Заказ работы

Заказать
Каталог тем
Каталог бесплатных ресурсов

Напрямки оптимізації системи правового регулювання оподаткування операцій на ринку цінних паперів

ПЛАН

 

Вступ. 3

1. Міжнародний досвід оподаткування операцій на ринку цінних паперів. 4

2. Проблемні питання оподаткування операцій на ринку цінних паперів України. 11

3. Шляхи вдосконалення українського законодавства в сфери оподаткування операцій на ринку цінних паперів. 17

Висновок. 29

Список використаної літератури. 32

Вступ

 

Проблема захисту прав інвесторів є найголовнішою на фондовому ринку України. Конфлікти в акціонерних товариствах, обумовлені недосконалістю законодавства та хибною практикою корпоративного управління, обумовлюють недовіру інвесторів до основних фінансових інструментів фондового ринку. Як показують судові спори, найчастіше конфлікти виникають із приводу загальних зборів АТ. У судах оскаржуються питання скликання зборів, визначення кворуму, легітимність прийняття рішень, делегування повноважень, затвердження установчих документів, формування органів управління АТ. Слідом йдуть конфлікти, що стосуються господарської діяльності акціонерних товариств, а саме: виплати дивідендів, проведення додаткових випусків акцій, створення дочірніх підприємств, реорганізації товариства, здійснення операцій по розпорядженню значними активами АТ, несплати послуг реєстроутримувача як засобу уникнення зобов’язань перед акціонерами. Поряд із цим значна кількість судових спорів стосується питань переходу прав власності: продажу акцій закритого акціонерного товариства та реалізації прав за цінними паперами. Також потребує реформування система оподаткування отриманого прибутку за цінними паперами, адже це є основним стимулом для розвитку інвестиційної діяльності в Україні

1. Міжнародний досвід оподаткування операцій на ринку цінних паперів

 

Найважливіша частина політики розвитку ринку цінних паперів - податкова компоненту. Світовий досвід свідчить: ринки цінних, як джерело інвестицій, завжди і скрізь мають величезні податкові пільги. В умовах кризи, дефіциту інвестицій і високих ризиків створення сильних податкових стимулів, які компенсують ці ризики, є одним з найсильніших інструментів мотивації населення до вкладення заощаджень - в українські акції і облігації.

Податкові стимули важливі і для інвесторів - юридичних осіб (підприємства під впливом податкового тягаря занижують штучно прибутковість, відмовляються демонструвати фінансові накопичення, які могли б вкладати у власний розвиток або в капітали інших підприємств).

Неможливо уникнути довгих важких таблиць, які показують величезну різноманітність форм податкових стимулів інвестицій в цінні папери і, зі всією очевидністю свідчать про те, що в українській практиці ще і не приступали до дійсного податкового стимулювання інвестицій. 

В таблиці 1 наведено аналітичний матеріал щодо оподаткування та податкового стимулювання операцій з цінними паперам в різних країнах світу.

Аналіз, приведений вище, приводить до необхідності спроби зміни української податкової практики, що склалася на фондовому ринку, до постановки питання про використовування міжнародного досвіду в цій області для стимулювання внутрішніх інвесторів для вкладення засобів в українські корпоративні цінні папери.

Відповідно, необхідно розглянути можливості використовування в українській практиці наступних методів податкового стимулювання інвестицій в акції, не вживаних, як правило, в Україні:

-         повне або часткове звільнення роздрібних інвесторів від прибуткового податку, стягуваного на доходи від акцій (дивіденди, зростання курсової вартості), оптових інвесторів (юридичних осіб) від податку на прибуток, що має те ж джерело, надання податкового кредиту на сплату податків на вказані доходи;

-         можливість заліку негативних курсових різниць для роздрібних інвесторів, можливість перенесення на декілька років вперед негативних курсових різниць для роздрібних і оптових інвесторів;

-         введення цільових податкових пільг (звільнення від податку, застосування зниженої податкової ставки), направлених на заохочення довгострокових інвестицій в акції (пільги застосовуються в тому випадку, якщо акції тримаються власником протягом певного терміну), неспекулятивних прямих інвестицій (пільги застосовуються, коли інвестор володіє певною часткою бізнесу), інвестицій в певні акції (малого бізнесу, певних пріоритетних галузей, венчурні компанії), вивід акцій на організовані ринки (пільги виникають, якщо акції пройшли лістинг і знаходяться в обігу на  фондовій біржі), попиту на акції (вирахування відсотків за кредит, узятого на покупку акцій, з оподатковуваної бази), спеціальних особистих і інституційних інвестиційних планів;

-         відміна або зниження по пріоритетних цінних паперах (наприклад, корпоративним облігаціям) податку на операції з цінними паперами, стягуваного як частка від об'єму випуску корпоративних цінних паперів (цей податок здорожує емісію, перешкоджає виходу підприємств на фондовий ринок).

Розглянемо світовий досвід податкового стимулювання колективних інвестицій в цінні папери. Йдеться не про інвестиційні або пенсійні фонди, більш відомі в Україні. Із багатьох причин для українських умов було б важливим створення «грошових мішків» - інвестиційних або, як їх звичайно називають, компенсаційних планів усередині підприємств, в рамках внутрішньофірмових відносин. Першоджерело більшості таких форм колективних інвестицій - США (при все більшому розповсюдженні в індустріальному світі).

Зокрема, це можуть бути пенсійні плани підприємств, за рахунок засобів яких можуть здійснюватися вкладення у власні акції, плани формування власності персоналу на акції компанії (на основі створення внутрішньофірмового фінансового фонду на цю мету (ESOP),  плани бонусів, виплачуваних менеджерам акціями, і опційні плани, в яких менеджер одержує економічну вигоду в тому випадку, якщо  курсова вартість акцій підніметься, плани компенсації фантомними акціями (реально акції у власність не переходять, але «власнику» виплачуються суми, рівні дивідендам і зростанню курсової вартості закріплених за ним акцій)[1].

Всі ці форми інвестицій, які ще належить створити в Україні, є можливими тільки за рахунок різносторонньої системи податкових пільг. Безумовно, в Україні - країні контрольних пакетів - лише дуже серйозні податкові пільги можуть створити стимули для власників  підприємств до розвитку планів участі своїх працівників і менеджерів в акціонерних капіталах.

Як і в США, вказані податкові пільги повинні відноситися а) до компанії-працедавця, б) до нині діючих власників, що продають свої акції працівникам, в) до самих працівників і менеджерів - тобто до всіх зацікавлених сторін, що беруть участь в опційному плані або плані ESOP.

Найбільш часто використовуються наступні форми податкових пільг (США):

-         податкові пільги  акціонерам компанії, які продають свої акції в компенсаційний план. На прикладі ESOP - в США в тому випадку, якщо в результаті цього продажу частка ESOP в акціонерному капіталі компанії складе не менше 30%, якщо при цьому акціонери тримали до продажу свої акції не менше 3 років (тобто продаж не носить спекулятивний характер, прибуток, отримано в результаті є довгостроковим приростом капіталу) і якщо акціонери вкладуть отримані від продажу своїх акцій засоби в інші вказані законодавством цінні папери (акції або облігації емітентів США), то акціонери користуються правом на податкове відстрочення до тих пір, поки вони тримають засоби, отримані від ESOP, в дозволених законодавством цінних паперах

-         податкові  пільги компанії, для викупу акцій в компенсаційному плані. На прикладі ESOP - спонсорські внески компанії в ESOP віднімаються з суми податків, що підлягають виплаті, якщо вони прямують на покриття кредитів і відсотків по кредитах, узятим ESOP для покупки акцій. Дивіденди по акціях, що знаходяться в ESOP, також віднімаються з суми податків, що підлягають виплаті, якщо вони прямують на покриття кредитів, узятих ESOP для покупки акцій. Працедавець може робить не оподатковувані податком внески для формування ESOP, які, за законодавством США, обмежені сумою в 15% нарахованої річної оплати праці.

-         податкові пільги працівникам, що купують акції в рамках компенсаційних планів. На прикладі ESOP- доходи, що виникають у працівників в рамках ESOP, не підлягають оподаткуванню до тих пір, поки вони не будуть отримані безпосередньо працівниками. В цьому випадку працівник користується податковим відстроченням, виплачує прибутковий податок тільки тоді, коли реально одержує прибуток від акцій (перепродує їх). Якщо йдеться про опційний план, то податок сплачується тільки тоді, коли менеджер або працівник реально купує по опціону акції за меншою ціною і перепродує їх за більшою ціною.

-         податкові пільги, одержувані фінансовими інститутами. Якщо в результаті позик, отриманих ESOP у банку або іншого фінансового інституту, частка ESOP в компанії складе більше 50% акціонерного капіталу, то від податку звільняється 50% доходів, отриманих фінансовим інститутом у вигляді відсотків по даній позиці[2].

Всі вказані форми податкових пільг в рамках обмежень, що не дозволяють уникати з їх допомогою сплати податків (численні обмеження існують і в США),  можуть використовуватися в українській практиці для стимулювання диверсифікації власності на акціонерні капітали.

 

 

2. Проблемні питання оподаткування операцій на ринку цінних паперів України

 

На сьогодні механізм оподаткування, нажаль, не є дієвим стимулом для розвитку вітчизняного ринку цінних паперів. Про нищівний вплив податкових проваджень на ринок цінних паперів в Україні свідчать дані щодо зареєстрованих емісій. Так, обсяг зареєстрованих у 2004 році випусків корпоративних облігацій склав 116,4 млн.грн., що у 151,2 раз більше, ніж за попередній 2003 рік (770 тис.грн.). Але вже у другому півріччі 2004 року було зареєстровано лише п’ять випусків облігацій підприємств на загальну суму 13,5 млн.гривень (що у 8,6 разів менше ніж у попередньому періоді). Протягом 2005 року було зареєстровано випуски облігацій лише на суму 6,2 млн.гривень[3].

Такі ж негативні наслідки мають місце і в галузі спільного інвестування, яке здійснюється інвестиційними фондами та компаніями. Якщо до початку 2000 року загальний обсяг зареєстрованих випусків інвестиційних сертифікатів склав 1470,8 млн.грн., то протягом 2005 року загальна сума емісії інвестиційних сертифікатів ледь перевищила 7 млн.грн. Не краща ситуація склалася і щодо випуску банківських боргових зобов’язань у формі таких цінних паперів, як ощадні сертифікати. За станом на 1.10.06 р. частка цінних паперів власного боргу в структурі "чистих" зобов’язань комерційних банків склала всього 1,4 відсотка до підсумку[4].

Не має сенсу і у справлянні податків і з доходів по державних облігаціях, оскільки такі податки лише призводять до кредитування бюджетом власників цих цінних паперів. Аналіз показує, що звільнення від оподаткування доходів по цінних паперах істотним чином не вплине на наповнення доходної частини держбюджету, однак створить потужні стимули, своєрідну "вільну економічну зону" для залучення інвестицій, реінвестування доходів у розвиток економіки, в тому числі її реального сектора, і внаслідок цього призведе до розширення бази оподаткування та збільшення податкових надходжень до бюджету.

Основною формою стимулювання платника податку є звільнення його від податку взагалі. Саме цей підхід і був використаний по відношенню до громадян України. Відповідно до чинного законодавства до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються: виграші за облігаціями державних позик та державними лотереями, проценти і виграші по вкладах в установах банків, по ощадних сертифікатах та державних казначейських зобов'язаннях; суми, одержані громадянами в результаті розміщення їх власних збережень на поточних (депозитних) рахунках банків України, в тому числі і в іноземній валюті; суми доходів, що направляються у джерела їх одержання на придбання акцій, та суми, які інвестовані на реконструкцію і розширення виробництва суб'єктів підприємницької діяльності; суми дивідендів, що були оподатковані під час їх виплати відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"[5].

На підставі існуючих пільг щодо оподаткування окремих видів доходів фізичних осіб можна зробити деякі висновки. По-перше, слід зазначити, що більша частина зазначених доходів - це пасивні доходи, отримувані фізичними особами від розміщення ними власних коштів на окремих сегментах фінансового ринку. Тобто, в першу чергу, заохочуються довгострокові вкладення, а не операції з фінансовими інструментами. По-друге, можна чітко визначити сегменти фінансового ринку, на які спрямовуються кошти громадян - це грошовий ринок та ринок банківських позичок. Фактично у привілейованому становищі перебувають два суб’єкти-позичальники - держава та банки, які за рахунок зазначених пільг мають можливість зниження плати за позичені ресурси. По-третє, на фондовому ринку єдина операція, яка має пільгове оподаткування - це реінвестування отриманих доходів в придбання акцій, реконструкцію та розширення виробництва. Виключення ж не реінвестованих дивідендів по корпоративних правах з оподатковуваного доходу не можна вважати пільгою, оскільки ці доходи вже були оподатковані у джерела виплати.



[1] Пономаренко О. Податкове стимулювання колективних інвестицій в США // Наукові праці ХАІ, № 7-8, 2006р. – 25-26

[2]  Пономаренко О. Податкове стимулювання колективних інвестицій в США // Наукові праці ХАІ, № 7-8, 2006р. – с.27

[3] Торгонский В. Сучасний стан вітчизняного фондового ринку // Інвестор, №11, 2006р.

[4] Кравченок Н. Проблеми розвитку фінансового ринку України // Інвестор, № 15, 2006р.

[5] Полозенко М. Сучасна парадигма розвитку фондового ринку в Україні // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції „Підприємництво: в умовах пожвавлення економіки України” (15 листопада 2006 р., м. Львів) – с.37



Размер файла: 290.93 Кбайт
Тип файла: doc (Mime Type: application/msword)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров