Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Заказ научной авторской работы

Закон від 7 серпня 1932 р. "Про охорону майна державних підприємств,  колгоспів та кооперацій і зміцнення суспільної (соціалістичної) власності як  засіб для посилення голодомору”

 

Про байдужість режиму до людських страждань, ціною яких здійснювалася його політика, свідчив ряд заходів, проведених у 1932 р. В серпні партійні акти­вісти отримали юридичне право конфіскації зерна в колгоспах, того ж місяця в дію було введено ганебний закон, що передбачав смертну кару за розкрадання «соціа­лістичної власності». За пом'якшуючих обставин такі «антидержавні злочини» ка­ралися 10 роками виснажливої праці. Для того щоб не дати селянам кидати колгос­пи у пошуках їжі, була впроваджена система внутрішніх паспортів.

Кроки до введення такої жорсткої постанови про розкрадання соціалістичної власності почалися за два роки до її введення. У 1930 р. Сталін заявив, що зернова проблема в основ­ному розв'язується. Проте у селян результати першої колгоспної весни викликали розгубленість. Хоча грізне слово «продрозкладка» не вживалося, в колгоспне село повертався так званий «воєнний комунізм». Фонд ото­варювання заготівель не міг задовольнити навіть міні­мальних потреб у промтоварах. Заробітки в громадсько­му господарстві були мізерні. Кількість колгоспів, одначе, зростала. Після березня 1930 р. примушування селян вступати в колгоспи квалі­фікувалося як перегин. Та це не означало, що колекти­візація втратила примусовий характер. Загроза розкуркулення і штучний податково-пільговий перепад між ко­лективними та одноосібними господарствами на користь перших створювали ситуацію, за якої селяни вважали за краще об'єднуватися в колгоспи. У постанові ЦК ВКП(б) від 2 серпня 1931 р. «Про темпи дальшої колек­тивізації і завдання зміцнення колгоспів» роз'яснювало­ся, що суцільну колективізацію можна вважати в основ­ному завершеною там, де не менше 68—70 % селянсь­ких господарств увійшло до колгоспів з охопленням не менше як 75—80 % посівнвї площі. Колективізація основ­них зерновиробних районів країни, поміж них Степової і Лівобережної України, вважалася завершеною. До кін­ця 1932 р. в республіці було колективізовано майже 70 % селянських господарств з охопленням понад 80 % посівних площ.

У 1930—1931 рр. дезорганізація і деградація громад­ського виробництва колгоспів позначалася не стільки на поставках державі, скільки на матеріальному станови­щі селян, бо трудодні отоварювалися за залишковим принципом. У першій половині 1932 р., коли хлібозаго­тівлі було завершено, внаслідок чого запасів продоволь­ства у селян не залишилося, в багатьох районах України спалахнув голод. Одначе продрозкладка не була скасова­на. Єдина поступка, зроблена в 1932 р., стосувалася рин­кової торгівлі. Постановою РНК СРСР і ЦК ВКПб) від 6 травня 1932 р. план хлібозаготівель по селянсько­му сектору (колгоспи та одноосібники) скорочувався, з тим, щоб приблизно п'яту частину товарної продукції спрямувати в колгоспну торгівлю. Дозвіл її за ринкови­ми цінами означав, що зроблену з воєнно-крмуністичних позицій спробу налагодити плановий продуктообмін між містом і селом було визнано невдалою. Проте на поточ­не становище постанова не вплинула: торгівля хлібом дозволялася тільки після виконання хлібозаготівельного плану, не раніше січня 1933 р.

З року в рік колгоспникам нараховувалися трудодні за роботу в громадському господарстві, але вони змуше­ні були виконувати спочатку «першу заповідь» (за висло­вом Сталіна) — поставки хліба державі. Хлібозаготівель­ний же план був безрозмірний, і восени для розподілу по трудоднях нічого не залишилося. Тоді колгоспники вдалися до саботажу хлібозаготівель: намагалися прихо­вати від обліку справжні розміри урожаю, залишали зерно в соломі при обмолоті, щоб потай перемолотити згодом вдруге. Замість того, щоб покінчити зі спотворе­ними виробничими відносинами, які змушували колгосп­ників приховувати власну продукцію, Сталін та його найближче оточення обрали шлях репресій. ВЦВК і РНК СРСР 7 серпня 1932 р. прийняли постанову «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і ко­оперативів та про зміцнення суспільної (соціалістичної) власності». Відповідно до цього законодавчого акта розкраданя майна колгоспів і кооперативів каралося роз­стрілом, а за «пом'якшуючих обставин» — позбавленням волі на строк не менше 10 років. За півкишені зерна, принесеного з поля голодуючій родині, селянин діставав повний строк у таборах. У народі цей драконівський акт охрестили „законом про п'ять колосків”.

У 1932 р. втрати врожаю внаслідок зростаючої дезор­ганізації виробництва настільки зросли, що вже позна­чилися не тільки на життєвому рівні колгоспників, а й на хлібозаготівлях. Протягом січня — листопада 1930 р. селянський сектор України дав державі 400 млн. пудів хліба, за відповідний період 1931 р.— 380 млн. З червня по жовтень 1932 р. з колгоспів та одноосібників вдалося витиснути тільки 132 млн. пудів. І тоді в Україну було направлено хлібозаготівельну комісію на чолі з Молото­вим, яка мала надзвичайні повноваження.

     Ниже Вы можете заказать выполнение научной работы. Располагая значительным штатом авторов в технических и гуманитарных областях наук, мы подберем Вам профессионального специалиста, который выполнит работу грамотно и в срок.


* поля отмеченные звёздочкой, обязательны для заполнения!

Тема работы:*
Вид работы:
контрольная
реферат
отчет по практике
курсовая
диплом
магистерская диссертация
кандидатская диссертация
докторская диссертация
другое

Дата выполнения:*
Комментарии к заказу:
Ваше имя:*
Ваш Е-mail (указывайте очень внимательно):*
Ваш телефон (с кодом города):

Впишите проверочный код:*    
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров