпечення власних позицій в інтегрованій Європі.

Саме кооперативна стратегія і тактика дозволяють Німеччині ефективно реалізовувати власні національні інтереси‚ не провокуючи при цьому переходу наявних протиріч з іншими державами у конфлікт.

Широка участь ФРН у структурах безпеки і співробітництва сприяє стабілізації міжнародної системи‚ підтримці миру та розбудові довіри у стосунках між державами в Європі.

Після досягнення державної єдності Німеччина проводить політику‚ спрямовану на одночасне поглиблення та розширення європейської інтеграції. Вплив Німеччини мав вирішальне значення для того, щоб‚ не дивлячись на протидію Франції, Іспанії, Португалії, Греції та Ірландії‚ ЄС спочатку залучив Австрію‚ Фінляндію і Швецію‚ а пізніше – розпочав підготовку до розширення за рахунок країн ЦСЄ.

Інші країни регіону змушені підпорядковуватися німецьким підходам через залежність своїх економік від стану господарства ФРН. Але при цьому політика Німеччини у економічній сфері не є політикою диктату щодо інших. Формування валютного союзу у рамках ЄС свідчить швидше про добровільне сприйняття країнами Союзу німецької валютно–фінансової системи як своєрідної зразкової моделі для побудови європейської валюти. ФРН отримує найбільші користі із торгівлі у рамках ЄС, але й сплачує найбільші внески до бюджету Союзу. Таким чином‚ Німеччина компенсує своє гегемоністське становище великими платежами до бюджету ЄС, з яких відбувається фінансування численних програм, що йдуть на користь іншим країнам.

Німеччина розглядає ЄС як‚ фактично‚ єдину зону стабільності на континенті‚ що знаходиться у безпосередній близькості до потенційно кризових регіонів (Балкани та, певною мірою, СНД). Тому її політика має на меті консолідувати цю зону стабільності й створити‚ шляхом спільної зовнішньої політики і політики безпеки‚ передумови для ефективного забезпечення миру в Європі. Через це позицію Німеччини у ЄС вирізняє активне лобіювання ідеї розширення Союзу на країни ЦСЄ.

Вплив Німеччини у ЦСЄ не вичерпується лише економічним виміром. Для правлячих еліт регіону ФРН виступає як свого роду показова країна, що здійснила успішний перехід від тоталітаризму до демократії. У 90–ті роки багато колишніх соціалістичних країн реформували свої державні та громадські інституції‚ використовуючи як моделі саме німецькі зразки.

У середині 90–х років Німеччина дещо змінила свої політичні пріоритети на пострадянському просторі‚ почавши інтенсивно налагоджувати контакти не лише з Росією‚ як це було раніше‚ але й з іншими країнами СНД‚ у тому числі і з Україною. Німеччина була першою західною державою, що відкрила своє генеральне консульство у Києві (1989 р.). Першим серед зарубіжних посадовців, які відвідали нашу державу після проголошення незалежності України, став тогочасний віце-канцлер, міністр закордонних справ ФРН Г.-Д.Ґеншер (жовтень 1991 р.). Першим західним посольством в Україні також стало посольство об’єднаної Німеччини. Німеччина найсуттєвішим чином підтримує співробітництво України з європейськими й атлантичними структурами. Вона брала активну участь у підготовці і підписанні нашою державою Угоди про партнерство і співробітництво з ЄС 1994 року та Хартії про особливе партнерство із НАТО 1997 року. Проте, до цих пір не укладено договору про основи двосторонніх відносин, як це було зроблено у відносинах ФРН із Польщею та Росією. Українсько–німецькі відносини спираються на декларацію досить загального характеру.

Таким чином‚ аналіз німецьких підходів у сфері політики безпеки дозволяє зробити висновок‚ що за минуле десятиліття у зовнішній політиці ФРН відбувся поступовий перехід від концепції створення „загальноєвропейського кооперативного мирного порядку”, запропонованої Г.–Д.Ґеншером‚ що отримала у політичних аналітичних дослідженнях назву „ґеншеризму”‚ до курсу на поступове формування „дієвої системи колективної безпеки” на основі розбудови існуючих інституцій, таких як ОБСЄ, НАТО, ЄС, ЗЄС. Специфіка зовнішньополітичних підходів Німеччини полягає у виразнішому‚ порівняно з її союзниками по НАТО‚ підкресленні ролі і завдань ОБСЄ в структурі європейської безпеки. У той же час ОБСЄ розглядається політичним керівництвом ФРН як своєрідний міжнародний форум, який не може і не повинен заміняти НАТО.

Проведений аналіз свідчить‚ що глобальні зміни‚ які відбулися у 90–ті роки минулого століття‚ дозволили Німеччині посісти одне з провідних місць в системі міжнародних відносин у Європі. Досягнення цієї мети стало можливим завдяки використанню кооперативних зовнішньополітичних стратегій та тісній інтеграції держави у структури безпеки і співробітництва на континенті. Тепер ФРН уже не сприймається іншими державами як дестабілізуючий фактор у міжнародній системі‚ хоча її вплив зростає не лише на регіональному‚ але й на глобальному рівнях.

Аналіз особливостей формування зовнішньої політики ФРН на сучасному етапі показує‚ що об’єднання Німеччини і пов’язане з розпадом СРСР посилення її політичної й економічної ваги у європейській регіональній субсистемі міжнародних відносин поставило зовнішню політику ФРН перед низкою нових завдань та викликів. Насамперед‚ це – поглиблення європейської інтеграції‚ формування й одночасне розширення ЄС‚ реформування НАТО і ЗЄС‚ революції у країнах Центрально–Східної Європи‚ низка конфліктів у колишній Югославії та пов’язана з ними необхідність стабілізації Німеччиною свого системного оточення.

Тому зовнішня політика ФРН у 90–і роки відзначається рядом змін і нових тенденцій. Пріоритетними серед них є‚ зокрема‚ прагнення до політичної ролі‚ яка б відповідала економічній могутності держави‚ постановка завдань військово–політичного оперування на глобальному рівні, перехід до прагматизму у стосунках із сусідами, нехарактерна раніше для Західної Німеччини тенденція підкреслення власних державних інтересів у рамках західних військових союзів та регіональних об’єднань.

Місце ФРН у постбіполярній Європі визначається тим‚ що вона перестала бути середньою регіональною країною‚ якою була до об’єднання. Проте об’єднана Німеччина не стала й великою державою у такому розумінні цього слова, яке склалося за часів холодної війни. В результаті глобальних змін кінця 80–х – початку 90–х років Німеччина отримала засоби структурного впливу на політичну й економічну ситуацію на європейському континенті, тобто здатність впливати на структуру міжнародних відносин, у рамках якої  діють інші міжнародні актори. Такі засоби структурного впливу включають залежність низки валют малих європейських країн від німецької марки у 90–ті роки‚ інвестиційну та торговельну прив’язаність цих країн до німецької економіки‚ визначальний вплив ФРН на формування бюджету ЄС й ряду інших європейських міжнародних організацій тощо. Це надає Німеччині відносних переваг порівняно з її сусідами.

Пріоритети німецької зовнішньої політики зумовлюють нову роль ФРН у Європі‚ що забезпечується дипломатією, якій вдається поєднувати одночасне осягнення багатьох цілей у кількох площинах міжнародних відносин. У стосунках в рамках НАТО Федеративна Республіка виступає з багатьох питань як вірний американський союзник на континенті і‚ одночасно‚ як партнер Франції у розбудові Спільної зовнішньої політики і політики безпеки (СЗПБ) в межах ЄС. У комплексі відносин НАТО з Росією Німеччина відіграє роль держави, яка чітко ідентифікує себе з Північноатлантичним альянсом (на відміну від Франції, Греції чи Чехії), але послідовно виступає за врахування‚ в міру можливості‚”леґітимних” російських інтересів у діях блоку. У стосунках з іншими країнами Центрально–Східної Європи Німеччина‚ з одного боку‚ всіляко підтримує їхнє прагнення до інтеграції у ЄС, а з іншого‚ – робить усе, щоб до їхнього прийняття реформувати Союз таким чином, аби зберегти ефективність його діяльності за умов збільшення кількості держав–членів.

Розгляд методів реалізації Німеччиною власних державних інтересів дозволяє твердити‚ що специфіка німецької зовнішньої політики на сучасному етапі полягає у тому, щоб збільшувати власний зовнішньополітичний потенціал у рамках діяльності в регіональних об’єднаннях і військових союзах. Мультилатералізм як політична стратегія, що передбачає активну участь Німеччини в європейській та євро–атлантичній інтеграції‚ змушує німецьких політичних діячів при проведенні зовнішньополітичних акцій віддавати перевагу тим  рішенням‚ які враховують не лише державні інтереси ФРН‚ але й інтереси інших держав–акторів міжнародної системи.

Таким чином‚ дослідження зовнішньої політики ФРН дозволяє зробити загальний висновок про те‚ що у нинішньому світі державні інтереси можуть реалізуватися лише при згоді з близькими і далекими сусідами та іншими зацікавленими сторонами. Тому шанси на успіх має тільки така зовнішня політика, яка погоджує власні інтереси з інтересами сусідів, розглядає інші держави як партнерів, з якими можлива не лише конкуренція, але й кооперація.

Оскільки правовою базою стосунків між Україною та ФРН залишається Спільна декларація про основи відносин‚ підписана майже десять років тому‚ 1 червня 1993 року‚ було б доцільним розпочати роботу з укладення широкого договору про добросусідство‚ партнерство і співробітництво‚ подібного до договорів‚ укладених ФРН з Польщею й Російською Федерацією.

Важливою проблемою у двосторонніх відносинах між Україною та ФРН є недостатнє залучення до них органів місцевого самоврядування на рівні областей‚ міст і районів. З цією метою необхідно створити реєстр партнерських зв’язків між окремими землями‚ округами та громадами ФРН і відповідними  їм суб’єктами місцевого самоврядування України‚ а також опрацювати державну програму встановлення таких зв’язків‚ метою якої мало б стати налагодження якомога більшої кількості партнерств на усіх рівнях.

Отже‚ роль об’єднаної Німеччини у Європі має подвійний‚ сповнений суперечностей діалектичний характер. З одного боку‚ в економічному плані ФРН є найсильнішою країною регіону і тому прагне приблизити до себе сусідів, але у

     Ниже Вы можете заказать выполнение научной работы. Располагая значительным штатом авторов в технических и гуманитарных областях наук, мы подберем Вам профессионального специалиста, который выполнит работу грамотно и в срок.


* поля отмеченные звёздочкой, обязательны для заполнения!

Тема работы:*
Вид работы:
контрольная
реферат
отчет по практике
курсовая
диплом
магистерская диссертация
кандидатская диссертация
докторская диссертация
другое

Дата выполнения:*
Комментарии к заказу:
Ваше имя:*
Ваш Е-mail (указывайте очень внимательно):*
Ваш телефон (с кодом города):

Впишите проверочный код:*    
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров