Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Самые новые

Значок файла Зимняя И.А. КЛЮЧЕВЫЕ КОМПЕТЕНТНОСТИ как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании (2)
(Статьи)

Значок файла Кашкин В.Б. Введение в теорию коммуникации: Учеб. пособие. – Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. – 175 с. (3)
(Книги)

Значок файла ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ КОМПЕТЕНТНОСТНОГО ПОДХОДА: НОВЫЕ СТАНДАРТЫ ВЫСШЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ (4)
(Статьи)

Значок файла Клуб общения как форма развития коммуникативной компетенции в школе I вида (10)
(Рефераты)

Значок файла П.П. Гайденко. ИСТОРИЯ ГРЕЧЕСКОЙ ФИЛОСОФИИ В ЕЕ СВЯЗИ С НАУКОЙ (11)
(Статьи)

Значок файла Второй Российский культурологический конгресс с международным участием «Культурное многообразие: от прошлого к будущему»: Программа. Тезисы докладов и сообщений. — Санкт-Петербург: ЭЙДОС, АСТЕРИОН, 2008. — 560 с. (12)
(Статьи)

Значок файла М.В. СОКОЛОВА Историческая память в контексте междисциплинарных исследований (13)
(Статьи)


Заказ научной авторской работы

Історичні аспекти та рівень дослідженості інформаційної безпеки

 

На даний момент в Україні й країнах СНД (зокрема, у Росії) іде активна робота над питаннями захисту інформації. Як зазначають І.Д. Горбенко та Т.О. Гріненко, відносно нова та неосвоєна вітчизняними спеціалістами галузь інтенсивно розвивається, реагуючи як на значний внутрішній попит, так і на стрімкі зміни у світовому інформаційному просторі [17, C. 22].

Проте, науково-технічні досягнення в країнах колишнього СРСР на разі не можуть конкурувати з зарубіжними напрацюваннями. Інформаційний простір України, як й інших країн СНД, практично безроздільно заполонили закордонні інформаційні технології і ніхто не може гарантувати відсутність в них небажаних “закладок". В сучасних інтегральних схемах практично неможливо розгадати призначення того чи іншого блоку, те ж саме, з точки зору С.І. Довгаля та Б.Ю.Литвинова, можна віднести до програмних засобів [19, C. 231].

Сучасні засоби захисту інформації ледве встигають за прогресом у галузі промислового шпигунства. Приміром, Роб Клайд, технічний директор Symantec говорить: “Чим більш професійними стають хакери, тим стрімкіше атаки на сайти. Хробак типу flash worm, за умови, що хакер, який його запускає має список усіх (або практично всіх) серверів, відкритих для атаки, може вразити всі уразливі сервери менш ніж за 30 секунд” [21, C. 74].

Грегор Фрейнд, виконавчий директор Zone Labs вважає: “Три – чотири роки тому хакери робили ставку на безсистемні атаки “навмання”. Зараз вони в більшій мірі переорієнтувалися на мережі підприємств, які містять коштовну інтелектуальну власність”[21, C. 75].

Розвиток області захисту інформації в більшості країн регулюється законодавством. Не стали виключенням і Росія з Україною. Найчастіше законодавчі обмеження перешкоджають розвитку цієї області зусиллями цивільних учених, залишаючи ініціативу військовим. У розглянутих країнах проблема державної монополії на криптодослідження обговорюється не настільки жваво як за рубежем, однак, така проблема існує.

До початку 70-х років ХХ сторіччя електронна безпека була прерогативою винятково спецслужб і  всі криптографічні алгоритми були секретними.

З необхідністю використання криптографії для обміну банківською інформацією (платежами) були розроблені й впроваджені відкриті (не секретні) криптографічні стандарти (1973 рік), стала розвиватися нова галузь науки – відкрита криптографія. З початку 80-х на ринку праці з’являються перші цивільні спеціалісти із захисту інформації.

Ще з 1970 року в вищому учбовому закладі ІКЗІ (Інститут криптографії, зв’язку та інформатики), створеного в рамках Академії КДБ СРСР, розпочато підготовку фахівців з ряду інженерних спеціальностей. Сьогодні ІКЗІ випускає фахівців для системи державних органів безпеки Росії. ІКЗІ має спеціалізовані ради по захисту кандидатських і докторських дисертацій. Багаторічний досвід підготовки математиків-криптографів, хороша методична і матеріальна база, а також потреби замовників дозволили розпочати в ІКЗІ з 1992 року підготовку фахівців в області забезпечення безпеки систем обробки інформації. У 1995 році ІКЗІ отримав ліцензію на освітню діяльність в області криптографії і захисту інформації [4, C. 61].

Таким чином, в Росії, як ми бачимо, приділяється велика увага питанню підготовці фахівців з інформаційної безпеки.

Проведений огляд стану справ із зазначеної вище проблеми на Україні і в Росії показав наступне:

- в Росії здійснюється підготовка за 4 спеціальностями з 12 спеціалізаціями та розглядаються для включення до класифікатора ще 3 спеціальності з 7 спеціалізаціями;

- на Україні підготовка проводиться тільки за однією спеціальністю 6.091400 – “Захист інформації з обмеженим доступом та автоматизація її обробки”.

Як ми бачимо, таке порівняння не на користь Україні [10, C. 45; 33, C. 25].

Політичні та економічні реформи останніх років та радикальні зміни в міжнародних відносинах зумовили необхідність формування та впровадження нових підходів до визначення та збереження секретної інформації в Україні. Правові основи для відповідної роботи було закладено Законом України “Про державну таємницю” [1]. Для організації практичної роботи було створено Державний комітет України з питань державних секретів, що є спеціальним центральним органом виконавчої влади у сфері охорони державної таємниці. За останні роки проведено велику роботу по реформуванню цієї досить делікатної сфери. Починаючи з 1995 року в зв’язку з активною участю в міжнародних програмах Інститут набув досвіду спілкування з усіма ланками державної системи захисту інформації і аналіз цього досвіду був корисним для подальшого покращення роботи в цій галузі.

Закони України “Про електронний цифровий підпис” і “Про інформацію” – це два важливих і потрібних для держави документа, які тісно пов’язані один з одним і покликані врегулювати правові взаємини в області використання електронних даних, документів та угод [2; 3].

До моменту початку роботи України над цими законами, ООН і Європейське співтовариство вже прийняли законодавчі акти в цій області.

Для будь-якого закону України відправною головними елементами є визначення термінів (об’єктів Закону), від чого залежить і зміст, і застосовність самого Закону. Розбіжності в базових термінах Закону України й законодавства ЄС, а також ідеології дуже істотні.

Електронний підпис в Україні по своєму статусі (надійності) більш слабкий, і це може бути використане для різних махінацій (не в останню чергу фінансових). Таким чином, базові терміни Закону України не відповідають термінам Директиви ЄС.

На початку ХХІ ст. економічний потенціал держав дедалі більше залежить від обсягів виробництва і ефективного використання наукових та науково-технічних інформаційних ресурсів. Важко не погодитися з тим, що “могутність і можливості сучасної держави визначаються значною мірою не кількістю чавуну і сталі на одиницю населення, а обсягом науково-технічної інформації, який припадає на вищезгадану одиницю”, і що вихід із ситуації, в якій ми опинилися, — це “різке прискорення науково-технологічного прогресу і впровадження в народне господарство більш високих технологій, ніж у країнах-конкурентах” [22, C. 99].

Сьогодні в умовах становлення української державності першорядного значення набуває активна мобілізація науково-технологічного ресурсу нашої країни. Інакше вона ризикує залишитися на периферії цивілізаційного розвитку.

Україна має величезний досвід у сфері розробки і впровадження передових технологій, більшість яких була призначена для оборонно-промислового комплексу. Друга половина ХХ ст. — це період форсованого розгортання широкого фронту фундаментальних і прикладних досліджень, що охоплювали майже всі сфери знання. Установи Академії наук і вищої школи України створювали основи новітніх технологій оптики, матеріалознавства, кібернетики, засобів обчислювальної техніки, квантової електроніки, радіотехніки та автоматики, які, власне, зумовлюють сьогодні перехід людства до нового технологічного укладу життя [26, C. 21].

Найбільшим технологічним нововведенням ХХ століття стала глобальна інформаційна мережа Інтернет. Вона дала змогу використовувати світові інформаційні ресурси, зумовила неформальні творчі контакти фахівців, стала одним з найдієвіших чинників розвитку науки і освіти.

Інтернет сприяв лібералізації науки, яка з ієрархічно організованої і національно орієнтованої дедалі більше перетворюється на плюралістичну й інтернаціональну. Це дуже істотно для України, якій від радянського минулого дісталися сильні адміністративно-командні традиції управління. Наші вчені отримали можливість спілкуватися між собою, обмінюватися ідеями та інформацією в інтерактивному режимі. Інформаційна відкритість розширює перспективи входження української науки до структури світового ринку високих технологій [17, C. 33].

Водночас стрімкий розвиток сучасних інформаційних технологій актуалізував значне підвищення ролі процедур захисту інформації практично в усіх сферах життєдіяльності держави і суспільства. Адже інформаційні ресурси, закладені в основу розвитку високих технологій, дуже часто “замовляють” військові [17, C. 33].

Для входження в цивілізований ринок і формування у світової спільноти реального уявлення про науково-технічний потенціал України нам треба розв’язати силу-силенну проблем. Адже у багатьох з нас досі немає розуміння того, що за допомогою інтелектуальної власності можна одержати цілком реальні конкурентні переваги на ринку. Вона допомагає збільшити рівень капіталізації підприємства, оптимізувати оподаткування, підвищити інвестиційну привабливість і дохідність. Але поки що лише окремі підприємства оцінюють об’єкти інтелектуальної власності, включаючи їх у вартість своїх активів [12, C. 10].

Феномен під назвою “інформаційний ресурс”, як і поняття “інформація”, здебільшого сприймається нами на інтуїтивному рівні. Їх ототожнюють навіть в офіційних документах, розглядаючи як сукупність відомостей, зафіксованих на матеріальних носіях. Тим часом інформаційні ресурси держави — це сукупність накопичених фондів інтелектуальної праці людства, поєднаної з інформаційною структурою суспільства, включаючи інформаційно-комунікаційні мережі держави.

Чинне законодавство України досі не передбачає чіткого трактування складових і обігу інформаційних ресурсів. Не визначені критерії їх належності до категорій державних та недержавних. До того ж, вітчизняні адміністратори сьогодні не досить компетентні в техніці і технологіях і, обираючи пріоритети науково-технічного розвитку, спираються переважно на фінансові міркування. Як наслідок — орієнтація на зовнішні запозичення [17, C. 35].

Основою захисту інформації є її засекречування, тобто введення у встановленому законодавством порядку обмежень на поширення та доступ до неї, для чого надається відповідний гриф документам, виробам або іншим матеріальним носіям цієї інформації.

Інформаційні потреби — це необхідна особистості, суспільству і державі інформація для вирішення повсякденних, тактичних і стратегічних завдань у політичній, економічній, науково-технічній, соціокультурній, оборонній, інформаційній та інших сферах діяльності. Тобто йдеться про інформаційні ресурси, необхідні нації для економічного і соціального розвитку, розбудови державності, взаємодії з навколишнім середовищем, збереження власної культурної ідентичності, самовідтворення, самовдосконалення [26, C. 50].

Таємниці — невід’ємна складова суспільного життя, частина правової системи. Водночас вони можуть бути мірилом для визначення політичного режиму в державі. Для будь-якого тоталітарного режиму характерна гіпертрофована секретність, надзвичайне розширення обсягів відомостей, що їх відносять до державних та інших передбачених законодавством таємниць. У демократичних же країнах увага акцентується на захисті прав людини та поглибленому правовому регулюванні відносин, пов’язаних з державною та іншими таємницями [26, C. 51].

Сьогодні перед нашою державою стоїть завдання знайти цивілізоване, зорієнтоване на демократичні цінності, розв’язання проблем встановлення обмежень на поширення науково-технічної інформації, що містить відомості обмеженого доступу. А це означає, що необхідно дати чіткі відповіді на головні запитання: в чому полягає зміст обмеження доступу (тобто засекречування в науці); від кого і для чого потрібне обмеження доступу до науково-технічної інформації. На підставі цих відповідей і мають формулюватися норми, що регламентують правовий режим інформації.

Але поки що у цій справі надзвичайно багато лакун. Скажімо, досі законодавчо не визначені державні органи, які б виконували спеціальні функції у сфері охорони інформації з обмеженим доступом, що не становить державної таємниці. Те ж саме стосується сфери захисту особи, суспільства, держави від хибної, недостовірної, неякісної інформації.

     Ниже Вы можете заказать выполнение научной работы. Располагая значительным штатом авторов в технических и гуманитарных областях наук, мы подберем Вам профессионального специалиста, который выполнит работу грамотно и в срок.


* поля отмеченные звёздочкой, обязательны для заполнения!

Тема работы:*
Вид работы:
контрольная
реферат
отчет по практике
курсовая
диплом
магистерская диссертация
кандидатская диссертация
докторская диссертация
другое

Дата выполнения:*
Комментарии к заказу:
Ваше имя:*
Ваш Е-mail (указывайте очень внимательно):*
Ваш телефон (с кодом города):

Впишите проверочный код:*    
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров