Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Заказ научной авторской работы

Поняття і особливості інвестицій

 

Необхідність виходу України із затяжної економічної кризи шляхом докорінної реструктуризації народного господарства робить об’єктивною її потребу в значних обсягах інвестиційних ресурсів як внутрішнього, так і зовнішнього походження. Пожвавлення інвестиційної діяльності є передумовою подолання загальноекономічної кризи, структурних зрушень в національній економіці, забезпечення науково-технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- та макрорівнях. 

            Соціально-економічна сутність категорії “інвестиції” представляє собою складну систему зв’язків і відносин з приводу вкладання капіталу з метою його збереження та примноження, отримання прибутку і досягнення максимального соціального ефекту, та похідних від неї категорій, насамперед таких, як інвестування, інвестиційна сфера, інвестиційна політика тощо.

      Основні форми інвестицій розглядають за такими класифікаційними ознаками: за об’єктами вкладення коштів, за строками інвестування, за характером участі в інвестуванні, за формами власності інвестицій, за джерелами інвестування, за ступнем ризику та регіональною ознакою. При цьому основною з них є перша, яка передбачає поділ інвестицій на реальні та фінансові.

В широкому розумінні інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою наступного його зростання. При цьому приріст капіталу повинен бути достатнім для того, щоб компенсувати інвестору відмову від використання власних ресурсів на споживання у поточному періоді, винагородити його за ризик та відшкодувати витрати від інфляції в майбутньому. Однак інвестиції – це не просто технічний процес, а широке коло економічних відносин, що охоплюють сфери виробництва та обміну.

Інвестиції як економічна категорія представляють собою складну систему зв’язків і відносин з приводу вкладання капіталу з метою його збереження та примноження, отримання прибутку і досягнення максимального соціального ефекту. Багатогранний зміст інвестицій як економічної категорії визначає широкий спектр їх форм, що свідчить про необхідність науково обґрунтованої класифікації інвестицій. Усі вони мають право на життя в практичному, а особливо в науковому плані, тому що дозволяють детальніше і глибше проводити аналіз інвестицій з метою підвищення ефективності їх використання.

            Найбільш важливими є сім ознак класифікації інвестицій: за об’єктами вкладення коштів, за строками інвестування, за характером участі в інвестуванні, за формами власності інвестицій, за джерелами фінансування, за ступенем ризику та регіональною ознакою. При цьому основною ознакою класифікації інвестицій є перша серед наведених, яка передбачає їх поділ на реальні та фінансові і є придатною як на макро- так і на мікрорівні. Реальні інвестиції – це вкладення коштів у реальні активи: матеріальні і нематеріальні. Вони спрямовуються на відтворення основного капіталу та приріст матеріально-технічних запасів; отже, це капітальні вкладення. Фінансові інвестиції – це вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти (активи): фондові цінні папери, банківські вклади (депозити) тощо. В умовах ринкової економіки реальні інвестиції опосередковуються фінансовими і в єдності забезпечують відтворення капіталу і суспільного продукту.

За об’єктами вкладання капіталу виділяють реальні та фінансові інвестиції підприємства.

Реальні (або капіталоутворюючі) інвестиції характеризують вкладання інвестицій у відтворення основних засобів, в інноваційно-нематеріальні активи (інноваційні інвестиції), в приріст запасів товарно-матеріальних цінностей та інші об’єкти інвестування, що пов’язані зі здійсненням операційної діяльності підприємства або поліпшенням умов праці та побуту персоналу. Фінансові інвестиції характеризують вкладання капіталу в різні фінансові інструменти інвестування, головним чином у цінні папери з метою отримання доходу.

За характером участі в інвестиційному процесі виділяють прямі та непрямі інвестиції. Прямі інвестиції припускають пряму участь інвестора у виборі об’єкту інвестування і вкладання капіталу. Звичайно це безпосереднє вкладання капіталу до статутних фондів інших підприємств.

Прямі інвестиції здійснюють підготовлені інвестори, які мають точну та повну інформацію про об’єкт інвестування та добре знайомі з механізмом інвестування.

Непрямі інвестиції характеризують вкладання капіталу за допомогою інших осіб (фінансових посередників).

За відтворювальною направленістю виділяють валові, реновацій ні та чисті інвестиції.

Валові інвестиції характеризують загальний обсяг капіталу, що інвестується у відтворення основних фондів та нематеріальних активів за певний період. Це, як правило, вкладання коштів в реальний сектор економіки.

Реноваційні інвестиції забезпечують просте відтворення і дорівнюють сумі амортизаційних відрахувань за певний період.

Чисті інвестиції характеризують обсяги капіталу, що інвестується у розширене відтворення основних засобів та нематеріальних активів. Кількісно це різниця між валовими та реноваційними інвестиціями за певний період.

По відношенню до підприємства-інвестора виділяють внутрішні та зовнішні інвестиції. Внутрішні інвестиції – це вкладання капіталу у розвиток операційних активів самого підприємства-інвестора. Зовнішні інвестиції являють собою вкладання капіталу в реальні активи інших підприємств або в фінансові інструменти інвестування, що емітовані іншими суб’єктами господарювання.

За періодом здійснення виділяють короткострокові (менше 1 року) та довгострокові (понад 1 рік) інвестиції.

За рівнем доходності виділяють високодоходні (норма прибутку вище середнього на інвестиційному ринку), середньодоходні (норма прибутку на середньому рівні на інвестиційному ринку), низькодоходні (норма прибутку нижче середнього рівня на інвестиційному ринку), безприбуткові (отримання соціального, екологічного та ін. ефекту) інвестиції.

За рівнем інвестиційного ризику виділяють безризикові (ризик втрати капіталу або доходу відсутній), низькоризикові (ризик втрати капіталу або доходу нижче середнього рівня на інвестиційному ринку), середньоризикові (ризик втрати капіталу або доходу на середньому рівні на інвестиційному ринку), високоризикові  (ризик втрати капіталу або доходу вище середнього рівня на інвестиційному ринку) інвестиції. Особливе місце в цій групі займають спекулятивні інвестиції, які полягають у вкладанні капіталу в найбільш ризиковані проекти або інструменти інвестування, за якими очікується отримання найвищого інвестиційного доходу.

За ступенем ліквідності (терміну конвертування у грошову форму без втрати вартості) виділяють високоліквідні (до 1 міс.), середньоліквідні (1- 6 міс.), низьколіквідні (понад 6 міс.) інвестиції. Неліквідні інвестиції – це ті, що не можуть бути самостійно реалізовані на ринку, а можуть бути продані тільки в складі цілісного майнового комплексу.

За формою власності інвестиції поділяються на приватні, державні та змішані (спільна участь приватного та державного капіталу).

За характером використання капіталу виділяють первинні (використання знову сформованого капіталу для інвестиційних цілей за рахунок власних і позикових фінансових ресурсів) інвестиції, реінвестиції (повторне використання капіталу в інвестиційних цілях за умови його попереднього вивільнення), дезінвестиції (вилучення раніше інвестованого капіталу з інвестиційного обороту).

За регіональними джерелами приваблення капіталу виділяють вітчизняні та іноземні інвестиції.

За регіональними напрямами  інвестування виділяють інвестиції на внутрішньому або міжнародному ринку.

Узагальнення теоретичних підходів до визначення поняття „інвестиції” дозволяє трактувати останні як трансформацію власних і залучених ресурсів інвестора у доходні активи, в процесі використання яких створюється нова ліквідність. Комплексна оцінка природи та характеру інвестиційної  діяльності учасників інвестиційного ринку, в тому числі й банків, має базуватися на врахуванні таких головних ознак поняття „інвестиції”: широкий діапазон об’єктів і форм інвестування; відсутність прив’язки до терміну здійснення інвестицій; обов’язковість досягнення кінцевого результату у вигляді доходу чи соціального ефекту; інвестування капіталу може здійснюватися у грошовій та негрошовій формах.

Через інвестування на основі врівноваження інвестиційного попиту та інвестиційної пропозиції відбувається включення частини капіталу як накопиченої цінності в економічний процес. У конкурентному середовищі врівноваження інвестиційного попиту та інвестиційної пропозиції забезпечується через механізм ціноутворення.

Інвестування потребує систематизованого аналізу ризику цінних паперів, які придбаває банк, оцінки якості цих паперів, визначення здатності банку здійснювати інвестиції. Для цього потрібен безперервний і кваліфікований контроль за станом ринку цінних паперів. Інвестиційна діяльність комерційних банків повинна мати захист від ризику збитків та втрати ліквідності. Одним із методів зменшення ризику є формування інвестиційного портфеля за рахунок багатьох видів цінних паперів, що мають різний рівень якості та різні строки погашення. Цінні папери, що входять до інвестиційного портфеля, згідно з їх призначенням, поділяються на інвестиції та вторинні ліквідні резерви. Вони різняться між собою ступенем ліквідності. Вторинні резерви можна негайно перетворити в грошові кошти шляхом продажу на ринку цінних паперів. Інвестиційні цінні папери розраховані на більш тривалий строк.

 

 

     Ниже Вы можете заказать выполнение научной работы. Располагая значительным штатом авторов в технических и гуманитарных областях наук, мы подберем Вам профессионального специалиста, который выполнит работу грамотно и в срок.


* поля отмеченные звёздочкой, обязательны для заполнения!

Тема работы:*
Вид работы:
контрольная
реферат
отчет по практике
курсовая
диплом
магистерская диссертация
кандидатская диссертация
докторская диссертация
другое

Дата выполнения:*
Комментарии к заказу:
Ваше имя:*
Ваш Е-mail (указывайте очень внимательно):*
Ваш телефон (с кодом города):

Впишите проверочный код:*    
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров