Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Самые новые

Значок файла Неразрушающие методы контроля Ультразвуковая дефектоскопия отливок Методические указания к выполнению практических занятий по курсу «Метрология, стандартизация и сертификация» Специальность «Литейное производство черных и цветных металлов» (110400), специализации (110401) и (110403) (6)
(Методические материалы)

Значок файла Муфта включения с поворотной шпонкой кривошипного пресса: Метод. указ. / Сост. В.А. Воскресенский, СибГИУ. - Новокуз-нецк, 2004. - 4 с (7)
(Методические материалы)

Значок файла Материальный и тепловой баланс ваграночной плавки. Методические указания /Составители: Н. И. Таран, Н. И. Швидков. СибГИУ – Новокузнецк, 2004. – 30с (8)
(Методические материалы)

Значок файла Изучение конструкции и работы лабораторного прокатного стана дуо «200» :Метод. указ. / Сост.: В.А. Воскресенский, В.В. Почетуха: ГОУ ВПО «СибГИУ». - Новокузнецк, 2003. - 8 с (8)
(Методические материалы)

Значок файла Дипломное проектирование: Метод. указ. / Сост.: И.К.Коротких, А.А.Усольцев, А.И.Куценко: СибГИУ - Новокузнецк, 2004- 21 с (8)
(Методические материалы)

Значок файла Влияние времени перемешивания смеси на ее прочность в сыром состоянии и газопроницаемость: метод. указ./ Сост.: Климов В.Я. – СибГИУ: Новокузнецк, 2004. – 8 с. (8)
(Методические материалы)

Значок файла Вероятностно-статистический анализ эксперимента: Метод. указ. / Сост.: О.Г. Приходько: ГОУ ВПО «СибГИУ». – Новокузнецк. 2004. – 18 с., ил. (8)
(Методические материалы)


Заказ научной авторской работы

Шопенгауер, Де Кінсей, Стівенсон, Маутнер, Шау, Честертон, Леон Блой, створюють етерогнічний перелік авторів, яких читаю і перечитую постійно

 

Я збираюся почати цю частину  стислою хронікою деяких найкращих моментів історії духу, що ще не знайшли того, хто про них написав би.  Ці моменти не є іншими, як одними із секретних стосунків між філософією та літературою або, як висловлюється Фернандо Баез, “літературним виявленням філософії, або філософським виявленням літератури в цивілізаціях Заходу і Сходу”[1]. Зрозуміти деталі цього процесу є обов'язковим принципом, якщо ми хочемо збагнути глибину філософських ідей Хорхе Луїса Борхеса.

На початку мислення і, мабуть, в його кінці, була, є і буде ідея. Частково через те, що кожне створіння народжується із таємного бажання представити істотні прототипи суспільства; частково, через те, що кожна думка обумовлює своє висловлювання, як потребу створення встановленими раніше прототипами. Бодлер сказав, згадуючи поезію, що тільки цей жанр передає речам “яскраву правду своїх природних гармоніїв”. Мартін Хайдеггер писав, що “мова – це дім буття. У його житлі людина мешкає. Філософи і поети є вартові цього житла”[2].  Інтуїтивний Ґастон Башелард  говорив, що поезія – “це миттєва метафізика”. Звичайно, поезія – це жанр який є, і буде космогонічним, теологічним і обов'язково філософським з першого моменту; а філософія була також космогонічна, теологічна і поетична. Поетом була людина, яка була  здатна до відновлення магічної сили доброчесності мови, яка була здатна до укріплення пам'яті, яка розпізнала життєві проекти; філософ – це була людина з потужністю проникнути в комплексне запаморочення речей в тому епосі, в якому все було Бог або сни Бога. Між Греками, наприклад, перший великий момент розмови між поетичністю та філософією мав своє походження з чудесного поняття правди. Поет міг,  таким чином, і з тією ж суворістю, що й філософ, дослідити правду речей, тому що його метою було те, як запам'ятати те, що з часом ставало у колективній пам'яті.  Те, що відрізняло остаточно поета від філософа, те, що  першому не було потрібно аргументувати абстракціями, а міг створити твори, чия  правда могла прийматися як метафора не всім деколи зрозуміла. 

 Із тієї ідеї, що література може подати правду, народився рух присократиків, що в трьох дуже особливих питаннях докорінно змінює зображення поета. У VI-му столітті представники цього руху своїми поемами склали декларацію про  фізичні принципи, принципи всесвіту.  “Сьогодні, коли читаємо грецькою мовою фрагменти цих поем, ми схильні приймати цю магію віршів з точки зору початківця. Ці поеми безпосередньо регулярні за формою. Всі  поеми мають заголовок “Peris Fisis” (про природу), всі вірші складені за шестиметричною системою вірша, що загалом вживалась оракулами, і всі висловлювались про найбільш вищу реальність основ та буття  як такі. Якщо сьогодні читаємо поеми Піндара, Сафа, Теоґніса  і нам здається, що вони є вищим ступеним будь-якого твору в будь-які мові, є важливе, що ми не забули, що таким поемам, як наприклад, “Паненідеса” належить зміст метафізики Заходу, Платон, Аристотель, Кант, Ніцше, Хайдеґер”[3]. І так можна знайти у кожній країні зв’язки між філософами та письменниками, наприклад у Індії поезія це була цифрована мова, що дозволяла через резонанс передавати прототипів або суть реальності, змішано із міфами. Ця суть, реальність - міфи, “...це один з філософських - поетичних досвідів, що може мати будь-який читач в житті”[4].  А в одній із найдревніших кельтських поем, що Куно Меєр у своїй роботі “Вибір від стародавніх Ірландських поем”, надрукованій у Лондоні 1911 році, датованим VI-м  століттям, урочисто відкриває ірландську літературу з промовою Даляна Форяаіла, який дякує Священному Консілю за захист філідів, поетів, які були покарані за їхнє перебільшення участі у політичних справах, у зборах 575 року.  Спадкоємці друїдів, ірландських поетів, могли себе звати поетами або філідами, якщо не  досягли спершу  рівня учителя або, як їх також називали, оліянами. Щоб досягти цього вищого рівня, вони вивчали упродовж дванадцяти років триста шістдесять історій, та вважалося, що також вже глибоко знали граматику, міфологію, топографію та закони. Екзамени були щорічні і абітурієнти змушені були писати вірші, де все знання було б викладеним у найкращих або вищих традиціях того часу, у темних, холодних та сирих келіях. “Ці поети, яких одночасно звинувачували в ерудиції та складності, були найкращими розповідачами чудесних концепцій світу”[5].  Повертаючись до наших слів, у різних літературах та різних епохах, постать автора-філософа безпосередньо з’являється часто.  У Римсько-католицькій церкві таким голосом був Лукрецій; в Персії – Омар Хаям;  в Італії – Данте Алігіері; в Німечинні –Гете – хто забуває у Фаусті і в численних своїх творах розхвалювати метафори, щоб дати місце відтвореного бачення людини та історії в її первісній красі – в Англії, та людина – це Шекспір; в Іспанії Кеведо; у Франції - Вольтер, Кам’ю, Сартр; в  Аргентині цей автор-філософ  20-го століття – Борхес.

Що відрізняло Борхеса від професійного філософа, як такого, можливо, той факт, що він оцінив доктрини в інтересах естетичних функцій. Перед будь-яким неправильним тлумаченням Борхес безпосередньо признавався, що:  “Я не філософ, не метафізик. Єдине, що я роблю – це експлуатую або досліджую – це більш благородне слово – літературні  можливості філософії”[6].  В іншому абзаці він зазначає: “Я не винайшов жодної теорії світу.  Взагалі,  оскільки я використовував інші системи метафізики і теології для літературних цілей, читачі вважали, що я визнавав відверто ті системи, коли дійсно єдине, що я робив, це скористувався їхньою перевагою для моїх цілей. Також, якщо б було необхідно визначити себе, то я себе б визничив як аґностика, тобто, людину яка не вважає, що знання – це можливе”[7]. Борхес кінець-кінцем стверджував те, що для нього було занадто: “ Я не мислитиль”[8].  Тут Борхес зазначав, що для нього філософ – це та людина, яка присвячує себе думці так, як Шопенгауер, Кант, Берклі. 

Сьогодні знов багато повертаються до обговорення, чи був Борхес філософом, чи оповідачем і поетом, який цікавився філософією. Раніш, ніж зробити якісь висновки треба прочитали виступ Борхеса про Фернандеса Маседоніо у 1952 році: “філософ це, та людина, знавець філософської історії, у її хронології та у різних розгалуженях філософських шкіл...”. Але важливим є те, що він проголосив, що Маседоніо “був філософом тому, що він палко бажав дізнатися, хто ми є, (якщо ми щось є) і, що або хто є всесвіт...”. Із тієї точки зору можна визначити, що Борхес – це філософський письменник, який розкриває філософські ідеї з точки зору літератури, яка зв’язує різні контексти, оцінюючи перш за все фантастичну сторону віри над своєю онтологічною правдою. У “Частковій магії Кіхота” (твір включений до збірки “Інші Інквізиції”), Борхес пише: “Винаходи філософії є не менш фантастичні, ніж мистецтво ...”[9]. У короткому огляді книги про смерті, яка опублікувалась у в “Сурі” в 1943 році і була передрукована у “Дискусії” визнав, що антологія фантастичної літератури, яку він компілював, не повна тому, що не включала філософські твори “ Які це чуда Уельса або Едґара По –  квітка, яка прибуває до нас з майбутнього, з померлої людини, яка перебуває під гіпнозом – протиставлені Божими створінням, з ретельною теорією одного створіння, що якимось чином це троє і, що в самотність триває поза часом?; що це камінь беозару[10] перед установленою гармонією, хто є єдинорогом перед Трійцею, хто як Піміо Апулей перед розмноженням Будди Великої машини, що це всі ночі Шехерезади , поряд з одним аргументом Беркла..?”. Оригінальність Борхеса як автора полягала в тому, що він досяг цього раніше, як будь-який інший письменник, помітив співвідношення  між думкою і  текстом. Коли Борхеса запитували про його пристрасть до метафізики, він виправдовувався так, що “те, що за звичкою має звичайне місце у філософії, може бути новиною в оповіданні”[11].

Хоч Борхес не був філософом у професійному або традиційному розумінні цього слова, це не перешкоджає  нам вивчати його внесок у філософський напрямок. У своїх  творах, Борхес, був заохочений бажанням представити метафори з філософським змістом. Він тільки обдумав шлях, яким запропонувати в них таємниці, і не шукав форми щоб їх пояснювати. Дунравен, персонаж із “Абенхакан Бохарі, який помер в своєму лабіринті” (включений в збірку “Алеф”), говорить в одній частині, що “розв’язка таємниці – це менше, ніж сама таємниця”. Цією фразою Борхес дає зрозуміти, що його відрізняє від філософів, які переважно упираються у відкриття різних таємниць, даючи для них аргументації.  Частково, його бажанням було подати читачеві теми, які зробили філософією великою: час, азарт, смерть, ідентичність. Його найважливіше досягнення полягає у тому, що своїми творами він давав можливість тисячам читачів познайомитись із філософськими проблемами, що в іншому разі, мабуть, для них би залишились непізнаними. З другого боку, його ставлення до філософських проблем – це є незабутній спадок: очевидно, він не залишає за собою нову систему.  Не винайшов і не змінив закони логіки. Не залишив жодної теорії про буття або суть.  Але в філософській панорамі, що характеризується виснаженням зразкових епістемологів, обмеженням історичності, заплутуванні суб’єкти

     Ниже Вы можете заказать выполнение научной работы. Располагая значительным штатом авторов в технических и гуманитарных областях наук, мы подберем Вам профессионального специалиста, который выполнит работу грамотно и в срок.


* поля отмеченные звёздочкой, обязательны для заполнения!

Тема работы:*
Вид работы:
контрольная
реферат
отчет по практике
курсовая
диплом
магистерская диссертация
кандидатская диссертация
докторская диссертация
другое

Дата выполнения:*
Комментарии к заказу:
Ваше имя:*
Ваш Е-mail (указывайте очень внимательно):*
Ваш телефон (с кодом города):

Впишите проверочный код:*    
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров