Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Самые новые

Значок файла Зимняя И.А. КЛЮЧЕВЫЕ КОМПЕТЕНТНОСТИ как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании (4)
(Статьи)

Значок файла Кашкин В.Б. Введение в теорию коммуникации: Учеб. пособие. – Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. – 175 с. (5)
(Книги)

Значок файла ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ КОМПЕТЕНТНОСТНОГО ПОДХОДА: НОВЫЕ СТАНДАРТЫ ВЫСШЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ (6)
(Статьи)

Значок файла Клуб общения как форма развития коммуникативной компетенции в школе I вида (11)
(Рефераты)

Значок файла П.П. Гайденко. ИСТОРИЯ ГРЕЧЕСКОЙ ФИЛОСОФИИ В ЕЕ СВЯЗИ С НАУКОЙ (12)
(Статьи)

Значок файла Второй Российский культурологический конгресс с международным участием «Культурное многообразие: от прошлого к будущему»: Программа. Тезисы докладов и сообщений. — Санкт-Петербург: ЭЙДОС, АСТЕРИОН, 2008. — 560 с. (16)
(Статьи)

Значок файла М.В. СОКОЛОВА Историческая память в контексте междисциплинарных исследований (15)
(Статьи)


Заказ научной авторской работы

Визначення соціальної група та історія її дослідження

 

Проблематика соціальних груп – найбільш поширена та розроблена сфера соціально-психологічних досліджень. Це те безпосереднє середовище, в якому особистість живе і розвивається. На думку Трофімова Ю.Л., пояснити поведінку людини поза аналізом со­ціального та психологічного контексту неможливо. Вияв­лення закономірності функціонування малих груп сприяє кращому розумінню процесів, що відбуваються у великих групах. Питання організації та управління людьми, ролі гру­пових факторів у діяльності, регуляції міжособистісних сто­сунків є дуже важливим із практичної точки зору. Саме тому соціальні групи посідають особливе місце у структурі соціально-психологічного знання [19, 459].

Орбан-Лембрик Л.Е. також вказує на те, що найчастіше об'єктом вивчення соціальної психології є соціальна група. Йдеться про реальні групи, учасники яких взаємопов'язані спільними цінностями, діями, взаємозалежні у способі життя, впливають один на одного з метою задоволення значущих потреб, цілей та інтересів. Розгляд їх із різних точок зору, у різних вимірах забезпечує цілісне і всебічне пізнання соціальної групи як феномену [13, 280].

            Донцов А.І. вказує, що етимологічно термін «група» має два корені: «вузол» і «коло». В XVII ст. термін «група» (від італійського groppo , gruppo) використовувався художниками й скульпторами для позначення такого способу компонування образотворчого матеріалу, при якому фігури, утворюючи доступну погляду єдність, надають цілісне художнє враження. В XVIII ст. це слово широко поширюється як вказівка на можливість об'єднання деякого числа однорідних неживих об'єктів і починає вживатися для найменування реальних людських сукупностей, члени яких володіють якою-небудь загальною ознакою, що їх відрізняє [5, 17].

            До кінця XIX ст. у понятійний апарат соціальної психології міцно ввійшли такі поняття, як «національний характер», «національна свідомість (самосвідомість)», «соціальне мислення», «менталітет», «колективні уявлення», «масова поведінка», «лідерство» та інші [5, 18].

Відносно сталим об'єднанням людей є група. Сукупність людей, що претендує називатися групою, об'єднана не лише спільністю умов і засобів соціальної життєдіяльності, а й взаємовпливами індивідів.

За визначенням Орбан-Лембрик Л.Е., соціальна група — відносно стійка сукупність людей, пов'язаних між собою спільними цінностями, цілями, системою взаємин, взаємовпливів і включених до типових форм діяльності [13, 280].

Винославська О.В. вказує, що група – це сукупність людей, які виділяються із соціуму завдяки наявності певних ознак (спільна професія, уподобання, погляди) [2, 289].

Даючи визначення поняттю групи, треба розглядати її як елементарну ланку структури соціальних відносин, функціональну одиницю у системі суспільного поділу праці. Андрєєва Г.М. визначає соціальну групу як утворення, в якому суспільні відносини виступають як безпосередні особисті контакти. Це реально існуюча «контактна» група, де реалізуються певні суспільні зв'язки, що опосередковані спільною діяльністю [1, 231].

За ствердженням Донцова А.І., особлива увага соціальних психологів приділяється соціальній групі – обмеженій сукупності безпосередньо («тут і тепер») взаємодіючих людей, які:

·       відносно регулярно й тривало контактують віч-на-віч, на мінімальній дистанції, без посередників;

·       мають загальну мету або цілі, реалізація яких дозволяє задовольнити значимі індивідуальні потреби й стійкі інтереси;

·       приймають участь у загальній системі розподілу функцій і ролей у спільній життєдіяльності, що припускає в різному ступені виражену кооперативну взаємозалежність учасників;

·       розділяють загальні норми й правила всередині міжгрупової поведінки, що сприяє консолідації внутрішньо-групової активності й координації дій стосовно середовища;

·       розцінюють переваги від об'єднання як переважаючі та більші, ніж вони могли б одержати в інших доступних групах, а тому відчувають почуття солідарності один з одним і вдячність групі;

·       володіють ясним і диференційованим (індивідуалізованим) уявленням один про одного;

·       пов'язані досить певними й стабільними емоційними стосунками;

·       представляють себе як членів однієї групи й аналогічно сприймаються [5; 6].

На думку Орбан-Лембрик Л.Е., до основних ознак соціальної групи належать:

·       включення їх у широкий соціальний контекст;

·       наявність загальної особистісно значущої основи для перебування індивідів у межах групи;

·       достатня тривалість існування, що є передумовою створення предметів і феноменів групової культури, історії;

·       зовнішня та внутрішня організація;

·       певні типи впливу і відносин між індивідами, загальноприйняті норми і цінності;

·       усвідомлення індивідами своєї належності до групи і виникнення на цій основі «Ми-почуття»;

·       наявність групових атрибутів (назва, символи тощо) [13, 280].

На думку Орбан-Лембрик Л.Е., соціальна психологія розглядає групу як простір, в якому функціонує окремий індивід, як самостійний суб'єкт активності і як важливий інститут соціалізації особистості [14, 190].

Варто розглянути, за якими основними напрямками розвивалося дослідження соціальних груп в соціальній психології на Заході, де ця проблема набула значного поширення. Андрєєва Г.М. виділяє три основних напрямки в дослідженні малих груп, що склалися в руслі різних дослідницьких підходів: 1) соціометричний; 2) соціологічний; 3) школа «групової динаміки» [1, 238].

            Соціометричний напрямок у вивченні малих соціальних груп пов'язаний з ім'ям Морено Дж. Автор Морено Дж. виходив з ідеї про те, що в суспільстві можна виділити дві структури стосунків: макроструктуру (яка для Морено означала «просторове» розміщення індивідів у різних формах їхньої життєдіяльності) і мікроструктуру, що означає структуру психологічних стосунків індивіда з оточуючими його людьми. Згідно Дж.Морено, всі конфлікти, у тому числі соціальні, обумовлені розбіжністю мікро- і макроструктур. Отже, завдання соціальної психології у дослідженні соціальних груп полягає в перебудовуванні макроструктури таким чином, щоб привести її у відповідність із мікроструктурою.

            Соціологічний напрямок у вивченні малих соціальних груп пов'язаний із традицією, що була закладена в експериментах Мейо Е. Суть їх полягала в тому, що Мейо Е. припустив, що усвідомлення важливості того, що відбувається, своєї участі в якомусь заході, уваги до себе призводить до більшого включення у виробничий процес і росту продуктивності праці, навіть у тих випадках, коли відсутні об'єктивні поліпшення. Мейо Е. тлумачив це як прояв особливого почуття соціабельності – потреби відчувати себе «приналежності» до якоїсь групи. Другою лінією інтерпретації стала ідея про існування серед робітників бригад із особливими неформальними відносинами, які саме й проявилися у ході виробничого процесу. [1, 239].

Теоретичне значення відкриттів Мейо Е. полягає в одержанні нового факту – існування в малій групі двох типів структур – формальної та неформальної груп. Після експериментів Мейо Е. виник цілий напрямок у дослідженні малих груп, пов'язаний переважно з аналізом кожного із двох типів групових структур, виявлення значення кожного з них у системі керування групою [7, 201].

Школа «групової динаміки» являє собою найбільший «психологічний» напрямок досліджень соціальних груп і пов'язана з ім'ям Левіна К.. Американський період діяльності Левіна К. після еміграції з Німеччини почався зі створення в Центра вивчення групової динаміки. Напрямок досліджень у цьому центрі опиралося на створену Левіним К. «теорію поля». Центральною ідеєю теорії поля є те, що закони соціальної поведінки варто шукати через пізнання психологічних і соціальних сил, його що детермінують. Ця теорія розвинена в аспекті дослідження груп, до аналізу соціальних та психологічних сил, їхньої локалізації й виміру. Найважливішим методом аналізу психологічного по

     Ниже Вы можете заказать выполнение научной работы. Располагая значительным штатом авторов в технических и гуманитарных областях наук, мы подберем Вам профессионального специалиста, который выполнит работу грамотно и в срок.


* поля отмеченные звёздочкой, обязательны для заполнения!

Тема работы:*
Вид работы:
контрольная
реферат
отчет по практике
курсовая
диплом
магистерская диссертация
кандидатская диссертация
докторская диссертация
другое

Дата выполнения:*
Комментарии к заказу:
Ваше имя:*
Ваш Е-mail (указывайте очень внимательно):*
Ваш телефон (с кодом города):

Впишите проверочный код:*    
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров