Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Самые новые

Значок файла Основы микропроцессорной техники: Задания и методические указания к выполнению курсовой работы для студентов специальности 200400 «Промышленная электроника», обучающихся по сокращенной образовательной программе: Метод. указ./ Сост. Д.С. Лемешевский. – Новокузнецк: СибГИУ, 2003. – 22 с: ил. (4)
(Методические материалы)

Значок файла Организация подпрограмм и их применение для вычисления функций: Метод. указ./ Сост.: П.Н. Кунинин, А.К. Мурышкин, Д.С. Лемешевский: СибГИУ – Новокузнецк, 2003. – 15 с. (2)
(Методические материалы)

Значок файла Оптоэлектронные устройства отображения информации: Метод. указ. / Составители: Ю.А. Жаров, Н.И. Терехов: СибГИУ. –Новокузнецк, 2004. – 23 с. (2)
(Методические материалы)

Значок файла Определение частотных спектров и необходимой полосы частот видеосигналов: Метод указ./Сост.: Ю.А. Жаров: СибГИУ.- Новокузнецк, 2002.-19с., ил. (2)
(Методические материалы)

Значок файла Определение первичных и вторичных параметров кабелей связи: Метод. указ./ Сост.: Ю. А Жаров: СибГИУ. – Новокузнецк, 2002. – 18с., ил. (2)
(Методические материалы)

Значок файла Операционные усилители: Метод. указ. / Сост.: Ю. А. Жаров: СибГИУ. – Новокузнецк, 2002. – 23с., ил. (2)
(Методические материалы)

Значок файла Моделирование электротехнических устройств и систем с использованием языка Си: Метод указ. /Сост. Т.В. Богдановская, С.В. Сычев (7)
(Методические материалы)


Заказ научной авторской работы

Історія зародження та становлення міністерства фінансів інших держав

 

Міністерство фінансів в Росії виникло і розвинулося на історичному ґрунті. Вже в ХІХ столітті воно мало досить складну організацію, зважаючи на завідування не тільки фінансами, але і справами внутрішнього управління. Звичайно, фінансова діяльність міністерства була переважаючою і предметом її як і раніше було управління державними доходами і витратами. Система державних доходів була на той час значно впорядкованою і спрощеною; у неї входили податки: окладні, неокладні, різного роду торговельно-промислові збори або мита; згідно з цим, в міністерстві фінансів були утворені департаменти: окладних, неокладних і митних зборів; управління ж торговельно-промисловими зборами підпорядковане департаменту „торгівлі і мануфактури”, що з теоретичної точки зору не могло бути визнано правильним, як і взагалі знаходження цього департаменту у складі міністерства фінансів.

Що стосується департаменту окладних зборів, то до нього, головним чином, відносилися ті загальні вказівки, які законодавство прагнуло викласти для керівництва міністрові фінансів. Слід звернути увагу, що ці вказівки не йдуть далі вказівок „установи міністерства фінансів” 1811 року, на яке виключно і робилися посилання. Так, і за визначенням тогочасного законодавства головне завдання міністра фінансів повинне полягати в охороні і посиленні джерел державних доходів, а рівно і в забезпеченні вірного і точного виконання виданих в цій частині законів [43, с. 322].

Загальний хід розвитку вищих фінансових установ в Росії, що закінчився утворенням міністерства фінансів і подальшим його розвитком, полягав в наступному: прототипом таких установ були палацові господарські установи і посадовці в до московському періоді, засновані на вотчинному, приватновласницькому початку. Протягом московського періоду, під впливом частково процесу об’єднання держави, частково з інших причин, вищі фінансові установи розвивалися, здебільшого, на початку станово-територіальному; в цей час ми бачимо масу фінансових установ, але не бачимо в їх існуванні жодної планомірності та системи. Відсутність єдності у фінансовому управлінні є характерною ознакою цього часу.

Для виникнення такої єдності необхідна була концентрація фінансових органів. Першим крок до цього вважається утворення камер-колегії, що стала, якщо не єдиною, то в усякому разі головною фінансовою установою в державі; між цією установою і іншими найвищими фінансовими органами установляється тісний зв’язок, завдяки якому і досягалася вже деяка єдність у фінансовій діяльності. Найвищі фінансові органи починають віддавати ті або інші питання фінансового управління на просторі всієї держави; існування в один і той же час декількох фінансових органів обумовлюється не територіальним початком, але властивостями і характером самих завдань фінансового управління [43, с. 322].

У якнайдавніших європейських державах Греції і Римі державне господарство, можна сказати, майже не виходило з свого первісного стану і в усякому разі не дійшло до тих стадій розвитку, яких вдалося досягти господарству сучасних європейських держав. Державні доходи не ґрунтувалися на правових началах, а виходили більшою частиною випадково і з джерел нерідко анти цивільного характеру, куди відносилися: збір данини, конфіскації, різні побори з покорених провінцій, разом з тим і у всьому фінансовому господарстві стародавнього світу важко відшукати яку-небудь планомірність або керівні принципи.

В новий час завдяки значному розвитку як державної організації, так і господарського життя народів, державне господарство отримало характер набагато більшої правомірності; разом з тим приватно-цивільні начала відступили на задній план, давши місце началам права публічного; держава, в особі представника верховної влади, здійснює своє фінансове право шляхом примусового, але по можливості зрівняльного, оподаткування всіх громадян, що мають платіжну здатність [43, с. 335].

Центральні фінансові установи цілком відповідали вищевикладеному положенню державного господарства в різних його стадіях. Хоча фінансові установи і з’являються рано, але з ними конкурують органи загального управління, причому між всіма взагалі установами, що відали тими або іншими фінансовими питаннями, не існувало ніякої єдності. У епоху абсолютизму, завдяки проведенню в життя начал централізації, в системі фінансових органів установляється порівняно більший порядок. Але як в Росії, так і в західноєвропейських державах, найбільша єдність фінансової організації і діяльності, а разом з тим встановлення тісного зв’язку того і іншого з рештою всіх гілок державної влади, найбільша планомірність і систематичність всієї фінансової організації досягається лише з XIX сторіччя [43, с. 335].

Історія Міністерства фінансів Росії починається з 1802, коли Маніфестом Імператора Олександра І „Про затвердження Міністерств” були утворені ряд міністерств, в тому числі і Міністерство фінансів. У Маніфесті особливо підкреслювалося, що зміна системи управління з’явилася з розвитком ідей Петра Великого і направлена на дотримання і затвердження необхідного порядку і множення багатства. Завершилося формування Міністерства в 1811, коли управління всіма фінансами держави було розділене між трьома відомствами: Міністерством фінансів, у віданні якого знаходилися всі джерела доходів, Державним казначейством, що відало витратами, і Державним контролером, якому доручалася ревізія всіх рахунків.

У початковий період становлення Міністерства на нього крім збору податків були покладені і інші функції, обумовлені структурою Міністерства, що складалося з 4 департаментів, канцелярії і державних кредитних установ. Департамент державного майна відав всім казенним майном, землями, лісами, винокурними заводами, казенними селянами (окрім заводських і фабричних). На департамент гірських і соляних справ покладалося управління монетною справою, приватними і казенними гірськими заводами, добуванням солі і мінералів. Департамент зовнішньої торгівлі відав зовнішніми відносинами і митними справами, Департамент податей і зборів відав надходженнями всіх видів податей і зборів [43, с. 337].

Канцелярія забезпечувала взаємозв’язок Міністерства з департаментами, іншими відомствами, вела справи по внутрішніх і зовнішніх позиках, розглядала фінансові проекти і пропозиції, для чого при ній був створений Вчений комітет з бібліотекою. У 1821 до складу Міністерства у вигляді особливого департаменту було включено Державне казначейство. У 2-ій половині XIX ст. і початку XX ст. у структурі Міністерства фінансів і відповідно у виконуваних ним функціях відбувалися якісні зміни, що істотно підсилили його роль в економічному і політичному житті держави. Повноваження, що були у Міністерства фінансів на початку XX ст., відображали його структуру, що склалася до 1917. На чолі Міністерства стояв міністр, якому підкорялися: два товариша (заступника) міністра; рада міністра; рада з тарифних справ; тарифний комітет; департамент залізничних справ; рада у справах страхування доходів і капіталів; департамент окладних зборів і департамент митних зборів; управління окремого корпусу прикордонної варти, включаючи морську, військово-судову, санітарну і ветеринарну служби; департамент Державного казначейства; загальна канцелярія міністра; особлива канцелярія по кредитній частині, яка відала питаннями внутрішнього і зовнішнього державного боргу і монетними справами; юрисконсульт з помічниками, а також державні банки.

Другий Всеросійський з’їзд Рад 26 жовтня (7 листопада) 1917 у складі наркоматів Радянського уряду заснував Народний комісаріат фінансів (Наркомфін) РРФСР. У зв’язку з утворенням в грудні 1922 СРСР в 1923 році був створений Наркомфін СРСР. Відповідно до Положення про Наркомфін СРСР, прийнятому в листопаді 1923, наркомат очолював нарком фінансів, мав колегію і включав 12 основних структурних підрозділів (в тому числі управління: загальне, бюджетне, валютне, державних податків, державних доходів, фінансово-контрольне, місцевих фінансів; фінансово-економічне бюро; Головне управління державними трудовими ощадними касами; Головне управління державного страхування; Держбанк тощо). У березні 1946 у зв’язку з реорганізацією Раднаркому СРСР в Раду Міністрів СРСР Наркомфін СРСР перетворений в Мінфін СРСР. Міністерство фінансів СРСР було союзно-республіканським міністерством, до складу якого входили міністерства фінансів союзних республік [43, с. 340].

У зв’язку з розпадом Радянського Союзу Міністерство фінансів СРСР було ліквідоване, і в 1992 на базі Мінфіну РРФСР було утворено Міністерство економіки і фінансів, перетворене в 1993 в два самостійних мін-ва: Міністерство фінансів Російської Федерації (яке функціонує в теперішній час) і Міністерство економіки Російської Федерації (нині Міністерство економічного розвитку і торгівлі Російської Федерації). У своїй діяльності Мінфін РФ керується Конституцією РФ, федеральними конституційними законами, федеральними законами, указами і розпорядженнями Президента Російської Федерації, ухвалами і розпорядженнями Уряду Російської Федерації, а також Ухвалою Уряду Російської Федерації „О затвердження Положення про Міністерство фінансів Російської Федерації” № 273 від 6 березня 1998 (із змінами від 18 червня 1999).

Головними завданнями Міністерства фінансів Російської Федерації є:

– вдосконалення бюджетної системи РФ;

– розвиток бюджетного федералізму;

– розробка і реалізація стратегічних напрямків єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової і валютної політики;

– забезпечення стійкості державних фінансів і їх активного впливу на соціально-економічний розвиток країни і ефективність господарювання;

– здійснення заходів по розвитку фінансового ринку;

– концентрація фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку Росії і її регіонів;

– розробка пропозицій по залученню в економіку країни вітчизняних, і іноземних кредитних ресурсів і джерел їх погашення;

– управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом.

У число завдань входять також: вдосконалення методів фінансово-бюджетного планування, фінансування і звітності; здійснення фінансового контролю за раціональним і цільовим витрачанням бюджетних коштів і засобів державних (федеральних) позабюджетних фондів; участь в комплексному аналізі розвитку економіки; розробка необхідних заходів по фінансовому і податковому стимулюванню підприємницької та іншої господарської діяльності в державі, що сприяють збільшенню національного доходу і надходжень до бюджету; участь в складанні довгострокових і короткострокових прогнозів функціонування економіки тощо.

Міністерство фінансів Естонської Республіки було засноване 24 лютого 1918 року. Першим міністром був призначений пан Юхан Кукк. Проте до роботи міністерство приступило тільки в кінці 1918, після того, як німецька армія покинула територію Естонії [109].

Тимчасовому Естонському уряду довелося зіткнутися з багатьма труднощами під час утворення державного апарату. По-перше, не було уявлення про влаштування державних урядових установ. Також частинам міністерств було нелегко знайти добре підготовлених службов

     Ниже Вы можете заказать выполнение научной работы. Располагая значительным штатом авторов в технических и гуманитарных областях наук, мы подберем Вам профессионального специалиста, который выполнит работу грамотно и в срок.


* поля отмеченные звёздочкой, обязательны для заполнения!

Тема работы:*
Вид работы:
контрольная
реферат
отчет по практике
курсовая
диплом
магистерская диссертация
кандидатская диссертация
докторская диссертация
другое

Дата выполнения:*
Комментарии к заказу:
Ваше имя:*
Ваш Е-mail (указывайте очень внимательно):*
Ваш телефон (с кодом города):

Впишите проверочный код:*    
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров