Заказ работы

Заказать
Каталог тем
Каталог бесплатных ресурсов

Поняття особистості, підходи до побудови психологічної структури особистості

Особистість слід розглядати якскладну систему, в якій диференціюються та інтегруються психічні властивості,що розвиваються в індивіді під впливом соціальних фак­торів в умовах здійсненняним діяльності та спілкування з іншими людьми. Тому особистість можна вважати«систе­мою систем», на що вказував Г. С. Костюк.

Для розуміння природи особистостіпотрібно з'я­сувати співвідношення цього поняття з іншими поняттями, щовикористовуються як у класичній, так і в сучасній пси­хології. Це насампередпоняття індивіда, людини, особис­тості, індивідуальності, суб'єкта.

Людина народжується на світ згенетично закладеними в неї потенційними можливостями стати саме людиною. Неслід вважати, що немовля — це «чиста дошка» (tabula rasa), на якій під впливомсоціуму «пишуться» ознаки людяності. Немовляті притаманні анатомічні тафізіологічні властивості тіла й мозку, що належать тільки людині. Вонизабезпечу­ють у перспективі оволодіння прямоходінням, знаряддями праці тамовою, розвиток інтелекту, самосвідомості тощо. Але система біологічних,генетичних, анатомічних, фізіо­логічних чинників передбачає становлення людинилише в певних соціальних, культурно-історичних умовах цивіліза­ції. Щоб підкреслитибіологічно зумовлену належність но­вонародженої дитини і дорослої людини самедо людського роду та відрізнити їх від тварин, використовують поняття індивідаяк протилежне поняттю особини тварини.

Тільки індивідні якості, тобтопритаманні людині за­датки, анатомо-фізіологічні передумови, закладають підва­линистворення особистості. Індивід — це людська біологічна основа розвиткуособистості у певних соціальних умовах.

Якщо уявити, услід за П. Жане,неймовірне: що вна­слідок якихось драматичних подій зникли створені людствомкультура, мистецтво, наука, техніка, різноманітний пред­метний світ, інститутилюдської соціалізації, а маленькі діти залишилися в цих умовах без дорослих,які втілюють у своїй спільній діяльності суспільні стосунки, то розвиток індивідаза антропологічним типом припинився би, став неможли­вим, а в кращому разіпішов шляхом, характерним для тва­ринного світу. Зрозуміло, що про розвитокособистості в цих умовах зайве говорити.

Про це свідчать факти з життя дітей,які змалку пот­рапили до тваринних (вовчих) зграй. Такі діти хоч і наро­дилисьіндивідами, але їхній розвиток був деформований у середовищі тварин. Тому цідіти не стали людьми, їх так і не вдалося повернути на шлях людського розвитку.Ці факти доводять вирішальну роль соціального оточення, культурно-історичногосередовища та властивих людині засобів со­ціалізації індивіда, творенняособистості.

У стосунках з батьками, іншими людьмипсихіка дитини розвивається саме як психіка людини. На певному етапі постаєособистість із притаманними їй соціальне зумов­леними ознаками — вищимипсихічними функціями, свідо­містю і самосвідомістю, здатністю до активногопізнання та перетворення довкілля та себе.



Размер файла: 65.5 Кбайт
Тип файла: doc (Mime Type: application/msword)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров