Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Самые новые

Значок файла Основы микропроцессорной техники: Задания и методические указания к выполнению курсовой работы для студентов специальности 200400 «Промышленная электроника», обучающихся по сокращенной образовательной программе: Метод. указ./ Сост. Д.С. Лемешевский. – Новокузнецк: СибГИУ, 2003. – 22 с: ил. (5)
(Методические материалы)

Значок файла Организация подпрограмм и их применение для вычисления функций: Метод. указ./ Сост.: П.Н. Кунинин, А.К. Мурышкин, Д.С. Лемешевский: СибГИУ – Новокузнецк, 2003. – 15 с. (3)
(Методические материалы)

Значок файла Оптоэлектронные устройства отображения информации: Метод. указ. / Составители: Ю.А. Жаров, Н.И. Терехов: СибГИУ. –Новокузнецк, 2004. – 23 с. (3)
(Методические материалы)

Значок файла Определение частотных спектров и необходимой полосы частот видеосигналов: Метод указ./Сост.: Ю.А. Жаров: СибГИУ.- Новокузнецк, 2002.-19с., ил. (2)
(Методические материалы)

Значок файла Определение первичных и вторичных параметров кабелей связи: Метод. указ./ Сост.: Ю. А Жаров: СибГИУ. – Новокузнецк, 2002. – 18с., ил. (2)
(Методические материалы)

Значок файла Операционные усилители: Метод. указ. / Сост.: Ю. А. Жаров: СибГИУ. – Новокузнецк, 2002. – 23с., ил. (3)
(Методические материалы)

Значок файла Моделирование электротехнических устройств и систем с использованием языка Си: Метод указ. /Сост. Т.В. Богдановская, С.В. Сычев (7)
(Методические материалы)


Заказ научной авторской работы

Захист прав суб’єк­тів підприємництва при здійсненні  адміністративно-правового регулювання підприємницької діяльності

 

Значення способів захисту прав суб’єк­тів підприємництва, у тому числі тих, що застосовуються при здійсненні дер­жавного контролю за їх діяльністю, істотно зростає у зв’язку з підвищенням ролі право­вих засобів у нормативній регламентації сфе­ри господарювання. Способи захисту прав суб’єктів господарювання, закріплені в зако­нодавстві, мають розглядатися як один із діючих важелів механізму господарювання, що справляють значний вплив на ефек­тивність підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що підприємці виявля­ються практично незахищеними від свавілля численних контролюючих інстанцій: подат­ківців, пожежників, санітарних та інших служб, які широко і практично безконтрольно користуються правом застосування штраф­них санкцій і стягнень.[1]

Гострі проблеми виникають у відносинах суб’єктів підприємницької діяльності та дер­жавних контролюючих органів, тому існує спеціальна проблема захисту перших від ос­танніх. Суб’єкт господарювання має будувати свої відносини з державними органами (перш за все контролюючими) виключно на засадах законності. Суб’єкт господарювання повинен точно виконувати покладені на ньо­го обов’язки і лише законні вимоги держав­них органів.[2]

Учені приділяють велику увагу зв’язку державного регулювання та контролю за діяльністю підприємців. Держава регулює підприємницьку діяльність, закріплюючи в законодавчих актах право державних органів на контроль і нагляд за її веденням. Одним із основних завдань антимонопольного органу є контроль за дотриманням вимог антимоно­польного законодавства господарюючими суб’єктами. Санітарно-епідеміологічне благо­получчя населення забезпечується, крім ін­шого, системою державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Не менше значення, ніж визнання не­обхідності та важливості державного контро­лю за здійсненням підприємницької діяль­ності, має належне забезпечення захисту прав підприємців у процесі такого контролю. Тому важко переоцінити те, що у ст. 19 ГК України встановлено гарантії для суб’єктів господарювання при здійсненні державного контролю та нагляду з боку компетентних органів державної влади та їх посадових осіб, у тому числі умови здійснення інспектуван­ня та контролю:

1) на підставі закону;

2) в межах компетенції зазначених органів та посадових осіб;

3) неупередженість, об’єктивність, опера­тивність проведення інспектування (переві­рок) з дотриманням прав та законних інте­ресів суб’єктів господарювання;

4) інформування останніх про результати перевірок (інспектування).

До найважливіших прав підприємця на­лежить право на судовий захист у разі непра­вомірних дій державних органів. Тому важливе значення має те, що п. 7 ст. 19 ГК України передбачена можливість оскар­ження суб’єктом господарювання у встанов­леному законодавством порядку дій та рі­шень органів контролю та нагляду, а також їх посадових осіб, які проводили інспектування і перевірку. Відповідно до ч. 7 ст. 23 ГК Ук­раїни спори про поновлення порушених прав суб’єктів господарювання та відшкодування шкоди, завданої їм внаслідок рішень, дій або бездіяльності органів, посадових або службо­вих осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, вирі­шуються в судовому порядку.

Таким чином, йдеться про право суб’єктів господарювання на захист від неправомірних дій та рішень під час здійснення державного контролю та нагляду за їх діяльністю.

У загальному вигляді право на захист можна визначити як надану управомоченій особі можливість застосування заходів пра­воохоронного характеру для відновлення її порушеного права. Правова кваліфікація та­кої можливості викликає спори в літературі. Відповідно до традиційної концепції, право на захист є складовою частиною суб’єктив­ного права нарівні з правом на власні дії, а та­кож правом вимагати певної поведінки від зобов’язаних осіб. На думку деяких учених, забезпеченість суб’єктивного права мож­ливістю державного примусу –  це його невід’ємна якість, і така можливість існує не паралельно з іншими, закріпленими у суб’єк­тивному праві можливостями, а властива їм самим, оскільки без цього вони не були б юридичними можливостями.[3] Не­зважаючи на деяку різницю, що існує між цими точками зору, принципових розбіжно­стей між ними немає: в обох випадках право на захист розглядається як обов’язковий еле­мент суб’єктивного права.

У статті 20 ГК України передбачено оди­надцять способів захисту прав суб’єктів гос­подарювання та споживачів. Найважливі­шим способом захисту прав суб’єктів підпри­ємницької діяльності від незаконних актів державних органів, їх втручання у госпо­дарську діяльність підприємців слід вважати визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, по­рушують права та законні інтереси суб’єкта господарювання.

Неправомірні акти державних органів, що зачіпають права підприємців, порушують заборонні норми, які містяться у Господарсь­кому кодексі України. Так, заборонна норма встановлена ч. 5 ст. 19 ГК, згідно з якою неза­конне втручання та перешкоджання госпо­дарській діяльності суб’єктів господарюван­ня з боку органів державної влади, їх посадо­вих осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Частиною 4 ст. 23 ГК передбачена норма, що вста­новлює заборону незаконного втручання ор­ганів та посадових осіб місцевого самовряду­вання у господарську діяльність суб’єктів господарювання.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного за­конодавства та/або визначеній законом ком­петенції органу, який видав цей акт. Обов’яз­ковою умовою визнання акта недійсним є та­кож порушення у зв’язку з прийняттям від­повідного акта прав та охоронюваних зако­ном інтересів підприємства чи організації-позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлений, то у господарського суду не­має правових підстав для задоволення позову.

Недотримання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийнят­тя тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, як­що відповідне порушення спричинило прий­няття неправильного акта. Якщо ж акт у цілому узгоджується з вимогами чинного за­конодавства і прийнятий відповідно до об­ставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процеду­ри прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Слід враховувати, що відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Тому у випадках, коли чинним законодавством України передбачено право суб’єкта підприємницької діяльності чи іншої юридичної особи оскар­жити акт державного чи іншого органу, їх по­садових осіб за підпорядкованістю, підпри­ємство, установа, організація вправі на влас­ний розсуд вирішувати питання про оскар­ження актів таких органів за підпорядко­ваністю чи про звернення до господарського суду із заявою про визнання акта недійсним.

У разі якщо в результаті виконання при­писів акта підприємством чи організацією їм завдано шкоди, вони вправі звернутися з ви­могою про її відшкодування на загальних підставах, визначених Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами. Таку вимогу може бути об’єднано з вимогою про визнання акта недійсним.

Слід погодитися з думкою В. Беляневич, згідно з якою вдосконалення гарантій захис­ту прав та інтересів суб’єктів господарюван­ня, впровадження відповідних правових ме­ханізмів реалізації цих гарантій неодмінно пов’язане з необхідністю підвищення норма­тивності регулювання економічних відносин. Така необхідність викликана також і створенням та діяльністю державних орга­нів, яких за радянських часів взагалі не існу­вало (наприклад, антимонопольні органи, органи приватизації, органи державної по­даткової служби, органи регулювання фон­дового ринку тощо). Не ставиться під сумнів те, що ці та інші органи держави мають мож­ливість у силу своєї компетенції суттєво впливати на діяльність господарюючих су­б’єктів, у тому числі й шляхом видання актів нормативного та індивідуального регулю­вання. З цього ж випливає, що дедалі акту­альнішим стає питання не тільки дотриман­ня законності актів, що видаються цими ор­ганами, а й удосконалення правового регу­лювання захисту прав та інтересів підпри­ємств як основної ланки економіки та інших суб’єктів господарювання у разі видання державними та іншими органами актів, що не відповідають чинному законодавству та порушують права і законні інтереси цих під­приємств.[4]

Таким чином, способами захисту прав суб’єктів під­приємницької діяльності при здійсненні адміністративно-правового регулювання є: визнання повністю або частково недійсни­ми актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що порушують права та законні інтереси підприємців; від­шкодування збитків, завданих підприємцям неправомірними актами державних органів та відновлення становища, яке існувало до порушення їх прав та законних інтересів.



[1] Шнипко О. Сутність підприємницької діяль­ності та основі умови розвитку її в Україні // Під­приємництво, господарство і право. – 2001. – № 6. – С. 3.

[2] Науково-практичний коментар Господарсь­кого кодексу України / За ред. В.К. Мамутова. – К., 2004. – С. 49.

[3] Солтис Н. Захист прав суб’єктів підприємницької діяльності // Приват

     Ниже Вы можете заказать выполнение научной работы. Располагая значительным штатом авторов в технических и гуманитарных областях наук, мы подберем Вам профессионального специалиста, который выполнит работу грамотно и в срок.


* поля отмеченные звёздочкой, обязательны для заполнения!

Тема работы:*
Вид работы:
контрольная
реферат
отчет по практике
курсовая
диплом
магистерская диссертация
кандидатская диссертация
докторская диссертация
другое

Дата выполнения:*
Комментарии к заказу:
Ваше имя:*
Ваш Е-mail (указывайте очень внимательно):*
Ваш телефон (с кодом города):

Впишите проверочный код:*    
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров