Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Заказ научной авторской работы

Пристрасть до Буенос-Айреса : буйні двадцяті роки

 

Сім'я  повертається у Буенос-Айрес у березні 1921 року. Місто процвітало. Після семи років відсутності Борхес відкриває живий, новий Буенос-Айрес, зрілий і повний нових можливостей. Незабаром після повернення Борхес потрапляє під вплив одного з друзів його батька,  поета Маседоніо Фернандеса.  Віра Маседоніо відлунювала ідеї Шопенгауера, Берклі[1] і Г’юма[2]. Він був здатний на рівних сперечатись із Борхесом про нові шляхи думок. Його філософські ідеї були комплексні так само, як його письмовий ексцентричний стиль, котрий навчив Борхеса сприймати все із скептицизмом. На зразок Казінос-Ассенса у Мадриді, Фернандес щосуботи керував нічним літературним гуртком у Буенос-Айресі. Можна звинувачувати його в європейському досвіді чи його новознайденому ентузіазмі, але Борхес кинуся жити з усім запалом молодого митця, талант якого швидко зростав. Почав писати поеми, у яких вихваляє місцевий колір,  крім того він разом із деякими друзями заснував  ультраїзтичний журнал під назвою “Призма”.

У 1923 році Борхес почував себе готовим, щоб здати до друку свій перший збірник віршів “Пристрасть до Буенос-Айреса”. Книга,  яка мала 64 сторінки, була профінансована його батьком; палітурка, виконана Норою, була виготовлена із дерев’яної  гравюри. Не дуже дбали про прибутки, тому майже всі три сотні копій були роздані безкоштовно.

У 1923 році  сім'я повертається до Європи, у Швейцарію, для продовження офтальмологічного лікування батька. В Іспанії Борхес розчаровується, коли дізнається, що рух альтруїстів зник;  проте в Іспанії була сприятлива критика на збірку “Жар Буенос-Айреса”. Окрім того з'явилися опубліковані його поеми в  іспанському журналі “Ревіста де Оксіденте”[3]. Коли Борхес  і його сім'я повертаються в Аргентину у 1924 році, він відкриває, що має невелику репутацію як поет. Здавалося, що його тактика  прикритого книжного розміщення не дала жодного результату.   

Роки від 1924 до 1933 цілком були плідні і збуджуючі для Борхеса. Він заснував окремі  літературні журнали із різними  успіхами,  сприяв різноманітним  існуючим виданням, найбільш видатним з яких був  Мартін Фіерро”[4]. Іронічно, але його внески до цього журналу привели до непередбаченого повороту, коли редактори журналу вирішили “знайти” літературну ворожість між різними напрямками. Ворожість обіймала дві групи письменників – група аристократів та інтелектуалів “Флоріда”[5], та група “Боедо”,[6] навчена вулицею, яка занурювалась в ерудицію ґаучо. Через свій європейський досвід  і свою репутацію як інтелігента, Борхеса зарахували до групи “Флоріда”: рішення, яке він безрезультатно апелював. Він хотів писати загальну літературу, яка наповнювалася б небезпекою і місцевим колоритом – але його репутація заслужила на “Флоріду”.  Розчарований, він витратив достатню кількість років, намагаючись покінчити безпосередньо із цим зображенням і, як наслідок, він витратив багато годин, досліджуючи менш важливі райони міста, говорячи із злочинцями, вивчаючи танго, і поглинаючи італійсько - португальські діалекти (на зло своїй матері). В результаті більше книг  поем і есе були надруковані в цьому напрямку, включаючи “Місяць навпроти” (1925), “Зошит Сан-Мартіна” (1929). Названий на честь зошитів, в яких писав. “Зошит Сан-Мартіна” приніс йому  чистий прибуток при отриманні другого муніципального призу на суму  3000 песо[7] (на ці гроші він купив повне зібрання Британської енциклопедії, яка вірно служила йому довгі роки). У 1930 році Борхес написав книгу про героя свого отроцтва,  поета Каррієго, котрий помер від туберкульозу в 1912 році. На жаль, книга “Еварісто Каррієго” не мала успіху тому, що була більше спогадами про передмістя Буенос-Айресу,  нарисом міфології столичних околиць, підступом до майбутніх тем танго, сутичкою з ножами; першою прозаїчною книгою, що автор включив у збірник своїх творів.

Протягом цього періоду він започаткував трійку важливих дружніх стосунків, з двома жінками які вплинули на його життя: Вікторія Окампо і Ельса Астете Мільян, а також через сестеру Окампо  Борхес знайомиться із юним Адольфо Бьой Касаресом[8], надалі його порадником і співавтором. Окампо, яку він зустрів через його сім'ю у 1925 році, була перекладачем, і пізніше сприяє, як редактор впливового літературного журналу “Сур”[9], творам Борхеса; Мільян була сімнадцятирічна красуня, в яку Борхес закохався.  На жаль вона одружилась з іншим, але через сорок років доля їх звела знову і вони  одружуються  в 1967 році.

Двадцяті роки були також новою політичною свідомістю Борхеса. У цікавому і спірному розриві з сімейною традицією він підтримав політичну кампанію  колишнього президента Іполіта Ірріґожена,  фігуру якого він сприятливо прирівняв до сімейного противника, диктатора Росас. У 1928 році Борхес співпрацює із Комітетом Молодих Інтелігентів, група яка займається підтримкою Ірріґожена як Президента. На жаль, після перемоги Ірріґожен і на розчарування великої кількості його молодших прибічників виявилося, що він був не дуже здібним правителем. Борхеса лякало ще більше тоді, коли Ірріґожена було скинуто військовою хунтою, яка виявилась  тільки початком більш репресивних урядів. На кінець, як і багатьом його одноліткам, огида Борхеса до політики стала довершеною.

Сумна короткозорість, яку він побачив у політичному світі, ставала відображеною в його власному особистому фізичному світі: сліпота почала безпосередньо брати участь у Борхесовому житі. У 1927 році його оперують на катаракту; це була перша з довгої низки восьми операцій. І наприкінці його життя він  повністю став сліпий.

Пізніше Борхес  викреслить цей період із свого життя, і віртуально відмовиться від літературної продукції цих років, оскільки всі вони є похідними інших стилів. Він проголошує, що декілька творів настільки прониклися місцевим колоритом, що “навіть місцеві ледве можуть зрозуміти їх”.  Пізніше він настільки заплутався, що почав руйнувати всі копії цих робіт, які йому траплялися і спалював їх.

 



[1] Берклі Джордж, 1685 - 1754, ірландський філософ, єпископ; проголошував крайній номіналізм і сенсуалізм, вважав, що речі існують тому, що можуть бути пізнані не тільки людиною, але й Богом, а це гарантує їм тривалість і єдність.

[2] Г’юм Девід, 1711-76, шотландський філософ, історик і економіст, представник емпіризму, скептицизму й агностицизму; критикував поняття причинності, сили та субстанції; сформулював закон асоціації.

[3] Ревіста де Оксіденти (ісп. Revista de Occidente), переклад; Західний огляд .

[4] Мартін Фіерро (ісп. Martнn Fierro), на честь найвидатнішої поеми про ґаучо, написаної Ернандесом.

[5] Флоріда, вулиця Буенос-Айреса, що відома своїми магазинами, театрами та кінотеатрами.

[6] Боедо, вулиця передмістя Буенос-Айреса, (на той час).

     Ниже Вы можете заказать выполнение научной работы. Располагая значительным штатом авторов в технических и гуманитарных областях наук, мы подберем Вам профессионального специалиста, который выполнит работу грамотно и в срок.


* поля отмеченные звёздочкой, обязательны для заполнения!

Тема работы:*
Вид работы:
контрольная
реферат
отчет по практике
курсовая
диплом
магистерская диссертация
кандидатская диссертация
докторская диссертация
другое

Дата выполнения:*
Комментарии к заказу:
Ваше имя:*
Ваш Е-mail (указывайте очень внимательно):*
Ваш телефон (с кодом города):

Впишите проверочный код:*    
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров