Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Самые новые

Значок файла Зимняя И.А. КЛЮЧЕВЫЕ КОМПЕТЕНТНОСТИ как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании (3)
(Статьи)

Значок файла Кашкин В.Б. Введение в теорию коммуникации: Учеб. пособие. – Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. – 175 с. (4)
(Книги)

Значок файла ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ КОМПЕТЕНТНОСТНОГО ПОДХОДА: НОВЫЕ СТАНДАРТЫ ВЫСШЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ (4)
(Статьи)

Значок файла Клуб общения как форма развития коммуникативной компетенции в школе I вида (10)
(Рефераты)

Значок файла П.П. Гайденко. ИСТОРИЯ ГРЕЧЕСКОЙ ФИЛОСОФИИ В ЕЕ СВЯЗИ С НАУКОЙ (11)
(Статьи)

Значок файла Второй Российский культурологический конгресс с международным участием «Культурное многообразие: от прошлого к будущему»: Программа. Тезисы докладов и сообщений. — Санкт-Петербург: ЭЙДОС, АСТЕРИОН, 2008. — 560 с. (12)
(Статьи)

Значок файла М.В. СОКОЛОВА Историческая память в контексте междисциплинарных исследований (13)
(Статьи)


Заказ научной авторской работы

ІСТОРИКО-ПРАВОВІ ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ЛИТОВСЬКИХ СТАТУТІВ НА ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ПЕРІОД ХІV – ХVІІ СТ.

 

Розглядаючи проблеми сучасного кримінально-процесуального чину, необхідно звернутись до багатого історичного досвіду розвитку кримінально-процесуальної форми в Україні, адже проблеми правового характеру, що постають сьогодні в нашій державі, привертали увагу суспільства практично на протязі усіх періодів його розвитку.

Зародження кримінально-процесуальної форми, під якою надалі будемо розуміти встановлені правила, які зумовлюють порядок усієї кримінально-процесуальної діяльності, в Україні починається ще у X ст. за часів Київської Русі, де на той час панував обвинувачувально-змагальний процес звичаєвого права. Тоді ще не існувало конкретного розподілу функцій розшуку, слідства і суду і розслідування злочинів відбувалось, як правило, за заявою позивача. Найповнішою і найважливішою пам’яткою давньоруського звичаєвого права, а також "княжих уставів" (уроків), вважається Руська Правда. Саме у ній були зібрані і занотовані перші норми українського права, у т. ч. кримінального, які здебільшого базувались на традиційному українському звичаєвому праві. Главою усього правосуддя був князь, а княже подвір’я — звичайним місцем слідства і суду. Княжі люди (чини), яким належало вирішувати кримінальні та інші справи, називалися вирниками. Вони здійснювали слідство і за дорученням князя провадили суд. Існували особливі форми досудового процесу, що передбачали установлення стосунків між потерпілим (позивачем) і вірогідним відповідачем (майбутнім обвинуваченим). Доказами вини чи невинності особи виступали показання свідків (видоків) та послухів, якими могли бути лише вільні люди. Отже, на той час, якщо вільна людина щось чула про вчинений злочин, то вона ставала свідком у справі. Важливими доказами вважалися ті, що отримані "судом божим" і клятвою.

Таким чином, уся процесуальна форма за часів Київської Русі по суті ґрунтувалася на звичаєвому праві, яке спочатку існувало як усний переказ, а пізніше було укладено і закріплено письмово у Руській Правді у її 3-х редакціях – Короткій, Поширеній і Скороченій.

На відміну від багатьох аналогічних європейських юри­дичних пам'яток (так званих «варварських правд») Руська Правда не передбачала застосування смертної кари, відрубання рук, ніг чи інших аналогічних членоушкодницьких покарань. А кривава помста хоча й допускалася за часів Ярослава Мудрого, вже його синами була категорично забо­ронена. Руська Правда зберігала свою чинність упродовж кількох століть, набагато пережила Київську Русь, у якій вона наро­дилася, до того ж стала одним із основних джерел при створенні російських і литовських кодифікаційних актів XVIXVII ст.

Після занепаду Галицько-Волинської держави, яка була "правонаступницею" Київської Русі і не мала суттєвих змін у системі судочинства, українські землі опинилися під протекторатом Литви. На той час Литва не мала державного та судового апаратів, підготовлених для здійснення функцій управління і судочинства, тому до кінця XIV ст. суд Великого князівства Литовського був подібний до суду княжої доби. Вся повнота судової влади належала лише князеві. Від себе він передавав її намісникам, тіунам та іншим посадовцям.  Поряд з князівським був ще церковний суд. Міські та сільські громади мали власні суди. Удільні князі підлягали суду Великого князя.

У період перебування України у складі Великого князівства Литовського, Королів­ства Польщі і Речі Посполитої важливу роль у подальшому розвитку кримінально-процесуальної форми на її землях відігравали окремі джерела іноземного походження, які пристосовува­лися до місцевих умов і згодом розглядалися українським народом як власне споконвічне право.

Найбільш важливою пам”яткою писаного права у Польському Королівстві XIV ст. були статути Казимира Великого, видані в 50-60-ті роки XIV ст. Ці статути були поділені на окремі законодавчі акти, які називались “великопольський” та “малопольський” статут, що відображало різницю в суспільному розвитку Польської держави. Статути Казимира містили в собі положення, які стосувались державного устрою та судового права, головним чином кримінального, у той час, коли у приватному праві переважали норми звичаєвого права. 

Статути Казимира, відомі більше як Литовський “Судебник”, були видані у 1468 р. “Судебник” фактично започатковав кодифікаційну діяльність у Литовсько-Руській державі, регламентуючи різні сторони права, у т. ч. і кримінально-процесуальні норми. Найстаріший польський переклад Статутів Казимира був зроблений в середині XV ст. У XV – на початку XVI ст. було здійснено руський переклад цих статутів, що було пов”язано з тим, що у 1434 році польське право було введено в Галицькій Русі, в 1444 році на Підляшші, хоча останнє до 1569 року входило до складу Великого князівства Литовського.

Враховуючи тогочасні обставини, найбільше уваги Статути Казимира приділили кримінально-процесуальному праву. Це вказує на те, що закріплення правопорядку у Польському Королівстві мало дуже велике значення. Кримінальним злочином у матеріальному розумінні вважалася дія, яка спричинила шкоду і збитки майну, здоров'ю людини, честі, життю, а також шкоду й збитки суспільству, державі. Розширюється формальне поняття злочину як діяння, вчиненого на шкоду громадським, державним інтересам, навіть якщо це діяння не було передбачене законом. Останнє створювало грунт для адміністративної і судової сваволі. За звичаєм суб'єктом злочину могла бути особа будь-якого стану, яка досягла 16-річного віку.

Злочини поділялися на умисні й випадкові, хоча чітких визначень форм вини не було. Психічно хворі не звільнялися від кримінальної відповідальності, але суд враховував їхній стан як обставину, що пом'якшувала відповідальність. Нетверезий стан або вчинення злочину під час воєнного походу розглядались як обставини, що обтяжують відповідальність. Переслідування від імені влади і покарання за злочин проти суспільної безпеки здійснювались в рамках правового інституту “миру”. Поборником миру був зазвичай король, тому “мир” часто називали також “панською рукою”. Як побачимо далі, перелічені вище та інші норми права Судебника органічно вплелись у подальші правничі документи доби Великого князівства Литовського на українських землях.

Деякий час історики-правознавці сперечались, на якій території феодальної Литовської держави діяв “Судебник”, тому що за своїм соціально-економічним і політичним устроєм Велике князівство Литовське не було монолітним. Слід зазначити, що деякий час Литовські землі, на відміну від руських, які входили до складу Великого князівства Литовського, користувались своїм місцевим правом. Отож дослідники дійшли висновку, що Судебник був виданий для всієї держави, тому що він не протирічив місцевому праву. Судебник діяв до прийняття Першого Литовського Статуту 1529 р.

Отже, бачимо, що на українських землях у той час зійшлися дві системи права – т. зв. “східне” право з витоками з Київської Русі, і “західне” право Польського королівства. Окрім того, у судочинстві часто використовували також Магдебурзьке право, нормами якого, поряд з іншими джерелами, керувалися не тільки магістратські суди, а й полкові. Але слід мати на увазі, що норми Магдебурзького права на теренах України відрізнялися від тієї Магдебурзької системи, котра діяла в Цент­ральній і Західній Європі, В Україні використовували не оригінали німецьких збірників законів, а переважно їхні переробки до місцевого звичаєвого права. Магдебурзьке право було важливим джерелом правових норм на українських землях, в основномуце було т. зв.  феодальне міське право, за яким міста звільнялися від управління і суду феодалів. Воно виникло у XIII ст. у німецькому місті Магдебурзі, звідки й походить його назва. Протягом наступних століть привілей користуватися подібним правовим статусом вибороли собі ряд міст Європи. На початку XIV ст. магдебурзьке право дістали міста Закарпатської України, підвладні Угорщині, потім починаючи з другої половини XIV ст. ряд міст Правобережної України і, нарешті, наприкінці XVI ст. магдебурзьке право поширилося на Переяслав і деякі інші міста Лівобережжя. До середини XVII ст. магдебурзьке право мала більшість міст України. У числі перших його дістали Хуст (1329), Львів (1356), Кам'янець-Подільський (1374), Луцьк (1432), Житомир (1444) і Київ (1494—1497). Найбільшого поширення набули «Право Магдебурзьке», «Зерцало Саксонів» П. Щербича, «Порядок прав цивільних магдебурзьких» Б. Троїцького, «Право цивільне Хелмінське» П. Кушевича. Застосування в адміністративно-судовій практиці правових норм польсько-литовського періоду якоюсь мірою забезпечувало також і самостійний розвиток української правової системи того часу.

Таким чином, на стику трьох “прав” на тогочасних українських землях виникла історична потреба кодифікації права з метою його подальшого розвитку. І це було здійснено у т. зв. Литовських Статутах.

 

 

     Ниже Вы можете заказать выполнение научной работы. Располагая значительным штатом авторов в технических и гуманитарных областях наук, мы подберем Вам профессионального специалиста, который выполнит работу грамотно и в срок.


* поля отмеченные звёздочкой, обязательны для заполнения!

Тема работы:*
Вид работы:
контрольная
реферат
отчет по практике
курсовая
диплом
магистерская диссертация
кандидатская диссертация
докторская диссертация
другое

Дата выполнения:*
Комментарии к заказу:
Ваше имя:*
Ваш Е-mail (указывайте очень внимательно):*
Ваш телефон (с кодом города):

Впишите проверочный код:*    
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров