Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Самые новые

Значок файла Неразрушающие методы контроля Ультразвуковая дефектоскопия отливок Методические указания к выполнению практических занятий по курсу «Метрология, стандартизация и сертификация» Специальность «Литейное производство черных и цветных металлов» (110400), специализации (110401) и (110403) (2)
(Методические материалы)

Значок файла Муфта включения с поворотной шпонкой кривошипного пресса: Метод. указ. / Сост. В.А. Воскресенский, СибГИУ. - Новокуз-нецк, 2004. - 4 с (3)
(Методические материалы)

Значок файла Материальный и тепловой баланс ваграночной плавки. Методические указания /Составители: Н. И. Таран, Н. И. Швидков. СибГИУ – Новокузнецк, 2004. – 30с (3)
(Методические материалы)

Значок файла Изучение конструкции и работы лабораторного прокатного стана дуо «200» :Метод. указ. / Сост.: В.А. Воскресенский, В.В. Почетуха: ГОУ ВПО «СибГИУ». - Новокузнецк, 2003. - 8 с (4)
(Методические материалы)

Значок файла Дипломное проектирование: Метод. указ. / Сост.: И.К.Коротких, А.А.Усольцев, А.И.Куценко: СибГИУ - Новокузнецк, 2004- 21 с (4)
(Методические материалы)

Значок файла Влияние времени перемешивания смеси на ее прочность в сыром состоянии и газопроницаемость: метод. указ./ Сост.: Климов В.Я. – СибГИУ: Новокузнецк, 2004. – 8 с. (4)
(Методические материалы)

Значок файла Вероятностно-статистический анализ эксперимента: Метод. указ. / Сост.: О.Г. Приходько: ГОУ ВПО «СибГИУ». – Новокузнецк. 2004. – 18 с., ил. (4)
(Методические материалы)


Заказ научной авторской работы

Кримінальнв відповідальність за злочини  - покарання за Литовським статутом

 

З сучасної точки зору покарання є особливою мірою державного примусу, вживаною судом від імені держави до особи, винної у вчиненому злочині. На порядок і зміст каральної діяльності держави, який визначався історичними умовами, значний вплив зробила християнська релігія і церква, причому щодо України спостерігається певна специфіка, оскільки цей відбувався і із Заходу, так і зі Сходу.

Погляди законодавців на проблему злочину і покарання у Великому князівства Литовському висловлені в передмові до першого Статуту, яка складається з маніфесту Сигизмунда і двох висловлювань Льва Сапеги, зроблених ним перед королем і сеймом при представленні друкованого екземпляра Статуту.

Законодавець використовує різні терміни для позначення покарання: "карання", "скарання", "покута", і визначає його як зло і страждання, заподіюване злочинцю на знак відплати за вчинене ним правопорушення уповноваженим на те органом, який діяв на підставі закону або звичаю.

Поступово суспільна правосвідомість починає схилятися до того, що злочин — це "школа земська", і на зміну системі різного роду матеріальних відшкодувань приходить система публічно-кримінальних і залякуючих покарань. Елементи даного процесу можна знайти у всіх трьох Статутах.

У міру розвитку держави змінюються і погляди на цілі покарання. З розвитком суспільних відносин інститут покарання все більше пронизується задачами публічної кримінальної відплати і позбавлення суспільства шкідливих і злих дій. Через це головними цілями покарання стають відплата по відношенню до злочинця і страху, що отримало законодавче закріплення в Судебнику Казимира 1468 р. Закон так само забороняв звільняти злочинця від покарання.

У Статуті І529 р. видно майже повне розуміння злочину як суспільного зла, а покарання — як публічної і залякуючої кари за це зло.

Законодавець достатньо чітко визначає, що однією з основних цілей покарання є попередження злочинів і крім того, законодавець вважав, що покарання злочинців повинне приносити матеріальні вигоди державі.

Аналіз кримінальних норм закону говорить про певний розподіл видів покарання на основні і додаткові; до перших відносилися; штрафи на користь потерпілого і держави і інші майнові покарання, тюремне ув’язнення, позбавлення прав, тілесні покарання, смертна страта. Додатковими були: вигнання за межі держави, позбавлення спадкових прав, покаяння. Майнові покарання дуже часто застосовувалися як додаткові. При призначенні міри покарання перш за все враховувалася станова приналежність особи. Наприклад, таке додаткове покарання, як позбавлення честі, призначалося тільки для представників шляхти, оскільки прості люди не могли позбавлятися честі, вважалося, що її в них немає.

Статут 1529 р. передбачав смертну страту за вчинення таких злочинів:

q  проти релігії і церкви;

q  державних;

q  проти порядку управління;

q  проти правосуддя;

q  військових;

q  проти життя, здоров'я і честі людей;

q  майнових.

 

Тілесні покарання (членоушкодження) застосовувалися в основному до простих людей. Особливим видом покарання у Великому князівстві Литовському було оголошення поза законом і вигнання за межі держави ("баниция"), до якої засуджувалися шляхтичі, звинувачені в тяжких злочинах. За деякі злочини закон передбачав це у вигляді додаткової міри покарання.

Всі ці різні по своєму характеру види покарань на практиці застосовувалися іноді у вигляді різноманітних комбінацій, які законодавець був не в змозі наперед передбачити і регламентувати.

Відзначаючи жорстокість кримінальних покарань в кримінальному праві середньовічної України, необхідно звернути увагу на те, що порівняно з правом інших європейських держав того часу вони були усе таки більш гуманними. Ідеї гуманізму виявлялися в незастосуванні смертної страти до вагітних жінок, незастосуванні кримінальних покарань до дітей і підлітків до 16 років, у встановленні кримінальної відповідальності шляхтича за вбивство простої людини, більш високої відповідальності за злочини проти жінок, порівняно недовгих термінів тюремного ув’язнення.

Покарання винних осіб вирішувалося по-різному залежно від класової і станової приналежності як потерпілого, так і злочинця. Коли був вбитий шляхтич декількома шляхтичами і всі вони були визнані винними, то карався смертю тільки один, по вибору обвинувача (позивача), інші засуджувалися до тюремного ув’язнення і виплати «головщини». Якщо шляхтича вбили прості люди, то смертна страта чекала всіх, скільки б їх не було, і лише у разі вбивства в бійці кількість простих людей, які підлягали покаранню смертю, обмежувалося трьома особами.

Коли б хтось із шляхтичів без приводу навмисно вбив людину простого звання, нешляхтича і при цьому був би впійманий на гарячому, він, крім виплати головщини, карається смертною карою. Однак для доказу такого злочину, крім безпосередніх доказів, необхідне представлення шістьох свідків і сьомого потерпілого, які повинні дати присягу. В числі шести свідків повинні бути два шляхтичі. Коли шляхтичів не буде представлено у якості свідків, то при наявності трьох свідків простого звання позивач може домагатися сплати головщини.

А коли при такому злочині шляхтича не буде спіймано на гарячому, то, будучи притягненим до суду, він повинен заплатити головщину і всі витрати, які стались у зв'язку з цим.

Коли б людина простого звання вбила рівного собі, нешляхтича, то при представленні трьох свідків вбивця карається смертною карою і виплатою головщини: панцирному слузі — 60 коп грошей, путному слузі — 50 коп, бортнику — 40 коп, тягловій людині — 25 коп, домашньому челяднику — 20 коп, а дружинам їх — у два рази менше.

Нав'язка: панцирному слузі — 5 рублів грошей, путному слузі — З рублі, бортнику —1 рублі, тягловій людині — 2 рублі, челяднику — 1 копу грошей. А дружинам їх вдвоє менше. Жінці, яка чоловіка не має і на мала, нав'язка полтина грошей, а головщина — 20 коп грошей.

Тіуну, ключнику, війту, старцю головщина призначається у 40 коп грошей. А коли б челядин був при виконанні доручень, то йому головщина —10 коп, а нав'язка 2 копи грошей. А коли б ключником чи війтом був шляхтич, то головщина йому була б відповідно до його шляхетського звання. Нав'язка тіуну, ключнику, війту, старцю — 3 рублі грошей.

Коли єврей єврея вбив, поранив чи побив, то суд між ними повинен бути здійснений на основі їх права і привілеїв. Коли б шляхтич вбив єврея і був би пійманий на гарячому, то повинен бути покараний смертю, але головщина ним виплачуватися не буде. Те ж саме слід розуміти і щодо розбою (наїзду).

 

Прогресивним явищем в кримінальному праві XVI століття було введення відповідальності шляхти за вбивство простої людини. Проте процесуальний порядок встановлення вини шляхтича в такому злочині був настільки складним, що довести його винність часте було просто неможливо, у зв'язку з чим і сам злочин міг залишитися безкарним. Разом з тим, сам факт норм кримінального права, направлений на захист життя простих людей від самовладності представників привілейованих станів мав велике значення. Ця норма так само свідчить про деякий прогрес в розвитку кримінального права і дії на нього впливу ідей гуманізму. В цій частині кримінальне право Статутів випереджало право багатьох європейських країн.

В тих випадках, коли суд був не в змозі встановити ступінь вини особи в бійці за відсутності свідків, питання вини розв'язувалося шляхом долі або присяги. Якщо перед початком бійки або під час неї хто-небудь згасив свічку і не можна було встановити винного в нанесенні поранень через темноту, то відповідала особа, яка згасила свічку.

Всі ці приклади свідчать про те, що законодавство прагнуло передбачити не тільки різні форми вини, але і ті випадки, коли її практично було дуже важко або навіть неможливо встановити і назвати винну особу. Для правильного визначення вини суд повинен був виявляти причинний зв'язок між діянням винного і наслідками.

Кримінальні норми Статуту не охоплювали усіх видів покарань, тому феодал, який скоював суд над залежним населенням, міг застосовувати покарання, не передбачені законом або навіть звичаєвим правом. Існувала також своєрідна система покарань в церковних судах.

В державних судах найбільш часто застосовувалися наступні покарання:

а) майнові покарання, конфіскація і штрафи;

б) смертна страта;

в) тілесні покарання;

г) видача злочинця потерпілому (для відробітку боргів або для страти);

д) тюремне ув’язнення;

е) вигнання і оголошення поза законом;

ж) позбавлення честі;

з) покаяння;

і) позбавлення посади.

 

Майнові покарання і штрафи були найпоширенішими покараннями. Вони могли застосовуватися як основний або додатковий вид покарання. Гроші могли йти на користь як потерпілого і його рідних, так і держави і суддів.

Смертна страта могла бути простою і кваліфікованою. Простою смертною стратою вважалося наприклад, повішення, а кваліфікованою: четвертування, спалювання на багатті, втоплення, колесування, саджання на кіл.

До простих людей широко застосовувалися тілесні покарання - відрізування певних частин тіла, биття палицями або батогом.

В Статуті 1529 року було записано, що злочинець або його дружина і діти можуть передаватися потерпілому не в якості підневільних, а для відробітку певної грошової суми.

Тюремне ув’язнення було двох видів: легке – у верхній частині тюрми і важке – в підземеллі, з ланцюгом на шиї. На утримання невільника гроші повинен був давати він сам і його близькі або потерпілі, по звинуваченню яких злочинець був засуджений до тюремного ув’язнення.

Вигнання і оголошення поза законом застосовувалося в основному до злочинців-феодалів, які ховалися від суду, коли звинувачувалися у вчиненні тяжких злочинів, за які могла бути покаранням смертна страта.

Позбавлення честі було додатковою мірою покарання для шляхти. Це покарання означало втрату привілеїв стану шляхти і всього маєтка. Позбавлялася честь шляхтичі, які втекли з поля битви, вигнанці, злочинці, які були осуджені до смертної страти, але потім помилувані.

При покаянні засуджений повинен був прилюдно, в церкві або костьолі, чотири рази на рік оголошувати людям про свій злочин. У разі нанесення образи шляхтичу винний міг бути засуджений до публічного просіння прощення в шляхтича, що могло відбуватися в суді або іншому суспільному місці.

Класово-становий характер права особливо наочно було видно при призначенні покарань. Коли шляхтич поранив або покалічив іншого шляхтича, то він міг бути осуджений до такого ж покарання. Якщо ж шляхтич наніс побої або покалічив просту людину, то він засуджувався тільки до виплати штрафу. Якщо проста людина поранила або побила шляхтича, то вона каралася відсіканням руки, а якщо покалічила шляхтича, то каралася смертною стратою. Слуга, який поранив поміщика, карався смертною стратою, а тому, хто підняв руку на поміщика, її відрубували.

Дослідники кримінального права по різному класифікують злочинні діяння. Найбільш досконала і науково обґрунтована класифікація злочинів є залежно від об'єкта злочинного посягання. За цією класифікацією злочини поділяються на наступні види:

1. Державні;

2. Проти порядку управління і правосуддя;

3. Військові;

4. Проти релігії і церкви;

5. Проти моральності;

6. Проти життя, здоров'я і честі людей;

7. Посягання на майно;

8. Злочин слуг і залежних людей проти феодалів.

 

За способом порушення справ в суді злочини поділяються на три види:

1) Злочини, справи по яких порушувалися представниками державної влади незалежно від наявності потерпілого або його волі;

2) Злочини у справах приватного звинувачення;

3) Злочини у справах змішаного звинувачення, по яких обвинувачами могли виступати як посадовці державного апарату, так і окремі громадяни.

 

У нормах права за Литовськими статутами це знайшло своє відображення у наступному. Розділ 2 Статуту 1529 року містить норми про такі злочини, як нанесення тілесних ушкоджень, штрафи, які накладались за їх вчинення.

Коли на чийсь шляхетський будинок навмисно, насильно був здійснений напад або напад і в тому будинку був би хто-небудь вбитий, зловмисник піддається смертній карі разом зі своїми спільниками. При цьому головщина повинна бути виплачена відповідно до стану вбитого у подвійному розмірі.

А коли б зловмисник кого-небудь поранив, то тільки він сам присуджується до смертної кари, а його спільники присуджуються до тюремного ув'язнення па дні башти як кримінальні злочинці терміном один рік і шість тижнів.

А коли насильно наїхавши чи напавши, нікого не поранив і не вбив, але ознаки насилля залишив або шкоду причинив, тоді тільки за насилля буде платити 12 рублів грошей, а також відшкодовувати збитки.

Коли б син чи дочка свою матір чи батька насильно вбили або по-іншому позбавили їх життя, то вони не тільки смертною карою покарані бути полинні, але й позбавлені честі і майна, яке передається на користь інших братів чи сестер або родичів. Вбивця ганебною смертною карою повинен бути покараний: водити по ринку, кліщами тіло рвати, а потім посадити у шкіряний мішок разом з собакою, півнем, вужем і котом і втопити. Таким же способом караються співучасники.

За навмисне вбивство батьками свого дитяти вбивця карається одним роком і шести тижнями тюремного ув'язнення в банні, а відсидівши строк, повинні чотири рази в рік при церкві чи костьолі приносити покаяння і сповідатися в явному гріху перед всіма людьми християнськими.

Коли чийсь слуга із-за злого умислу свого пана вбив чи поранив, він карається жорстокою смертною карою — четвертуванням. А коли б не вбив і не поранив, а лише зброю проти свого пана підняв, то позбавляється руки.

Коли б хтось дівчину чи порядну жінку будь-якого звання зґвалтував, а потерпіла звала на поміч і на крик прибігли б люди, побачили ознаки насилля, а потім у суді двома або трьома свідками засвідчила факт злочину, то такий насильник крається смертною карою.  Коли б вона побажала за насильника вийти заміж, на то її воля.

А коли б насилля сталось у такому місці, де б люди почули крик, але дівчина чи жінка не кричала, а лише потім розказала про те, що сталось, то така розповідь за доказ насилля прийматися не може.

Коли б хтось без згоди батька чи матері або інших близьких родичів насильно взяв за дружину дівчину чи жінку, то такий викрадач карається смертною карою. А в якості нав'язки третя частина свого майна достається потерпілій. Крім того, з двох частин майна вираховуються збитки, нанесені під час насилля.

Коли б хто навмисно у гніві ножем, кинджалом вбив, то, якщо він шляхтич і шляхтича вбив, карається четвертуванням. Якщо те здійснить проти шляхтича людина простого звання, то теж карається четвертуванням. А якщо таким же способом шляхтич вб'є просту людину, він карається позбавленням руки, крім випадку затримання на місці злочину.

З майна кожного такого вбивці стягується головщина. Якщо при такому випадку здійснене поранення, то шляхтич за нанесення рани шляхтичу карається позбавленням руки, а за поранення простої людини карається грошовим стягненням. Якщо поранить шляхтича людина простого звання, то карається смертною карою, а за простолюдина позбавляється руки.

Коли хто-небудь когось не з причини сварки, а таємно вдень чи вночі вб'є і при цьому буде спійманий на місці злочину або на нього буде достатньо доказів вчиненого злочину, то коли це здійснить шляхтич по відношенню до шляхтича, карається смертного карою четвертуванням або посаженням на палю. Він позбавляється честі. При цьому сплачується головщина у подвійному розмірі. Якщо при цьому шляхтич шляхтича поранить, то теж буде покараний смертною карою і нав'язкою (заставним) з його майна.

А якщо такий злочин здійснить по відношенню до шляхтича проста людна, то вона присуджується до смертної кари різними жорстокими муками, а за поранення карається відрубуванням голови.

Коли б декілька осіб шляхетського стану були звинувачені у вбивстві шляхтича, тоді один з них, кого виберуть на смерть і присягнуть на нього, карається смертною карою. А спільники його повинні виплатити головщину 100 коп грошей і відбути покарання тюремним ув'язненням один рік і шість тижнів.

Коли б люди простого звання вбили шляхтича або шляхтянку, то всі вони караються смертною карою. Однак і таких простих людей за голову шляхтича не повинно бути страчено більше трьох чоловік. А коли б люди простого звання навмисне напали на шляхетський будинок, то всі вони караються смертною карою.

Коли б жінка, не будучи одруженою, яка вела непорядний і розпусний спосіб життя, завагітніла, а потім через сором чи побоювання розкриття і покарання позбавилась плоду і умертвила його сама або з допомогою когось іншого, то та, хто погубила свій плід, і її спільники караються смертною карою.

Коли б хто-небудь захопив на чужій землі табун коней князівських, панських, земських і тримаючи його у себе, уморив жеребця або кобилу або їх собі присвоїв, то за кобилу чи жеребця повинен заплатити нав'язну: за кобилу 4 копи грошей, за жеребця — 8 коп грошей.

Коли б хтось вчинив грабіж шляхтичу чи шляхтянці, забрав коней при церкві, на торзі чи в полі, на дорозі чи в іншому місці і при цьому не було заподіяно ніяких побоїв чи ушкоджень, то грабіжник повинен виплатити нав'язку самому шляхтичу, як за побої.

А коли хто-небудь зі слуг при такому грабежі буде поранений або побитий, то також і слугам виплатити нав'язку відповідно до їхнього стану.

Суд докази всякі повинен розглядати сумлінно і у сумнівних справах схилятися у бік звільнення від покарання, ніж до його посилення.

Про крадіжки встановлено, що кожен злодій, впійманий на гаряч

     Ниже Вы можете заказать выполнение научной работы. Располагая значительным штатом авторов в технических и гуманитарных областях наук, мы подберем Вам профессионального специалиста, который выполнит работу грамотно и в срок.


* поля отмеченные звёздочкой, обязательны для заполнения!

Тема работы:*
Вид работы:
контрольная
реферат
отчет по практике
курсовая
диплом
магистерская диссертация
кандидатская диссертация
докторская диссертация
другое

Дата выполнения:*
Комментарии к заказу:
Ваше имя:*
Ваш Е-mail (указывайте очень внимательно):*
Ваш телефон (с кодом города):

Впишите проверочный код:*    
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров