Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Самые новые

Значок файла Производственная специальная практика: Метод. указ. и рабочая программа / Сост.: Н.И. Швидков, В.Б. Деев, А.В. Феоктистов: СибГИУ. – Новокузнецк, 2002. – 14 с (0)
(Методические материалы)

Значок файла Программа и методические указания по проведению преддипломной практики на металлургических предприятиях.: Метод. указ. / Сост.: И.К.Коротких, А.А.Усольцев, А.И.Куценко: СибГИУ - Новокузнецк, 2004- 20 с (0)
(Методические материалы)

Значок файла Программа и методические указания по проведению производственной практики на металлургических предприятиях. : Метод. указ / Сост.: И.К. Коротких, Б.А. Кустов, А.А. Усольцев, А.И. Куценко: СибГИУ - Но-вокузнецк 2003- 22 с. (0)
(Методические материалы)

Значок файла Применение регрессионного и корреляционного анализа при проведе-нии исследований в литейном производстве: Метод. указ. / Сост.: О.Г. Приходько: ГОУ ВПО «СибГИУ». – Новокузнецк. 2004. – 18 с., ил. (0)
(Методические материалы)

Значок файла Преддипломная практика: Метод. указ. и рабочая программа / Сост.: Н.И. Швидков, В.Б. Деев, А.В. Феоктистов: СибГИУ. – Новокузнецк, 2002. – 9 с. (0)
(Методические материалы)

Значок файла Неразрушающие методы контроля Ультразвуковая дефектоскопия отливок Методические указания к выполнению практических занятий по курсу «Метрология, стандартизация и сертификация» Специальность «Литейное производство черных и цветных металлов» (110400), специализации (110401) и (110403) (6)
(Методические материалы)

Значок файла Муфта включения с поворотной шпонкой кривошипного пресса: Метод. указ. / Сост. В.А. Воскресенский, СибГИУ. - Новокуз-нецк, 2004. - 4 с (7)
(Методические материалы)


Заказ научной авторской работы

Поняття кримінально-карних діянь (злочину) за Литовським статутом

 

Перші законодавчі акти Великого князівства Литовського (загальноземські, обласні грамоти та ін.) свідчать про достатньо високий як для свого часу (Х – XVI ст.) ступінь розвиненості кримінального права. Проте в цей період судові органи держави керуються в основному правом, заснованим на місцевих звичаях, а процесуальні дії учасників судочинства не закріплюються у письмовій формі. Разом з ним в багатьох землях Великого князівства Литовського (особливо в колишніх князівствах — державах, таких як Полоцьке, Турово-Пінське, Берестейське і ін.) продовжує діяти власний кримінальний закон. Поступово кримінально-правові норми у зв'язку з централізацією держави уніфікуються і розвиваються. Перший кодифікований кримінальний закон Великого князівства Литовського – це Судебник Казимира 1468 року. Він закріпив основні, єдині для всієї держави види покарань за злочини проти феодальної власності, вніс новизну і визначення суті і цілі покарання, заклавши правову основу і цілі індивідуального покарання.

Протягом ХVI ст. піддавалося істотним змінам більшість інститутів кримінального права, створювалася спеціальна юридична термінологія для визначення правових понять. Про це свідчать загальнодержавні зведення законів – Литовські Статути 1529, 1586, 1588 рр. В цілому кримінальний закон цього періоду характеризувався достатньо високим для свого часу рівнем і широтою охоплення регульованих правовідносинь у різних галузях права. Статути законодавчо закріпили такі правові принципи, як законність, індивідуалізація, рівність всіх перед законом, справедливість покарання і ін.

При розробці нових кримінально-правових норм враховувалися досягнення світової юридичної науки, ідей прогресивних білоруських мислителів, таких як Ф.Скорина, А. Волан, Л. Сапега і ін.

Залежно від характеру злочинної діяльності і її результатів по різному називалися і злочини: "кривда", "учинок", "злочинство", "шкода", і ін. Загальне поняття злочину, близьке до сучасного, вперше зустрічається в Грамоті 1447 р. і називається "проступок".

За Статутами закон відрізняє складові частини злочину і досить виразно описує його істотні і типові ознаки. Об'єктом злочину признаються конкретні блага і інтереси особи, а Статут І588 р., визнає об'єктом злочину заочинні посягання на відносини по підтримці громадського порядку і суспільної моралі.

Суб'єктом злочину закон визнавав тільки людину, яка досягла певного віку (14 років по Статуту 1566 р. і 16 років по Статуту 1588 р.) і осудну. За загальним правилом не підлягали кримінальному покаранню психічно хворі особи (дурні, очманілі). Закон говорить і про стан алкогольного сп'яніння, який прирівнювався до діянь, довершених "по злому наміру".

В якості суб'єктів злочину могли виступати як винна людина, так і група осіб, які відповідають за чужий злочин. Колективна відповідальність цілої групи (сім'ї, села, міста) була зручним засобом примушення до покори феодально залежних людей, встановлення серед них кругової поруки, давала можливість примусити всіх стежити за підтримкою порядку або відповідати за нього. Разом з тим в правових актах робилися спроби обмежити відповідальність за чужу вину і запровадити принцип персональної відповідальності тільки винної особи.

На практиці право про обмежену відповідальність за чужу вину у відношенні до простих людей, особливо феодально залежних, часто не застосовувалося. Так, коли слід злочинця приводив в яке-небудь село, то його жителі повинні були знайти і видати його або відшкодувати всі нанесені ним збитки і виплатити судові штрафи. Колективна відповідальність широко застосовувалася за державні, антифеодальні і релігійні злочини. Відомий випадок, коли за вбивство уніатського архієпископа в місті Вітебську всі жителі міста були покарані ліквідацією органів самоврядування, на них були покладені додаткові податки і повинності, 100 чоловік було засуджено до смертної страти. Дзвін міського віча був знятий, будівля ратуші зруйнована, повинна була бути зруйнована і соборна церква.

За збиток, заподіяний тваринами, відповідав її господар. Особи, психічно хворі, хоча до кримінальної відповідальності не притягувалися, але повинні були бути під замком. В деяких випадках від відповідальності звільнялися особи, які вчинили злочин «по дурості».

В Статуті І529 р. явно розмежовується вина умисна і необережна. Виявлена необережність у ряді випадків не призводила до кримінального покарання, а тільки зобов'язання виплатити сім'ї вбитого головщину (або сплатити нанесену шкоду). До таких випадків відносилися: необережне вбивство на полюванні; коли зрубане дерево падало на людину; коли при стрільбі з лука або рушниці в ціль стріла або куля, що відхилилася убік, попадала в людину.

Якщо в їздця поніс кінь, і при цьому хто-небудь був збитий, то їздець не ніс кримінальної відповідальності. Якщо ж їздець на коні ненавмисно, з необережності збивав вагітну жінку, то його чекало тюремне ув’язнення строком на 3 місяці і публічне покаяння, у разі смерті потерпілої – смертна страта.

В Статуті 1529 року була зроблена перша спроба сформулювати презумпцію невинності. В ній підкреслювалося, що суд «в речах вонтпливых сконнейший маеть быти ку вызволенью нижли ку каранью». Це правило не повинно розповсюджуватися на простих людей, проте Статут 1588 року містив спеціальну обмовку про те, що правило відноситься і до них.

Відповідно до Статуту І529 р. принципами справедливості законності, презумпції невинності регламентуються обставини, що виключають злочинний характер діяння: необхідна оборона, крайня необхідність, реалізація приватного права і згода потерпілого.

Особливу теоретичну розробку в статуті отримав інститут необхідної оборони. Закон акцентує увагу на тому, що діями особи, яка захищається, керує не зла воля, а необхідність, через яку він відображає агресію і вимушено захищає як життя, здоров'я і майно, свої, так і третіх осіб. Законодавець не говорить, але добре розуміє, що необхідна оборона має місце в конкретних межах і вимагає наявності реальної небезпеки. Стан необхідної оборони не обмежується моментом закінчення замаху, а триває до того часу, поки не буде повернено втрачене, або спійманий злочинець

Наприклад, крайня необхідність, як обставина, яка виключала злочинний характер діяння і його караність визнається Статутом 1529 р. в двох випадках: при здачі фортеці ворогу внаслідок голоду "гвалтовного" і при вбивстві чужої собаки при обороні від її нападу, проте так само законодавець говорить про деякі уточнюючі обставини при розгляді таких справ.

Згідно Статуту 1529 року при перевищенні заходів необхідної оборони винний звільнявся від кримінальної відповідальності, але він повинен був виплатити родичам загиблого «головщину». При нанесенні тільки поранень для звільнення від кримінальної відповідальності було достатньо довести, що потерпілий перший почав агресивні дії незалежно від того, яка була загроза і які дії міг зробити той, хто захищався.

Здача ворогу фортеці і капітуляція гарнізону вважалися тяжким злочином, але здача фортеці у зв'язку з важким голодом розглядалося як дія, яка була виконана при крайній необхідності і не підлягала кримінальному покаранню.

Кримінальне право XVI століття точно не розмежовувало стадії злочинних дій, хоча й відрізнялися вже злочинний намір, готування і замах, які переслідувалися тільки у випадках, безпосередньо передбачених в законі. Наприклад, підготовка бунту і змови проти государя каралися як закінчений злочин. Намір у вигляді погрози підпалу майна або вбивства кого-небудь, зобов'язував того, хто погрожував, зробити заяву перед урядовцями, що він це не зробить і пред’явити поручителів. Якщо ж він відмовлявся пред’явити поручителів, то його садили у в'язницю до того часу, поки він їх не пред’явить. Якщо після погрози в потерпілого що-небудь підпалювали або було вчинено вбивство, а злочинця встановити не могли, то відповідав той, хто погрожував вчиненням цих дій.

Згідно Статуту 1529 року покарання визначалося залежно від ступеня участі особи в злочині. Відрізнялася проста співучасть, при якій всі співучасники були виконавцями злочину, і складна співучасть, в якій одні діяли як підбурювачі, інші – як виконавці, треті – як співучасники.

Співучасниками вважалися особи, які допомагали злочинцям порадами або кіньми, зброєю, людьми або грошима. Налічувалося декілька видів підбурювання. Кримінальну відповідальність разом з вбивцями ніс і той, «з направы чыее» було вчинено злочин. Підбурювачем визнавався і феодал, який направив залежних від себе людей на злочин. Підбурювач психічно хворих (неосудних) осіб розглядався як безпосередній виконавець.

Не вважався співучасником злочину і не підлягав кримінальній відповідальності слуга поміщика, який супроводжував його при нападі на чужий будинок і поранив або вбив кого-небудь під час захисту свого пана. Ці норми були направлені на захист інтересів великих поміщиків, які мали при собі слуг і охоронців, які зобов'язані були виконувати всі накази поміщика, не боячись кримінальної відповідальності за злочини. Самі поміщики, коли їх притягали до кримінальної відповідальності за злочинну діяльність своїх слуг, могли уникнути покарання або звільнитися грошовими штрафами.

В законі говориться і про випадки необхідної співучасті, це: дуель, двошлюбність, викрадення заміжньої жінки з ціллю укладення шлюбу, "чужолозтво", шлюб у недозволених ступенях спорідненості.

В Статуті законодавець розрізняє декілька видів наперед не обіцяного діяння, що не має причинного зв'язку із злочинним результатом і складає самостійний злочин (причетність до злочину). Це приховування зловмисників, і використання результатів злочину, недонесення про підготовлюване протиправне діяння і потурання.

Статут був непослідовний відносно недонесення про злочин. Законодавець вважає доноси суспільним злом і намагається боротися з ними шляхом невизнання таємних доносів і встановлення неправдивому доносчику такого покарання, якому могла бути піддана звинувачена ним людина. Виключення робилося тільки щодо державних злочинів.

 

 

     Ниже Вы можете заказать выполнение научной работы. Располагая значительным штатом авторов в технических и гуманитарных областях наук, мы подберем Вам профессионального специалиста, который выполнит работу грамотно и в срок.


* поля отмеченные звёздочкой, обязательны для заполнения!

Тема работы:*
Вид работы:
контрольная
реферат
отчет по практике
курсовая
диплом
магистерская диссертация
кандидатская диссертация
докторская диссертация
другое

Дата выполнения:*
Комментарии к заказу:
Ваше имя:*
Ваш Е-mail (указывайте очень внимательно):*
Ваш телефон (с кодом города):

Впишите проверочный код:*    
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров