Виникнення братських шкіл

Виникненнябратських шкіл

У визволенні від національного і релігійногогніту українського народу важливу роль відіграли братства, які булирозповсюджені в Україні у XVI-XVII ст. Братства – це організації міськогонаселення, передусім ремісників і купців, які об’єднувалися з метою боротьбипроти ополячення та окатоличення українського населення. До братств приймалисявсі православні незалежно від національності, соціального походження чимайнового стану. Перше братство започаткували 1449 року львівські міщани прицеркві Успенія. Згодом ці організації розповсюдилися по всій правобережнійУкраїні, були вони і в Білорусі.

Братчики вели боротьбу проти вищогокатолицького духівництва, організовували школи, будували госпіталі таправославні церкви, відкривали друкарні, де видавалися українські книги іпідручники, піклувалися життям братчиків тощо. В основу своєї діяльності вонипоклали ідеологію просвітительства, а головним засобом своєї боротьби обралишколи.

Історичні джерела про перші братські навчальнізаклади обмежені. Спочатку це були невеликі школи з одним учителем, якийодночасно виконував обов’язки дяка та писаря братства. Шкільна кімнатазнаходилася у братському будинку. У зміст навчання входило читання, письмо,рахунок і вивчення катехізису. З посиленням національного і соціального гніту упершій пол. XVII ст. більшість братських шкіл перетворилися у школи підвищеноготипу. Братчики розуміли, що для успішного ведення боротьби проти агресивнихнападів польсько-литовської шляхти, елементарна освіта була недостатньою.

Першою братською школою підвищеного типу вУкраїні стала школа львівського братства, відкрита 1586 року, яка заорганізацією навчання і розпорядком шкільного життя перевершила подібнізахідноєвропейські школи того часу. За зразком цієї школи відкрилися братськішколи і в інших містах: Перемишлі, Рогатині, Замості, Києві, Вінниці,Кам’янці-Подільському, Кременці, Луцьку і ін.

У братських школах підвищеного типу крімчитання, лічби, письма та хорового співу, вивчалися "сім вільнихмистецтв". На високому рівні вивчали предмети тривіуму: граматику,риторику, діалектику; предмети квадривіуму вивчалися на дещо нижчому рівні,крім музики. Остання виступала одним із основних навчальних предметів.

У вивченні мов братські школи, як правило,пройшли дві стадії: греко-слов’янську, потім – латино-польську. На першомумісці завжди стояло вивчення слов’янської мови. На другому місці – грецькоїмови, оскільки вона давала змогу засвоювати на високому рівні античну науковулітературу.