Самосвідомість, Я-концепція та індивідуальні особливості особистості

Свідомість людини зорієнтована не тільки на відображення зовнішніх об'єктів – вона може бути спрямована на пізнання себе (внутрішнього світу, діяльності). Усвідомлення людиною самої себе називають самосвідомістю.

Самосвідомість – усвідомлення людиною себе як особистості (своїх якостей і рис, стосунків з іншими людьми, місця і ролі в суспільстві). Самосвідомість дає змогу осмислити свої дії, почуття, думки, мотиви поведінки, своє місце в суспільстві. Її об'єктом є сама особистість. У ній вона постає і як суб'єкт, і як об'єкт пізнання. Завдяки їй людина усвідомлює себе як індивідуальну реальність, відокремлену від природи та інших людей [23, 356].

Костюк Г.С. стверджує, що через самопізнання людина здобуває певні знання про себе. Результатом само­пізнання є створення Я-концепції особистості [12, 52].

Я-концепція особистості формується в процесі життєдіяльності, водночас впливаючи на розвиток, діяль­ність і поведінку особистості, як установка щодо себе.

Я-концепція – динамічна система уявлень людини про себе, на основі якої вона вибудовує взаємо­відносин з іншими людьми. Як будь-яка установка, вона має три компоненти:

1)         когнітивний – уявлення про свої здібності, зовнішність, соціальну значущість тощо;

2)         емоційно-оцінний, в якому відображається ставлен­ня до себе (самоповага, самокритичність, самозакоханість та ін.);

3)         поведінковий – прагнення завоювати авторитет, підвищити свій статус чи намагатися бути непомітним, приховати свої недоліки [19, 349].

Внаслідок повсякденної діяльності та взаємодії з ін­шими людьми в особистості виникає множина образів Я, кожен із яких домінує залежно від ситуації. Так, розріз­няють Я-минуле, Я-реальне, Я-ідеальне, Я-фантастичне та ін. Я-реальне – уявлення людини про себе в даний мо­мент. Я-ідеальне – уявлення про те, якою вона повинна бути, щоб відповідати суспільним нормам і очікуванням оточуючих. Розбіжність між Я-реальним і Я-ідеальним є могутнім стимулом для роботи особистості над собою.

Становлення Я-концепції особистості відбувається поступово в процесі нагромадження життєвого досвіду. Центральним компонентом Я-концепції є самооцінка.

Самооцінка – оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. За відповідністю реаліям самооцінка може бути адекватною і неадекватною. Неадекватна самооцінка, у свою чергу, поділяється на завищену і занижену. Дуже завищена, як і дуже занижена, самооцінка здатна спричинити внутрішні конфлікти особистості [10; 26].

Максименко С.Д. вважає, що самооцінка виконує регулятивну і захисну функції, впливає на поведінку, діяльність і розвиток особистості, її стосунки з іншими людьми. Тісно пов'язана вона з рівнем домагань [16, 59].

Рівень домагань – прагнення досягти мети тієї складності, на яку людина вважає себе здатною. Залежно від самооцінки він теж може бути адекватним можливостям людини, заниженим або завищеним [2, 92].

Самосвідомість особистості через механізм самооцін­ки чутлива до співвідношення рівня домагань і реальних досягнень. З цим феноменом пов'язана самоповага, яка визначає відношення домагань людини до того, на що вона претендує. Особистість завжди харак­теризує піклування про себе.

Для збереження самоповаги людина в одному випадку повинна виявити більшу активність, аби досягти успіху, що є непростим завданням. В іншо­му – знизити рівень домагань, за якого самоповагу буде збережено навіть за незначного успіху. Другий шлях є одним із випадків психологічного захисту свого образу Я.

Психологічний захист – регулятивна система, яку особистість ви­користовує для усунення психологічного дискомфорту, пережи­вань, які загрожують Я–образу, і зберігає його на бажаному і мож­ливому за певних обставин рівні. Захисні механізми вступають у дію, коли особистість за певних умов не може досягти поставленої мети [2, 94]. Максименко С.Д. до цих механізмів відносить заперечення, витіснення, проек­ція, раціоналізація, заміщення [16, 60].

Заперечення – намагання людини не сприймати повідомлення, яке її хвилює і може призвести до внутрішнього конфлікту.

Витіснення – спосіб уникнути внутрішнього конфлікту, вилучивши зі свідомості неприємну інформацію.

Проекція – неусвідомлене перене­сення власних бажань і переживань, в яких людина не хоче зізна­тися собі через їх соціальну неприйнятність, на інших людей.

Раціоналізація – псевдорозумне по­яснення людиною своїх бажань, вчинків, зумовлене причинами, ви­знання яких загрожувало б утратою самоповаги.

Заміщення – перенесення дії з недосяжного об'єкта на такий, якого можна досягти.

Дія захисних механізмів спрямована на збереження внутрішньої рівноваги шляхом витіснення зі свідомості всього того, що загрожує системі наявних цінностей.

Усі компоненти самосвідомості особистості, про які йшлося вище, не є вродженими. Їх формування і розвиток залежить від умов життя людини та виховання.

Крім того, на фоні загальнолюдських у кожної людини помітно виокремлюються індивідуальні особ­ливості, які позначаються на її житті, поведінці, діяльності.

Індивідуально-психологічні особливості – неповторна своєрідність психіки кожної людини. Природною передумовою індивідуальних особливостей людини є спадкові та природжені біологічні особливості будови та функцій організму. Дитина народжується з властивими їй конкретними задатками, на ґрунті яких за життя залежно від умов виховання розвивають­ся й формуються притаманні певному індивіду будова та функції організму, особистісне психічне буття. До індивідуальних особливостей особистості відносять темперамент та характер як прояви індивідуальності у соціумі [2; 26].

Психолог Кулагіна І.Ю. стверджує, що у сучасній психології користуються відомою класифі­кацією типів темпераментів: сангвінік, холерик, флегматик і ме­ланхолік. Кожному з цих типів властиві своєрідні психологічні особливості, які є наслідком різних типів нервової системи та особливостей протікання психічних процесів у корі головного мозку [14, 235-236].

Сангвініку властиві досить висока нервово-психічна активність, емоційність, вразливість. Ра­зом з тим емоційні переживання сангвініка здебільшого неглибокі, а його рухливість при незадовільних виховних впливах спричинює недостатню зосередженість, похапливість, а то й поверховість.

Холерику властиві високий рівень нервово-психічної актив­ності та енергії дій, різкість і поривчастість рухів, сильна імпуль­сивність та яскравість емоційних переживань. Недостатня емоційна і рухова врівноваженість холерика може виявитися в нестриманості, нездатності контролювати себе в складних ситуаціях.

Флегматик характеризується низьким рівнем ак­тивності поведінки, ускладненням переключення, повільністю і спокійністю дій, міміки і мовлення, рівними та гли­бокими почуттями і настроями. Негативні риси – млявість, слабкість емоцій, схильність до виконання лише звичних дій.

Меланхоліку властиві низький рівень нервово-психічної ак­тивності, стриманість і приглушеність моторики та мовлення, значна емоційна реактивність, глибина і стійкість почуттів, але слабка їх зовнішнє вираження. Негативні риси – хвороблива емоційна вразливість, замкнутість, схильність до без основаних тяжких внутрішніх переживань [14, 236].

Дослідженнями доведено, що на основі однакових властивос­тей вищої нервової діяльності можна сформувати істотно різні динамічні особливості особистості: у слабкого типу нервової діяльності – силу дій, у неврівноваженого – врівноваженість, у інертного – жвавість, рухливість. Такі зміни настають під впл

     Ниже Вы можете заказать выполнение научной работы. Располагая значительным штатом авторов в технических и гуманитарных областях наук, мы подберем Вам профессионального специалиста, который выполнит работу грамотно и в срок.

Быстрый заказ через Контакт

---

* поля отмеченные звёздочкой, обязательны для заполнения!

Тема работы:*

Вид работы: ВЫБЕРИТЕ ИЗ СПИСКА контрольная реферат отчет по практике курсовая диплом диссертация другое

Комментарии к заказу:

Ваше имя:*

Ваш Е-mail (указывайте очень внимательно):*

Ваш телефон (с кодом города):

Впишите проверочный код:*