Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Заказ научной авторской работы

Позиції України у формуванні економіко-правового поля для розвитку національного виробництва на шляху євроінтеграції

 

Після розпаду Радянського Союзу i проголошення незалежності України вирішується двоєдине завдання. З одного боку, йдеться про перехід до соцiально орiєнтованої ринкової економiки; з другого боку, ставиться мета формування її не як органiчної частини єдиного народногосподарського комплексу колишнього СРСР, а як нацiональної економiки, iнтегрованої в мiжнародну систему розподiлу працi.

Перед Україною, як і перед іншими республіками, постало питання, який з можливих шляхів інтеграції в міжнародні політичні й економічні структури [[1]] найбільшою мірою відповідають її довгостроковим національним інтересам. І як більшість країн пострадянського простору, за винятком країн Балтії, Україна вибрала двонаправлену стратегію: внутрішньорегіональна інтеграція й зближення із Світовою організацією торгівлі (СОТ) і Європейським союзом (ЄС).

Дана стратегія фактично визначила постійне балансування України між ЄС і Росією. Втім, Україна, незважаючи на значну залежність від поставок енергоносіїв з Росії, економічно неухильно від неї віддаляється, що, з огляду на колосальні розміри ринку ЄС і його близькість (після розширення ЄС в 2004 році Україна взагалі має загальну границю з ЄС), цілком з'ясовне й передбачуване [[2]].

Макроекономiчнi показники розвитку української економiки свiдчать про кризу сучасностi. Реальний валовий внутрiшнiй продукт у постiйних рублях 1990 р. становив у 1992 роцi 137,4 млрд., у 1993 р. - 100,5 млрд., 1994 р. - 60,3 млрд., в 1995 р. - 55,8 млрд. руб. Iндекс реальної промислової продукцiї вiдповiдно до 1990 р. становив у 1992 р. 86,9%, 1993 р. - 79,5%, 1994 р. - 51,2% i в 1995 р. - 42,3%. На 1 сiчня 1996 р. державний борг України становив 6,6 млрд. доларів, з них 4,6 млрд. - для країн СНД, 820 млрд. - для мiжнародних фiнансових органiзацiй i 1 млрд. - становили гарантiї уряду для його окремих кредитних лiнiй [[3]]. Через десять років державний борг України зріс і становив 15,949 млрд. доларів [[4]]. Сучасна економiка України характеризується деформованою структурою виробництва i низьким технiчним рiвнем [[5]]. Це є наслiдком економiчної полiтики радянського уряду, який протягом кiлькох десятилiть спрямовував усi ресурси на розвиток галузей важкої промисловостi на збиток соцiальнiй сферi i пiдприємствам, якi випускали споживчi товари.

В Україні відсутня економічна криза в класичному розумінні, тобто така, що в економічній науці трактується як циклічна, пов'язана із перевиробництвом. Щодо української ситуації, можна говорити про наявність спеціальної форми кризи. В Україні робиться свідома ставка на руйнування економічної структури як складника єдиного народногосподарського комплексу колишнього СРСР заради досягнення політичної незалежності від східних сусідів, передусім від Росії. Однак ця стратегія поки що не принесла адекватної компенсації в формі повноцінного структурного включення в світову економіку і входження в Європейський Союз.

Особливістю економічної кризи в Україні є також те, що офіційна економіка не є єдиним визначальним чинником трансформації. Паралельно до неї функціонує і набирає силу тіньова економіка. В Україні сформувалися і активно розвиваються практично всі види неофіційної економічної діяльності [[6]]. В нинішніх своїх формах і розмірах тіньова економіка стала джерелом деградації економіки і падіння суспільної моралі. Власники тіньового капіталу ухиляються від сплати податків і платежів, власне незаконно, зменшуючи надходження засобів в державний і місцеві бюджети. Зважаючи на масштаби тінізації економіки, необхідно відпрацювати механізм конкуренції, що забезпечує поступове включення нелегального бізнесу в офіційну економіку. Для цього необхідно в офіційній економіці усунути спадщину, що залишилася від постсоціалістичного режиму, - бюрократичні перешкоди, повніше вивільнити економічні стимули, забезпечити здорову мотивацію до праці. Особливе значення при цьому має усунення всіх проявів монополізації. Ефективним може бути створення підприємств - конкурентів з державною або змішаною формами власності, працюючих на ринках, які традиційно займають тіньовики.

Парадокс концепції економічних реформ в Україні: вони почали проходити в протистоянні між мілким і середнім капіталом, що зароджується з одного боку, і великим, так званим олігархічним капіталом, з іншого. Безсумнівно, ці дві полярні сили, що рухають розвиток країни, поєднує одна ідеологія: лібералізм.

Національний ліберальний консенсус досягається на рівні політики - а саме, на рівні визначення місця й ролі держави й публічного сектора в процесі економічної лібералізації.

При одержанні незалежності в Україні, по суті, склалися передумови ліберально-консервативного розвитку. Це пов'язане з тим, що незалежність отримана не стільки шляхом народно-демократичної революції, скільки шляхом розподілу сфер економічного впливу серед тодішньої політичної еліти СРСР. У результаті розпаду всемогутньої держави, національна еліта одержала можливість, у першу чергу, приватизувати інфраструктуру, що перебувала на території країни. Зосереджений на території нової держави капітал набагато перевищив потребу не тільки великої буржуазії, що зароджується, але й держави в цілому. Причому, весь капітал був зосереджений у базових, капіталомістких галузях. Саме тому, капіталізм в Україні був змушений зародитися, умовно говорячи, по вироку "зверху", починаючи з великого капіталу, а не "знизу", з так званого первісного нагромадження.

Таким чином, споконвічне формування прошарку так званого олігархічного капіталу й олігархічної групи в середовищі української еліти визначало крен соціально-економічного розвитку країни не убік ліберально-демократичного, а до ліберал-консервативному порядку. При цьому, такий крен суб'єктивно був необхідний для швидкого відходу від переважної популістської, націоналістичної, ліво-комуністичної ідеологій в Україні.

Консервативний, екстенсивний шлях розвитку характеризується слабкою підтримкою розвитку факторів виробництва - капіталу, праці, землі.

В Україні, рівень внутрішніх інвестицій занадто слабкий для підтримки стійкого економічного росту. Весь акцент зроблений на зовнішні інвестиції. До того же реальний міжнародний інвестиційний потенціал порівняно невеликий, щоб задовольнити потреби України [[7]].

Розвиток фінансово-економічного механізму підприємства повинен орієнтуватися на притягнення інвестиційних ресурсів. У вирішенні даного завдання в Україні формується дещо односторонній підхід, в якому пріоритет віддається, як було відмічено вище, зовнішньому фінансуванню. Таке направлення домінує в окремих країнах [[8]]. Однак, в умовах глибокої внутрішньої кризи, відсутності  сформованого історичного, економічного і політичного іміджу як нової держави, а також будь-якого істотного інтересу великих держав і їх об'єднань українські підприємства не можуть розраховувати на іноземне капіталовкладення.

Здійснення структурних перетворень вимагає розробки спеціального економічного механізму державного регулювання.

Не розглядаючи глибоко проблему інтернаціоналізації, яка вимагає самостійного дослідження, варто відзначити, що ефективно інтегруватися в міжнародні товарні і фінансово-інвестиційні ринки українські підприємства зможуть передусім на основі власних транснаціональних структур, реальними праобразами яких є фінансово-промислові групи (ФПГ). Але, враховуючи можливий негативний вплив ФПГ на економіку, яка знаходиться в перехідному стані, необхідна відповідна вибіркова (очевидно, достатньо жорстка) державна політика, орієнтована на формування ТНК.

З часом вiдбулося розширення вiдкритостi українського ринку, надання свободи впливу ринкових сил на вiтчизнянi пiдприємства, зменшення ступеню адмiнiстративного впливу на економiку. Вiдповiдно прискорився структурний поворот економiки i входження її в мiжнародний розподiл працi.

В Україні в цілому сформувалася відкрита ринкова економіка. Підприємства України, в основному, освоїли практику здійснення зовнішньоекономічних операцій в умовах відкритої економіки. Конкуренція з іноземними компаніями, як на

     Ниже Вы можете заказать выполнение научной работы. Располагая значительным штатом авторов в технических и гуманитарных областях наук, мы подберем Вам профессионального специалиста, который выполнит работу грамотно и в срок.


* поля отмеченные звёздочкой, обязательны для заполнения!

Тема работы:*
Вид работы:
контрольная
реферат
отчет по практике
курсовая
диплом
магистерская диссертация
кандидатская диссертация
докторская диссертация
другое

Дата выполнения:*
Комментарии к заказу:
Ваше имя:*
Ваш Е-mail (указывайте очень внимательно):*
Ваш телефон (с кодом города):

Впишите проверочный код:*    
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров