Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Заказ научной авторской работы

Справа про вбивство князя Сангушка – історичний приклад кримінального процесу за Литовським статутом

 

Ознайомившись з теоретичним аналізом закріплених у Литовських статутах норм кримінального права, спробуємо дослідити, як на ті часи вказані норми застосовувались практично. Для цього розглянемо відомий, добре документований з точки зору кримінально-процесуальної форми історичний приклад - провадження справи про вбивство князя Ярослава Сангушка за матеріалами праці Рибака С. В.  “Справа про вбивство князя Ярослава Сангушка (1564-1565) як приклад кримінального розслідування у Великому князівстві Литовському”. Зокрема, проаналізуємо, які процедури та правові норми використовувались у Великому князівстві Литовському в другій половині XVI ст. при розслідуванні вбивств. Зазначений конкретний і добре задокументований кримінальний випадок становить для нас самостійну цінність з точки зору історичного дослідження кримінально-процесуального процесу за часів дії Литовських статутів.

 

Кримінальна справа, про яку йтиметься, починалася так: 5 вересня 1564 р. луцький підстароста Андрій Русин отримав листа від князя Романа Сангушка, старости Житомирського, в якому останній повідомив, що в ніч з 4 на 5 вересня під час бенкету, влаштованого княгинею Четвертинською, чотирма кулями було важко поранено його брата Ярослава. Це сталось, коли він вночі вийшов з будинку. Восьмого вересня на прохання Романа Сангушка підстароста Андрій Русин прибув у село Чернчичі, де лежав поранений князь. Останній офіційно підтвердив, що напад на нього здійснив Валентій Желех. Через кілька днів Ярослав помер, таким чином, справа про нічний напад перетворилась на справу про вбивство представника одного з найбагатших князівських родів Великого князівства Литовського.

Відповідно до юридичних норм Литовського статуту справа могла розглядатися в суді лише за наявності приватної особи, яка б висунула звинувачення, тобто сам факт злочину був ще недостатнім для початку офіційного розслідування. Литовський Статут не визначає точно, хто мав право ініціювати процес. Не фіксується тут і те, що саме на позивача лягав обов'язок знайти вбивцю, організувати його виклик до суду і спробувати довести його провину, хоча насправді це мало місце в юридичній практиці. Позивач міг впливати на винесення вироку, міг ув'язнити підозрюваного і взяти участь у здійсненні покарання. У справі про вбивство Ярослава Сангушка ініціатором процесу став брат убитого Роман.

Шостого вересня слуга княгині Четвертинської повідомив підстарості інформацію про людину, яка могла вчинити цей злочин. Це був польський шляхтич, королівський дворянин Валентій Желех, який перебував на Волині в той час на запрошення свого товариша, ротмістра господарського пана Мишки Варковського, і разом з ним відвідав бенкет у Яровиці, що тривав до глибокої ночі. За свідченням вищезгаданого слуги, в будинку якого зупинився шляхтич, Желех повернувся пізно вночі, взяв рушниці й разом зі своїми двома слугами залишив будинок. Повернувся він за дві години перед світанком.

На підставі тільки цього свідчення за нормами Статуту позивач Роман Сангушко зі слугами намагався арештувати Валентія Желеха, який перебував на той час на обійсті ротмістра Мишка Варковського. Проте господар відмовився видати підозрюваного, оскільки останній своєї вини не виїнавав. Аналіз відповідних юридичних норм Статуту дає підстави вважати, що спроба арешту Валентія Желеха не була легітимною. За Статутом, якщо проти шляхтича починалося розслідування, позов до суду йому мав доставити виж; якби підозрюваний не з'явився до суду, виж мав повторно здійснити свою місію. Якщо шляхтич і на цей раз не з'являвся, за ним посилався дітський, який і мав доставити його до суду.

Тоді Роман Сангушко, обминаючи локальний суд, звернувся до найвищої юридичної влади країни в справі стосовно вбивства свого брата. Цією владою був великий князь Сигізмунд Август, і власне від його імені Мишкові Варковському був надісланий мандат, що зобовязував його доставтити Желеха до князя. Оскільки підозрюваний знову не скорився, на Мишка Варковського було накладено вимогу закладної у 100000 кіп, які останній вніс у казну до суду.

І на перше, і на друге слухання Желех не зявився, мотивуючи це тим, що він є підданим польського короля і тільки за наказом короля він визнає цей суд легітимним. Отже, бачимо правове протиріччя того часу між нормами Статуту Казамира і Литовського статуту. Іншим протиріччям було те, що на обох судах позивач і свідки стверджували, що вбивця є саме Желех, хоча за нормами Литовського статуту останній міг лише вважатися підозрюваним аж до рішення суду. Тобто тут вбачається, що на суд чинив прямий тиск, користуючись своїм високим соціальним становищем, Роман Сангушко.

Наступне слухання справи відбулось 16 березня 1565 р. у Вільні. Цього разу Валентій Желех був присутній. Роман через свого адвоката звинуватив шляхтича у вбивстві Ярослава, стверджуючи, що Желех був схоплений на гарячому в маєтку Мишки Варковського, який тоді перешкодив арешту підсудного. Желех, у свою чергу, через свого представника заперечив провину, проте відмовився відповідати на будь-які запитання, мотивуючи це тим, що він є підданим польського короля, а тому і судитись має відповідно до польських законів; своє доставления до суду Желех вважав незаконним насильством. І дійсно, відмову Желеха судитись за литовськими законами важко вважати незаконною - Статут 1529 р. не визначає, як має відбуватися суд, коли в справі замішаний іноземний шляхтич.

Останнє засідання відбулося 1 грудня 1565 р. Відповідно до усталеної процедури, Желеха викликали три рази, проте «він не з'явився, не надав ніякої інформації про себе, і ніхто не відповів від його імені». Рішення суду було таким: непоявою в суді у призначений час Валентій Желех визнав свою провину в усьому, в чому його звинувачували, а відтак - засуджений до смертної кари за вбивство князя Ярослава Сангушка. Окрім того, оскільки Желех порушив присягу, його оголошували позбавленим честі, банітом, тобто вигнанцем, якого кожен житель країни мав право убити.

Розслідування вбивства Ярослава Сангушка тривало більше року. Воно включало цілий комплекс процедур, що передбачали збирання та перевірку письмових й усних свідчень учасників процесу. Таку тривалість процесу слід пояснити тим, що у цій справі було багато неясного для суду Великого князя та його ради, у тому числі і через розбіжності у трактуванні норм кримінального права за різними правовими актами.

 

На основі аналізу справи про вбивство князя Ярослава Сангушка можна зробити кілька висновків щодо особливостей кримінального розслідування у Великому князівстві Литовському в 60-ті роки XVI ст. По-перше, цілком виразно постає взаємодоповнюваність писаного та звичаєвого права, що можна побачити хоча б на прикладі процедури укладання заруки, яка, не будучи детально висвітленою в Статуті, все ж істотно вплинула на перебіг розгляду справи. Перший Литовський Статут відіграв велику роль в уніфікації законодавства та в усталенні правових норм у князівстві. Проте ці норми ще не були настільки вичерпними, щоб стати основою для всього розмаїття юридичної практики. Недосконалість Статуту простежується, зокрема, на прикладі суперечки між Романом Сангушком та Валентієм Желехом щодо того, за якими ж законами має розглядатися справа: литовськими чи польськими.

У процесі дослідження юридичних практик, що застосовувалися у той час при розслідуванні вбивства князя Ярослава, виникає низка питань, а саме: коли і в яких випадках для розслідування злочинів, здійснених на території князівства, почали використовувати процедуру заставної; чи вплинула дана справа на появу в II Литовському Статуті (1566) норми про територіальну підсудність злочинця; чи мали місце раніше, до 1564 p., прецеденти залучення польських возних до розслідування злочинів на території князівства Литовського; коли вперше для розслідування вбивств великий князь почав відправляти на місце злочину комісію в складі представників і князівства, і Корони, тощо.

 

Таким чином, з наведеного бачимо, що і розслідування карного злочину, і судовий процес багаторічної давнини, здійснювані за Литовським статутом, багато у чому нагадують сучасне кримінально-процесуальне провадження, хоча б у спробах сторін трактувати невизначеності правових норм у власних інтересах.

 

 

     Ниже Вы можете заказать выполнение научной работы. Располагая значительным штатом авторов в технических и гуманитарных областях наук, мы подберем Вам профессионального специалиста, который выполнит работу грамотно и в срок.


* поля отмеченные звёздочкой, обязательны для заполнения!

Тема работы:*
Вид работы:
контрольная
реферат
отчет по практике
курсовая
диплом
магистерская диссертация
кандидатская диссертация
докторская диссертация
другое

Дата выполнения:*
Комментарии к заказу:
Ваше имя:*
Ваш Е-mail (указывайте очень внимательно):*
Ваш телефон (с кодом города):

Впишите проверочный код:*    
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров