Заказ работы

Заказать
Каталог тем

Самые новые

Значок файла Зимняя И.А. КЛЮЧЕВЫЕ КОМПЕТЕНТНОСТИ как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании (4)
(Статьи)

Значок файла Кашкин В.Б. Введение в теорию коммуникации: Учеб. пособие. – Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. – 175 с. (5)
(Книги)

Значок файла ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ КОМПЕТЕНТНОСТНОГО ПОДХОДА: НОВЫЕ СТАНДАРТЫ ВЫСШЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ (6)
(Статьи)

Значок файла Клуб общения как форма развития коммуникативной компетенции в школе I вида (11)
(Рефераты)

Значок файла П.П. Гайденко. ИСТОРИЯ ГРЕЧЕСКОЙ ФИЛОСОФИИ В ЕЕ СВЯЗИ С НАУКОЙ (12)
(Статьи)

Значок файла Второй Российский культурологический конгресс с международным участием «Культурное многообразие: от прошлого к будущему»: Программа. Тезисы докладов и сообщений. — Санкт-Петербург: ЭЙДОС, АСТЕРИОН, 2008. — 560 с. (16)
(Статьи)

Значок файла М.В. СОКОЛОВА Историческая память в контексте междисциплинарных исследований (15)
(Статьи)

Каталог бесплатных ресурсов

Оборотні фонди

ЗМІСТ

 

стор.

Вступ                                                                                                                                 3

1 Загальна характеристика оборотних фондів                                                              5

1.1 Сутність, склад і структура оборотних фондів                                                       5

1.2 Нормування витрат матеріальних ресурсів для випуску одиниці продукції       8

2 Ефективність використання оборотних фондів                                                       12

2.1 Сучасна політика ресурсозбеоеження                                                                   12

2.2 Система показників використання оборотних фондів                                         15

2.3 Основні напрями поліпшення використання оборотних фондів                        19

Висновки                                                                                                                         24

3 Розв’язування виробничої ситуації щодо визначення виробничої                        26

собівартості виробу (19)

Перелік літератури                                                                                                        29

ВСТУП

 

В своїй роботі я розглянула тему «Оборотні фонди та їх значення у процесі виробництва». Я вважаю, що ця тема актуальна, адже оборотні фонди займають одну з найголовніших ланок в забеспеченні процеса виробництва.

Процес виробництва здійснюється за допомогаю з’єднання засобів виробництва і робочої сили. Оборотні фонди є важливою складовою частиною виробничих фондів. Для ефективного ведення господарської діяльності є важливим  раціональне використання матеріальних ресурсів та правильна їх организація. В свою чергу правильна организація здійснюється через нормування оборотних фондів.

Всі оборотні фонди на підприємстві підлягають нормуванню. Нормування – це визначення мінімального запасу, який забеспечує безперервність процесу виробництва, тому раціональне використання і правильна организація матеріальних ресурсів пояснюють актуальність данної теми.

Для забеспечення безперервного процесу виробництва товару поряд з основними виробничими фондами необхідні предмети праці та матеріальні ресурси. Предмети  праці разом із засобами праці приймають участь у створенні продукту праці, його споживчої вартості та утворення вартості. Оборот речових елементів оборотних фонів зв’язан з процесом праці та основними виробничими фондами.

Предметом дослідження моєї курсової роботи є склад і структура основних фондів підприємства, визначення нормативу оборотних фондів які знаходяться у виробничих запасох та у процесі виробництва.

Оборотні фонди – обов’язковий елемент процесу виробництва, основна частина собівартості продукції. Чим нижче витрати сировини, матеріалів, палива і енергії на одиницю продукції, тим екомніше витрачається праця, яка потрібна на їх добування і виробництво, тим дешевше продукт.

Наявність у підприємства достатніх оборотних коштів, які потрібні для формування оборотних фондів, є необхідною умовою для його нормального функціонування в умовах ринкової економіки.

Надалі в моїй роботі можна більш глибше ознайомитися з оборотними фондами, нормуванням витрат матеріальних ресурсів, політикою ресурсозбереження, ефективністю  та напрямами поліпшення використання оборотних фондів.

1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБОРОТНИХ ФОНДІВ

 

1.1 Сутність, склад і структура оборотних фондів

 

Оборотні фонди являються частиною виробничих фондів, які приймають участь у процесі виробництва лише один раз, змінюють свою натуральну речову форму і свою вартість переносять на готову продукцію повністю.

Оборотні фонди підприємства мають матеріально-речову форму й вартісну оцінку. У практиці господарської діяльності оборотні фонди знаходяться у виробничих запасах і процесі виробництва (див рис. 1.1).

Виробничі запаси становлять найбільшу частину оборотних фондів. До них належать запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива й пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентарю (реманенту) та інших предметів, а також аналогічних предметів, що швидко зношуються. У складі запасів окремою групою виділяють малоцінні та швидкозношувані предмети, термін використання яких не перевищує одного року. В основному це засоби праці. Склад оборотних фондів у виробничих запасах подан на рис. 1.2.

Рисунок 1.2 – Склад оборотних фондів у виробниих запасах

 

До оборотних фондів у процесі виробництва належать незавершене виробництво, напівфобрикати власного виробництва, та витрати майбутніх періодів. Склад оборотних фондів у процесі виробництва подано на рис. 1.3.

Незавершене виробництво — це предмети праці, обробку (переробку) яких не завершено підприємством. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого. До напівфабрикатів власного виготовлення відносять ті предмети праці, що їх повністю оброблено (перероблено) у даному виробничому підрозділі підприємства, але які потребують дальшої обробки в інших підрозділах (наприклад, поковки, штамповки, відливки та інша продукція заготовочного виробництва).

Витрати майбутніх періодів — є речовим елементом оборотних фондів, це грошові витрати, які зроблено в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції (роботи, послуг) у наступні періоди. До них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації, передплату періодичних видань тощо.

Рисунок 3.1 – Склад оборотних фондів у процесі виробництва

 

Співвідношення оборотних фондів у розрізі окремих елементів і стадій функціонування (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) характеризує їх виробничо-технологічну (стадійну) структуру. Вона формується під впливом низки факторів (тип виробництва, особливості продукції та технології її виготовлення, умови забезпечення підприємства матеріальними ресурсами тощо) і змінюється в часі повільно, без різких коливань. Наприклад, на промислових підприємствах України у загальному обсязі оборотних фондів частка виробничих запасів становить у середньому протягом останніх років приблизно 70%, незавершеного виробництва — 25%.

Структура оборотних фондів на підприємствах різних галузей має значні відмінності, зумовлені конкретними технологіями і формами організації виробництва, умовами забезпечення матеріальними ресурсами, цінами на них тощо. Так, найбільшу частку в загальному обсязі оборотних фондів становлять: виробничі запаси — на електростанціях та підприємствах легкої промисловості (до 90%); незавершене виробництво — на підприємствах машинобудування (близько 40%, у зв'язку з великою тривалістю виробничого циклу); витрати майбутніх періодів — на підприємствах добувної індустрії (40—50% і більше).

1.2 Нормування витрат матеріальних ресурсів для випуску одиниці продукції

 

З метою визначення потреби в основній сировині та інших видах матеріальних ресурсів користуються відповідними нормами витрат на виготовлення одиниці тієї чи іншої продукції. У кожній галузі народного господарства на основі проведення відповідних досліджень розробляються норми на кожний вид продукції. Нині в ринкових умовах господарювання ці норми розробляються переважно самими підприємствами або ж на їх замовлення відповідними науково-дослідними організаціями. Чинником, що сприяє підвищенню ефективності використання матеріальних ресурсів, є їх нормування.

Під нормою витрат матеріальних ресурсів розуміють гранично допустиму величину сировини, матеріалів, палива, енергії, яка може бути витрачена для випуску одиниці продукції (або для виконання певної роботи) визначеної якості за певних організаційно-технічних умов. Таким чином, норми витрат матеріальних ресурсів регламентують величину виробничих витрат матеріалів, сировини, напівфабрикатів, палива, енергії. Основні і частково допоміжні матеріали нормуються на одиницю продукції, а деякі допоміжні матеріали, що слугують для забезпечення ритмічної роботи устаткування, — на одиницю часу його роботи.

Застосування системи норми витрат матеріальних ресурсів включає велику кількість різноманітних норм. Для практичного користування їх класифікують за певними ознаками:

1) періодом дії;

2) масштабами застосування;

3) ступенем деталізації об'єкта нормування;

4) ступенем деталізації номенклатури матеріалів;

5) призначенням.

За періодом дії розрізняють норми: перспективні, що враховують прогресивні напрямки у використанні сировини, матеріалів протягом кількох років; річні, що визначають середньорічні витрати матеріальних ресурсів; поточні, які пов'язані з конкретним технологічним процесом в обмеженому календарному періоді.

За масштабом застосування розрізняють норми індивідуальні, що застосовуються для виготовлення окремого виду продукції, і групові для окремих видів продукції.

За ступенем деталізації об'єкта нормування розрізняють такі норми витратматеріальних ресурсів: на одиницю готової продукції, на вузол, на деталь.

За ступенем деталізації номенклатури матеріалів розрізняють норми специфіковані (на вид ресурсів за конкретними їх параметрами) і зведені (на вид ресурсів зі звуженою номенклатурою).

За призначенням застосовують норми витрат окремих видів матеріальних ресурсів — сировини, основних матеріалів, палива, енергії тощо.

Норми витрат матеріальних ресурсів мають бути прогресивними, технічно та економічно обгрунтованими (з урахуванням досягнень науки і техніки, передового досвіду, перспектив на майбутнє).

Техніко-економічне обгрунтування норм витрат матеріальних ресурсів пов'язане з аналізом їх структури. Структура норми витрат матеріальних ресурсів являє собою склад і співвідношення окремих її елементів. Для більшості матеріалів структура норми витрат представлена за формулою (1.1).

 

                                                          Нв = Rч + Q + q,                                               (1.1)

 

де    Нв — норма витрат;

Rч — чисті витрати матеріалу на одиницю продукції або виробничої роботи (корисні витрати);

Q — неминучі технологічні відходи та втрати;

q — інші організаційно-технологічні втрати, що виникають у процесі транспортування, зберігання тощо.

 

 

Чим меньші складові норми Q і q тим якість норми витрат вища. Норми витрат матеріалів на виготовлення одиниці продукції розраховують з урахуванням її матеріаломісткості.

У виробничо-господарській діяльності використовують три основні методи нормування витрат матеріальних ресурсів: аналітично-розрахунковий, дослідно-виробничий, звітно-статистичний.

Аналітично-розрахунковий метод є найбільш прогресивним і грунтується на детальному аналізі первісної конструкторської та технологічної документації, результатів науково-дослідних робіт, експериментів, конкретних виробничих умов, на урахуванні можливостей упровадження в плановому періоді нової техніки, технології та прогресивних методів організації виробництва. Застосування цього методу дає змогу техніко-економічно обгрунтувати складові елементи норм, виявити втрати й резерви, розробити відповідні організаційно-технічні заходи щодо забезпечення економії сировини та матеріалів.

Дослідно-виробничий метод грунтується на встановленні норм дослідних випробувань, проведених безпосередньо на робочих місцях та в цехах. Він ефективний у тих випадках, коли норму неможливо розрахувати через відсутність даних або складність розрахунків. Цей метод застосовується здебільшого при нормуванні витрат допоміжних матеріалів та інструменту.

Звітно-статистичний методполягає в розрахунку норм на базі звітних даних про фактичне використання матеріалів, сировини у звітному періоді з коригуванням їх у бік можливого зниження.

Ці норми не є прогресивними, бо не сприяють виявленню внутрішніх резервів, тому застосування їх допустиме як виняток для приблизних розрахунків та для нормування малоцінних та рідко використовуваних матеріалів.

Обчислення необхідного обсягу оборотних фондів здійснюється методом прямого розрахунку нормативів:

1)     виробничих запасів;

2)     незавершеного виробництва;

3)     готової пробукції;

4)     витрат майбутніх періодів;

5)     потреби в грошових засобах у касі.

Можуть бути встановлені нормативи на непередбачувані витрати. Прогресивні норми расходів матеріальних ресрсів на одиницю продукції забеспечують раціональне використання матеріальних ресурсів на підприємстві, що веде до зниження собівартості продукції і зростання ефективності виробництва.

2 ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ ФОНДІВ

 

2.1 Сучасна політика ресурсозбереження

 

Ресурсозбереження - це прогресивний напрям використання природно-ресурсного потенціалу, що забезпечує економію природних ресурсів та зростання виробництва продукції при тій самій кількості використаної сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів. Основні стратегічні напрями ресурсозбереження можуть бути зведені до таких: комплексне використання мінерально-сировинних і паливних ресурсів; впровадження ресурсо-зберігаючої техніки і технології; широке використання в галузях переробної промисловості вторинної сировини; ефективне регулювання лісокористування, підтримання продуктивності лісів, активне лісовідновлення; збереження рекреаційних ресурсів при розміщенні нових промислових об'єктів.

Необхідне використання нетрадиційних відновлювальних джерел енергії, що дозволяє заощадити звичні види енергії і позетивно відображаєтся на довкільному середовищі. Загальноприйнятими є наступні шість типів: біомаса, вітер, сонце, геотермальне середовище, океан, малі гідроелектростанції.

Одним з вагомих компонентів ресурсозбереження є вторинний ресурсний потенціал. Навіть за кризових умов господарювання щорічно утворюється близько 600 – 700  млн. тон відходів з номенклатурою більше ніж 50 найменувань, в структурі яких переважає видобувна, паливно-енергетична, металургійна, хімічна промисловість. У перспективі передбачається формування ефективного механізму вторинного ресурсоспоживання і залучення у цю сферу іноземних інвестицій. Зокрема, значнного розвитку набуде вторинна металургія. Особлива увага приділятиметься розширенню напрямів використання макулатури, полімерної вторинної сировини, деревини; створюватимуться потуності по переробці картонної, скляної, металевої та пластикової тари і упаковки.



Размер файла: 269.53 Кбайт
Тип файла: doc (Mime Type: application/msword)
Заказ курсовой диплома или диссертации.

Горячая Линия


Вход для партнеров