Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Заказ научной авторской работы

Класифікація (калькуляція) витрат на виробництво

 

 

Існують два підходи до визначення витрат: бухгалтерський і економічний. Бухгалтерські (явні) витрати – вартість ресурсів, оцінена у фактичних цінах їхнього придбання. Неявні витрати – вартість ресурсів, що належать власнику, включаючи нормальний прибуток як віддачу на підприємницький талант. Неявні витрати – альтернативні витрати фірми, пов'язані з використанням своїх власних ресурсів виробництва продукції. Наприклад, якщо фірма займає будинок, що є її власністю, вона відмовляється від можливості здачі його в оренду. Таким чином, неявні витрати представляють втрату доходу, що міг бути отриманий при здачі в найом (чи продажі) ресурсів фірми. [8]

По місцю виникнення витрати на виробництво продукції групуються по цехах, ділянках, службах й інших адміністративно відособлених структурних підрозділах виробництв.

У залежності від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на основне, допоміжне й обслуговуючі виробництва і господарства. До основного виробництва відносяться цехи, ділянки, які безпосередньо беруть участь у виробництві продукції. Допоміжні виробництва призначені для обслуговування цехів основного виробництва: виконання робіт з ремонту основних засобів, забезпечення інструментом, запчастинами для ремонту устаткування, різними видами енергії, надання транспортних та інших послуг. До них відносяться: ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, транспортні й інші підрозділи. До обслуговуючих виробництв і господарств (непромислових господарств) відносяться: незаводський транспорт, житлово-комунальне господарство та культурно-побутові установи, підсобні сільськогосподарські підприємства й інші структурні підрозділи, що не беруть участь у виробництві товарної продукції. [17]

Усі витрати на виробництво включаються в собівартість окремих видів продукції (робіт, послуг) і групуються по типах (серіях, групах) виробів або по окремих виробничих замовленнях. Це групування підлягає вимогам калькулювання і ціноутворення. З його допомогою визначають економічну вигоду виробництва окремих видів продукції.

По видах витрати класифікуються за економічними елементами і за статтями калькуляції. Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат. Групування витрат за економічними елементами дозволяє безпосередньо зв'язати план по собівартості з фінансовим планом і є базою планування оборотних коштів підприємства. Витрати за статтями калькуляції – це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництва. Групування витрат по статтях калькуляції дає можливість бачити витрати за їх місцем і призначенням, знати, у що обходиться підприємству виробництво і реалізація окремих видів продукції (робіт, послуг).

По єдності складу чи однорідності витрат вони поділяються на одноелементні (один елемент витрат) і комплексні (кілька економічних елементів). До одноелементних відносяться, наприклад, витрати сировини і матеріалів, заробітна плата, витрати палива, енергії й ін., а до комплексних – загальновиробничі витрати, до складу яких входять заробітна плата цехового персоналу, матеріали, використані на господарські потреби цеху, амортизація устаткування і будинків цеху й інше. [12]

По способах переносу вартості на продукцію витрати поділяються на прямі і непрямі. До прямих витрат відносяться витрати, пов'язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основні матеріали, покупні вироби і напівфабрикати й інше), що можуть бути безпосередньо включені в їхню собівартість. До непрямих витрат відносяться витрати, пов'язані з виробництвом декількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські), що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг) за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції, (тобто складаються з витрат, що включають кілька елементів), що відрізняються по функціональній ролі у виробничому процесі. [17] Непрямі витрати – витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом. [24]

По ступеню впливу обсягу виробництва на рівень витрат останні поділяються на умовно-перемінні й умовно-постійні. До умовно-перемінних відносяться витрати, абсолютний розмір яких збільшується зі збільшенням обсягу випуску продукції, і зменшується з його зменшенням. До них відносяться витрати на сировину і матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію, на оплату праці працівникам, зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуванням на соціальні заходи, а також інші витрати. Умовно-постійні – це витрати, абсолютний розмір яких зі збільшенням чи зменшенням випуску продукції істотно не змінюється. До них відносяться витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва. [17] Майже всі прямі витрати є перемінними. Виключення складають амортизація спеціального устаткування, орендна плата і деякі інші прямі витрати. Загальновиробничі (непрямі) витрати також поділяються на постійні і перемінні. [2]

Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) поділяються по календарних періодах на поточні й одноразові. Поточні витрати, тобто постійні – це звичайні витрати з періодичністю менше місяця. Одноразові витрати – це витрати, що здійснюються періодично (періодичність більше місяця) і спрямовані на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу. [17]

По визначенню відношення до собівартості продукції розрізняють витрати на продукцію і витрати періоду. Витрати на продукцію – це витрати, які пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг) і складають собівартість виробленої і реалізованої продукції (робіт, послуг). Витрати періоду – це витрати, які не включаються у виробничу собівартість і собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) і розглядаються як витрати того періоду, у якому вони були здійснені. Це витрати на управління (адміністративні), збут продукції та інші операційні витрати, а також наднормативні витрати.

У залежності від доцільності витрат виділяють витрати продуктивні та непродуктивні. Продуктивні витрати передбачаються технологією й організацією виробництва. А непродуктивні – необов'язкові і виникають у результаті певних недоліків організації виробництва, порушення технології і т.п.

Стосовно процесу виробництва або за техніко-економічним призначенням витрати поділяються на основні та накладні. До основних відносять витрати, безпосередньо обумовлені процесом виробництва продукції. У їхній склад включають витрати сировини і матеріалів, палива й енергії для технологічних цілей, заробітну плату виробничих робітників з відрахуваннями на соціальні заходи і т.п. До накладних відносять  витрати, пов'язані з управлінням і обслуговування виробництва в масштабі цеху. Вони включають заробітну плату адміністративно-управлінського персоналу цехів з відрахуваннями на соціальні заходи, витрати на утримання будинків, приміщень, інвентарю, амортизацію, що нараховується по основних засобах і інше, опалення, освітлення, ремонт основних засобів цехів і т.п.  [12]

Відповідно до Типового положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 473 від 26.04.96 р., і нового Плану рахунків витрати, які включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), групуються по таких елементах: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати; інші витрати. Це групування є ідентичним для всіх галузей промисловості.

До елемента «Матеріальні витрати» відносяться:

-      сировина і матеріали, які входять до складу виробничої продукції, утворюють її основу, або є необхідним компонентом для виробництва продукції (робіт, послуг);

-      покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, що вимагають монтажу чи додаткової обробки на даному підприємстві;

-      паливо й електроенергія, які використовуються на технологічні, енергетичні, рухові та інші виробничі потреби підприємства. Витрати на власне виробництво електричного й іншого видів енергії, а також на трансформацію і передачу придбаної енергії до місця її споживання включаються у відповідні елементи витрат;

-      витрати тари і тарних матеріалів. У випадках включення вартості тари, прийнятої від постачальників разом з матеріальними ресурсами, із загальної суми витрат на їхнє придбання віднімається вартість тари за ціною можливого використання або реалізації з урахуванням витрат для придбання матеріалів для ремонту;

-      витрати будівельних матеріалів використовуються безпосередньо у виробництві будівельно-монтажних робіт і для виготовлення будівельних деталей, конструкцій і частин будинків і споруд. До них відносяться лісові матеріали (ліс круглий, пиломатеріали, фанера і т.п.), будівельний метал (сталь листова, сталь кругла, цинк листовий і т.п.), електротехнічні матеріали (кабель силовий, шнур освітлювальний і т. п.);

-      витрати запчастин, раніше виготовлених деталей і вузлів машин, призначених для заміни зношених під час експлуатації, головним чином швидкозношуємих деталей (втулок, підшипників, шестірень, поршнів і т

     Ниже Вы можете заказать выполнение научной работы. Располагая значительным штатом авторов в технических и гуманитарных областях наук, мы подберем Вам профессионального специалиста, который выполнит работу грамотно и в срок.


* поля отмеченные звёздочкой, обязательны для заполнения!

Тема работы:*
Вид работы:
контрольная
реферат
отчет по практике
курсовая
диплом
магистерская диссертация
кандидатская диссертация
докторская диссертация
другое

Дата выполнения:*
Комментарии к заказу:
Ваше имя:*
Ваш Е-mail (указывайте очень внимательно):*
Ваш телефон (с кодом города):

Впишите проверочный код:*    
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров