Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Заказ научной авторской работы

Використання зарубіжного досвіду з управління банківськими активами

Багато з фахівців, визначаючи необхідність вивчення економічного досвіду розвинутих країн, підкреслюють важливість аналізу банківських систем США, ФРН і Японії, які займають об'єктивно домінуюче становище на світовому фінансовому ринку.

Найбільшу групу депозитних установ США становлять комерційні банки. Головна їх відмінність як депозитних установ — переважне використання депозитів на ринку кредитів для розвитку бізнесу, де на даний час переважають короткотермінові комерційні кредити.

Крім того, комерційні банки практикують надання споживчих кредитів (під майбутні доходи) і кредитів під нерухомість (заставні кредити). До початку реформування законодавства про банківську систему наприкінці 70-х — початку 80-х років комерційні банки США були монополістами в багатьох сегментах фінансового ринку.

Дотепер вони залишаються основними тримачами вкладів до запитання й інших чекових депозитів у вигляді ощадних і термінових вкладів, внесків у цінних паперах на умовах договорів про зворотний викуп та ін.

На сучасному міжнародному фінансовому ринку американські банки приділяють особливу увагу операціям на ринку цінних паперів, особливо високоприбутковому ринку оновлених європейських держав, що прагнуть до розвитку національної економіки.

Істотним стримуючим чинником для американських банків на європейському ринку цінних паперів є відчутна відмінність у культурі ділових та інших відносин між американською й європейською цивілізаціями. Ці розбіжності, що найсильніше виявляються в країнах на території колишнього Радянського Союзу, істотно позначаються на настроях сучасних американських інвесторів, які мають негативний досвід господарської діяльності часів перебудови в СРСР і перших років спільного співробітництва з підприємцями нових незалежних держав.

Банки США, пройшовши початковий етап процесу реорганізації національної фінансової системи, постійно вдосконалюють і розширюють свої можливості як на національному, так і на міжнародному ринку.

Американські банки, вийшовши з кризи національної фінансової системи, розширюють власні можливості, поширюючи свій вплив на нові галузі діяльності.

Комерційні банки США інтенсивно працюють на внутрішньому ринку капіталу і виявляють підвищений інтерес до цінних паперів корпорацій, особливо на ринку облігацій.

Законодавчий поділ американських банків на інвестиційні та комерційні останніми роками поступово згладжується через лібералізацію фінансового законодавства в різних штатах.

Тому конкуренція між фінансовими інститутами на внутрішньому ринку США суттєво зросла, інвестиційні банки, наприклад, намагаються організувати свого роду «альянс позичкодавців» і прагнуть захопити лідерство в банківському кредитуванні клієнтів.

У свою чергу, комерційні банки намагаються знайти своє місце на фондовій біржі, що, не без підстав, вважається необхідним для виживання в нових умовах внутрішнього ринку, що склалися після кризи 80-х років.

Для здійснення кредитно-фінансової діяльності на території Німеччини комерційні банки повинні мати ліцензію від Федерального відомства з контролю за кредитною діяльністю, яка може бути анульована, якщо дії кредитно-фінансової установи не відповідають нормативним актам чи законодавству про фінансову діяльність.

У Німеччині діє до 4000 комерційних банків, серед яких розрізняють універсальні й спеціалізовані. За існуючою класифікацією, з погляду правового статусу, комерційні банки Німеччини розподіляють на приватні, кооперативні та цивільно-правові.

Розбіжності в правовому статусі кредитних установ на даний час поступово нівелюються, проте приватні банки, як і раніше, виділяють в окрему групу через їх специфіку — агресивну маркетингову стратегією, орієнтовану винятково на отримання прибутку від виробничо-господарської діяльності.

Приватні комерційні банки Німеччини представлені приблизно 350 універсальними установами з 7000 філій; їх система створює до 200 тис. робочих місць. Серед приватних банків виділяють приблизно 200 регіональних, до 80 банків-банкірів, тобто банків, що діють на основі одноособового приватного капіталу, і 60 філій іноземних банків.

Комерційні банки Німеччини існують у трьох організаційних формах: акціонерне товариство; акціонерне командитне товариство; товариство з обмеженою відповідальністю.

Більшість німецьких регіональних комерційних банків не обмежують коло своїх клієнтів і сферу ділової активності певним регіоном і здатні надавати повний комплекс сучасних банківських послуг. Німецькі банки мають високу репутацію на світовому фінансовому ринку.

Основу системи спеціалізованих комерційних банків Німеччини становлять приблизно 30 приватних іпотечних та спеціалізованих банків, що надають позички й кредити під заставу земельних ділянок, а також банків, що спеціалізуються на наданні комунальних кредитів. Основна сфера діяльності цієї системи кредитних установ — фінансування житлового будівництва й реконструкції житла.

У фінансовій системі Японії в останнє десятиліття виникла парадоксальна ситуація — з появою ознак кризи, що насувається, жоден з японських комерційних банків практично не міг збанкрутувати. Така ситуація викликала занепокоєння, і наприкінці 1995 p. Міністерство фінансів Японії оголосило про плани радикального перегляду системи контролю за діяльністю банків у складі національної банківської системи.

Серед першочергових заходів запланованої реформи — розширення відділу інспекції банків у структурі Міністерства фінансів; жорстка система аудиторського контролю; введення в практику наочних і дієвіших критеріїв оцінки фінансового стану банків; повернення банків з-під контролю місцевої влади під юрисдикцію держави; підвищення вимог до обсягу й змісту звітності банків перед Міністерством фінансів тощо. Міністерство фінансів Японії одержало значні повноваження з контролю й впливу на банки, які мають незадовільні фінансові показники. Причиною для занепокоєння і проведення перевірки діяльності японських банків та їх філій у Нью-Йорку, Лондоні й Гонконгу (Сянгане) стали фінансові скандали останніх років і, у першу чергу, випадок із відділенням Daiwa Bank у Нью-Йорку, сума збитків якого за останні 11 років перевищила 1 млрд. 100 млн. дол.

Відповідно до нового фінансового законодавства, зокрема нової редакції Закону про Банк Японії, що вступила в силу в квітні 1998 p., японські банківські установи зобов'язані створити власні підрозділи й структури, відповідальні за управління ризиками інвестицій, формування портфелів цінних паперів, і розробити системи внутрішнього контролю за ефективністю кредитних операцій. Особлива увага приділяється жорсткості контролю за діяльністю закордонних представництв японських банків.

Заходи, вжиті Міністерством фінансів Японії за нинішнього реформування національної банківської системи, багато із зарубіжних експертів класифікують як «косметичний ремонт» у період підготовки істотних реформ. Розвиток фінансової системи і становище лідера на світовому фінансовому ринку надають Японії можливість знайти й реалізувати найефективніші способи вирішення кризових проблем:

підвищити ступінь відкритості й рівень наявності інформації про фінансовий стан банків у національній фінансовій системі;

сформувати правову основу для здійснення процедури оголошення банку банкрутом;

забезпечити вільне визначення умов злиття банків, у тому числі поглинання банків-банкрутів успішно працюючими банками;

реформувати існуючу систему державних гарантій збереження вкладів населення в комерційних банках;

змінити уявлення нації про роль держави в розвитку економіки і, зокрема, у забезпеченні функціонування банківської системи та ін.

На зарубіжні кредитно-фінансові установи в Східній Європі припадає біля третини прямих інвестицій, що були вкладені в країни регіону. Це пояснюється не тільки можливостями участі нерезидентів в приватизаційних процесах, які відбуваються в регіоні, але й перспективами ринку взагалі, включаючи плани інтеграції найбільш розвинених східноєвропейських країн до Європейського Союзу. Частка зарубіжних фінансових інститутів в банківській системі країн регіону в останні роки постійно зростала і в окремих країнах досягла досить значних показників. В Словенії частка іноземних банків у банківській системі в 2006 році досягла 15 %, що становило 2,3 млрд. євро. В Польщі, Угорщині, Чехії на іноземні банки припадає майже половина усіх банківських активів країни, в Словаччини, Румунії, Хорватії – приблизно третина, а в Болгарії їх частка вже перевищила 50 %. (У фінансових системах розвинутих країн майже немає іноземного банківського капіталу. Наприклад, у США, Німеччині, Швейцарії, Японії їх кількість не перевищує 5-8 %).

Іноземні банки-інвестори привносять досвід управління в таких сферах управління як операції з активами і пасивами, гарантії розміщення кредитів, інформаційні технології, розробка нових банківських продуктів і маркетинг. У країнах ЦСЄ, де економіка і фінансовий сектор відчули на собі одну чи дві жорстких кризи в перші роки реформування, передача банківських технологій західними банками зіграла особливо важливу роль в утворенні кредитної культури, включаючи нормативно-правову базу.

 

 

     Ниже Вы можете заказать выполнение научной работы. Располагая значительным штатом авторов в технических и гуманитарных областях наук, мы подберем Вам профессионального специалиста, который выполнит работу грамотно и в срок.


* поля отмеченные звёздочкой, обязательны для заполнения!

Тема работы:*
Вид работы:
контрольная
реферат
отчет по практике
курсовая
диплом
магистерская диссертация
кандидатская диссертация
докторская диссертация
другое

Дата выполнения:*
Комментарии к заказу:
Ваше имя:*
Ваш Е-mail (указывайте очень внимательно):*
Ваш телефон (с кодом города):

Впишите проверочный код:*    
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров